Євгеній Вандін: «Першим, кого ти маєш перемогти – це себе»
Випускник Києво-Могилянської Бізнес Школи та Ангел kmbs Alumni Євгеній Вандін розповів про своє дитинство в селі, стан юридичного бізнесу після початку війни та свою життєву місію
Євгеній Вандін – PhD, MBA, адвокат, партнер АО «Фомін та партнери», засновник Predmet Construction Group, засновник «2Mac», «Applefix», віцепрезидент ТОВ «АЙГАМА Україна», співавтор комп’ютерних програм: «Виявлення шахрайства у поведінці користувачів Інтернету» та «Автоматизований Аналітик Банку», власник декількох ТМ, з 2019 року є членом СЕО клуб Україна.
Ви є партнером в АО «Фомін і партнери». Коли стали партнером, на якій галузі права спеціалізуєтесь?
Я став партнером у 2016 році. «Фомін та Партнери» – це компанія, що спеціалізується на кримінальному праві та захисті бізнесу. Відповідно, я опікуюсь юридичним захистом бізнесу від рейдерських атак, маю компетенції з питань взаємодії з владою, оцінюю законодавство, нормативні акти, а також політичне середовище.
Яким був ваш професійний шлях до «Фомін та партнери»?
Я маю дві вищі освіти. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національну Академію державного управління при Президентові України. Працювати почав ще на першому курсі інституту помічником юриста у будівельній компанії. Потім з 2006 по 2010 рік працював у юридичній компанії «Салком». Вона тоді входила в топ-5 провідних юридичних компаній України. У 2010 році почав працювати в органах прокуратури, а у 2014 році перейшов до Адміністрації Президента. На жаль, в умовах сьогодення на держслужбі ти більше не створюєш, а руйнуєш.
«Я прагнув створювати»
Тому у 2016 році я пішов з держслужби. Тоді ж Ігор Юрійович Фомін запросив мене до себе партнером, керівником судової практики.
В якому стані юридичний бізнес в Україні зараз?
Після початку війни юридичний бізнес впав, тому що він обслуговує реальний сектор економіки, який було знищено війною, особливо на Півдні та Сході України. А коли реального сектора економіки немає, то не існує і юридичного бізнесу як такого. Цей бізнес зараз не приносить тих прибутків, які були до війни, тому я зосередився на інших сферах заробітку.
Які це сфери?
Після того як я пішов з держслужби, я заснував дві пов’язані між собою компанії: «2Mac», що є постачальником оригінальних запчастин для продукції Apple на території України та «Applefix» – мережу сервісних центрів Apple. Також мої інтереси представлені у фінтеху. Я є віцепрезидентом з юридичних питань, а також з питань міжнародного розвитку компанії «АЙГАМА Україна». Ми надаємо весь комплекс фінтеху, який тільки можливо надавати сьогодні в країні. У нас була спроба запустити банк подібний до monobank, що працює за ліцензією «Універсал Банку», але банків-партнерів в Україні ми не знайшли, тому шукаємо їх в Європі. А ще до початку війни ми заснували Predmet Construction Group. Це компанія закритого типу, що має у своїх активах фабрику, архітектурне бюро, construction та development. Компанія реалізує девелоперські проєкти в декількох країнах світу завдяки залученим інвестиційним та фондовим грошам.
Окрім того, під час війни ми разом з партнером викупили радянський санаторій «Радон». Радон – це радіоактивний елемент, який потрапляючи у воду в певній кількості, лікує дуже багато хвороб, в тому числі чоловіче та жіноче безпліддя, хвороби опорно-рухового апарату тощо. Ми виграли аукціон й придбали цей об'єкт. Наразі приводимо до ладу його нормативну базу. Через те, що це досить амбітний проєкт, власних грошей на нього не вистачить. Ми будемо залучати державні гроші, або міжнародні інвестиції, бо в цьому санаторії ми зможемо лікувати у тому числі військових, які під час війні отримали травми та поранення. Право власності ми оформили лише наприкінці 2023 року, попереду ще багато роботи. А ще наприкінці року я спільно з партнером заснував компанію World Spirit Premium. Ми знайшли торгові марки рому, джину та віскі, яким 150 років, але вони не представлені в Україні. Вони смачні, якісні та недорогі та можуть скласти конкуренцію тим, що знаходяться на полицях наших супермаркетів. Наша продукція вже представлена в Rozetka, МегаМаркет та Сільпо. Поки що не можу сказати, що цей бізнес прибутковий і успішний, але ми посіли ту нішу, яка зараз потрібна Україні. Ми хочемо надати людям можливість пити якісне спиртне за адекватну ціну.
Як змінилось ваше життя після початку війни?
З перших днів війни я доєднався до благодійних ініціатив СЕО Club, членом якого я є з 2019 року. Разом з іншими учасниками я допомагав ЗСУ, ГУР та іншим спецпідрозділам, забезпечуючи їх усім необхідним. Пізніше я звернувся до знайомих, які служать в армії, і запропонував свою допомогу. З того часу я підтримую декілька різних підрозділів. За власні кошти я купив і передав їм більше 15 автівок, а також прилади нічного бачення, дрони, каліматори, військову форму та багато іншого. Я не жертвую гроші фондам, бо не можу проконтролювати, як вони їх використовуватимуть. На щастя, у мене багато друзів та знайомих, які захищають нашу країну. Але я не висилаю гроші, а особисто купую те, що їм потрібно. Наприклад, лише за останній місяць я передав два джипи: Nissan Pathfinder 2007 року в чудовому стані та Dodge Nitro 2009 року, які я придбав за власні кошти. Я знаю, що ці автівки потрапили саме туди, де їм і місце.
