Костянтин Кошеленко: «У часи повномасштабної війни ціна помилки, як і ціна успішного рішення, суттєво зросла»
Заступник голови Міністерства соціальної політики та випускник kmbs про статус, який дає МВА
Заступник голови Міністерства соціальної політики та випускник kmbs Костянтин Кошеленко – про свою першу книгу, статус, який дає МВА, та про цифровізацію заради ефективності.
Що спонукало вас свого часу отримати бізнес-освіту? На момент вступу у вас вже було кілька вищих освіт. Чому ви вирішили, що чогось не вистачає?
Кожен менеджер бажає бути більш ефективним, правда? Моє рішення отримати МВА у 2014 році здебільшого було продиктоване бажанням поглибити менеджерські здібності та отримати ширше розуміння бізнесу в глобальному контексті. Попередні освіти дали мені технічні та фінансові знання, але я відчував, що потрібно розвинути стратегічні та управлінські навички. Це був рік, коли розпочалась російська агресія та відбувались великі зміни в економіці та банківському секторі, тож мені потрібно було щось, що дозволило би впевненіше працювати в умовах турбулентності.
Чому зупинили вибір на МВА в Києво-Могилянській бізнес-школі? Чи не думали здобувати таку освіту за кордоном?
Я розглядав декілька українських бізнес-шкіл, але навіть не розмірковував про закордонні. Справа була не тільки у вартості, а і у тому, що відірватись від роботи на довгий період заради навчання у іншій країні не міг собі дозволити. Також мені хотілося залишитися у контексті українського бізнесу, який люди у kmbs дуже добре розуміють.
Чим вам запам’яталося навчання? Що було для вас найскладнішим у той час?
Склад групи, в якому були топменеджери дуже різних напрямків та галузей, та викладацький склад школи залишив після себе найбільший слід. Ми підтримуємо відносини, а з деякими з них у нас вже були спільні проєкти.
Найскладнішими для мене був курс з фінансів, частину якого я вимушено пропустив через відрядження. Курс давав знання гарної глибини, а практичних кейсів було багато та розбиратись у них було непросто, коли пропустив частину теорії. Пам’ятаю, що тоді «підвісив» собі думку про те, що варто пізніше ще раз пройти цей курс у форматі окремої програми управлінського розвитку.
Чи був певний конкретний момент, коли ви зрозуміли, що витратили час на бізнес-освіту недарма? Наскільки виправдалися ваші інвестиції?
До школи я здебільшого відповідав за розвиток бізнесу, залучення і обслуговування клієнтів та управління каналами дистрибуції. Звісно, я мав розуміння того, як працює організація, в цілому, але саме його серйозно підсилило навчання. Я став відчувати, як вона працює, комплексно.
Завдяки школі я наважився на доволі нестандартну пропозицію зміни діяльності, яка не була успішною. При цьому, надалі, отримані знання посилили мене, під час роботи керівником банку, бізнес-директором, заступником голови Фонду держмайна. Зараз у ролі заступника міністра соцполітики з цифрової трансформації, я також багато використовую з того, чому навчився у школі.
Які конкретно речі ви маєте на увазі?
Здатність бачити операційну діяльність з різних точок зору та дивитися на проблеми комплексно, корисна і у державному секторі. Партнерства та кластери, комунікації та PR, шляхи досягнення синергетичного ефекту – це все можна застосувати і на рівні людей в уряді, міністерств та інших органів влади.
Для кого, з огляду на ваш досвід, МВА – освіта?
На мій погляд, для тих, хто прагне розвиватись та реалізовувати масштабні зміни. Щоб отримати таку відповідь для себе особисто, я б порадив спочатку попасти на одну із короткотермінових програм бізнес-школи.
Побутує думка, що МВА – це така собі «перепустка» у вищий ешелон бізнесу, певна ознака статусу. Ви погоджуєтеся?
Скоріш, це працює навпаки – спочатку ти отримуєш гарний практичний досвід, а потім йдеш на MBA, щоб розширити горизонти і стати більш системним та потужним управлінцем. Так, це впливає і на твій статус, але точно не є якоюсь автоматичною перепусткою. Все залежить від того, як ти потім ці знання використаєш.
Опишіть свою робочу обстановку у міністерстві?
Ми не займаємось цифровізацією заради цифровізації – цифрові рішення, які створюються в Мінсоцполітики спрямовані на розв'язання конкретних проблем і задач. База для цього – Єдина інформаційна система соціальної сфери, яку ми впровадили і продовжуємо розвивати для пришвидшення та оптимізації процесу призначення різних видів соціальної підтримки.
Серце цієї системи – Єдиний соціальний реєстр. Це база даних, де зібрана інформація про людей, які отримують соціальну підтримку з історією надання соціальних допомог та послуг. Він допомагає дивитися на потреби людини цілісно. Раніше кожна допомога, пенсія чи пільга розглядалася окремо, а соціальні послуги взагалі не були оцифровані, а зараз можна побачити повну картину.
