П’ять ідей до роздумів про національну безпеку України
Результати дослідницької подорожі до Черкаської області випускників kmbs
Відносно нещодавно учасники kmbs alumni, переглядаючи можливі фокуси діяльності спільноти, дійшли висновку, що найважливішою темою для вивчення та розвитку саме зараз є питання національної безпеки. Звісно, тут не йдеться про армію та правоохоронні органи, питання національної безпеки є набагато ширшим. А от наскільки ширшим, що можна до нього віднести, на чому має базуватися національна безпека – вивченням саме цих понять з позицій сьогодення, але на матеріалі (у тому числі) національної історії й зайнялися випускники kmbs. Мета дослідження – ініціювати і втілити імпакт-проєкти, націлені на системні зміни в країні.
У межах дослідження представники kmbs alumni у серпні відвідали Івано-Франківську область, вживу знайомлячись з її історією, культурою та дуже різними людьми. А у жовтні відбулася поїздка до міст та сіл Черкаської області: Холодного Яру, який ще пам’ятає часи республіки 1918-1922 років, Чигирина – однієї зі столиць Гетьманщини, Суботова – родинного гнізда Хмельницьких, Тимошівки – осередка партизанського повстання Василя Кваші у 1917-1920 рр., та села Цибулеве, де Микола Демченко (співзасновник юридичної компанії «Праве діло», випускник РМВА-10) познайомив колег з людьми, які зберігають історію свого краю і навіть релігійні вірування ледь не з часів скіфів. «Я віддавна привожу друзів і знайомих в це місце, тут унікальна природа, яка притягує особливих людей, і все просякнуте тисячолітньою історією, – розповідає Микола. – Крім того, коли треба змінити картинку за вікном, випасти з дійсності на кілька днів, кращого місця не знайти: тут немає інтернету, це майже машина часу, яка дозволяє доторкнутися до життя давніх часів: залізти на піч спати, вмитися з колодязя, і це для мене – стрижневе».
Перший день дослідження розпочався управлінською грою, яку провів для випускників її автор, Тимур Демчук, менеджер програм управлінського розвитку kmbs. Ця гра, що має назву «Гетьманщина», є покроковою оффлайн стратегію, в якій кожен з гравців представляє одну з головних акторів європейської арени часів Руїни: Річ Посполиту, Гетьманщину, Московію, Кримське Ханство. З одного боку, гравці обмежені історичними подіями, з другого – мають певну свободу дій у встановленні контактів з іншими, дипломатичних рішеннях та укладенні союзів. «Вперше в житті я грав у гру, в якій завідомо мусив програти, – говорить Андрій Сівак (генеральний директор компанії «Сучасний факторинг» та випускник ЕМВА-28), який грав за Московію. – Я звик до ролі переможця і зазвичай відчував мало емпатії до тих, хто програє. Натомість, ця гра заставила мене багато рефлексувати на тему боротьби, від початку приреченої на невдачу, і зрештою – змінити своє ставлення до цього».
«Загалом, такі поїздки – дуже цікавий та ефективний спосіб вивчення історії, – вважає Євген Саранцов (засновник reactor.ua та випускник MBF-6). – Головне – робити це системно».
«В поїздці я отримав дуже багато нової для мене інформації для роздумів, це чудове розширення кругозору, яке дозволяє проводити аналогії з сучасністю, розуміти людей, які робити вибір тоді і роблять його зараз», – прокоментував свої враження Олександр Чеканов (директор ТОВ «Лінас Агро Україна» і випускник EMBA 32).
«Разом з тим – ніякі враження не можуть затьмарити спілкування зі спільнотою», – вважає Ольга Катющенко (операційний директор в Starlight Production та випускниця EMBA-27). «Так, це велика цінність – мати «своїх» людей, з якими можеш обговорювати усе, плекати ту саму «спільнодію», – погоджується Олена Ткаченко (власниця юридичної фірми «Кайрен», випускниця MBA(L)-6). «В двох словах – це був якісно проведений час зі змістом у дружньому колі», – резюмувала Ірина Демяненко (CBDO в Елітмедіка та випускниця EMBA-33). Крім того, вона разом з іншими відмітила, що Україна багата на чудові місця, які варто відвідувати та вивчати, але для цього варто зайнятися розвитком інфраструктури – починаючи з доріг і готелів й завершуючи створенням сучасних музеїв та поширенням інформації про місцевість та її історію. «До того ж, знайомство з різними людьми, які зберігають цю історію, постійно наводить на думку про необхідність виховувати їхніх послідовників, інакше все це просто зникне», – підсилив думку Андрій Сівак. А берегти насправді є що. «Як мешканець міста я дуже мало знав про те, як живе село, і це було для мене відкриттям, особливо те, що досі існують люди, що сповідують давні поганьські релігії, – розповів Сергій Азаров, студент дизайнерського факультету з Університета Гринченка. – Наша земля дуже цікава і різноманітна». «Тому маємо їздити на дослідження скрізь – бо ж маємо цілу Україну!» – підвела підсумки Оксана Сирадоєва, координатор kmbs alumni platform.
Крім яскравих вражень, kmbs alumni привезли з цієї розвідки ідеї, які разом з іншими мають стати підвалинами для глибинного грунтовного дослідження і висновків-спонукання до подальших дій у досліджуваній царині.
