Успішні до 25-ти: як у 21 рік одночасно керувати дизайн-студією й IT-компанією

Mind продовжує цикл інтерв'ю з успішними українцями, які попри юний вік вже обрали кар'єрний шлях або справу до душі. Раніше ми вже розповідали про винахідника спеціального «водовідштовхувального» блокнота для військових Владислава Рибку, 14-річного чемпіона Європи зі снукеру Юліана Бойка, засновника ІТ-компанії Андрія Баса, фаундера інтернет-маркетингового агентства Владислава Івченка, творця світлодіодної маски Михайла Чумаченка, а також спілкувалися з Владиславом Бандуриним – співавтором довідкового інтернет-ресурсу для абітурієнтів, Валентином Фречкою, що розробив проєкт перероблення опалого листя на папір, та з Іваном Затварським, який реалізував свої стартапи до 24 років, а нині є волонтером всеукраїнської екомапи Recycle Map та координує проєкти цифрового розвитку як співробітник Міністерства цифрової трансформації України. Також мали бесіду зі співзасновником креативного агентства nudge та анімаційної студії NEED Вадимом Черніковим, а ще – з наймолодшою найсильнішою людиною світу Олексієм Новіковим. 

Цього разу наш герой – 21-річний Микита Смотров – співзасновник і креативний директор незалежної дизайн-студії Smotrow Design і технологічної компанії Jusnote. Серед клієнтів – Верховний Суд, технологічні продукти на замовлення ОБСЄ, Альфа-Банк, система Jusnote, і низка інших національних та іноземних компаній.

– Як ви зрозуміли, що хочете бути дизайнером?

– Відразу маю сказати, що це вийшло само собою. Але якщо глянути трохи глибше, то мені завжди подобалося творити. Бачити, як ідеї перетворюються із звичайної абстракції в дещо більш визначене, що має форму. Зараз я розумію, що відлуння цього було ще з раннього віку, коли я міг днями збирати LEGO або, наприклад, знімати й монтувати відео на якийсь звичайний Nokia.

І саме процес приносив мені задоволення. У якийсь час я почав стежити за іноземними дизайнерами, вивчати їхні роботи, намагатися аналізувати їх, і зрозумів, що дизайн – це ось той величезний пісочний острів, у якому ти можеш ліпити фігурки будь-яких масштабів і форм. І тим самим впливати на суспільство, людей, вирішувати проблеми і загалом – приносити користь оточуванню.

– Потрапивши на цей острів, ви не пошкодували?

– Ні на секунду. По-перше, мені настільки подобається створювати і втілювати різні проєкти, що я й не знаю, чим би ще хотів займатися. По-друге, зараз я працюю з командою, яка неймовірно надихає, і разом ми створюємо найрізноманітніші продукти, айдентику та відео для крупних брендів і організацій.

– Молодь цікавиться, як відбувається така трансформація: зараз ти ще не знаєш, чим хочеш займатися, а через деякий час все чіткіше розумієш напрям. Як у вас проходив цей процес?

– Хм ... цікаве запитання. Якщо мене щось зацікавить – я починаю «копати» глибше і глибше, намагаючись дізнатися якомога більше про цю тему. І зрозуміло, що цей процес ніколи не закінчиться – людина не в змозі дійти до якоїсь точки, яка б означала «все, ти дійшов до істини». На це просто не вистачить часу. Але водночас у ході ось цього вивчення ти в якійсь мірі починаєш розуміти, що тобі подобається, а що не подобається робити. Така собі інтуїція. Тому я б сказав, що, тільки експериментуючи, я зміг відшукати те, що мені приносить задоволення. Не дарма кажуть: «Серце підкаже» (сміється).

– А що, на вашу думку, – хороший дизайн?

