21 грудня 2022 переглянуто 2098

Микола Демченко: Надціль kmbs Alumni – суб’єктна незалежна Україна

Ангел спільноти випускників – про слабку гуманітарну базу, необхідність працювати над власним середовищем та завдання платформи

У серії інтерв’ю з випускниками Києво-Могилянської Бізнес Школи «Проблема в іншому» вийшла нова розмова ведучого Андрія Сусленка з ангелом спільноти kmbs Alumni, співзасновником компанії «Праве діло», випускником Presidents’ MBA kmbs Миколою Демченком.

Повну версію інтерв’ю можна прочитати тут, а Mind публікує найцікавіші тези: про самовдосконалення, викладачів філософії, бачення світу як системи та прагнення до змін на краще.


Соціальні ролі, наприклад, власник компанії чи голова асоціації, не дають повноту картини людини. Зрозуміти людину можна тільки після довгого спілкування, й те повністю ми ніколи не пізнаємо іншого.
Якщо говорити про мене, то частину дня я присвячую бізнесу. Я присутній у трьох ініціативах, де у мене є власні 100% або партнерство: юридична компанія «Праве діло», яка до війни спеціалізувалася на податках і держзакупівлях, агрегатор відкритих даних Clarity Project та компанія «Моноліт», яка працює на стику юридичної площини та нерухомості й допомагає новим компаніям реєструватись і вести бізнес.
Ще один напрямок моєї діяльності – це те, що можна назвати соціальними та громадськими ініціативами: асоціація випускників Alumni kmbs, ІТ-спільнота Дніпра,  клуб Inspira, «Друзі філармонії Дніпра», премія Гонґадзе тощо.


Відбутись у власній ролі можна тоді, коли ти створюєш передумови для того, щоб інший був у своїй ролі. Наприклад, у ролі власника я можу бути реалізований, тільки якщо створюю всі передумови, аби СЕО міг відбутися у своїй ролі. А коли він відбувається у своїй ролі, я автоматично реалізуюсь як власник. І те саме – з соціальними системами. Неможливо змусити людину навчатись, можна сформувати передумови, щоб вона навчалась, створити середовище.


З шести близьких людей в моєму житті (батьки, дідусі, бабуся) четверо є педагогами. Я з дитинства спостерігав за дорослими, вони постійно знаходились у середовищі самоосвіти, і для мене це було нормою.
Упродовж останніх дев‘яти років я щодня пишу по дві сторінки у щоденнику, у якому б стані не був. <…> Коли ти описуєш день, починаєш бачити резонуючі фактори.
Колись я складав план на день, потім почав писати рефлексію на книжки, які прочитав, враження від сесій з психологом… Зараз залишив тільки опис дня, але по роботі не пишу нічого, намагаюсь знайти якісь риси в собі, оточенні, зовнішньому середовищі. Загалом виходить 2-3 години писання на день.
Ще одна практика, яку я роблю, стосується того, куди я витрачаю час свого життя. Практикую її вже п’ять років: розділив рік на стоденки та 20 вихідних днів між ними, коли я переключаюся з поточного контексту, намагаюся кудись виїхати і не працювати. Натомість складаю «бюджет» на наступний період: куди б я хотів інвестувати час свого життя. Потім дуже цікаво звіряти факт із планом і бачити, що у своїй уяві ти інша людина, ніж у житті.


Пандемія і війна дуже сильно прискорили пошук відповідей на екзистенційні запитання: для чого, навіщо, де сенс і куди ти рухаєшся?
Перший свідомий спогад – це восьмий чи дев’ятий клас. Я сів із олівцем перед білим аркушем паперу, а в центрі – «Я» і знак питання. Думаю, що саме звідти пішли подальші пошуки відповіді на це запитання.


Мій бізнес – юридична компанія, а я за освітою не юрист. Я радіофізик за першою, економіст за другою освітою.  <…> Юридичний бізнес – це про допомогу, я пояснював його витоками родової ідентичності. Мати – лікар, з ранку до вечора консультування людей, вночі зателефонували – і вона кудись виїхала. Але все ж, всередині було оце бажання знайти свій шлях.


Завдяки навчанню в KMBS я вийшов з «операційки» фізично і почав на бізнес дивитись як на систему. Та й на все навколишнє почав дивитись як на систему чи екосистему. Це як Нео, який вийшов з матриці й побачив її у циферках, які йдуть по монітору. <…> Ти бачиш зв‘язки, залежності, бачиш якусь ситуацію чи явище через певні «лінзи», тобто світоглядні моделі. Ти можеш приймати рішення зовсім іншої якості, коли знаєш, що ця ситуація має декілька можливих пояснень. Але світ систем після kmbs – це перше, що дозволяє тобі побачити все більш-менш цілісно.
Під час навчання у тебе з’являється не лише спроможність бачити системи, але й впливати і змінювати їх. А також з‘являється відповідальність за своє оточення (а під своїм оточенням ми розуміємо, в першу чергу, Україну, а в ширшому сенсі – планету, людство та ініціативи, які пов‘язані зі світом).


