Успішні до 25-ти: як українська IT-компанія залучила в клієнти BlaBlaCar, Coca-Cola та Warner Bros.
Микита Нагаткін – про доленосний дзвінок брата, старт у «гаражі», колиску для стартапів і важливість деталей
Mind продовжує цикл інтерв'ю з успішними українцями, які, попри юний вік, вже обрали кар'єрний шлях або справу до душі.
Раніше ми вже розповідали про винахідника спеціального «водовідштовхувального» блокнота для військових Владислава Рибку, 14-річного чемпіона Європи зі снукеру Юліана Бойка, засновника ІТ-компанії Андрія Баса, фаундера інтернет-маркетингового агентства Владислава Івченка, творця світлодіодної маски Михайла Чумаченка, а також спілкувалися з Владиславом Бандуриним – співавтором довідкового інтернет-ресурсу для абітурієнтів, Валентином Фречкою, що розробив проєкт перероблення опалого листя на папір, та з Іваном Затварським, який реалізував свої стартапи до 24 років, а нині є волонтером всеукраїнської екомапи Recycle Map та координує проєкти цифрового розвитку як співробітник Міністерства цифрової трансформації України. Також мали бесіду зі співзасновником креативного агентства nudge та анімаційної студії NEED Вадимом Черніковим, а ще – з наймолодшою найсильнішою людиною світу Олексієм Новіковим, 21-річним Микитою Смотровим – співзасновником і креативним директором незалежної дизайн-студії та технологічної компанії; Єлизаветою Подкопаєвою, яка у 16 років винайшла пристрій для очищення каналізаційних колекторів, юною винахідницею «робота-санітара» Веронікою Подлєсновою та з 22-річним мільйонером Владиславом Уразовим.
Наш новий герой – Микита Нагаткін, головний виконавчий директор і засновник IT-компанії DIGIS. Микита розповів, як почав сам вигадувати собі завдання, коли влаштувався програмістом на повний день, про перші кроки його компанії до сучасної IT-освіти, про підтримку сім'ї й не тільки.
– Скільки вам зараз років і чим пишаєтесь найбільше сьогодні – яким проєктом?
– Мені 24. Кожен з моїх проєктів мені дорогий, і я їм по-своєму пишаюся. Але, звичайно, найбільше часу й сил я вклав у нашу IT-компанію DIGIS.
– Коли ви зрозуміли, що хочете займатися IT?
– З дитинства у мене була схильність до математики, розвинене логічне мислення. Тому до кінця 11-го класу я розумів, що починатиму свою кар'єру в IT.
– Де отримували профільні знання? Чи є гідною IT-освіта в Україні?
– Це цікава історія. Чесно кажучи, в університет я ходив мало. Але як тільки я почав програмувати, мене затягнуло. Почав сам придумувати собі завдання: зробити застосунок, гру, щось ще – так і вчився. Отримавши у такий спосіб якийсь мінімальний практичний досвід, почав фрилансити, а вже на другому курсі влаштувався програмістом на повний день.
Проблема української освіти не оминула IT. Дається мало практики, а вчити змушують часто застарілу теорію. Практичні завдання, які зустрічаються в навчанні, зазвичай не особливо актуальні. Не ті, які ти вирішуватимеш щодня на роботі.
IT-освіта в Україні – це як раз те, на що ми витрачаємо колосальні зусилля й ресурси, організовуючи навчальні програми, курси, інтернатуру, конференції тощо. Але самим глобально щось змінити дуже складно. Тому зараз DIGIS увійшла до складу одеського об'єднання IT Family. Я вірю, що в нашої групи вийде ефективно розв'язати проблему освіти, і ми вже робимо до цього перші великі кроки.
– З чого почався DIGIS? Розкажіть докладно від ідеї заснування компанії до етапів розвитку.
– На другому курсі я працював програмістом і почав замислюватися про свою компанію. Я вибрав формат аутсорсу, тому що стартапи для мене тоді були занадто незрозумілою історією, і в мене не було досвіду створення продукту.
2014 року ми з однокурсниками з Політеху стали брати проєкти після роботи й навчання вечорами. Але все, природно, просувалося дуже повільно й не дуже успішно. У якийсь момент мені зателефонував старший брат, тоді вже успішний серійний підприємець, і запропонував відкрити IT-компанію.
Брат допоміг із фінансовою стороною, і з бізнес-стратегією – створення компанії зрушило з мертвої точки. Я пішов з роботи і почав повністю присвячувати себе DIGIS (тоді Do IT).
Наступні чотири роки були дуже хаотичними, у постійній боротьбі за виживання. Дуже в «стартапівському» стилі, але все на свої кошти, без інвестицій. Ми починали з «гаража» та п'яти студентів, але поступово зростали. До 2018 року в нас було вже близько 70 співробітників.
2020 рік став проривним для DIGIS. Ми зросли на 50%. У нас з'явилися більш відомі клієнти – як-от BlaBlaCar, PwC, Coca-Cola, Warner Bros.
Проаналізувавши портфоліо клієнтів, ми зрозуміли, що в нас виходять гарні результати зі стартапами. Прийшло усвідомлення, що для нас теж вигідно, коли наші клієнти зростають. Тому ми стали допомагати їм не тільки з розробленням ПЗ, а й із залученням інвестицій та бізнес-стратегією. 2020 року ми усвідомили та сформулювали свою місію: «Ростити єдинорогів» зі стартапів».
