Станіслав Под’ячев: «Нецензурований, безкоштовний, супутниковий доступ до мережі Інтернет, який неможливо обмежити чи відключити, стане запобіжником, гарантом здорового глузду в Україні!»
Чи можна в Україні надати всім безкоштовний, нецензурований доступ до мережі Інтернет? Чому саме ідеологія краудфандингу принципова для реалізації такого проєкту і наскільки важливий цей вільний доступ до Глобальної павутини для нашої країни? Про свою сміливу ідею національного рівня, роль держави у ній та про своїх однодумців розказав Станіслав Под'ячев (МВF-4) – випускник kmbs та резидент powered KMBS alumni platform.
– Розкажи, будь ласка, про свою ідею.
– Ідея досить проста у формулюванні, але заскладна в реалізації – запустити угруповання супутників для надання безкоштовного нецензурованого доступу до Інтернету по всій території України засобом фінансування на умовах краудфандингу.
– Звучить на рівні національного проєкту! Такі проєкти має фінансувати держава, чи не так?
– Я би сказав, що це може стати нашою національною ідеєю, адже сьогодні її немає. Що таке «національна ідея»? Як на мене, це те, чим українець може пишатися, до чого хоче і може бути причетним, чим відрізнятися від представників інших націй. Я хочу, щоб наша країна асоціювалася не лише з катастрофою, війною чи спортивними досягненнями минулого, щоб не залишалася лише постачальником аграрної сировини чи людських ресурсів, а стала лідером у космічній галузі. Держава не завжди найефективніший розпорядник грошей, які йому у формі податків передає суспільство. Тому головна задача держави у цьому проєкті – «не заважати».
Якщо хтось із чиновників захоче допомогти, таємно чи відкрито, – ми будемо лише раді. Для нас принциповий момент – ідеологія краудфандингу – збір невеликих сум великою кількістю людей. Така ідеологія проста і зрозуміла: якщо ви хочете зробити ремонт на поверсі будинку, в якому проживаєте, вам простіше зустрітися з сусідами, узгодити всі деталі і зібрати спільні кошти на ремонт. Звісно, можна написати лист до ЖЕКу і декілька років чекати. У підсумку ремонт зроблять, але не такий якісний і не в такому дизайні як би хотілося мешканцям. Інтернет і соціальні мережі сьогодні дають можливість всім відчути себе сусідами. У Facebook і Youtube кожен легко може донести меседж до мільйонів людей за лічені години. В історії людства такого ще не було, і ми маємо використати цей шанс.
– Але ж у наш час Інтернет є у всіх, у будь-якому мобільному телефоні. Навіщо для цього запускати супутники?
– Понад 5,5 мільйонів українців не мають можливості користуватися Інтернетом вдома. В умовах карантину діти в селах просто не можуть навчатися. Один монополіст запропонував вирішити цю проблему, але для цього від держави, тобто від платників податків, знадобиться 1,4 млрд грн. Ми пропонуємо вирішити цю проблему за 300 млн грн, тобто в 5 разів дешевше!
– Гаразд, це в селах. А мешканцям міст це для чого?
– Як показали нещодавні події в Білорусі, уряд може вирішити відключити доступ до Інтернету і це створить проблему всім користувачам. Уявіть: всі ІТ-компанії, всі, хто працюють «віддалено», логістика тощо припинять працювати, тому що комусь хочеться ще довше затриматися в затишному кріслі. Ви скажете: це нелогічно! Але ганяти спортсменів по парках навесні чи списувати бюджетні гроші на миття асфальту з антисептиком – теж не зовсім логічно. Проте суспільство нічого не змогло протиставити державі в цих питаннях і хоч якось повернути його в парадигму логіки. Нецензурований, безкоштовний, супутниковий доступ до мережі Інтернет, який неможливо обмежити чи відключити, стане запобіжником, гарантом здорового глузду в Україні! І, безперечно, це стане одним з аргументів на користь переїзду талановитих людей до нас.
– Ти говориш «ми». У тебе є однодумці? Хто вони?
– Я – активний учасник спільноти випускників Києво-Могилянської бізнес-школи і впевнений, що саме на цій платформі відбудеться реалізація реалізації цього проєкту. Ідея відкрита для всіх, кому ця тема цікава і хто готовий інвестувати в неї свої знання, час або енергію.
– Я читав, що супутники Starlink будуть пролітати і над Україною. Навіщо нам ще одні?
– Starlink – комерційний проєкт, і він розрахований на ринок Північної Америки. Доступ до Інтернету продаватиметься і коштуватиме недешево. Ви бачите в Києві досить багато автомобілів Tesla, але офіційного дилера у нас немає. Чому? Наш ринок для Ілона Маска замаленький і не такий цікавий. До того ж наявність власних супутників – важлива складова суверенітету. Австралійці в цьому питанні покладалися на NASA, поки не стався один неприємний інцидент, після якого уряд Австралії терміново створив власне Космічне Агентство.
– Люди і так платять податки, чому вони ще мають скинутися на супутник?
– Податки – обов’язкові, а краудфандинг – процес добровільний. Якщо ідея «чіпляє» – людина готова скинутися. Так було і з Майданом, і з волонтерським рухом. Нині з’явилася альтернатива – добровільно взяти участь у фінансуванні достойної справи.
– Тобто у олігархів і політиків гроші брати не будете?
– Чому ж, будемо. От тільки олігархи, зазвичай, хочуть впливати на проєкт з користю для себе. А механізм краудфандингу унеможливить це. Будуть і спонсори: якщо яка-небудь українська компанія захоче, щоб її бренд асоціювався з нашим проєктом – ми відкриті до співпраці.
– А якщо, наприклад, достатню суму не вдасться зібрати?
– Ми повернемо гроші всім, хто робив неанонімні внески за мінусом комісій та адміністративних затрат. А кошти від анонімів витратимо на доброчинні проєкти.
– На якій стадії нині знаходить проєкт?
– Зараз на волонтерських засадах формується стартова команда. Ми спілкуємося з людьми, які закохалися в ідею. Паралельно працюємо над проєктуванням технічної частини. У найближчий місяць ми плануємо провести декілька мітапів серед підприємців і готуємося до презентації проєкту.
– Круто! Бажаю удачі!
Інтерв’ював: Євген Саранцов