Олена Ткаченко: «Я переконана, що найкраще рішення – це коли кожен отримав те, що хотів»
Випускниця Києво-Могилянської Бізнес Школи та Ангел kmbs Alumni Олена Ткаченко розповіла про досвід трансформації адвокатської фірми, що мотивувало отримати бізнес-освіту, а також що таке медіація та кому вона потрібна.
Олена Ткаченко – адвокат, власниця Юридичної фірми «Кайрен» (Київ). Понад 25 років юридичної практики: комплексна юридична підтримка бізнесу, судові спори, оподаткування, складні та нестандартні питання. Більше ніж сім років практики медіації: партнерська медіація (на старті бізнесу, в процесі розвитку та в конфліктах між партнерами), організаційна медіація (за участі наглядової ради, СЕО та інших представників C-level, ключової команди) та бізнес-медіація.
⦁ Ви практикуюча адвокатка. Маєте більше ніж 25 років юридичної практики. Чому обрали юриспруденцію та на якій галузі права спеціалізуєтесь?
Коли мені було 12, я собі придумала, що буду адвокатом. В дитинстві із захватом читала коментований кримінальний кодекс та детективи. Але наприкінці школи все ж обирала між правом, економікою та фінансами (математика – то завжди було натхнення) та психологією (теж читала все, що знаходила). Щодо психології – не побачила тоді, як її далі практично застосувати (це був 1993 рік). А щодо економіки – так склалося, що наприкінці школи (10 та 11 класи) в мене була можливість працювати на товарній біржі в Донецьку (помічником брокера). То була нагода побачити що відбувається в економіці з середини. На той час це був хаос. То ж мій вибір остаточно пав на юриспруденцію. А вже на першому курсі я переконалася, що вибір правильний, бо право – це любов (відтоді та донині). Далі я визначилась, що буду працювати з бізнесом – не з приватними особами й не в галузі кримінального права. Тобто моя професійна сфера – юридична підтримка бізнесу в Україні. Це всі питання, з якими стикається бізнес. Хоча бувають такі випадки, коли юридичні питання звичайної господарської діяльності раптово переходять у площину кримінального права і бізнес вже потребує підтримки адвоката з кримінальних питань. Є така особливість у нас в Україні. В таких випадках я можу надати правову допомогу на початку і далі залучаю колег, які спеціалізуються саме на кримінальному праві.
⦁ Наразі ви керуюча партнерка Юридичної фірми «Кайрен». Де ви працювали до цього?
Я почала працювати після третього курсу університету. В мене була денна форма навчання, але я вже дуже хотіла працювати. Я прийшла на співбесіду в невелику українську компанію «Агротех» – їм був потрібний діловод. Сказала, що хочу до них як юрист. На питання про досвід і освіту чесно сказала, що досвіду нема, а освіти – три курси. Мені запропонували посаду діловода. Компанія була дуже прогресивною та динамічною. Там було виробництво на давальницькій сировині, гуртова торгівля, імпорт, цінні папери (векселі), боргові зобов’язання (операції з боргами промислових підприємств). Це був 1996 рік. Майже одразу я почала працювати саме з юридичними питаннями. Це було мега складно і мега цікаво. Я жила на роботі. Через пів року я спитала: «Я тут працюю як юрист?». Так мене офіційно перевели на посаду юриста.
Через три роки я переїхала із Донецька в Київ і вийшла на роботу в Адвокатську фірму «Паритет». З цією компанією в мене довга історія. Наприклад, я виходила до них на роботу тричі. Перший раз звільнилась, коли поїхала в Штати «на завжди». Повернулась в Україну через пів року. Прийшла до них й запитала, чи хочуть вони мене найняти вдруге. Відповідь була: «Так, але третього разу не буде». Третій раз теж був – майже через 10 років, після різного професійного досвіду. Тоді моя пропозиція була: «Я буду рада доєднатися, але мене цікаво тільки партнерство». У фірмі ми працювали з бізнес-клієнтами та з їх найрізноманітнішими юридичними питаннями. Навіть супроводжували вихід клієнта на IPO (проводили повний юридичний аудит). Інший проєкт – ми виграли тендер і два роки допомагали банку через судові процеси повернути великий кредит, який група компаній вирішила не повертати. Успішно. Тоді мені стало ясно, що великий проєкт можна вести невеликою юридичною командою, коли ця команда правильно підібрана та ефективна.