– Насправді, це складне питання. Я впевнений, що кожен дизайнер відповість на нього по-своєму. Для мене й команди – це поєднання таких факторів як простота, естетичність, функціональність і ненав'язливість. Від простоти залежить те, скільки зусиль повинна докласти людина, щоб зрозуміти продукт. Наскільки він сумісний із її ментальною моделлю. Наприклад, якщо ви створите щось повністю нове або супероригінальне, то потрібно буде боротися з додатковими труднощами, оскільки користувачеві буде ні з чим його порівняти. І уявлення, і патерни поведінки потрібно буде формувати з нуля.

Естетика – це неймовірно важливо, тому що зазвичай люди оцінюють привабливий продукт як більш функціональний та вибачають йому безліч недоліків. Привабливий продукт викликає більше позитивних емоцій і підсилює бажання володіти ним.

Що стосується функціональності, то зрозуміло, що основне завдання дизайну – вирішувати проблеми людей і допомагати досягати чітко поставлених завдань. А ненав'язливість означає, що при взаємодії з продуктом, люди повинні думати саме про продукт, а не те, який дизайнер молодець (сміється).

– А чи є якийсь конкретний спосіб мислення, завдяки якому можна такий дизайн створювати? Іншими словами – що потрібно робити, аби створити хороший дизайн?

– Важливо пам'ятати, що дизайн створюється людьми для людей. Не для портфоліо, не для виставки, не для того, щоб задовольнити его. Для людей. І щоб створити щось якісне, потрібно завжди думати про те, як кінцевий користувач буде думати? Чи все йому буде зрозуміло? Де можуть бути проблеми і як команда дизайнерів може розв'язати ці проблеми заздалегідь? Це тільки частина питань, але всі вони йдуть з одного: «Як цей продукт допоможе мені, як користувачу, вирішити ось цю конкретну задачу?». Я впевнений, що якщо дизайнери частіше думатимуть про своїх користувачів, а не про портфоліо Dribbble або Behance, то всі від цього тільки виграють.

– А що поганого в Dribbble?

– Та нічого, взагалі-то. Але дизайнери часто забувають, що вони створюють продукт для людей, а не для інших дизайнерів. У Dribbble багато красивих проєктів, це правда, але багато з них відірвані від реальності. Там часто не продумана логіка, часто вигадані клієнти, нереальні ситуації тощо. Коли ми працюємо над дослідженням продуктів, ми ніколи не дивимося на подібних ресурсах. Ми завжди йдемо «на ринок» і досліджуємо реальні компанії з реальними продуктами, щоб розуміти, як вони працюють.

– Що ви думаєте про професію дизайнера? Чи актуальна вона зараз?

– Та взагалі поняття «актуальність» – це щось надумане. Що таке «актуально»? Будь-яка навіть на перший погляд, незначна праця актуальна, поки вона приносить людині задоволення. Можна вирощувати квіти й бути щасливим і «актуальним». Я навіть не забиваю цим голову. Дизайн прямо впливає на світ. Кожен об'єкт, з яким ви щодня взаємодієте у своєму будинку, офісі, школі або громадському місці, є результатом процесу дизайну. І цього достатньо, щоб мені це було цікаво.

– Ви з командою реалізували достатню кількість різних проєктів. Чи є такі, якими команда пишається найбільше?

– Кожен проєкт щось приносить завжди. Якийсь проєкт тебе вчить працювати з клієнтами, якийсь опускає на землю і показує, що не такий вже ти і крутий спеціаліст (сміється). Деякі проєкти навчають, як працювати не з найкращими клієнтами, і практично всі проєкти тебе поліпшують як професіонала. Якщо казати про зараз, то дуже важливими проєктами є створення інтерфейсу для нової системи для Верховного Суду, створення Jusnote – найбільшої системи з управління юридичним бізнесом в Україні, а також один із нових продуктів, який ми зараз робимо на замовлення ОБСЄ. Поки що не можу про нього розповісти.

– А в якому віці ви реалізували свій перший проєкт?

