Світлана Єрмакова: «Я завжди хотіла бути дотичною до чогось красивого, масштабного та змістовного за своєю суттю».
Випускниця програми MBA Києво-Могилянської Бізнес Школи Світлана Єрмакова розповіла як це – управляти найбільшим у світі єврейським центром «Менора», кого вона вважає своїм ментором та як стала Ангелом kmbs alumni.
- Ви знаходитеся в ролі СЕО найбільшого у світі культурно-ділового центру «Менора», який розташований у Дніпрі. Як це – управляти ним?
Управління центром «Менора» стало для мене надвикликом, але не в організаційних процесах, побудові структури чи стратегій, а в тому, як, власне, інтегрувати єврейський центр в дніпровський контекст. Особливість моєї ролі полягає в тісній співпраці з єврейською громадою Дніпра, а це, насамперед, релігійна громада, яка сповідує свою культуру та традиції. Я присвятила «Менорі» вже 12 років і моя зацікавленість в історії цього проєкту не зменшується, – змінюються зовнішні обставини, з’являються нові виклики, а цілі потрібно досягати.
- Як ви опинилися в ролі СЕО «Менори»?
На той момент, коли візія головного рабина Дніпра Шмуеля Камінецького почала втілюватися в життя у вигляді «Менори», я працювала на посаді директорки київського готелю «МИР» та мала вже певний досвід в управлінні об’єктами нерухомості. Але це була в основному готельна сфера, а «Менора» – це дуже унікальний проєкт. Постало непросте завдання – розробити та впровадити таку бізнес-концепцію, яка б самодостатньо забезпечила не тільки надійну експлуатацію об’єкта, а ще й створила інфраструктурні сервіси для розвитку діяльності єврейської громади та фінансово підтримувала діяльність Благодійного фонду «Дніпропетровська єврейська громада» шляхом отриманого прибутку.
Звісно, шукали людину не просто з професійним досвідом, а ще з певними особистими принципами та цінностями. Це насамперед про довіру, чесність та порядність.
- Тобто ви отримали це переважно завдяки принципам та цінностям, які сповідуєте?
Впевнена, що так, але не тільки завдяки цьому. Окремо хочу виділити важливість мрії, яка, власне, і привела мене в «Менору». Звісно ж, я не мріяла про те, щоб керувати саме єврейським центром (сміється), але завжди хотіла бути причетною до чогось красивого, масштабного та змістовного за своєю суттю, а ще важливо, – створеного з «нуля». Не хотілося будувати свою кар’єру, приходячи в проєкти, де потрібно або ламати стару систему або себе. Саме так, немов по запиту, у моєму житті з’явилася «Менора» – красива, велична, з душею і світлом, я її намріяла і відчула, коли вперше побачила. Щоправда, в деяких аспектах мрія здійснилась дуже буквально.
- Що ви маєте на увазі?
Замість того, щоб просто своєчасно підготуватися до прийняття та запуску об’єкта, мені особисто довелося брати участь в завершенні його будівництва: створювати проєктну команду від замовника, контролювати інвестиції та координувати введення в експлуатацію – ну «з нуля так з нуля». Я до цього ніколи не опікувалася будівництвом і досвіду зовсім не мала, але ці обставини надали можливість бути в проєкті з самого початку, ще на етапі створення. Тому мріяти треба, але обережно!
- Які завдання постали перед вами?
Із завданнями, які були поставлені переді мною, наша команда справилась достатньо швидко. Наприклад, за 9 місяців з моменту запуску об'єкта, ми вийшли на рівень беззбитковості та досі працюємо в позитивній динаміці, постійно надаючи фінансову підтримку соціальній та благодійній діяльності єврейської громади. Що стосується забезпечення комфорту та якості інфраструктурних сервісів – ми постійно вдосконалюємось та ставимо перед собою лідерські цілі на ринку. Зараз вже можна впевнено сказати, що «Менора» – це бренд, надійний партнер і архітектурно-культурна візитівка Дніпра.
- Поділіться враженнями від спілкування з головним рабином Дніпра.
Шмуель Камінецький – це унікальна та масштабна особистість. Те, яку громаду він побудував, на яких принципах та цінностях, – є прикладом візіонерства. Це людина, яка приїхала до Дніпра на початку 90-х років, коли євреї боялися підійти до нього привітатися, щоб не бути засудженими суспільством, а сьогодні, завдяки його зусиллям в місті створена потужна єврейська громада і побудований найбільший у світі єврейський центр. Та структура і соціальні програми, які він започаткував, гідні того, щоб дивитися на них, як на приклад для інших. Попри те, що Шмуель Камінецький релігійний діяч, він неймовірно талановитий та ефективний менеджер, бо має унікальні інструменти управління людьми. У повсякденному житті це життєлюб і оптиміст, який спокійно ставиться до всіх проблем й завжди ефективно їх вирішує.