Ще з професійного досвіду хочу згадати роботу в Корпорації «Інтерпайп». Там мені випала нагода захищати інтереси інвесторів в процесі реприватизації – безпосередньо брати участь у судових справах щодо акцій Нікопольського заводу феросплавів та Комбінату Криворіжсталь. Це були 2 роки дуже інтенсивної роботи фактично 24/7.
Була ще Адвокатська компанія «Арцінгер» – 2 роки дуже цінного професійного досвіду (суди, консультації, клієнтські проєкти). Юридичну фірму «Кайрен» я відкрила у грудні 2015. Я завжди хотіла мати власну компанію. Пам’ятаю, я тоді йшла Хрещатиком і думала – ризикнути чи не на часі? І мені на очі спав великий рекламний біл-борд з написом: «Через рік ти будеш шкодувати, що не зробив цього зараз». Я тоді вирішила для себе, що це мені відповідь від Всесвіту – так з’явився Кайрен.
⦁ Розкажіть про компанію, які послуги вона надає?
Коли я відкривала Кайрен, я планувала в ньому три напрями діяльності: Юридичні послуги для бізнесу, Бізнес-медіація і Глобальні ринки. До речі, Кайрен – це мій дипломний проєкт в kmbs. Зараз можу сказати, що з першими двома напрямками все склалося – вони в нас є і ми продовжуємо їх розвивати. Тоді як з Глобальними ринками ми все ще «в пошуку». З 2015 року ситуація змінювалася. Спочатку були запити від іноземних клієнтів, які мали намір заходити в Україну. І тут ми їм готові були запропонувати повну юридичну підтримку. На сьогодні таких запитів немає (що зрозуміло). Десь з 2017 року ми пробували змістити фокус на вихід українських бізнесів на зовнішні ринки. В таких проєктах нашої юридичної експертизи вистачає на українські та транскордонні питання. А для іноземних питань необхідно залучати локальних іноземних юристів. Думаю, нам поки не вистачає фокусу на цьому напрямку. То ж будемо вважати, що тут у нас є потенціал.
⦁ Що таке медіація та чому ви вирішили на цьому спеціалізуватися?
У вузькому розумінні, медіація – це альтернативний спосіб вирішення спорів. А в ширшому, медіація – це переговори за участі незалежного посередника. У всіх сферах життя, де людям треба вести переговори, є місце для медіації. Іноді люди можуть домовитися самостійно, а іноді вони звертаються до незалежного посередника (медіатора). Медіатор допомагає сторонам побудувати комунікацію таким чином, щоб від обговорення позицій перейти до з’ясування інтересів та потреб. І тоді вже (з урахуванням інтересів та потреб кожного), знайти найкраще рішення з можливих. Це відповідає моїм цінностям: мені важливо, щоб усім було добре.
«Я переконана, що найкраще рішення – це коли кожен отримав те, що хотів»
У суді, наприклад, рішення приймає суддя, він над сторонами. Рішення може їм не сподобатися, але вони будуть змушені його виконувати або воно буде виконано примусово.
В медіації сторони самі приймають рішення щодо себе. Рішення за результатами медіації сторони виконують добровільно – вони хочуть його виконати, воно їм підходить.
У світі медіація існує з 60-х років минулого століття. В Україні з 1991 року. Однак я і сьогодні зустрічаю людей, які не чули про медіацію. Або чули, але не думали, що вона є в Україні. Для мене це про те, що потреба в медіації (в допомозі у вирішенні конфлікту або у переговорах) є, але вона не усвідомлена (клієнт не піде по ринку з запитом на медіацію, якщо він не знає, що таке є). З іншого боку, клієнти, які одного разу скористалися послугами медіації, відчули ефективність, беруть для себе цей інструмент – звертаються знов та активно розказують про медіацію у своєму колі.
