Кандидатская по экономике. Юлия Тимошенко, промышленность и приватизация

Кандидатская по экономике. Юлия Тимошенко, промышленность и приватизация

Рецензия Mind на ответы лидера БЮТ на анкету издания

Этот материал также доступен на украинском
Кандидатская по экономике. Юлия Тимошенко, промышленность и приватизация

Mind продолжает публикацию редакционного анализа решений, которые предлагают (а чаще – не предлагают) по отдельным отраслям кандидаты в президенты Украины. С полным перечнем вопросов, на которые мы искали «ответ» у кандидатов,можно ознакомиться здесь; все материалы специального проекта Mind «Кандидатская по экономике» – здесь.

Читайте также: Кандидатская по экономике. Ответы Юлии Тимошенко: государственные финансы, рынки и макроэкономика

Читайте также: Кандидатская по экономике: подводные камни программы лидера БЮТ, рецензия Mind

Команда Юлии Тимошенко предоставила редакции ответ на половину вопросов анкеты «Кандидатская по экономике». Mind предлагает ответы ее команды по промышленной политики и редакционную рецензию на них. Наша цель – отметить сильные и слабые, по нашему мнению, стороны ответов кандидатов, а также риски, с которыми столкнется кандидат на посту президента (или иной возможной должности в исполнительной власти).
В публичных выступлениях и предвыборной программе кандидата в президенты Юлии Тимошенко большинство предложений касаются экономических вопросов, за которые по Конституции отвечает премьер-министр. Такой подход можно понять, ведь Тимошенко дважды была главой правительства, общий срок ее пребывания в этой должности составляет почти 1050 дней, больше – только у Николая Азарова (почти 1450 дней) и ныне действующего премьера Владимира Гройсмана (уже 1080 дней).
Поэтому журналистам и обозревателям гораздо проще анализировать ее экономические шаги – есть широкая база для сравнения. Ей уже приходилось принимать экономические вызовы и внедрять ряд решений. Если тщательно изучить результаты действий Юлии Тимошенко на посту премьера, то можно сделать вывод, что никаких значительных успехов достигнуто не было. Но прошло почти 10 лет, а подходы не изменились.

Приватизация или реформа корпоративного управления

Держава повинна зробити все необхідне для ефективного продажу державних підприємств на ринкових умовах. Тобто, шляхом відкритих і прозорих торгів, із залученням якомога ширшого кола потенційних покупців, з обов’язковою участю іноземних профільних компаній.

Позитивний досвід – приватизація «Криворіжсталі».

Винятком можуть бути природні монополії – «Енергоатом», «Укртрансгаз», «Укренерго», «Украерорух» та деякі інші. Водночас, необхідно зберегти значну частку державної власності у підприємствах ВПК та важкого машинобудування, оскільки в цих галузях важливе значення має державний протекціонізм та захист ресурсами держави національних інтересів, недопущення недобросовісної конкуренції з боку міжнародних гравців.

Негативний досвід – приватизація, практично всіх підприємств, яка відбулася в Україні за непрозорими процедурами та необґрунтованими цінами.

Комментарий Mind

К сожалению, это стало единственным достижением Тимошенко (правда, также и всех ее как предшественников, так и преемников) в области приватизации. Угрозы отобрать у тех же Пинчука и Коломойского Никопольский завод ферросплавов так и остались угрозами.
Другие попытки продать крупные предприятия во времена премьерства Тимошенко заканчивались скандалами. В 2007 году через такой сценарий прошел «Лугансктепловоз», который был продан российскому Брянскому машиностроительному заводу. Конкурс аннулировали, а затем повторно продали в 2010 году так же Брянскому машзаводу за 410 млн грн.
В 2009 году Одесский припортовый завод продали за 5 млрд грн компании «Нортима» Игоря Коломойского при стартовой цене в 4 млрд грн. Тимошенко была вынуждена отступить и согласиться, что цена занижена.
Сегодня ситуация с привлекательностью украинских предприятий сильно изменилась (особенно ценовая позиция). Поэтому можно предположить, что в случае победы Тимошенко приватизационный процесс будет едва тлеть, потому что она вряд ли согласится на уменьшение цены. Ведь это будет противоречить ее триумфа с «Криворожсталью».

Кооперация с крупным международным бизнесом в промышленности

Металургійний комплекс України базується на унікальному поєднанні наявних покладів природних копалин, логістичної інфраструктури та людських ресурсів. Споживачем продукції металургійного комплексу є галузь машинобудування, яка являється цілком природною економічною складовою у ланцюгу створення доданої вартості.