Спілкування та співпраця з ним – один з найважливіших факторів мого тривалого перебування в ролі СЕО «Менори». Всі ці 12 років вважаю його своїм ментором, а спілкування з ним щоразу надає мені цікавості та натхнення.
- У 2015 році ви вступили до kmbs. Що підштовхнуло вас на це та чому обрали саме цей освітній заклад?
Основні завдання «Менори», які переді мною постали на початку, були досягнуті. Мені потрібно було вирішити що робити далі: залишитися в управлінні цим об’єктом або шукати щось нове. Я зрозуміла, що завдяки цьому проєкту та співпраці зі Шмуелем Камінецьким, я зможу якнайкраще реалізувати свої особисті сенси. І ось коли я прийняла таке рішення, виникла необхідність особистісного розвитку, так в моєму житті з’явилася Могилянка. Про неї я дізналася задовго до вступу. Якось в «Менорі» школа проводила конференцію, презентувала себе. Я зацікавилась. Спершу записалася на короткий навчальний курс «Школа стратегічного архітектора» і зрозуміла, що це найкраща школа в Україні. Та вже наступного року пішла на МВА-програму.
- Що змінилося після закінчення бізнес-школи? Як вплинуло на вас навчання?
Відбулося усвідомлення себе як особистості та чітке розуміння внутрішнього поклику створювати можливості для розвитку суспільства. Я до Могилянки і Я після – це дві різні людини. Для мене kmbs – це про те, ким ти можеш бути, але ще не знаєш про це. Школа кардинально змінює відношення людини до самої себе, запускає процес постійної трансформації, який вже не зупинити. Також трапилося багато змін в управлінському підході: я навчилась працювати у візійній та місійній логіках, тобто, два ключових професійних скіли, які я отримала під час навчання – це бути візіонером та мислити системно. Завдяки набутим якостям, я, як керівник, постійно впливаю на зміну позиціювання «Менори» – від суто «єврейського центру» до «культурно-ділового центру», а зараз це «культурно-діловий центр із соціальним та духовним призначеннями».
Крім того, kmbs подарувала мені чудову Спільноту. Це люди, з якими ми разом зростаємо, товаришуємо, а це неоціненно.
- Ви нещодавно доєдналися до спільноти Ангелів alumni kmbs. Чому вирішили стати частиною цього кола людей?
Я була знайома з ангельським проєктом й людьми, які дотичні до нього, задовго до своєї участі в ньому, але на поверхневому рівні. Я розуміла, що задум там потужний, але сенсів брати участь я для себе не бачила, не розуміла, як можу бути корисною, заради чого мені бути Ангелом. Тому на всі запрошення я завжди віджартовувалася, мовляв, задум у вас гарний, але сенсу не бачу (сміється). Та під час нещодавньої подорожі до Волині, навчальний зміст і якість якої були на вищому рівні організовані kmbs, моє ставлення до певних речей, зокрема, до «ангельства» змінилось. А коли я уважно ознайомилась зі стратегію розвитку Асоціації випускників kmbs, то усвідомила, що цінність «ангельства» полягає в тому, щоб бути долученою й разом відкривати сенси. Я відчула внутрішній поклик і приєдналася до цієї Спільноти.
- Як війна вплинула на вас та роботу?
Початок війни для всіх був шоком й для мене так само. Однак питання щодо виїзду з України переді мною не постало, оскільки це суперечить моєму характеру та принципам. Ба більше, практично вся наша команда понині залишається в Дніпрі, щодня працюючи з новими викликами. Так, ми набули нових якостей і сенсів, певної гнучкості, а війна додала стійкості у вирішенні складних завдань. Та головним для себе, як і раніше, вважаємо людяність, порядність, взаємоповагу та партнерство.
- У чому полягає ваша життєва місія?
Вона збігається з моєю роллю в «Менорі» – створювати умови для можливостей розвитку як окремої людини, так й суспільства загалом. Безмежно радію, що наші цінності з рабином Камінецьким в цьому повністю збігаються – ми з перших днів війни залишаємось тут та разом продовжуємо відкривати «Менору» для громади нашого міста та не поділяємо людей за релігійними або національними ознаками.
Протягом останнього півріччя втілюю в життя два проєкти Центру «Менора»: культурний – Menorah Art Platform і соціальний – «Мобілізація інтелектуальної потужності Дніпра». В обох проєктах «Менора» – це культурна, комунікаційна платформа з розвинутою інфраструктурою, що сприяє культурному діалогу та соціальній відповідальності, побудові партнерських відносин, розвитку освітніх і культурних ініціатив. Впевнена, що Менора має і може відіграти важливу роль у розвитку нашого міста. Буду щаслива, якщо все задумане вдасться!