Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року. Ч. 4. Паливно-енергетичний комплекс

Mind підбиває підсумки року, виділивши в кожній галузі національної економіки людей та структури, які проявили себе після 24.02 особливо яскраво – нехай і не завжди успішно – чи зіткнулися з безпрецедентними, навіть із поправкою на загальну кризу, викликами. Цей перелік не є рейтингом, але він відображає думку профільної частини редакції про те, що найважливіше сталося в роботі тієї чи іншої індустрії.

«Постраждалий року» – компанія / бренд, що зазнали непоправних збитків через війну.

«Незламний року» – компанія / бренд, значущий для галузі, що зазнав величезних збитків через війну, але зумів відновити роботу та продовжувати її.

«Угода року» – найбільш значуща для країни / галузі угода, наймасштабніша за розміром та/або впливом, що набуває ще більшого значення з огляду на воєнні дії та майбутню відбудову країни.

«Позитивне здивування року» – компанія / бренд / персона, які на тлі збройної агресії зуміли вирватися в лідери / наростити прибутки / зайняти проактивну позицію, що стало несподіванкою для галузі / професійної спільноти / ринків і надало додаткової стійкості галузі / країні.

«Розчарування року» – компанія / бренд / персона, що на тлі збройної агресії, маючи величезні ресурси, не змогли ними правильно розпорядитися чи зайняли деструктивну позицію.

«Антищасливчик року» – компанія / бренд / персона, що напередодні війни вагомо проінвестували в якийсь проєкт / актив / нішу, але війна це знищила докорінно або ж починання втратило актуальність на довгі роки.

«Провал року» – структури, персони та інституції, що ухвалювали найбільш невдалі / суперечливі / недоречні рішення в умовах воєнного часу.

«Бенефіціар війни» – компанія / бренд / персона, які на тлі збройної агресії отримали більше зиску, ніж збитків.

Оскільки формат роботи й насиченість подіями в різних сферах значно відрізняються, то в кожній галузі може бути від чотирьох до семи номінантів.

Наступний розділ проєкту Mind Nominations 2022 – Паливно-енергетичний комплекс

Ситуація в паливно-енергетичному комплексі та рівень енергетичної безпеки, який здатна забезпечити влада, є лакмусовим папірцем зрілості державної політики та якості державного управління. Події, що розвиваються в Україні після 24 лютого, підкреслюють його системне значення.

У галузях ПЕК перетинаються інтереси держави, бізнесу та кожного громадянина. Надчутлива соціальна складова робить його центром уваги не лише урядових чиновників, що керують економікою, але й Президента України, який в своїй присязі зобов’язався «дбати про благо Вітчизни та добробут Українського народу».

Та й у щорічному посланні до Верховної Ради, з яким учора, 28 грудня, виступив Володимир Зеленський, енергетиці було відведено особливу роль.

«Зараз, коли ворог поставив собі за мету знищити нашу енергетику, ми ставимо собі за мету стати лідером у її трансформації для протидії будь-яким загрозам – військовим, політичним, економічним чи навіть кліматичним. Ми маємо стати – і станемо – лідером в побудові сучасної зеленої енергетики. Це дозволить створити децентралізовану енергосистему, яку не зруйнувати ракетними ударами», – сказав Президент. Він також зазначив, що розвиток відновлювальних джерел енергії, атомної генерації та водневої енергетики дозволить посилити роль України в Європі.

Запорізька атомна станція з весни окупована російськими військами, вони використовують її як військову базу. Владі в умовах війни доводиться не лише реагувати на зовнішню агресію, але й ухвалювати непрості рішення, щоб ліквідувати наслідки внутрішніх протиріч, основи яких було закладено кілька років тому незграбною політикою державного управління.

Але попри масовий терор з боку ворога, в Україні вдало стартував та продовжується опалювальний сезон, і надскладні умови не стають цьому на заваді. Особлива роль ПЕК у безпеці держави ускладнює оцінку його поточного стану під час війни. Проте можна зробити проміжні висновки, з якими Україна наближається до Перемоги та його відбудови.