Проте, прагматичний підхід учасників сучасних глобальних ринків не залишає багато шансів інтегруватися металургійним та машинобудівним підприємствам у вже побудовані міжнародні ланцюги економічної кооперації.

Основною перешкодою є дійсно низький технологічний рівень українських підприємств та їх традиційно низька енергоефективність. У такій якості український партнер не є привабливим для світових лідерів. Тому кооперація можлива у формі продажу частини підприємств металургійної та машинобудівної галузі компаніям – світовим лідерам, та перейняття передового досвіду та технологій іншими національними виробниками.

Літакобудування та космічна промисловість, а поряд із ними – автомобілебудування та кораблебудування потребують створення особливих умов підтримки у формі визначення їх в якості національних пріоритетів, пошуку нових ринків збуту, створення ринкових ніш, стимулювання ринку внутрішніх замовлень, просування продукції цих галузей на глобальному ринку. Необхідною умовою є захист всіма державними інституціями національних інтересів у розвитку цих галузей на внутрішньому та на міжнародному рівні.

Комментарий Mind

Разумный и прагматичный подход, который надо было применить к украинской промышленности еще лет 20 назад. Итак, в команде Тимошенко есть специалисты, которые видят стратегическое направление развития. Вот только, какими тактическими методами команда будет достигать этой цели, не понятно.
Находясь на посту премьер-министра, Тимошенко не провела ни одной структурной реформы в промышленных отраслях, не предприняла шагов по государственной поддержке отраслей транспортного машиностроения.
Вместо того чтобы предоставить государственную субсидию на разработку современных отечественных поездов и вагонов, в 2007 году заключила контракты с южнокорейской компанией Hyundai на поставку скоростных поездов к футбольному чемпионату Евро-2012. И при этом не было ни одного госзаказа на новые вагоны для «Укрзализныци».
Зато все вагонные заводы, так же, как и «Лугансктепловоз»,  работали исключительно на Россию. Определенные «извинения» за «Криворожсталь» в октябре 2008 года получили и металлурги: Тимошенко ввела «антикризисную программу» для помощи горно-металлургическом и химическом комплексам.
Металлургические предприятия Ахметова, Пинчука, Таруты, Нусенкиса, а также химические – Фирташа и Коломойского получили мораторий на повышение железнодорожных тарифов, снижение цены на коксующийся уголь, отмену целевой надбавки в тарифе на газ и мораторий на повышение цен на электроэнергию.
Эти «льготы» Тимошенко вводила в ручном режиме и трижды продлевала их до конца 2009 года. Скорее всего, в случае возвращения к власти она будет внедрять именно такой подход для промышленности. Никаких новых отраслевых программ развития и структурных изменений ее команда не предложила и сейчас.

Государственный протекционизм и поддержка отраслей

В епоху четвертої промислової революції та індустріалізації 4.0, яка розгортається в світі, основним ресурсом розвитку економік стає інтелектуальний капітал, основними драйверами їх розвитку – інновації у всіх сферах, інформаційні технології, високі технології у промисловості та зміни парадигми менеджменту і організації процесів.

Більше тридцяти п’яти країн, які формують основний обсяг світового ВВП, розробили і активно запроваджують свої національні інноваційні стратегії. У документах ЄС, ОЕСР, інших наднаціональних об’єднань та окремих країн зазначено, що сьогодні та у майбутньому ключовим драйвером стійкого зростання економік та життєвих стандартів населення будуть інновації та високі технології нового покоління.

Глобальна економіка перейшла у фазу конкуренції на рівні економіки знань, тобто конкурентну позицію країн на світовому ринку будуть визначати їхні глобальні інноваційні переваги. Тому відбувається інтенсивна «глобальна гонка» країн за розвитком інновацій і отриманням цих конкурентних переваг. Уряди багатьох країн запроваджують досить агресивні інноваційні стратегії, побудовані на системі інституційних, законодавчих і фіскально-монетарних механізмів та інструментів для активізації національного високотехнологічного капіталу і приваблення світового.

Для України шляхом до формування сильної позиції у глобальній конкуренції є створення і розвиток національних інноваційних екосистем, які поєднують цілі кластери взаємодоповнюючих високотехнологічних галузей і спроможні дати ефект масового залучення інвестицій і вибухового високотехнологічного розвитку. Ми повинні реалізувати ефективні кластерні стратегії, змінити парадигми монетарної і фінансової політики, знайти оптимальний баланс між державним регулюванням і підвищенням ефективності ринків.

Стриманий світовий попит на традиційні для України експортні промислові товари з низькою доданою вартістю визначатиме високу волатильність їхніх цін, а значить, підвищену вразливість вітчизняної економіки до валютних, банківських криз та криз платіжного балансу у випадку збереження існуючої моделі сировинної економіки. Це обумовлює необхідність термінової зміни в Україні економічної, монетарної і фінансової політики і запровадження Нового економічного курсу, спрямованого на створення національних інноваційних екосистем.