В Україні є зараз величезна проблема – дуже низький рівень бази. База – це гуманітарна освіта, яка дозволяє людині працювати зі складністю. Ми колись намагалися зробити для працівників внутрішню школу, але побачили, що у людей є величезні травми освіти, які впливають на сприйняття гуманітарних предметів. Скажімо, працівники говорять: «Нам потрібен тренінг із переговорів». Кажу: «Добре. Давайте перед тренінгом подивимося на передумови, поспілкуємося з філософами і розглянемо, які є взагалі у світі моделі дискурсів, аргументацій, школи аргументації, методи проведення дебатів тощо». Кажуть: «Ні, філософія – це складно». І я згадую свій досвід в університеті й викладачку, яка цю травму спричинила. Я й сам у kmbs спочатку засинав на лекціях Володимира Пилиповича Моренця й казав: «Навіщо нам читати вірші українською, коли в нас бізнес-освіта? Давайте про гроші, давайте про бізнес, давайте про щось інше». А на пізніших модулях ти вже кажеш: «А де філософія?»


Я помітив, що «фундамент» у людей слабкий, і вирішив системно працювати з цим, поєднуючи дві ідеї: навчання та створення умов, коли філософи зможуть жити гідним життям, а не виживати на 12-14 тис. грн на місяць. За останні два місяці я провів зустрічі з половиною викладачів філософії Дніпра. Зараз міркуємо, як створити фундаментальні навчальні програми, і це може зайняти до пів року. Загалом можна сказати, що ми намагаємося в освіті управлінців людей повернути до закоханості в складність.


На старті бізнесу мотивацією може бути забезпечення базових потреб, визнання, статус тощо. Але після 10-20 років ставлення змінюється. А після навчання змінюється «оптика», а якщо ти виходиш з «операційки», то починаєш на бізнес дивитися інакше. Відповідно, змінюються і цілі.
Ми вже чотири роки поспіль із партнерами та співвласниками робимо вправу, яка називається «Очікування власників від бізнесу». Йдеться і про фінансові, і про нефінансові. Ми проводимо глибинне інтерв‘ю, спілкуємося і потім намагаємось побачити, чи є там суперечності. Наприклад, для когось бізнес на сьогоднішній день – це тільки про гроші, і неважливо, що там всередині. <…>
Останнім часом я намагаюся дивитися не лише на фінансові цілі, а натомість пробую зрозуміти, що всередині бізнесу важливе для довгострокового розвитку.


Юридичні послуги – це одна з перших професій, яка буде автоматизуватися. Я казав колегам: «Друзі, або ми вимремо, як мамонти чи динозаври, або треба виходити в ІТ». Так виник Clarity Project. Вже під час війни ми вийшли у Великобританію з цим проєктом, а зараз робимо портал у Чехії.

В усіх ініціативах все, що було заплановано до війни, зараз просто пришвидшилось. Але нічого нового ми не робили. Вихід на зовнішній ринок – візія-2025 – стала візією-2022. Clarity Project було створено за три тижні. Це неможливо собі уявити у спокійному середовищі.


У 2017 році у мене з‘явилося більше вільного часу і водночас я усвідомив, що школа відкрита до випускників як до суб‘єкта, а суб‘єкта немає. Чому б не розпочати шлях із його створення? Ми почали з класичних стратегічних сесій, із запрошення викладачів.
До 2019 року ми (kmbs alumni – ред.) були асоціацією. Запросили виконавчого директора, менеджера… Потім побачили, що це вкрай важко працює, бо ж і вони суб‘єкти, і ми суб‘єкти. І кожен, хто виходить зі школи, є суб‘єктом. І на другій ітерації ми вирішили створити платформу, де підсилюватимемо тих випускників, які хочуть робити щось разом. На сьогоднішній день є значна кількість ініціатив, які випускники роблять, а платформа підтримує.


Спочатку фінансуванням платформи займалися ми з Євгеном Саранцовим, залучали інвестиції. Часом фінансували самостійно. А потім подумали, що ми недопрацьовуємо як управлінці, якщо все йде якось важко. І запросили інших випускників, знову вийшли на стратегування. На сьогоднішній день це платформа, логіка якої – суб’єктна взаємодія. Є ще 17 випускників – це ангели платформи. Вони беруть участь у стратегічних рішеннях, сплачують за це на підтримку платформи певні кошти.


Надціль платформи – суб’єктна незалежна Україна. А вона не може бути без суб‘єктних громадян.


Війна показала, що війна у нас ніколи не закінчувалась. Ми просто про це забули. В Ізраїлі компанії будують стратегії з умовою, що війна ніколи не завершиться. Тому я почав цілі, і компанії, і персональні, ставити так, наче війна може ніколи не закінчитись.
Важливо те, що є твоїм, важливо рухатися своїм шляхом. Коли кожен із нас буде робити свою справу на персональному рівні, то я думаю, що і в країні все буде добре.