Цю ідею ми зараз продовжуємо активно розвивати, зокрема, за допомогою сестринської компанії – бізнес-акселератора Richelieu V, який ми недавно запустили.
– Яким був стартовий капітал?
– DIGIS – це bootstrap-компанія, тобто із самого початку ми розвивалися на свої кошти. Стартовий капітал склав 10 000 грн – це були мої з братом гроші. Вони пішли на оплату оренди першого офісу й мінімальні зарплати студентам, які з нами працювали. Деякі хлопці, зокрема і я, спочатку працювали безкоштовно. Але вже з першого місяця ми змогли ці гроші відбити й почали органічно зростати.
– Для тих, хто не в темі. Чим займається DIGIS? Ваші основні напрями?
– DIGIS є щось середнє між аутсорсинговою та продуктовою компанією. Основний наш напрям – це розвиток клієнтів-стартапів. Кожна команда, яка працює з конкретним стартапом, не тільки розробляє ПЗ, а й повністю залучена в розвиток і стратегію цього продукту.
Наша фінальна мета – стати такою one-stop-shop компанією для всього, що пов'язано зі стартапами. І це не тільки для стартапів на ранніх стадіях розвитку, а й для мультимільйонних компаній, які тільки підняли інвестиції та потребують структурування процесів.
– Скільки зараз людей у команді і які це позиції? І скільки було спочатку?
– Зараз 135 людей, десь 100 – це виробничий персонал, а решта – адміністративний. Серед цих 100: розробники, тестувальники, бізнес-девелопери, дизайнери, продакт-менеджери, проджект-менеджери, сейлзи. Тобто ми можемо покрити повний цикл технологічного стартапу. Спочатку було 5 людей.
– Яким був перший клієнт і як ви на нього вийшли?
– На одному фрилансерному майданчику ми познайомилися з американцем. Він шукав собі команду за дуже скромні гроші. А ми тоді були готові працювати навіть безкоштовно.
З ним вийшла досить цікава історія, тому що він був одним з небагатьох американців, які приїжджали до Одеси. Він тоді подорожував десь Азією і збирався повертатися в США через Європу.
Дорогою він вирішив заїхати до нас і познайомитися. Мені 19, виглядаю на 17, а він такий великий 35-річний техасець – виглядало смішно. За пивом обговорювали проєкт, а потім водили його по Одесі. Нам вдалося йому сподобатися, і цей клієнт з нами працював потім весь наступний рік.
– Зараз ви шукайте клієнтів або вони вас? Або так і так? Якщо так, яке процентне співвідношення?
– Зараз попит на наші послуги сильно перевищує пропозицію, тому в нас сильна нестача людей, і ми активно наймаємо нових співробітників.
Десь 60% – це поточні клієнти й реферальна програма. А решту 40% знаходимо ми. Але весь наш рекрутинг зараз працює тільки на запити, які знаходять нас, а клієнтів, яких ми знаходимо самі, закриваємо за допомогою партнерів.
– Яким проєктом або співпрацею пишаєтеся найбільше та чому?
– Наприклад, британським стартапом Raters – рекомендаційною платформою фільмів і соціальною мережею. З цим застосунком користувачі отримують персоналізовану стрічку фільмів із відгуками від друзів і знайомих зі схожим смаком.
Це яскравий приклад того, як ми виконуємо нашу місію. На початку пандемії інвестували в них своєю роботою, тобто допомагали закінчити мобільні застосунки й розробити вебверсію їхньої платформи, а також давали бізнес-поради за частку в компанії. І ось нещодавно вони підняли наступний раунд інвестицій – з липня 2020 року компанія зросла в 10 разів.
– Найдорожчий і найбільш бюджетний проєкт?
– Найдорожчі – мільйони доларів, а мінімальний – від $ 20 000.
– Скільки в середньому йде часу, щоб створити продукт для замовника?
– Якщо це ПЗ, яке потрібно розробити з нуля, то місяців п'ять. Але бувають різні ситуації.
Наприклад, приходить дуже цікавий проєкт із великими інвестиціями та каже, що йому потрібен прототип через 3–4 тижні. Багато компаній за таке не візьмуться. Але ми беремося, бо в нас досить досвіду, щоб зрозуміти, що реально зробити за цей час. І ми можемо виділити найголовніше, що повинно бути готове через 4 тижні.
– Зараз компанія на такому рівні, про який ви мріяли?
– Я б сказав, що ми в процесі постійного вдосконалення. Я однозначно бачу, що ми можемо дорости до 200 людей, і ми поступово до цього йдемо. А взагалі в наших амбіцій немає меж, ми розвиваємося в різних напрямах. І ми робимо це не заради грошей, не для того, щоб у якийсь момент зупинитися й купити віллу, а просто тому, що нам подобається процес.
– Яку пораду дали б собі 18-річному?
– Особливо останнім часом я усвідомив, наскільки важливі ментори. Однозначно, вони не дадуть готового рецепту успіху. Але використання їхнього досвіду допоможе «зрізати кути» і стане відправною точкою, з якої ти зможеш розвивати якийсь ланцюжок логічних міркувань. І приходити до крутих рішень.
А в 18 років я набивав власні шишки.
– Ваш девіз?
– Деталі дуже важливі. Це може бути застосовано у всіх сферах, починаючи від бізнесу, де тебе судять, грубо кажучи, за чистотою твоїх туалетів в офісі, і закінчуючи хобі, побутом та особистим життям.