Необхідно змінювати енергетичну політику – використання викопного палива поступово заміщувати джерелами енергії, що відновлюються. Для прикладу, вже у 2016 році у США число робочих місць у відновлюваній енергетиці перевищило штат працівників, зайнятих у нафтовидобутку і ця тенденція продовжувалась у 2017 р.; у ЄС 90% енергії всіх нових електростанцій надходить з відновлювальних джерел.

Реалізовувати поступовий перехід до нового технологічного укладу з використанням  адитивних технологій на базі 3D-друку, які забезпечують 90% економії енергії та ресурсів у порівнянні з традиційним. За експертними прогнозами 3D-друк до 2040 року стане основним напрямком виробництва для багатьох галузей – від медичного обладнання до будівництва і літакобудування.

Країни, які контролюватимуть технологію, розробку та виробництво 3D- принтерів, або постачатимуть для них ключові елементи, вже найближчим часом набудуть принципово важливих глобальних конкурентних переваг.

Стимулювати розвиток нових технологій у сфері матеріалознавства та нанотехнологій. За оцінками Наукового фонду США до 2020 року світова торгівля продукцією, виробленою на базі нанотехнологій, може перевищити 5 трлн. дол.; в Україні є перспективні розробки в цій сфері, які потребують державної підтримки і запровадження, що може дати мультиплікативний ефект для вітчизняного високотехнологічного виробництва.

Всебічно підтримувати розвиток ІТ-індустрії та ІТ-систем, цифрових технологій, автоматизації, роботизації, виробничих систем із використанням штучного інтелекту. Для прикладу, топ-100 глобальних компаній – інноваторів збільшили витрати на дослідження та розробки (R&D) у цих сферах до 227 млрд. дол. у 2015 році і отримали дохід більше 4 трлн дол., у 2016 та 2017 рр. ці тенденції значно прискорились.

Необхідно розвивати науково-промислові інноваційні кластери, які стануть «технологічними ядрами» або «точками зростання» економіки, тобто місцем концентрації наукових центрів, міждисциплінарних дослідницьких лабораторій, технологічних компаній глобального та місцевого масштабів, супутніх виробництв і послуг, інститутів венчурного фінансування.

Головною рисою таких інноваційних екосистем науково-промислових кластерів є концентрація ідей і компетенцій високого рівня в одній географічній зоні навколо академічного закладу; міждисциплінарний та крос-галузевий характер співробітництва; відкритість до глобальних інформаційних і матеріальних потоків та простота відкриття і ведення бізнесу.

У найближчому майбутньому глобальну конкурентоспроможність країн визначатимуть наступні напрямки розвитку: біотехнології та високотехнологічна медицина; матеріалознавство і нанотехнології; нові технології в управлінні рухом (автомобільна, авіаційна, аерокосмічна промисловості); електроніка; інформаційні, цифрові технології і комп’ютерне проектування, аналіз big data, blockchain, телекомунікації, автоматизація, роботизація і використання штучного інтелекту; 3D-друк; альтернативна енергетика та інші. І тому Україні потрібно сконцентрувати зусилля на активізації її потенціалу в цих напрямках

Україна має унікальні природні ресурси для виробництва стратегічних матеріалів, які застосовуватимуться у технологіях, що визначатимуть промислове виробництво майбутнього. Це  родовища літію, урану, титану та багато чого іншого.

Отже, маючи такі конкурентні переваги, Україна зобов'язана створити та підтримувати належний технологічний рівень таких найперспективніших галузей, як авіаційна промисловість, виробництво космічної техніки, автомобіле- та кораблебудування, енергетичне машинобудування. Державна підтримка повинна надаватися у вигляді заходів стимулювання попиту на відповідну продукцію перш за все на внутрішньому ринку, без використання адресного субсидіювання або цінового демпінгу на зовнішніх ринках.

Слід зазначити, що система угод СОТ не забороняє повністю державну підтримку певних галузей, а лише визначає недозволені методи втручання держави у конкурентне ринкове середовище.

Так, багато сторін Угоди про створення СОТ розглядають  авіаційний сектор як особливо важливу складову економічної та промислової політики. Прагнучі усунути несприятливий вплив на торгівлю  цивільною авіатехнікою в результаті урядової підтримки розвитку, виробництва та маркетингу цивільної авіації, країни-члени СОТ визнають, що сама по собі  така урядова підтримка не буде вважатися перешкодою торгівлі.