– Мені було 15 чи 16, коли ми почали робити Дім юриста. Це платформа, яка працює і донині і яка автоматизує юридичні послуги, щоб вони були доступними для кожної людини в кілька кліків.

– Компанії наймають маркетологів, щоб покращити продажі. Але чи є це помилкою? Чи варто їм наймати дизайнерів замість цього, щоб створювати привабливі продукти і в такий спосіб збільшувати обсяги продажів?

– Безумовно. Форма продає і завжди продавала. За що ми так любимо BMW або Apple? За те, як це виглядає і які відчуття дає. Маркетинг важливий, однозначно, але, якщо продукт не викликає емоцій, якщо він нецікавий, якщо він некрасивий, – повірте, ніякий слоган і відео не допоможе. Це як купити дуже красиві джинси, які тебе стискають так, що неможливо зробити крок (сміється). Дизайн – це тихий продавець. І він може як допомогти компанії досягти успіху, так і знищити навіть дуже перспективну ідею.

– А що важливіше: ідея чи реалізація?

– Ідеї є у всіх. Але проблема в тому, що у багатьох вони так і продовжують накопичуватися, утворюючи такий собі корок в голові, який не дозволяє нічому рухатися. Ідеї потрібно втілювати. І нехай щось не вийде, щось буде виглядати не так, як спочатку замислювалося, але в кінцевому підсумку створений витвір доставить гордість і зробить людину ближче до мети.

– Скільки людей у вашій команді або це кожен раз новий колектив для нового проєкту?

– У нас зараз 9 осіб, які працюють щодня. Це кістяк команди, який тримає всі процеси. В цілому ж, ми, як це і прийнято всюди, під певні проєкти можемо залучати таланти. У нас величезна кількість людей із різних міст і країн, з якими ми підтримуємо відносини й залучаємо за необхідністю. По-перше, не завжди є специфічні проєкти, що вимагають, припустимо, sound-design. По-друге, тримаючи вузькоспеціалізованих людей біля себе, не даючи їм якісних проєктів, тим самим ми будемо зменшувати їхній потенціал. А це неправильно.

– Що ви робите в моменти, коли немає натхнення?

– Розлючуюсь. Якщо чесно, то, як апетит приходить під час їжі, так і натхнення приходить під час роботи. Не можна думати про натхнення сидячи на дивані. Як правило, у мене такої проблеми практично немає. Та й у хлопців з команди теж. Ти просто сідаєш за роботу, концентруєшся і дозволяєш потоку почати тебе нести. Звичайно, іноді трапляється так, що, як то кажуть, «не йде». У таких ситуаціях я просто встаю з-за робочого столу й намагаюся зайнятися чимось іншим. Або просто переключаюсь на іншу задачу.

– Як встигаєте переключатися між двома компаніями?

– Це тільки здається, що я «переключаюся» між двома компаніями. Насправді, я ж дизайнер, і робота в мене однакова, незалежно від того, для кого це робити. Плюс я дуже строго веду календар і план. У мене немає порожнього місця в дні, який би не був запланований. Навіть у тих випадках, коли я проводжу час з друзями, у мене в календарі є примітка «Перемикаю мозок» (сміється). Тільки їм не кажіть.

– Як ви вважаєте, чи готові компанії в Україні інвестувати чималі гроші в хороший дизайн і який ринок дизайну в країні?

– Великі компанії – так, звісно. Тому що дизайн впливає на їх сприйняття, імідж, довіру, прибутковість і залучення кадрів. Це те, що відокремлює їх від маси. Але багато тих, як і завжди було, що ігнорують дизайн, створюючи непривабливі продукти й нічим не відрізняючись. Я це називаю «бізнес без душі». Безліч компаній все ще не розуміють, що, ігноруючи дизайн, вони тим самим зменшують свої можливості. Але загалом ринок, звичайно, не великий. І з першого дня Smotrow Design була представлена виключно англійською мовою і на цей момент ми ведемо кілька проєктів з клієнтами з-за кордону. Стратегічно ж ми націлені саме туди.

