6 квітня 2020 переглянуто 1248

Олександр Стародубцев: «Хочу довести, що в Україні не пороблено. Що ми можемо створювати продукти світового масштабу»

Випускник EMBA-10 та резидент Платформи, розповів про те, як його змінило навчання в kmbs, про реформування НАДС та чого потрібно остерігатися на держслужбі *

Як і коли ви потрапили до Києво-Могилянської бізнес-школи?

2005 рік. Я чітко відчував, що в моєму бізнесі власник нав’язує якісь хибні цінності, що все «не туди». Я прийшов на співбесіду до Сергія Гвоздьова. Він поговорив зі мною і порадив додатково підтягнути англійську. Я пішов ще на рік в British Council  і вже в січні 2006 року стартував з EMBA-10.

Школа виправдала очікування?

Так. Початок був дуже крутий. Нас повезли в компанію «Райз». Там тільки-но звільнили CEO. Ми поїхали та поринули в контекст компанії, а наступного дня до нас прийшов СЕО і дав своє розуміння ситуації. Таке постійне зіткнення різних позицій – те, що я дуже ціную в kmbs.

Як навчання вас змінило? Як змінило справу, якою займалися?

З перших класів з’явилось відчуття неповноцінності. Купа крутих викладачів, однокурсників: розумних, заможних, зрілих людей навколо. А мені 26 років. Я такий бовдур. Їм, мабуть, зі мною зовсім не цікаво. Постійне питання «Що я тут роблю?» Я почав читати бізнес-книги. Перша книга, яку я прочитав, була «Ціль» Голдратта. Побудував дерево поточної дійсності для себе. І… звільнився :)

Що далі?

Потім прочитав ще 200 книг, вчився в Стенфорді, з’їздив в Аспен, будував компанії, Prozorro. Зараз відчуття таке, що можу пояснити собі світ значно краще. Але кожного разу, як поговорю з Олександром Савруком чи Андрієм Баумейстером – знову те саме: «Де тут плінтус. Дайте я під ним сховаюсь». :)

Олександр Стародубцев: «Хочу довести, що в Україні не пороблено. Що ми можемо створювати продукти світового масштабу»

Хто такий Олександр Стародубцев зараз? З усіма вашими досвідом та вміннями?

Я – серійний реформатор. Це щось середнє між серійним підприємцем та серійним маніяком:)  Започаткував Prozorro. Паралельно виявив основну ваду України: це – держслужба. Дотиснув Prozorro, трохи повчився в Стенфорді, щоб розібратись, що таке держава, і тепер пірнув в реформу держслужби. Це – головна реформа країни: покращимо держслужбу і всі інші реформи підуть з абсолютно іншою швидкістю. Для цього потрібна купа крутих менеджерів з бізнесу на державні посади. Випускники kmbs чудово підійшли б.


(На час інтерв'ю Олександр ще очолював реформу державної служби)


Ви – держслужбовець нового формату, з комерційним минулим, з MBА.  Розкажете, як так сталося? Як потрапили до держслужби?

Після Майдану я почав допомагати новому міністру (економіки – ред.) Павлу Шереметі, який був у мене деканом, коли я вчився в kmbs. Випадково почав займатись реформою держзакупівель без досвіду в закупівлях чи в держслужбі. Потихеньку розібрався. Зібралася команда. Далі ми, як волонтери, зробили прототип електронної системи, а згодом вже новий міністр Айварас Абромавичус  запропонував мені очолити профільний департамент.

Чим ви наразі займаєтесь?

Нині я роблю культурну трансформацію української держслужби. Вона в нас пострадянська, оскільки дісталась у спадок від УРСР. Там люди – це ресурс, помилка –  загроза статусу, форма важливіша за зміст та й  загалом цінується лояльність.

А нам потрібна західна модель менеджменту. Там де люди –  цінність, помилки –  привід чогось навчитись і скорегувати план. Там цінується досвід, відкритість й розвиток.

Для цього я виграв конкурс і очолив Національну агенцію державної служби – орган, який відповідає саме за людей в держслужбі. Як ми їх наймаємо, мотивуємо, оцінюємо та розвиваємо.

Як би така функція називалась, якщо це була б компанія, а не держава?

З попередньої відповіді зрозуміло. Це – HR.

Що спільного та принципово різного в управлінні цією функцією в компанії і в державі?

Це про менеджмент – і там, і там. Потрібно зрозуміти, хто ти є, яким хочеш стати (візія), які в тебе клієнти та продукти (місія), що для тебе важливо (цінності) і що з цим всім робити (стратегія). І там, і там потрібні результати в умовах обмежених ресурсів і часу. Є й відмінності, оскільки держслужба складніша: система – більше, повноважень – менше, ти не можеш звільнити клєінта тощо.

Але з точку зору основ менеджменту – те саме?

Так. У мене був цікавий досвід, коли в НАДУ (Національна академія держуправління – ред.) мені сказали, що людей з бізнесу не можна допускати до держслужби. Бо бізнес – це тільки про гроші, тому «вони все покрадуть». Одночасно було і смішно, і  болісно. Хоча якщо подумати, який саме бізнес бачили наші держслужбовці на тендерах і в черзі за ліцензіями на надра, то їх важко звинувачувати у недовірі до бізнесу. Тому так важливо нормальним успішним бізнесменам потрапляти у владу і показувати, що бізнес – це не тільки про гроші.