Крім того, я беру активну участь ще у двох проєктах СЕО клубу. Перший проєкт називається «Generation+». Це програма профорієнтації для талановитих дітей віком від 13 до 17 років. Нещодавно я переказав на цю програму 20 тисяч гривень.
Ще одна ініціатива клубу – співпраця з фондом «Соборна Україна». З 2015 року цей фонд підтримує сім’ї загиблих захисників з 92-ї бригади, ССО та Нацгвардії. Кожен член клубу може обрати одну дитину або декілька, яким допомагатиме. Підтримка коштує 5 тисяч гривень на місяць. Таким чином, ми не лише допомагаємо дітям, а й робимо внесок у майбутнє нашої країни.
У 2024 році ви закінчили kmbs. Що мотивувало до вступу та чому обрали саме kmbs?
Мені зараз 37 років, останні п’ять років я виношував бажання закінчити президентську MBA-програму Могилянської бізнес-школи. Але чомусь навчання завжди відкладалось до однієї події в моєму житті. У 2021 році я з товаришем загубився в горах, провівши 52 години без води та їжі. Врешті-решт нам вдалося вийти до людей.
«Я пообіцяв собі, що більше нічого в житті не відкладатиму, в тому числі ті речі, які впливають на мій розвиток»
Протягом двох тижнів я відновлювався, знаходячись вдома. Саме тоді я написав есе для вступу до kmbs, а потім пройшов співбесіду з Едуардом Мальцевим і потрапив на PMBA.
Які зміни відбулися з вами під час навчання?
Я прийшов до kmbs отримати helicopter view, тобто здійнятися над собою, подивитися на себе зі сторони. Не можу з впевненістю сказати, що володію тепер helicopter view, однак kmbs безперечно дозволила мені подивитися на все під ширшим кутом. Мій бізнес не лише вижив, але й зумів розширитися та масштабуватися під час повномасштабної війни завдяки знанням, досвіду та зв'язкам, здобутим в kmbs. Саме тут я по-справжньому зрозумів, що таке світовий ринок капіталу, міжнародні та інвестиційні фонди. Завдяки знанням, отриманим у kmbs, я зміг залучити гроші для своїх проєктів як іноземних, так і українських. Крім того, я сам значно виріс як бізнесмен та особистість. Могилянка суттєво покращила мене як людину. Вона наповнила мене гуманітарними знаннями та уявленнями про світ загалом, навчила рефлексувати та вести відверті розмови з собою. Як казав Сунь Цзи: «Першим, кого ти маєш перемогти, це себе». Я пішов туди задля знань, розвитку бізнесу та нетворкінгу, а отримав набагато більше.
Однак хочу зазначити, що моє навчання в школі триває. Я відвідую ще одну програму, яка називається «Стратегічне лідерство в секторі безпеки та оборони України». Вона підтримується урядами Великобританії та Канади. Я там єдиний представник бізнесу, всі інші – це держслужбовці, народні депутати, представники Збройних Сил України та інших спецпідрозділів, які захищають Україну. Я вважаю, що таких людей, як я, там повинно бути більше, бо Україна встояла в тому числі завдяки проукраїнському громадянському суспільству. Можливо ми й втратили частину територій, але ми здобули націю, здобули державу і державність в цій війні.
Навчатися мене мотивують мої діти, для яких я маю бути прикладом та дружина, яка розділила зі мною ініціативу здобувати нові знання і також навчається у kmbs.
Нещодавно ви стали Ангелом спільноти alumni kmbs. Чому вирішили долучитися до цього кола людей?
Я маю друга, який є членом лондонського Oxford Cambridge Club. Я згадав про це, бо цей клуб показав мені, що таке сила випускників таких шкіл, як Оксфорд та Кембридж. І коли я дізнався про те, що існує Асоціація випускників, є Ангели, то мені захотілося долучитись до тих людей, які розбудовують світ випускників kmbs.
У чому полягає ваша життєва місія?
«У мене проста місія в житті – створювати та допомагати людям»
Я з дитинства хотів бути адвокатом, бо люблю захищати людей. Коли я працював слідчим в прокуратурі, я з собою не уживався. Я відчував, що знаходжусь не на своєму місці. Втім, ця робота подарувала мені неоціненний досвід та чудових друзів. У мене була можливість кілька разів повернутися на держслужбу, але я не хочу. Як каже Насім Ніколас Талеб: «Державна служба – це безкорисна служба суспільству». Я сьогодні не маю можливості безкорисно служити суспільству, тому повертатися на держслужбу не хочу. Хочу заробляти, створювати, ділитися досвідом, грошима, знаннями та робити те, що я вважаю правильним.
Яка ваша найкраща інвестиція за останній час?
Моя найкраща інвестиція – це моя сім’я. Для мене це найважливіше в житті, важливіше ніж бізнес та гроші. Я вдячний моїй мамі за те, що вона допомагала мені в дитинстві з домашніми завданнями, вдячний батькові за те, що прищепив любов до спорту. Я вдячний батькам, які не маючи великих грошей, змогли дати мені гідний рівень життя.
Взагалі, я родом з села. Ми переїхали в Київ лише в 1999 році, коли я навчався в 7 класі. Тому я знаю що таке прокинутись о 5 ранку, колі тобі 6 років, щоб скопати 30 соток землі для висадження картоплі, а потім цю картоплю зібрати. Крім того, я дуже вдячний своїм бабусям та дідусям, які також вкладали в мій розвиток та навчали життя. Я вдячний двом своїм дітям за те, що завдяки їм я докладаю всіх зусиль, щоб стати кращою версією себе. Вони допомагають мені глибше пізнати себе. Я вдячний своїй дружині, яка кожного дня своїм прикладом надихає мене.
