Успішні до 25-ти: як у 18 років отримати майже пів мільйона гривень від Telegram

Mind продовжує цикл інтерв'ю з успішними українцями, які попри юний вік вже обрали кар'єрний шлях або справу до душі. Раніше ми вже розповідали про винахідника спеціального «водовідштовхувального» блокнота для військових Владислава Рибку, 14-річного чемпіона Європи зі снукеру Юліана Бойка, засновника ІТ-компанії Андрія Баса, фаундера інтернет-маркетингового агентства Владислава Івченка, творця світлодіодної маски Михайла Чумаченка та багатьох інших.

У продовження минулорічного інтерв’ю з Владиславом Бандуріним, цього разу Mind поспілкувався з другим співзасновником StudSearch.org, 18-річним Дмитром Караушем. Ми поговорили про створений ним ресурс, про те, які зміни відбулися у команді проєкту та як покращився сайт. А ще – про перші кроки та перемоги в програмуванні, про доленосні курси та приклади для наслідування.

– Розкажіть коротко, чим цінний ваш проєкт?

– StudSearch.org допомагає зі вступом до університетів України, студенти на сайті діляться досвідом і відповідають на запитання, що цікавлять абітурієнтів. Дізнатися, як насправді навчають в університеті зсередини, було проблематично до появи цього проєкту.

– Ресурсу вже рік. Що в ньому змінилося, як ви його поліпшили?

– Було проведено достатньо роботи. Рік тому ми запустили тестову версію сайту, отримали багато позитивних відгуків і зрозуміли, що потрібно розвивати проєкт далі.

Ми сильно виросли. По-перше, у нашій базі вже 850 студентів із 90 університетів України. Якщо оцінювати з огляду на вступну кампанію минулого року, то в ці 90 університетів подають заявки 67% абітурієнтів України.

По-друге, у нас збільшилася команда: торік нас було двоє, тепер – семеро. З'явилися дизайнер Катя, ілюстратор Аліна, маркетолог Олена та два програмісти – Сергій і Валентин.

Наші нові розробники зголосилися допомогти проєкту, коли закінчували курс у школі програмування Ш++ (звідки вийшов і я). Це був їхній перший проєкт, і мій перший досвід менторства. Я направляв хлопців і перевіряв код.

По-третє, ми зробили новий функціонал – «Рейтинг університетів», на якому можна зручно порівнювати вузи за різними спеціальностями за вступною кампанією минулого року.

Поштовхом для створення цього сервісу став конкурс освітніх проєктів HUCUTHON від Українського католицького університету.

За 24 години конкурсу ми з Владом і Катею зробили повноцінну бета-версію, посіли 2-ге місце та виграли 7000 грн. Ці гроші ми пустили на рекламу проєкту.

– Розкажіть про свій досвід. З чого ви почали шлях у програмуванні?

– Коли мені було 11 років, у 2014-му, я вперше пішов на фестиваль Vesna-Soft у Кропивницькому, який організовувала місцева школа програмування Ш++. Головною його частиною був конкурс серед початківців програмістів. У мене був невеликий проєкт, який я там презентував, хоча й не дуже вдало.

Після цього в мене з'явилася можливість навчатися в Ш++, що дало мені дуже сильний поштовх. Пізніше я робив невеликі проєкти в самих різних напрямах, деякими з них користувалася сама школа. Це були і сайти, і мобільні та серверні застосунки, і робототехніка, і розробка ігор.

Наприклад, зробив застосунок, що спрощував завантаження шкільних лекцій: лектору потрібно було всього лише вставити SD-картку з камери в ноутбук, а програма сама знаходила нові відео, стискала та відправляла на портал потрібній групі учнів.

Також протягом 2020 року я регулярно брав участь у конкурсах від Telegram, що також прокачало мене як програміста. Теми були найрізноманітніші – від розробки сайтів до блокчейну, а призи там були, як непогана зарплата (2000–4500 євро. – Mind). Переважно посідав третє, другє місця, але одиного разу вдалося посісти перше місце – я розробив прототип платформи покупців і продавців на базі блокчейн TON (нагорода склала 8000 євро. – Mind).

– Чим захоплюєтесь, крім програмування?

– Люблю шахи, граю практично кожного дня, але виключно як любитель.

– Ким бачите себе в майбутньому?

– Я пробую себе в різних сферах програмування і конкретно, чим займатимуся, ще не знаю. Хочу залишитися «універсальним солдатом».

– А хто для вас є прикладом для наслідування?

– Роман Шмельов, засновник школи програмування Ш++, який наставляв мене в навчанні, і я багато чого в нього навчився.

– Коли зрозуміли, що програмування – ваш шлях?

– Я з дитинства любив комп'ютери і не міг уявити, що я б у житті займався чимось іншим.

– Як до ваших успіхів ставляться батьки?

– Позитивно.

– Як ви вважаєте, чи є достатнім рівень технічної освіти в Україні та у який виш самі плануєте вступати? Де, можливо, навчаєтеся зараз? Чи з вашим портфоліо диплом про вищу освіту не є обов'язковим? Чи плануєте його отримувати?

– Мені особисто важко оцінити технічну освіту по всій Україні, я не вчився у багатьох кращих вишах і конкретно сказати, на якому вони рівні, не можу.

Зараз я працюю за контрактом на норвезьку компанію, і на те, щоб вчитися додатково очно, часу не вистачає. У Ш++ мені допомогли розвинути навички самонавчання, тому я думаю, що сам зможу навчитися в разі потреби. Я не кажу, що виші не потрібні, просто так вийшло, що необхідні знання я отримав, паралельно навчаючись у школі.

– Цьогоріч не склала ЗНО з математики понад третина з 380 000 – загальної кількості випускників. 31% провалив – це понад 100 000 потенційних студентів. У чому коріння цієї проблеми? У системі освіти? У небажанні зацікавити учнів чи «гаджетизації» та кліповому мисленні? Ваша думка.

– Це важке запитання.

По-перше, такий відсоток тих, хто не здав ЗНО, точно є наслідком рішення зробити складання математики обов'язковим для всіх. Я розумію добрі наміри навчити людей математиці, але не думаю, що всі повинні розуміти диференціальне числення та рахувати інтеграли.

По-друге, є проблема й у подачі матеріалу вчителями. Банально змушують учнів зубрити формули, які незрозуміло навіщо потрібні і коли ніхто не пояснив, чому вони працюють. Видно, що саме міністерство намагається піти від цього, додаючи формули наприкінці тесту, але вчителі та підручники поки тільки рухаються до дійсного поясненню матеріалу. Я вважаю це джерелом відсутності мотивації в учнів, і звинувачувати їх у цьому немає сенсу.

– Що б ви порадили школярам, ​​які тільки вибирають свою майбутню професію?

– Спробувати знайти улюблену справу, подумати, який предмет у школі вам більше подобається, і постаратися якомога більше про нього дізнатися, записатися на відповідні гуртки, і працювати, працювати, працювати.

І не соромитися питати порад у людей, які досягли чогось у тому, що вам цікаво.