У 2010–2012 роках завдяки приватизації на особливих умовах компанія Ріната Ахметова отримала контроль над 70% теплової генерації та 80% видобутку вугілля. Це маневрові потужності, без яких функціонування системи неможливе. Вони дозволяють скоротити обсяг поставленої в енергосистему електрики, коли попит падає, або додати – коли зростає. Тож коли ДТЕК потрібно було «натиснути» на державу, щоб отримати більше доходів, енергоблоки компанії позапланово виходили з ладу, а на складах не вистачало вугілля.

Домінуюча роль в енергетичній системі забезпечила ДТЕК ексклюзивну ринкову та політичну силу, здатну замінити собою державну владу. З початком повномасштабного вторгнення ця сила підтримує надійну роботу української енергосистеми в умовах масованих ракетних атак ворога.

На початок грудня, за попередніми оцінками ДТЕК, внаслідок російських ударів було знищено приблизно десяту частину енергетичної інфраструктури України, а пошкоджено щонайменше 40–50%.

Читайте також: Олігархи нового часу: як війна трансформує енергетичний сектор України

24 лютого, коли росія почала неспровоковану повномасштабну війну проти України, наша енергосистема повністю відключилася від енергосистем росії та білорусі. Три дні вона працювала в ізольованому режимі. За цей період понад 6000 поліціянтів забезпечували посилену охорону об’єктів критичної енергетичної інфраструктури.

Успішно склавши іспит на енергонезалежність, Україна приєдналася до енергосистеми континентальної Європи.

З 16 березня 2022 року українська енергосистема запрацювала синхронно з європейською континентальною мережею ENTSO-E і стала частиною європейського енергетичного простору.

На початку червня Україна отримала право експортувати свою енергію до Європи. Керували цим непростим процесом євроінтеграції спеціалісти державного оператора системи передачі НЕК «Укренерго». Зараз вони вправляються з українською енергосистемою в умовах масованих атак на інфраструктуру, що регулярно тривають із жовтня.

Крім того, «Укренерго» також проводить аукціони з доступу до міждержавних електромереж для експорту та імпорту електроенергії. Зокрема, державний енерготрейдер «Енергетична компанія України» вже здійснив перші тестові поставки електроенергії з Румунії та Словаччини. Потреба в таких операціях виникла через ракетні обстріли енергетичної інфраструктури, що провокує збільшення дефіциту електроенергії в системі. А отже, значно збільшує ризики для проходження опалювального сезону.

Читайте також: Київ переживає свій перший повноцінний блекаут: воду та світло вдається повернути швидше за попередні очікування, складніше – з мобільним зв’язком

Постачання енергоносіїв в умовах російської агресії та економічної нестабільності, яку спровокувала війна, стало надважливим питанням національної безпеки. Додатковим фактором ризику був контроль в цій сфері олігархів та іноземців зі специфічною репутацією. Тому влада втрутилася в ситуацію, щоб захистити інтереси держави та споживачів.

Рада національної безпеки та оборони запровадила санкції проти Дмитра Фірташа та громадян росії, які контролюють групу VS Energy. Ігоря Коломойського указом Президента Володимира Зеленського було позбавлено громадянства України через те, що він також має паспорти Ізраїлю та Кіпру. 

Ці заходи стали підготовкою для позбавлення їх впливу в особливо уразливих активах українського енергосектору. Було націоналізовано газорозподільні компанії (облгази), які знаходилися в сфері впливу Дмитра Фірташа (а це приблизно 70% газових мереж, якими поставляється газ кінцевим споживачам). Також держава конфіскувала у VS Energy пакети акцій п’яти операторів систем розподілу (обленерго), а під кінець року держава забрала у Ігоря Коломойського під повний контроль нафтову компанію «Укрнафта» та Кременчуцький НПЗ, де і без того мала частку.

