2 червня 2020 переглянуто 997

Ірина Бараненко та Варвара Тертична: «Ми намагаємося донести всім: ту ізоляцію, яку ви відчули на карантині, наші підопічні відчувають повсякчас»

 

Чи працює Благодійний Фонд Starenki лише на волонтерських засадах? Яким чином Фонд охоплює нові регіони? І чи підтримує великий та середній бізнеси  в Україні таку благодійну ініціативу? Про це поговорили з Іриною Бараненко, лідером Starenki CF, випускницею kmbs, резидентом powered KMBS alumni platform та Варварою Тертичною, співзасновницею фонду та операційним менеджером Starenki CF.

1. Starenki – це волонтерський проєкт?

Starenki із самого початку були волонтерським проєктом. Але зі створенням власного Благодійного Фонду у 2017 році та зростанням діяльності ми усвідомили, що без штатних співробітників вести впорядковану та системну діяльність фізично неможливо. Тому нині у Фонду є кілька співробітників, які підтримують його щоденну операційну діяльність: закупівлі, бухгалтерія, звітність, координація волонтерів та отримувачів допомоги.

Але більшість команди, включно з засновниками, працюють на волонтерських засадах. Вони відповідають за всю креативну та комунікаційну частину, розширення фонду та співпрацю із донорами. І, звичайно, Starenki – це велика спільнота волонтерів, які, власне, і розвозять спільно із соціальними працівниками продуктові пакети допомоги стареньким. У нас є волонтери, які з нами із самого початку (з 2015 року). Уявляєте – люди вже 5 років разом із нами допомагають стареньким!

Відтак, можна сказати, що Starenki – це Благодійний Фонд з волонтерською сутністю.

Ми пишаємося нашими волонтерами, нашою командою, адже потрібно мати дуже великий внутрішній резерв, щоб постійно комусь допомагати.

Ірина Бараненко та Варвара Сердюкова: «Ми намагаємося донести всім: ту ізоляцію, яку ви відчули на карантині, наші підопічні відчувають повсякчас»

2.  Яка нині географія фонду? Чи вдається вам її розширювати і яким чином?

Нині Фонд надає допомогу у Києві, Дніпрі, Львові та Бориславі.  У Києві та Дніпрі ми працюємо разом із Територіальними центрами надання соціальних послуг (місцеві підрозділи соцслужби), у Львові та Бориславі – з Карітас.

Щоби розширятися обов'язково потрібен збіг кількох факторів: наявність бажання співпраці чи прямий запит Територіального центру надання соціальних послуг у новому місті та активний волонтер на місці, готовий стати координатором Фонду  на волонтерських засадах. У нас є пріоритет – регіональні Starenki мають створюватися природнім шляхом: там, де потреба зустрічається з можливістю і готовністю допомагати.

Якраз у травні ми зрозуміли, що обсяги зборів коштів дозволяють вийти ще у кілька міст, і також були готові волонтери на місцях. Але виявилося, що Територіальні центри в цих двох містах зовсім не готові до допомоги у форматі нашого Фонду. Схоже, вони ніколи не мали справ із волонтерськими фондами в цілому і не розуміють, навіщо ми хочемо самостійно розносити нашу допомогу бабусям і дідусям. Тому найближчим часом ми допомагатимемо ще кільком підрозділам Карітасу в інших містах, а також будемо шукати прогресивніші та відкритіші до співпраці Територіальні центри в регіонах, які дійсно хочуть отримати допомогу для своїх підопічних.

Ірина Бараненко та Варвара Сердюкова: «Ми намагаємося донести всім: ту ізоляцію, яку ви відчули на карантині, наші підопічні відчувають повсякчас»

3.  Карантин суттєво посилив різноманітні благодійні ініціативи та акції. Яким чином ви працювали в цей період? Що змінилося?

Щодо організаційних змін, то вони були мінімальними: вся команда Фонду завжди працювала віддалено і нам не потрібно було перебудовувати власні процеси. Щоправда, на час карантину нам довелося скасувати чаювання та змінити формат розвозки: тепер ми приносимо продукти до дверей і не заходимо до бабусь і дідусів поспілкуватись та випити чаю. Фасування і власне розвозка відбуваються із потрібними пересторогами, адже літні люди у зоні особливого ризику при зараженні COVID-19. Ми також додали інформаційну листівку до пакетів, щоб старенькі мали актуальну інформацію: як їм захиститися від вірусу і як себе поводити.

У період карантину ми дійсно спостерігали величезний сплеск уваги до теми допомоги літнім людям – наші збори коштів виросли втричі, до нашої роботи долучилося багато компаній, кількість волонтерів подвоїлася. Це просто неймовірно – як біда здатна згуртувати наших людей.

Ми співпрацювали і з малими компаніями, і з великими впізнаваними брендами – Укрпошта, Visa, Raketa, Uklon, Yapomoga, CAT, Ernst&Young тощо. Ми щиро вдячні абсолютно всім, але особливо хочеться відмітити компанії, які підійшли до допомоги системно і надали нам транспорт на регулярній основі, а також малий бізнес, який попри такі складні для себе умови знайшов можливість перерахування коштів на продукти першої необхідності для бабусь і дідусів.  Завдяки цьому ми змогли за березень-квітень надати неймовірну кількість допомоги – понад 2000 пакетів.

Окремо варто виділити активність волонтерів – їх у цей період було дуже багато і вони не тільки брали участь у розвозці та переказували гроші, а й надсилали нам маски для підопічних. В якийсь момент ми зрозуміли, що соціальні працівники взагалі не забезпечені засобами індивідуального захисту і частину масок від волонтерів почали передавати їм. Також наша команда забезпечила їх саморобним антисептиком та рукавичками. Дуже жаль, що соціальні працівники настільки позбавлені уваги і їм нікому допомогти. Хоча їхня робота неймовірно важлива – вони піклуються про тих, кому більше нікому допомогти. Як приклад: в якийсь момент до них прийшла директива – щоранку всім співробітникам міряти температуру, а термометрів не надали. Добре, що ми знайшли компанію, яка змогла для нас їх оперативно закупити.

Про наш Фонд і допомогу літнім людям написало дуже багато ЗМІ, іноді ми не встигали відповідати всім журналістам. Дуже сподіваємося, що увага до проблем літніх людей не закінчиться разом із карантином. Ми намагаємося донести всім: ту ізоляцію, яку ви відчули на карантині, наші підопічні відчувають повсякчас! Хтось – сам не може вийти з дому, а інших – люди просто не помічають.

Ірина Бараненко та Варвара Сердюкова: «Ми намагаємося донести всім: ту ізоляцію, яку ви відчули на карантині, наші підопічні відчувають повсякчас»

4.  Які плани розвитку фонду?

Ми плануємо рухатися в регіони, розбудовувати там волонтерські спільноти та просувати ідею добросусідства. Наша мрія – добросусідство в дії: коли стареньких помічають, коли всі вони мають, до кого звернутися по допомогу, коли люди допомагають тим, хто поряд, і це для них – звична річ. Чи вам потрібен благодійний фонд для того, щоб допомогти літній сусідці купити ліків чи поремонтувати кран? Якщо люди помічатимуть літніх людей, то наш Фонд просто не буде потреби. І, насправді, саме цього ми прагнемо.