Лілія Матвєєва: «Я дивлюсь на бізнес з позиції інтересів власника»
Випускниця Києво-Могилянської Бізнес Школи Лілія Матвєєва розповіла про багаторічний досвід роботи СЕО та волонтерську діяльність після повномасштабного вторгнення рф
Випускниця Києво-Могилянської Бізнес Школи, голова Наглядової Ради ГО «Асоціація випускників Києво-Могилянської бізнес-школи» та Ангел kmbs Alumni Лілія Матвєєва розповіла про багаторічний досвід роботи СЕО, волонтерську діяльність після повномасштабного вторгнення рф та особистісну трансформацію.
Лілія Матвєєва – СЕО WhiteOrtho LLC (Львів). Експертка з операційного та стратегічного менеджменту, побудови ефективних команд, корпоративного управління. Професійний менеджер із 30-річним управлінським досвідом. Спеціалізується на побудові стратегій розвитку бізнесу, впровадженні прогресивних систем управління, побудові команд та управлінні взаємодією між людьми.
Скільки років ви знаходитеся у сфері управління?
Розпочавши працювати в 17, я стала роботодавцем у 18 років. Вже тоді у мене був власний офіс і одна людина в підпорядкуванні. Я надавала послуги бухгалтерського обліку для декількох компаній. Зараз мені 49. Отже, в управлінні я 31 рік. Мій управлінський досвід змінювався разом зі мною. За плечима досвід роботи касиркою в магазині, бухгалтеркою, головною бухгалтеркою, фінансовою, виконавчою та генеральною директоркою. Паралельно з цим я мала власний бізнес, який успішно продала у 2016 році. Тобто на додачу до управлінського досвіду, маю досвід власника бізнесу. Тому, знаходячись в ролі СЕО компаній, я дивлюсь на бізнес з позиції інтересів власника. При цьому, попри багаторічний менеджерський досвід, вважаю, що в ролі зрілого управлінця я остаточно сформувалась протягом останніх 10 років, коли була СЕО «Лігоса» (https://ligos.ua/) – компанії з виробництва кондитерських виробів (450 працівників у підпорядкуванні, філії по всій Україні та експорт у 18 країн світу). Саме на цій позиції я зрозуміла, що професійний менеджер – це людина, яка створює середовище, де ефективно працює команда, в якому люди хотітимуть обмінювати свій час на гроші. Тобто для мене професійний менеджер – це не той, хто вміє робити щось власноруч, а той, хто створює умови для ефективної командної роботи.
Якщо не секрет, який бізнес ви продали у 2016 році та чому?
Це було виробництво продуктових напівфабрикатів у Івано-Франківську, започатковане у 1998 році. Зокрема, вареників та пельменів ручної роботи, філігранно зроблених за домашніми рецептами. На піку розвитку наша компанія була добре відома серед мешканців міста смачним та якісним продуктом. Цей бізнес я створила разом із першим чоловіком, з яким розлучилася у 2001 році. Втім, це не завадило нам продовжувати співпрацювати далі. Але з часом компанія перетворилася на валізу без ручки. Я не бачила там себе, не бачила свого розвитку. До того ж на момент продажу компанії я вже два роки працювала генеральною директоркою в компанії «Лігос». Увагу власному бізнесу могла приділяти лише у вихідні та тільки для того, щоб простежити, в якому стані знаходяться справи. Тому була неабияк задоволена, що вийшла з нього у 2016-му.
Яка ваша поточна роль?
Якщо казати про роботу, то я СЕО компанії WhiteOrtho LLC, що спеціалізується на дистриб’юції стоматологічних матеріалів. Ми ексклюзивні дистриб’ютори бренду елайнерів від Straumann Group (Швейцарія) в Україні. Разом з цим я є головою благодійного фонду Dental Help UA, чим дуже пишаюся. Також я голова Наглядової Ради в Асоціації випускників Києво-Могилянської бізнес-школи. І віднедавна працюю в ролі медіатора – бачу майбутнє за цією професією.