– Що порадите дизайнерам-початківцям?

– Я порад не даю. Зараз кожен другий намагається щось порадити або чомусь навчити. Публікації, блогери... «Нічого немає, ах піду вчити». Якщо поради загального плану, то багато читати, багато спостерігати, дивитися на людей в різних ситуаціях, я б навіть сказав, бути одержимим поведінкою людей і багато практикувати. Загалом все просто. Виграє той, хто не просто виконуватиме роботу, а буде одержимим. Одержимість – страшна й потужна річ. Але їй, напевно, не можна навчитися.

– Де ви вчилися дизайну, чи гідний рівень освіти в Україні?

– Мені здається, що для того, аби стати професіоналом – будь-якої формальної освіти недостатньо. Адже це може дати базу, і то в тому разі, якщо були хороші викладачі. В основному ж я вчився сам працюючи з талановитими людьми, дуже багато спостерігаючи та конспектуючи навіть. І дуже багато практикуючись. У мене з самого початку не було дня, коли б я не малював.

Взагалі ж, процес навчання – він же ніколи не закінчується. Що стосується освіти, то тут я не дуже хороший приклад (сміється). Справа в тому, що я почав працювати після 10 класу. Ми тоді якраз працювали над Будинком юриста, тому школу, великою мірою, я закінчив формально. В університеті я за весь час був раз 30. На парах точно не більше 10 разів на першому курсі.

До цього можна ставитися по-різному, але я впевнений, що в мене щось виходить не тому, що в мене є талант або удача, хоча й це важливо. А саме тому, що я почав пробувати набагато раніше, ніж це зробили інші. Я раніше зрозумів, що мені подобається й не подобається робити, де хочеться бути та як хочеться працювати. Цього не можна зрозуміти в університеті, адже практика від теорії дуже відрізняється. Та й студент може взагалі спочатку помилятися щодо того, ким він хоче бути.

– Чи є у вас приклади для наслідування?

– Є компанії, які мені подобаються і де я черпаю натхнення. А приклад для наслідування один – це тато. Багато чому вчуся та завжди раджуся перед прийняттям важливих рішень. Це друг, партнер і справжнісінький ментор.

– Що порадите почитати і які ваші джерела натхнення?

– У всіх свої переваги. Напевно, що я більше раджу НЕ читати (сміється). Це бізнес-книги. Взагалі безглузда річ. Краще читати класику. Можна ввести в Google «Світова література, 100 кращих книг» і хоча б половину з них прочитати. Після них ви будете бачити людей наскрізь (сміється).

– Як пандемія вплинула на бізнес і творчість?

– Думаючи про це питання, згадую кумедну картинку, де людина кричить у напрямку до охопленого полум'ям міста зі словами: «Вам не потрібен лого?» (сміється). Ми в Smotrow Design свого часу навіть зробили відео «Дякуємо тим, кому не все одно», висловлюючи подяку лікарям і людям, які допомагають боротися з вірусом. За пару днів воно набрало щось близько 60 000 переглядів на Facebook.

Я розумію, що пандемія – це дуже страшно, і величезна кількість людей постраждала від цього, зокрема й мої знайомі. Але водночас скільки речей вона допомогла переосмислити.

По-перше, раніше ми всі працювали в офісі, починаючи рано вранці, і закінчуючи пізнім вечором. За великим рахунком, я не бачив своєї родини. Це безглуздо, з урахуванням того, що, працюючи зараз вдома, ми з командою встигаємо зробити набагато більше. По-друге, кожен день була помилкова метушня, яка тільки створювала ілюзію бурхливої роботи, але аж ніяк не була такою. По-третє, я став встигати більше, оскільки переосмислив свій графік. І ще безліч позитивних моментів. На щастя, проєктів зараз менше не стало.