⦁ Як ви познайомилися з медіацією?
Я почула про медіацію на одному з бізнес-заходів. Одразу зрозуміла, що це відповідає моїм цінностям. Вирішила, що робитиму це професійному рівні. Подивилася, де цьому навчають. Зупинилася на Українському Центрі Медіації (УЦМ). Він працює з 2008 року і робить багато для поширення медіації та зміни переговорної культури в Україні. Я пройшла навчання на програмах «Базові навички медіатора», «Емоційна компетентність медіатора», «Сімейна медіація». Потім у 2017 році я пройшла навчання на великій німецько-українській програмі «Бізнес-медіатор». Мені весь час здавалося, що як медіатор я ще не готова, що треба ще повчитися, щоб точно дати клієнтам якісну послугу. Тоді я ще зареєструвалася на програму «Гарвардська переговорна модель» в УЦМ – і одразу отримала в особисті повідомлення від директорки УЦМ Галини Єрьоменко: «Я не приймаю твою реєстрацію! Ти все вже знаєш! Йди й практикуй!». Напевно, це мене переконало: я прийняла рішення, що починаю практикувати медіацію – звільнила приблизно третину робочого часу під це – і далі все склалося. На сьогодні у мене (у відсотках) приблизно 50 – це партнерські медіації, ще 40 – організаційні та ще 10 – бізнес та інші.
⦁ Чи багато юридичних компаній, які теж спеціалізуються на бізнес-медіації? Чи є конкуренція?
Мені не відомі юридичні компанії, які б активно практикували медіацію. Іноді компанія на сайті пише, що є медіація, але по факту це може означати потенційну готовність запропонувати цю послугу (а не наявну практику). Зазвичай медіатори працюють самостійно або кілька медіаторів об’єднується в компанію (не юридичну, а саме для медіації).
В Україні практикуючі медіатори, як правило, знайомі один з одним, існує медіаторська спільнота. Багато з нас (і я так само) поділяють думку, що ми не конкуренти. Є таке поняття як «coopetition», в якому слова «cooperation» (кооперація) та «competition» (конкуренція) поєднані. Ми перш за все співпрацюємо, щоб розвивати ринок медіації, інформувати потенційних клієнтів про медіацію. Потенційно потреба в медіації велика, клієнтів багато, ресурс необмежений/
⦁ Які зміни відбулися в компанії «Кайрен» після початку війни?
Ситуація в моєму бізнесі залежить від ситуації у бізнесах клієнтів. Після повномасштабного вторгнення наші клієнти вийшли на зв'язок і сказали, що продовжують роботу в Україні й надалі потребують нашої юридичної підтримки. Мені було важливо продовжити працювати, давати роботу команді та допомагати клієнтам. Десь через два місяці стало зрозуміло, що ми всі втрималися і продовжуємо працювати. У 2022 ми нікого не звільнили та не скоротили зарплату. Нам вдалося виконати всі зобов'язання перед працівниками та клієнтами. Напевно, це така особливість українців – попри те що відбувається, ми продовжуємо робити своє.
«Ми не можемо зупинятися, тому що мусимо працювати для того, щоб підтримувати Збройні Сили та вкладатися в майбутнє нашої країни»
Особисто для мене Україна – це найкраще місце на Землі. Є різні країни, прекрасні та цікаві. Але для мене не стоїть питання, де мені жити, бо є Україна.
⦁ Ви закінчили програму ЕМВА kmbs. Що мотивувало до вступу та чому обрали саме kmbs?