Ідея 1. На міжнародній арені 18 століття Україна та США були ледь не єдиними гравцями, котрі послуговувалися ідеями демократії, але чому Штатам вдалося вибороти незалежність від метрополії, тоді як Україна раз за разом діставала поразки? Відповідь на поверхні: США відділяв від метрополії океан і будь-яка реакція на події завжди трохи спізнювалася, тоді як навіть зародки ідеї в Україні завжди вдавалося задавити на початковому рівні. «Через суто фізичну близькість метрополії Україна часто просто не встигала ні досягнути консенсусу сил всередині, ні знайти союзників, попри постійне виникнення потужних ідей, – говорить Євген Саранцов. – І треба визнати, що цей урок ми не засвоювали не один раз». Разом з тим, варто розуміти, що наші сусіди нікуди від нас не дінуться, тож коло потенційних ворогів і союзників – вкрай обмежене, і це варто враховувати у створенні стратегії національної безпеки і вибудовуючи стосунки з усіма сусідами в майбутньому, вивчаючи їх позицію і враховуючи їх інтереси, використовуючи цю інформацію собі на користь і для провадження win-win принципу взаємодії та дипломатії.
Ідея 2. Незважаючи на шкільну та вищу освіту ми на диво погано знаємо і розуміємо українську історію та літературу. «Усі наші письменники і поети крізь віки намагалися донести до нас інформацію, яку ми не хотіли чути, давали нам попередження, до яких ми не дослухалися, – говорить Оксана Сирадоєва. – Більше того, все те, що ми знаємо, найчастіше було відібране для нас людьми, які за радянських часів та й тепер обтинали класиків відповідно до меседж-боксів, залишаючи тільки «дозволені» тези. Нам слід, по-перше, більше читати й краще вивчати залишені нам послання з минулого, а по-друге – чинити опір тим, хто навіть з найкращих міркувань дає нам урізані версії літературного спадку». «Розуміючи, що з нами грали і грають на такому рівні, звужуючи кругозір нам і нашим дітям, ми маємо грати на випередження – на більше високому рівні, оскільки широкі знання власного культурного надбання – важлива частина національної безпеки», – підтвердив значущість теми Євген Саранцов. «Відчуття себе українцем, впевнена внутрішня самоідентифікація – ще одна похідна від широкого, неспотвореного вивчення літератури, культури, історії – також зрештою є частиною національної безпеки», – долучилася до формулювання Ольга Катющенко.
Ідея 3. Завдяки історії Холодноярської республіки (1918-1922) в українській традиції є поняття Чорного Ворона – особи, яка переймала ім’я, боротьбу за ідею та керівництво, по суті відмовляючись від особистого імені та інтересів. «Це, по суті, уособлення та ілюстрація «держави ідеї», яку ми хотіли б збудувати, на противагу «державі особистості», – говорить Андрій Сивак. – Ідея Чорного Ворона в тому, що не важливо, хто приходить до керівництва, головне – ідея, система, напрямок і бачення майбутнього, до якого прямує країна. І вони не повинні змінюватися в залежності від того, хто прийшов до влади».
Ідея 4. Нам варто продумати можливість того, що війна «ніколи не закінчиться», – у тому сенсі, що вона може тривати достатньо довго, але це не повинно заважати розвитку країни у всіх сенсах та на усіх рівнях. Вся історія 17 століття, про яку говорили під час подорожі землями Гетьманщини, – походи Сагайдачного, повстання Хмельницького, Гетьманщина, Руїна – це історія нескінченної війни. Тим не менш, 17 століття ознаменувалося розквітом української культури, освіти, архітектури. Як це було можливо? Як можливе життя Ізраїлю, для якого війна є частиною щоденної реальності? Ця практика – життя і розвиток попри все – цінний урок нашого минулого, який варто дослідити і використати у побудові майбутньої стратегії національної безпеки.
«Навіть на прикладі с. Цибулева, яке ми відвідали, можна прослідкувати тяглість життя від скіфів, сарматів – і далі, до сьогодення, – поділився спостереженням Андрій Сівак. – Скільки разів тут все знищували, але життя циклічно проростало, зберігалося. Спостерігати це невпинне відновлення, продовження життя, бути його свідомою (!) частиною – надзвичайно важливо».
Ідея 5. Нам варто подумати над тим, щоб чинні інституції країни почали працювати за призначенням, як останні 8 років за призначенням функціонують ЗСУ. До виконання свого призначення починають повертатись СБУ та ГРУ. Коли вони виконують свої основні обов’язки, до людей, які там працюють, повертається повага, гордість, певною мірою любов. Також треба терміново зайнятися поверненням такої ж поваги до викладачів та вчителів. Якщо подивитись на містечка, які були окуповані, вчителів там вбивали в першу чергу – бо це люди, які відповідають за процеси, що відбуваються «Між вухами». Коли вдасться повернути роботи інституцій до їхнього призначення, то важливо відтворити контроль суспільства над ними всіма без винятку – від інститутів Президента та СБУ до судів та освітніх, культурних, наукових установ, оскільки всі вони є частиною національної безпеки. Коли ми говоримо про контроль суспільства, то важливу роль у цьому процесі відіграють спільноти: наукові, інтелектуальні, бізнесові, громадські об'єднання та спілки. Україна вже стоїть на шляху побудови громадянського суспільства і за цим напрямком слід рухатися й далі, пропонуючи нове творення та вдосконалення управлінської думки, моделей управління та діяльності.