Розкажіть, як ви стали СЕО компанії WhiteOrtho LLC та чому обрали цю сферу діяльності
На це вплинуло декілька факторів. По-перше, у 2021 році я вийшла з компанії «Лігос», в якій пропрацювала багато років, а, по-друге, розлучилася з другим чоловіком після 20 років шлюбу. Тоді мала ціль переїхати з Івано-Франківська та кардинально змінити сферу діяльності. Я не хотіла продовжувати кар’єру у виробництві харчів, бо присвятила цьому занадто багато років життя. Також не бачила себе в консалтингу, алкогольній та тютюновій галузі. Тобто я не знала, де прагну працювати, але знала, де точно не хочу бути. Я отримала три пропозиції щодо роботи – у Львові, Києві та Дніпрі. Обрала Львів та компанію WhiteOrtho. 1 лютого 2022 року я розпочала роботу на умовах, що були актуальні рівно 23 дні. А 24 лютого все змінилось.
Що ви робили після початку повномасштабного вторгнення?
Присвятила весь свій час волонтерству. До кінця квітня 2022 року я фактично жила в автівці. З подругою доставляли військовим медикаменти, турнікети, бронежилети та все, що отримували тоді з-за кордону або привозили самі з Польщі. Пам’ятаю в перші дні березня багатокілометрові черги на шляху з Києва на захід України, а ми їхали назустріч – в Київ. Потрапити в місто тоді можна було лише через Білу Церкву, бо всюди навколо столиці йшли бої. Ми везли туди ліки, ночували в госпіталі, забирали людей і повертались в Івано-Франківськ. Потім мчали до Польщі, щоб зібрати наступну партію допомоги та знову відправитися до Києва. У такому темпі ми прожили десь півтора місяця. І в той період все було чітко і зрозуміло. Тут взяти, туди відвезти, зробити фото та обійнятися з військовим лікарем, який три доби не спав та мешкав просто в госпіталі. Переночувати та поїхати далі розвозити допомогу.
«Озираючись назад я розумію, що була частиною того мурашника, який врятував Україну»
Ці малі зусилля склалися в потужну силу і ми вистояли. А потім засновниця WhiteOrtho зателефонувала мені й запропонувала створити благодійний фонд. Я спочатку відмовилася, бо в моїй уяві бізнес і благодійність на той час не поєднувалися. Але вона переконала мене, що керуючи благодійним фондом, я зможу зробити набагато більше і допомогти значно більшій кількості людей. Тож у травні 2022 року фонд було засновано, а вже у серпні проведена перша благодійна стоматологічна операція. Після закінчення цього жахіття відповідь на питання «а що ти робив під час війни?» стане певним фільтром для мене, що дозволить відсіяти людей, з якими мої цінності не збігаються. Мені здається, війна дуже сильно це питання поляризувала. Сьогодні з гордістю можу сказати, що в моєму оточенні знаходяться люди, з якими я однієї крові.
Розкажіть про фонд детальніше. Які проєкти вдалося втілити за час його існування?
Благодійний фонд Dental Help UA – платформа, яка об’єднує стоматологічну спільноту України у прагненні відновлювати втрачене стоматологічне здоров’я ветеранів, за активної підтримки світового лідера у виробництві імплантатів Straumann (Швейцарія). Таким чином, українські стоматологи отримали потужну професійну, волонтерську та особисту мотивацію через інструмент спільнодії, який надає фонд як платформа. В той самий час у ветеранів з’явилася можливість повернути здоров’я і якість життя. Фонд об'єднав більше ніж 330 стоматологічних клінік та 13 зуботехнічних лабораторій з усієї України для надання медичної допомоги військовим – вони є волонтерами в проєкті. Тобто, якщо військовий потребує лікування, то фонд надає імплантати та ортопедичні матеріали, а клініка проводить імплантацію. У 2022 році компанія Straumann Group виділила 5 тисяч зубних імплантів для військових. Потім відбувся другий транш допомоги, сподіваємось, що будемо отримувати допомогу на постійній основі. В середньому по країні зубний імплант коштує 1 000 євро. Наші військові отримують все безоплатно. На сьогодні 1 424 військових пройшли лікування. Команда фонду працює на волонтерських засадах. Тобто ми залучені в бізнесі й паралельно з цим виконуємо роботу в благодійному фонді. Допомога надається лише безпосереднім учасникам бойових дій та військовополоненим. Є часті випадки, коли до нас звертаються військові взагалі без зубів. Було багато й тих, хто отримав щелепно-лицеві поранення. Хірургам доводилось відновлювати обличчя, а потім наші стоматологи розпочинали відновлення щелепи.
