Висока технологічність, енергоефективність економіки та довіра - три кити України майбутнього
Едуард Мальцев – про принципи розбудови України після війни
Якою має бути заново відбудована після війни Україна – у роздумах заступника декана kmbs і керівника SBU MBА Едуарда Мальцева.
Маємо історичний шанс на розбудову нової України, який нам бажано не проґавити. Хочу звернути увагу на дві речі, які вважаю важливими для такої розбудови: технологічна перевага як ключова ідея нової країни і поінформована довіра як ключовий драйвер нашого розвитку.
Виходимо з того, що воєнна загроза нікуди не зникне, доки північний сусід існує та має силу. Тому маємо подбати про воєнну технологічну перевагу. Сьогодні нам її забезпечують поставки партнерів, але думаю, що багато чого можемо і ми самі. Багато чого має вирішити приватна ініціатива – в частині інвестицій, перспективних розробок і промислових зразків. Але величезною є роль державного замовлення і державного фінансування на всіх етапах – R&D, випробування, сертифікації, закупівлі тощо. Саме держава має забезпечити і конкуренцію, і прозорість правил гри, і просування на зовнішні ринки такої закритої і делікатної речі як зброя – особливо – високотехнологічна.
Наша технологічна перевага на полі бою – запорука нашої безпеки, а разом з технологічною деградацією ворога, на яку сподіваємось завдяки санкціям та обмеженням від партнерів, це ще і важливий фактор стримування агресора. Світ відкритий і конкуренція сьогодні глобальна. Але прозорі і справедливі правила гри для українських розробників та виробників зброї, продукції воєнного та подвійного призначення мають підсилювати і наше військо і нашу економіку. Саме оборонне замовлення, здорова конкуренція та свідома кооперація мають виростити новий потужний український воєнно-промисловий комплекс – незалежний від рф і пов’язаний з ВПК партнерів.
Воєнні та подвійні технології – не єдина сфера можливих переваг. Інший приклад – енергоефективність української економіки. Агресія проти України стала можливою, крім іншого, завдяки «енергетичному шантажу» Європи, коли воєнна безпека стала конфліктувати з енергетичною безпекою. Енергетична стратегія України – предмет окремої розмови, згадаємо лише енергоефективність житлово-комунального господарства. Те, як ми обігріваємо наші домівки, те, наскільки ми «smart» в цьому, визначає нашу енергетичну безпеку і незалежність.
Зруйновані міста мають бути розбудовані заново – і це мають бути інші міста. Сьогодні архітектори говорять не про генеральні плани, а про концепції міст, які ґрунтуються на стратегіях їх розвитку. Нові-старі міста мають вирощуватись на вістрі сучасних технологій – бути інклюзивними, енергоефективними, розумними, технологічними в будівництві… Маємо врахувати діловий потенціал, проблему переселенців, співпрацю з сусідами, кластеризацію експортерів і роль в міжнародному та регіональному розподілах праці.
Високотехнологічною може бути і наша держава – «Дія» вже стає все більш дієвою. Держава має бути сервісною – і в смислі взаємодії з громадянами, і в смислі філософії діяльності державних службовців. Інноваційні продукти і бізнес-моделі мають ставати не приводом для перевірок і штрафів, а, навпаки, бути драйвером зміни державної політики – на таку, що сприяє створенню ще більшої доданої цінності всією країною. Для цього потрібен високий рівень довіри між підприємцями і державними службовцями.
Без раціональної, поінформованої, фахової довіри, нам не досягнути прориву в нашому розвитку. Саме довіра зменшує вартість економічних транзакцій і уможливлює діалог, необхідний для формування стратегії розвитку і відповідної економічної політики. Інформаційно-комунікаційні технології допомагають суспільству досягати прозорості – і дотримуватись етичної поведінки окремим людям. Репутація політика, державного службовця, підприємця, менеджера – це капітал і стратегічний ресурс. Думаю, суспільство, зважаючи на вже принесені жертви, буде все менше толерувати поведінку «нацарювати і втекти». Все більше українців будуть очікувати від людей в суспільно значущих ролях фаховості, результативності, далекоглядності, лідерства як служіння ідеї нової країни – в обмін на нашу довіру.
Захищаючи свою свободу, ми відчули і силу, і гордість, і гідність. За даними ratinggroup.ua на 01 березня 98% опитаних підтримують діяльність Збройних Сил України, 93% підтримують діяльність Президента, 84% підтримують дії місцевих голів. Разом з цим довоєнна картинка довіри українців до соціальних інституцій – на малюнку і вона печальна. Маємо вже починати суспільний діалог задля формування сталого капіталу довіри – між «пересічними українцями», організованим громадянським суспільством, політиками, бізнесом і державою. Думаю не уникнути розмови з українськими олігархами, які мають шанс стати заможними громадянами своєї багатої країни, а не гальмом в її розбудові. Попереду багато діалогів задля створення нових інститутів.
Отже, вчимось спілкуватись (і слухати, і чути), домовлятись (використовуючи дані та аргументи), створювати і виконувати конструктивні правила, засвоювати і створювати сучасні технології, будувати інклюзивну, ефективну, відкриту, конкурентоспроможну і боєздатну Україну.