Саме ця система дозволила централізувати призначення, нарахування та виплат на проживання для ВПО, що значно прискорило отримання допомоги минулого року та дало можливість створити відповідний сервіс у застосунку Дія. До речі, минулого тижня рішення для ВПО перемогло у номінації Digital Transformation на European Social Services Award. Загалом система має складатися з більш ніж 35 загальних та прикладних підсистем.
Вочевидь, одна з таких підсистем – електронний кейс-менеджмент, про який ви багато розповідаєте?
Електронний кейс-менеджмент – одна з них. Це системний підхід до ведення випадку конкретної людини або родини, тобто інструмент структурованого надання послуг для виходу із конкретних складних життєвих обставин. Ми займаємось і іншими системами, орієнтованими на вразливі категорії громадян, щоб розповісти про які потрібне окреме інтерв’ю. Все це ми реалізуємо без використання бюдетних коштів, залучаючи міжнародну технічну допомогу.
Яким ви бачите майбутнє своєї професії? Контекст: у своїх дописах ви часто згадуєте досвід користування АІ.
Я не футурист, та й складно вже визначити яку професією варто вважати моєю, адже цифрова трансформація – це не тільки про ІТ, а й управління, бізнес-процеси та клієнтоорієнтованість. Серед рішень, які мають вирішальний вплив на індустрію, я б виділив штучний інтелект та відкриті дані. Використовуючи нейромережі вже зараз одна людина може робити те, для чого раніше була потрібна команда. Така людина стає стратегічним архітектором в режимі онлайн.
«Менеджмент у часи війни» – розкажіть, як знайшли час на написання книги? Хто вам допомагав?
Кожен управлінець завжди розмірковує над тим, як працювати ефективніше, а також рефлексує з приводу своєї діяльності, роботи команди та перебігу проєктів. У часи повномасштабної війни ціна помилки, як і ціна успішного рішення, суттєво зросла. Працюючи з командою над проєктами цифрової трансформації та забезпечуючи безперебійність соціального захисту у ці лихі часи, я також постійно думаю про те, як робити це краще та забезпечити сталий результат і життєстійкість людей.
Ідея записувати ці думки стала початком книги, створювати яку мені допомагав Роман Кузюк, автор та власник видавництва «Кінцевий бенефіціар». Я побудував з ним роботу, як зі спортивним тренером – раз на тиждень ми обговорювали прогрес, визначали пріорітети та працювали над структурою книги. Щоб розкрити тему широко, я запросив подумати над питаннями, які мене турбували, 41 експерта із України та 12 інших країн. Вони долучились у якості контрибуторів. Такий підхід дозволив написати основу книги за 3 місяці, без урахування допечатної підготовки, роботи літредактора та перекладу.
З ваших слів, це книга-збірка практичних порад щодо збереження ефективності. Можете навести маленький приклад з книги?
Я би не називав порадами висновки щодо ефективності, лідерства та життєстійкості. Скоріше для читача це досвід інших людей, який можна використовувати, або ні. Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, чому лідери часто розповідають про свої спортивні досягнення? Спорт не тільки допомагає підтримувати фізичну форму, але й сприяє розвитку лідерських якостей. Він надихає та дозволяє регулярно отримувати перемоги у паралельному до основного напряму діяльності треку. А отримувати регулярні перемоги дуже важливо для підтримки бойового духу, та віри у себе і свій потенціал.
Хто долучився до написання книги у якості контрибуторів?
Серед експертів, думки яких увійшли в книгу «Менеджмент у часи війни» – топменеджери зі сфери логістики, державного управління, банківського сектору, ІТ-компаній, страхового і охоронного бізнесів, спорту та торговлі зброєю і книгами.
Серед них випускник kmbs Євген Заіграєв директор з питань малого та середнього бізнесу, член правління ПриватБанку, а також Ян Дірк Гіртсема керівник консалтингової компанії Advance!, запрошений викладач kmbs.
Як часто вам вдається приділяти час колегам з Асоціації випускників КМБШ? Над чим працюєте, кому допомагаєте в першу чергу?
Маю мало часу на спілкування останнім часом, тому це скоріше взаємодія по релевантним напрямкам.
Наприклад, нещодавно розпочали співпрацю у напрямку інклюзивності цифрових сервісів із Спілкою громадських організацій людей з інвалідністю Києва, яку очолює випускник kmbs Олександр Ворона.
А чи є проєкт, який, можливо, ви б хотіли реалізувати до 10-річчя випуску EMBA-24?
Ефективність роботи сфери соціальної підтримки прямо впливає на українське суспільство, тож я запрошую колег долучатись до проєктів Мінсоцполітики, орієнтованих на розвиток сімейних форм виховання, соціальних послуг та інклюзії.
Які поради можете дати теперішнім здобувачам бізнес-освіти?
Щомісяця, після навчального модуля, в учасників MBA-програм виникає неймовірне бажання одразу втілювати підходи й рішення, про які почули. Не травмуйте свій колектив такими експериментами, адже будь-які зміни потребують якісно спланованого, а не хаотичного впровадження.