«У нас черга військових на лікування, і я розумію, що вона буде, на жаль, тільки зростати»
Зараз працює безліч благодійних фондів, але якщо казати виключно про стоматологічну нішу, то наш фонд допоміг найбільшій кількості військових. І ми продовжуємо набирати оберти, завдяки залученості та активній позиції українських стоматологів.
Ви навчалися на програмі «Advisory board» у шведсько-українському проєкті Develop Your Business. Розкажіть про цей досвід, що цікавого та корисного дізналися для себе?
Я навчалася на цій програмі з 2016 по 2017 роки. Під час навчання занурилась в модель побудови корпоративного управління, досліджувала що таке Advisory Board, як він працює, яка його ціль тощо. Отримані знання я одразу ж застосувала на практиці, організувавши Advisory board у компанії «Лігос» та ставши членом бордів ще двох компаній.
Це нетиповий крок для CEO, тому що навряд чи хтось на моєму місці ініціював би над собою Advisory board. Я створила дорадчий орган, до якого запросила потужних зовнішніх експертів, та отримала неймовірний поштовх до розширення поля компетенцій, зросту та переходу на наступний рівень розвитку бізнесу. Це були експерти з різних галузей ринку, відомі імена. Вони допомогли мені та команді побачити бізнес під ширшим кутом. Тобто проєкт Develop Your Business став точкою зростання для мене як менеджерки. Участь в проєкті стала першим кроком до зрілого усвідомленого менеджменту. Фундаментальні знання з управління командами, людьми, операційними процесами я отримала саме на цьому навчанні, а потім поглибила їх на програмі MBA в kmbs. Саме після цих навчальних програм я стала позиціювати себе як професійного менеджера.
Крім навчання на програмі «Advisory board» ви також навчалися в Українському центрі медіації. Розкажіть про цей досвід та чи стала ця освіта корисною?
З медіацією я познайомилась в kmbs, коли Галина Єрьоменко читала нам курс лекцій з мистецтва перемовин. Згодом я пройшла курс «Базові навички медіації» і після того пішла на п’ятимісячну програму «Бізнес-медіатор» Мюнхенської торгово-промислової палати. Тобто я спеціалізуюсь на бізнес-медіації – це партнерські угоди, вирішення організаційних конфліктів, конфліктів між різними бізнесами тощо. Під час навчання я зрозуміла, що не усвідомлено виступала в ролі медіатора багато разів, бувши на позиції керівника компанії. Наприклад, коли виникали конфлікти між двома топменеджерами або підрозділами. Тому коли навчалася на курсі «Бізнес-медіатор», все те, що до цього розуміла інтуїтивно, перетворилося в чіткі знання і я отримала ще один крутий інструмент вирішення конфліктних ситуацій. Це дуже корисні знання, бо навички медіатора можна використовувати для залагоджування не тільки відкритих конфліктів, а й тихого непорозуміння, партнерської недосказаності, коли потрібна стороння людина для того, щоб проговорити чутливі питання.
«Медіація – це крутий інструмент, який допомагає з'ясувати інтереси людини, а не говорити лише про позиції сторін»
Ба більше, навчаючись медіації, я зрозуміла, що вона «пасує» моїй натурі. Мені подобається досліджувати потреби, знаходити правильні запитання та підводити людей до того, що вони самі знали, але не могли сформулювати.
У 2021 році ви закінчили програму ЕМВА kmbs. Що мотивувало до вступу та чому обрали саме kmbs?
Після навчання на програмі «Advisory board» у 2019 році я пішла на MBA-програму kmbs. Це був перший такий усвідомлений вибір, тому що я обирала між трьома бізнес-школами. Я накреслила табличку з критеріями, збирала інформацію і відгуки, спілкувалася зі знайомими тощо. В результаті обрала Могилянку попри те, що доводилось їздити у Київ з Івано-Франківська, бо ця школа мені ціннісно ближча за інші. Пам’ятаю, коли проходила співбесіду з Оленою Мальцевою, говорила про те, що хочу як губка увібрати все, що школа може мені дати.