Національне законодавство України, зокрема закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» встановлює можливість визнання державної допомоги допустимою, якщо вона надається для цілей сприяння соціально-економічному розвитку регіонів, рівень життя в яких є низьким або рівень безробіття є високим, виконання загальнодержавних програм розвитку або розв’язання соціальних та економічних проблем загальнонаціонального характеру, сприяння окремим видам господарської діяльності або суб’єктам господарювання в окремих економічних зонах, за умови, що це не суперечить міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, підтримки та збереження національної культурної спадщини, якщо вплив такої державної допомоги на конкуренцію є неістотним.

Комментарий Mind

Пожалуй, это самый провальный пункт программы кандидата в президенты. В феврале, выступая на избирательном митинге в Днепре, Тимошенко решила поделиться с жителями своим видением телемедицины. И заявила, что ее внедрение в Украине будет означать то, что «сельские пенсионерки будут по iPhone показывать врачу, что и где у них болит, а он им давать советы по скайпу. Но в деревнях очень плохой интернет, и у бабушек нет таких iPhone». А на этой неделе Тимошенко подписала меморандум о взаимодействии с рядом ведущих украинских IТ-компаний.
Команда кандидата подает массу ссылок на инновационную статистику 2016–2017 годов и тенденции цифровых технологий в мире, делая предположение, что подобные ноу-хау можно ввести и в Украине.
Однако не назван ни один украинский институт или компания, которые уже занимаются цифровыми технологиями и инновациями. Все пункты выписаны тяжелым бюрократическим языком, без какой-либо конкретики. Можно предположить, что команда Тимошенко просто не знает персонифицированных примеров, научного и производственного потенциала страны.
Оживляет картину лишь пункт о внедрении 3D-печати. Сейчас в мире в опытном режиме предприниматели печатают на 3D-принтерах самые разные вещи – от строительных кирпичей и деталей машин до персональных сетов суши в соответствии со вкусовыми предпочтениями отдельного человека.
Стоимость 3D-печати пока очень высока и не может конкурировать с обычным способом производства. К тому же в Украине не производят 3D-принтеры, а значит, под эту инициативу «кто-то» на государственные средства может организовать большой импорт агрегатов из-за рубежа.

Привлечение инвесторов местными властями

Зацікавити світових лідерів можливо досить очевидними речами: гарантіями захисту інвестицій, відсутньою або принаймні низькою корупцією, низькими витратами на входження бізнесу в країну (конкурентна ціна на земельні ділянки, на підключення до енергозабезпечення, на водокористування, екологічні витрати).

Наявністю населення із високим індексом розвитку людського потенціалу, наявністю в країні  розвиненої сучасної транспортно-логістичної інфраструктури, прозорим митним та податковим законодавством, цивілізованим фінансовим сектором. Верховенством права та недоторканістю приватної власності.

Що із цього переліку маємо вже зараз – високий рівень освіти громадян, вигідне географічне розташування країни. Не втратити кваліфіковані кадри та створити решту із зазначеного переліку – це і є надзвичайно важливим завданням для нової команди Нового Економічного Курсу України.

Комментарий Mind

Очень правильные, но абсолютно неконкретные объяснения. Для Украины «гарантии защиты инвестиций» уже вылились в привлечение кредитов для промышленных предприятий под гарантии правительства. И сегодня внешний долг Украины почти на две трети состоит именно из таких кредитов: «проели» их совершенно конкретные собственники крупного бизнеса, а расплачиваются все налогоплательщики.
Поскольку Тимошенко уже предоставляла преференции бизнесу в ручном режиме, то нет никаких предохранителей от того, что она не продолжит практику привлечения кредитов под гарантии государства.
Создание коммунальной инфраструктуры под новые предприятия – это отдельная работа и борьба с монополистами (облэнерго, водоканалами) и бюрократами (Госгеокадастр, ГАСИ). Программы по борьбе с ними, как и уменьшения зависимости от бюрократии, в программе кандидата в президенты нет.
О привлечении узкоотраслевых компаний в различные регионы Украины  информация тоже отсутствует. Вероятно, команда Тимошенко не изучала этот вопрос. Хотя им занималась команда Сергея Таруты, еще одного кандидата в президенты, который выразил поддержку Юлии Тимошенко.
Это может стать хорошим планом развития промышленности регионов. Но делать это надо немедленно, потому что человеческий ресурс – самое ценное, что есть в Украине сегодня, – может очень скоро иссякнуть из-за обычного старения населения и трудовой эмиграции.

Следите за актуальными новостями бизнеса и экономики в наших Telegram-каналах Mind.Live и Mind.UA, а также Viber-чате