Для інтеграції націоналізованих пакетів акцій облгазів в структурі НАК «Нафтогаз України» було створено ТОВ «Газорозподільні мережі України». Її очолив засновник юридичної компанії Dynasty Law & Investment Денис Миргородський.

Колишні акції росіян в обленерго було передано до нової профільної держкомпанії «Українські розподільчі мережі», керівником якої став Михайло Ільницький,  ексглава «Чернігівобленерго». А Сергій Корецький, колишній гендиректор мережі АЗС WOG, очолив одразу два підприємства – «Укрнафту» і Кременчуцький НПЗ «Укртатнафта». 

Усі ці рішення з боку влади під час війни дозволили ринковим експертам сподіватись, що вирішення кризових питань в управлінні згаданими активами вийде на цивілізований західний рівень, коли проблеми вирішуються в переговорних кімнатах юридичних компаній, а не на сходках кримінальних авторитетів. Наразі новий топменеджмент проводить аудит господарської діяльності націоналізованих підприємств, аби оцінити подальші перспективи їх бізнесу.

Читайте також: Акції п'яти стратегічних підприємств передано державі. На кого тепер працюватимуть заводи Коломойського, Богуслаєва, Жеваго та Григоришина?

Це державне підприємство – справжня зірка в структурі НАК «Нафтогаз України» не лише тому, що є найбільшою газовидобувною компанією в Центральній та Східній Європі. Попри військовий стан та обстріли інфраструктури, компанія продовжує видобуток газу на всіх своїх об’єктах, за винятком тих, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії зіткнення.

Результати доволі оптимістичні. Зокрема, завдяки Збройним силам України, що звільнили території на сході, «Укргазвидобування» повернуло контроль над буровими верстатами, які перебували на окупованих територіях в зоні бойових дій близько семи місяців. Більшість з них після ремонту вже відновили буріння.

У жовтні 2022-го буровий підрозділ компанії – «Укрбургаз» – встановив рекорд із місячної проходки буріння – понад 30,5 метрів.

Загалом «Укргазвидобування» цьогоріч пробурило 47 нових свердловин. Цей показник практично не відрізняється від довоєнного.

Україна планує у 2022 році видобути 18,5 млрд куб. м природного газу. Показник минулого року – 19,8 млрд куб. м, з яких на приватні компанії припало 5 млрд куб. м.

Читайте також: 100 сезонів українського газу

З початком війни автоматично припинилися надходження пального з білорусі та росії, а також морем. До 20% загального споживання забезпечували внутрішні виробники – Кременчуцький та Шебелинський заводи. Але останній, що належить «Нафтогазу України», був зупинений 26 лютого через військові ризики. На початку квітня внаслідок масованої ракетної атаки припинив роботу також Кременчуцький НПЗ. Кпім того, ворог зруйнував близько 30 найбільших нафтобаз.

Українським АЗС знадобилася повна перебудова логістики, яка зводилась до імпорту через західний кордон. На цьому шляху трейдери зіштовхнулись із спекулятивними цінниками від закордонних постачальників та захмарною вартістю логістики. Зокрема, через необхідність постачати 40% пального бензовозами.

До травня Кабмін регулював ціни на АЗС, що не дозволяло великій частини вільних партій у Європі потрапити на ринок. Через загострення дефіциту та задля швидкого наповнення ринку у середині травня уряд відмовився від держрегулювання, внаслідок чого протягом місяця ринок вийшов з кризи.

Завдяки побудові нової системи забезпечення ситуація з пальним в Україні є стабільною. Проте залишаються ризики, пов’язані зі змінами на ринках країн ЄС через ембарго на російську нафту (почало діяти з 5 грудня). Деяким європейським НПЗ треба більше часу, аби повністю замістити сировину з росії.

Читайте також: Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року.

• Ч.1. Агропромисловий комплекс
• Ч.2. Внутрішня політика
• Ч.3. Банківський сектор
• Ч.5. Українська культура
• Ч.6. Геополітика
• Ч.7. Ритейл
• Ч.8. Державні фінанси та фіскальний сектор
• Ч. 9. Волонтерський рух