«Я приїжджала на модулі в kmbs з жадобою забрати максимум знань»
Мій запит був навчитися бачити ширше. Розуміла, що я гарний операційник, дуже добре складаю процеси на рівні «тут і зараз», але мені був потрібен helicopter view. Озираючись назад, розумію, що отримала багато додаткових цінних речей під час дворічного навчання і захисту диплома. Я, власне, з тих випускників, які готували дипломну роботу на реальному бізнесі, тобто, написала п'ятирічний план розвитку компанії, з детальними розрахунками на три роки, з дуже детальною стратегією по всіх напрямках роботи. Отримала 87 балів зі 100 можливих і шалено пишаюсь результатом, тому що це було непросто. Протягом навчання я залишалась у ролі СЕО і не мала морального права взяти собі пів року відпустки на написання диплома. Тому диплом писався вечорами, ночами, на вихідних. Написання диплома було спільною роботою з командою. Я казала їм, що захищаю не свій диплом, а наш.
Які зміни відбулися з вами під час навчання? Що важливого зрозуміли для себе?
Тепер я більше знаю про те, що можу і чого хочу. Працюючи безперервно з 17 років, без жодних пауз чи перерв, перед початком навчання на MBA-програмі в kmbs у свої 44 усвідомила, що у мене не було відповіді на питання «чого я хочу і для чого?». Я не мислила такими категоріями. Але навчання в Києво-Могилянській бізнес-школі все змінило. Питання «для чого?» стало головним у житті. Тобто раніше біг за якимись досягненнями був нормою, тим, до чого я звикла. Але коли ти живеш в такому ритмі, дуже важливо розуміти для чого ти це робиш. Часто відповідь на це питання не лежить на поверхні. Вважаю, що після закінчення Могилянки я почала якісніше проживання свого життя. Тепер я знаю для чого роблю те чи інше, не важливо, стосується це бізнесу, соціальних проєктів чи особистого життя.
Ви є Ангелом спільноти alumni kmbs. Коли та чому вирішили стати частиною цього кола людей?
До Ангелів я доєдналася у 2021 році – одразу після закінчення kmbs. Тоді було бажання продовжити оцей зв'язок з людьми, з якими я прожила останні два роки. Для мене є надважливою приналежність до близьких за цінностями людей. Я переконана, що людям необхідне спілкування, ми ж соціальні тварини, і нам важливо знаходитися в тих групах людей, де нам цікаво та комфортно.
Долучення до спільноти Ангелів – це більшою мірою про спілкування власників бізнесів і топкерівників, обмін досвідом та просто людське спілкування. І таке спілкування вкрай потрібне, бо коли ти знаходишся на вершині будь-якої компанії, не важливо великої чи малої, ти знаходишся там на самоті. А будь-якій людині одній складно. Тому це ком'юніті близьких за поглядами та цінностями людей, але дуже різних за досвідом – неоціненне надбання.
Окрім ангельства в Асоціації, ви також є головою її Наглядової ради. Чому погодились на цю посаду та що в планах Асоціації на найближче майбутнє?
З моменту заснування у 2018 році Асоціація поступово росла та розвивалася, та з часом виникла потреба в тому, щоб наші зусилля мали сталий характер і діяльність організації не залежала від окремих персоналій. Виникла потреба інституалізації. І оскільки я обожнюю будувати системи, то виявила бажання бути приналежною до цього процесу в Асоціації. Тому, коли мене обрали головою Наглядової Ради, з радістю погодилась на пропозицію.
Наглядова Рада почала працювати в Асоціації нещодавно. Ми поки що в процесі налагодження правил взаємодії між нами, Ангелами, та виконавчою командою. Але в планах є побудова цих взаємовідносин як сталої системи.
«Метою нашої діяльності є турбота про випускників, школу та Україну»
Ми маємо багато ідей щодо проведення зустрічей, реалізації спільних проєктів, обміну досвідом, залучення лідерів думок до співпраці з нами тощо. У сучасному світі цифрових технологій, коли інформація на тебе валиться з неймовірною силою, масою, швидкістю, ми втрачаємо цінність людського спілкування. Тому для мене зустрічі та події, які ми організовуємо в рамках Асоціації – це про цінність людського дружнього спілкування, face to face.
Автор: Кирило Цветков