Які маєте «секрети» успіху?

Головний «секретик» в тому, що я завжди йду від людей. Спочатку команда – а потім вирішуємо, що саме ми робимо.

Яку задачу тут перед собою ставили перед початком роботи?

Перша – реформувати НАДС, щоб люди повірили у можливість крутої ефективної держслужби. Друга – залучити на держслужбу якомога більше крутих менеджерів та HR-ів. Третя – створити так, щоб працювати на держслужбі було престижно. А взагалі місія НАДС – створення функції HR в органах державної влади.

Що вас мотивує цим займатися?

Це важкий мікс з амбіцій та психологічних травм :) Хочу довести, що в Україні не пороблено. Що ми можемо створювати продукти світового масштабу. Як Prozorro. Що ми можемо самі дати собі раду. З точки зору амбіцій – це надцікава управлінська задача. В бізнесі ви працюєте з компаніями, а тут – з галузями та країнами.

А психологічна травма?

А психологічну травму я отримав на Майдані. Був 20-го лютого 2014 року на Інститутській. За барикаду не ліз, але надивився такого, що більше ніколи не хочу. Це все має бути не дарма. Хтось пішов воювати в АТО. А я знайшов собі іншу війну.

Держслужба – дуже ресурсномістка праця. Як поповнюєте свій ресурс? Чим займаєтесь у вільний час?

Поки вільного часу немає. Але це не перший раз для мене :) Пізніше повернуся до бігу й читання. Люблю також викладати. Був період в KMBS, коли я починав кожну нову MBA-групу своїми стенфордськими кейсами про Prozorro :)

Олександр Стародубцев: «Хочу довести, що в Україні не пороблено. Що ми можемо створювати продукти світового масштабу»

Чи думали над тим, чим будете займатися після цієї служби? Які плани на майбутнє?

Повернуся в бізнес, потрібно буде відновити комфортний баланс активів. Але точно буду займатися тільки цікавим для себе проєктом. Я – стартапер. Знайду партнерів і придумаю щось :)

Дайте кілька порад нашим колегам зі Школи, які хотіли б спробувати себе на держслужбі?

Написати мені. Спробую допомогти зорієнтуватися.

Чого потрібно опасатися?

Виділю три пункти: по-перше, купа довгих формальних процедур, які потрібно буде витримувати, в т.ч. процедура конкурсу, По-друге, постійні організаційні  «пожежі» та нервування. Треба просто навчитись отримувати від цього задоволення. Ходила така прикольна картинка інтернетом, де сидять раби на галері, і написано: «work and travel». Слід просто навчитися сприймати роботу як travel:) По-третє, дуже мало грошей, отже потрібно мати певні заощадження, щоб відчувати себе нормально.

Налякали. А від чого можна отримати задоволення при таких застереженнях?

Головне – ти змінюєш власну країну власними руками тут і зараз! Це найкраще відчуття, яке в мене колись було. Ще – можливості для розвитку, самопізнання та самоусвідомлення значно більші, ніж в бізнесі. Крива навчання (learning curve) справді «крутіша» і, якщо пощастить, знайдеш ком’юніті таких самих як ти. Розумієш, що ти не один такий «поранений», багато подібних людей стають і б’ються щодня поруч з тобою. Фантастичне відчуття.

Ідеальний держслужбовець це…?

Людина, достатньо зріла, щоб перерости всі годинники, яхти тощо. Людина, яка хоче, щоб на її могилі написали щось інше, ніж розмір банківського рахунку:) Яка може дати раду собі та команді. Яка розуміє публічний інтерес і плекає його більше, ніж свій власний. Якій цікаво змінювати цей світ на краще і залишити нащадкам кращу країну, ніж вона є зараз. На жаль, країна нині в такому становищі, що це нескладно :)

* На час ітерв’ювання Олександр Стародубцев обіймав посаду Голови Національного Агентства з питань Державної Служби НАДС / КМУ (Київ). Тому вже після звільнення народилось ще одне питання:

Що вдалось зробити на посаді голови НАДС за 4 місяці роботи?

Є декілька рівнів відповіді на це питання:

1. Найкоротший:  «Закладений фундамент для переходу від радянської держслужби, яка дісталась нам у спадок від СРСР – до системи сучасного західного менеджменту та підходу високо-результативних організацій (цілі, оцінка, компетенції)».

2. Або можна подивитись мій річний звіт, там дуже простою мовою і з картинками: http://bit.ly/Publ_zvit_2019

3. Або для фахівців і свого наступника в НАДС я склав дуже ретельну «перехідну книгу» (transition book), де  все  детально виклав і описав наступні кроки, які потрібно робити на продовження реформи держслужби: https://bit.ly/tTransitionBookNACSMarch2020

Незважаючи на те, що 4 місяці – це вкрай мало для реалізації будь-чого на рівні держави – нашій команді за ці результати точно не соромно. Дай Бог ця «реформа реформ» буде продовжуватись і далі вже новим урядом.


Інтерв'ювала – Ірина Бараненко