У 2010 році я втретє прийшла працювати в Адвокатську фірму «Паритет» – спочатку на позицію радника з переходом на позицію партнера через пів року. При цьому я одразу мала можливість долучитися до управління фірмою. Тоді я усвідомила, що мені бракує знань про те, як працює бізнес. Щось я розуміла, тому що залучалася в клієнтський бізнес як юридичний консультант, але не мала цілісного уявлення. Можна було отримувати знання з різних джерел (книг, курсів), а потім їх систематизувати або ж пройти комплексне навчання. Я обрала другий варіант і стала думати куди піти навчатися. Я продивилася всі бізнес-школи, що на той час були представлені в Україні. І одразу обрала kmbs. Я відчула, що ми сходимося в цінностях. Тому у 2011 році я вступила до Могилянки, однак закінчила її лише у 2016 році.
⦁ Як таке можливо?
kmbs давала мені знання, а мої партнери можливість ці знання застосовувати на практиці. Таким чином, почалась, по суті, трансформація компанії. Наприклад, ми вперше написали стратегію. Бо мати в фірмі 20 юристів, які спеціалізуються на 18 юридичних напрямах, напевно, не дуже правильно. Нам потрібно було сфокусуватися та обрати щонайбільше три основні напрями діяльності та три додаткові. Партнери запропонували виділити бюджет та запросити когось ззовні для цього. Я вважала, що ми зможемо самі. У kmbs я отримала знання, як це зробити. За два місяці ми пройшли шлях від «це неможливо» до готової стратегії. І вона виявилась настільки живою, зрозумілою та потужною, що ми питали себе, як ми не бачили цього раніше. Те, що давала школа, було дуже практично. Але зворотна сторона була в тому, що у мене не вистачило часу на написання диплома. Я встигала лише брати все, що давала школа й одразу впроваджувати в фірмі. Але я не люблю незавершені справи. Тому у 2015 році я звернулася до школи із проханням дозволити мені завершити навчання. Школа пішла мені на зустріч. Так, у мене з’явилась можливість прослухати програму вдруге.
⦁ І як вам проходилось навчання вдруге?
Це був дуже цікавий досвід. Щось було нове, адже програма оновлюється. Але навіть ті самі речі сприймалися мною по-іншому. Думаю, це тому, що я була вже іншою – з іншим досвідом. Взагалі, вважаю, що така можливість – це великий подарунок долі. Правда, був ризик, що я і вдруге не напишу диплом, оскільки в той самий час я відкрила свою юридичну фірму «Кайрен». Але я розуміла, що ще одного шансу не буде. То ж диплом був написаний.
⦁ Що ускладнювало навчання вдруге?
Це був 2015 рік, на початку жовтня я відновила навчання, а в грудні офіційно зареєструвала фірму. Моє перше навчання припало на трансформацію компанії (точніше вона відбувалася завдяки навчанню), а друге навчання збіглося з запуском власного бізнесу. Але завдяки підтримці школи та викладачів я написала та захистила диплом. До речі, диплом був про юридичну фірму «Кайрен».
⦁ Ви є Ангелом спільноти alumni kmbs. Коли та чому вирішили стати частиною цього кола людей?
Після закінчення навчання було бажання зберегти те підтримуюче і надихаюче коло однодумців, яке ми мали під час навчання. Ми продовжували спілкуватися та зустрічатися з друзями з групи. Іноді зустрічалися на заходах з іншими випускниками. Але з часом цього ставало менше. І цього не вистачало.
У січні 2019 року була організована зустріч до Дня Соборності України. Я йшла на цей захід з бажанням когось спіймати та обговорити, як нам організуватись. Після завершення події я підійшла з цим до Наталки Мартиненко. На що вона мене запитала, чи буду я Ангелом номер 12. Я відповіла: «Так, звісно! А що це?». Інтуїтивно я розуміла, що це відповідь на мій запит. Далі наше Ангельське коло почало регулярно збиратися, спілкуватись. Зараз це середовище розвивається, стає системнішим.
«Для мене дуже цінно розуміння, що я там, де треба, та з тими, з ким треба – серед своїх людей, з якими можна створювати майбутнє»
Журналіст Кирило Цветков