А2А Форум. Персональний розвиток.
Інтерв’ю з Ольгою Катющенко
Дана розмова записана у рамках підготовки до “А2А Форум. Персональний розвиток”*, який відбудеться 19 жовтня 2024 року. Це буде третій івент з серії трьох подій, де випускники діляться з іншими alumni своїм досвідом та кейсами в трьох основних напрямах: Спільна справа, Бізнес і Персональний розвиток.
На відміну від двох попередніх А2А форумів, ми вирішили розширити формат “А2А. Персональний розвиток” шляхом виходу за рамки одноденної події. Наша ціль – створити майданчик для спільної творчості, шерингу досвідом, історіями, зусиллями та практиками.
Віримо, що цей досвід може бути цікавим і унікальним, тому прагнемо відкрити цю можливість для кожного випускника, кого цікавить тема персонального розвитку.
Раді презентувати перше інтерв’ю випускниці EMBA-27 та Aнгела Асоціації kmbs alumni – Ольги Катющенко. Інтерв'юер – Олександр Зеленюк (EMBA-25): партнер управлінців і топ-керівників у їхньому лідерському сходженні, професійний сертифікований коуч ICF (PCC ICF), дійсний член Міжнародної федерації коучингу, ментор Києво-Могилянської бізнес-школи та Президент ICF Ukraine (2020-2022).
*А2А – alumni to alumni, випускник випускнику.
Що для тебе означає персональний розвиток?
Напередодні нашої розмови я подивилася інтерв'ю Карла Юнга про персону і це фантастичний збіг! Адже «персональний розвиток» складається з двох складових – «персони» та «розвитку». Персона – це те, як ми себе показуємо світу і як світ відображає нас, як відображають нас люди, з якими ми взаємодіємо. Я ніколи не замислювалася над тим, що коли я спілкуюся, наприклад, як операційна директорка, то своєю термінологією показую саме компетенцію операційної директорки. Якщо ж я комунікую як подруга, то проявляю абсолютно інші властивості, такі як дружба чи підтримка. Отже, коли я говорю про персональний розвиток, то маю на увазі те, як персона взаємодіє зі світом, відображається і проявляє себе.
Для мене персональний розвиток означає передусім розвиток особистості. Тобто свою персону я розвиваю через особистісний розвиток. Мається на увазі питання ментального здоров'я, цілісності, поклику, щастя. Вважаю, що зріла особистість може бути зрілою персоною. Звісно, компетенції та експертиза це важливо, бо це посилює персону. Можливо, це і є різниця між особистістю та персоною. Ось таке розуміння у мене склалося.
Хочу уточнити стосовно особистості та персони. У моєму розумінні, коли ти говориш про операційну директорку чи про подругу, твоя особистість представлена в різних персонах. А коли ти говориш про цілісність, то кажеш про свою персону, яку вдосконалюєш через особистісний розвиток. Чи правильно я тебе розумію?
Не хотілося б йти за підручниками, але те, про що ти говориш, для мене більше про рольові моделі. Тобто роль керівника, мами, подруги тощо – це не про персону, бо персон багато не буває. Основна відмінність полягає у тому, що персона відображає зовнішній, соціальний аспект індивіда, тоді як особистість є внутрішнім, інтегративним ядром, яке включає всі аспекти особистого самосприйняття та ідентичності.
З чим ти пов’язуєш таке свідоме ставлення до особистісного розвитку?
Напевне, коли прийшло відчуття щастя, стало зрозуміло, що робота над розвитком особистості та персони потрібна. Вона дає тобі відчуття повноцінного життя. Перед нами постійно постає вибір між людським і людяним. Але коли ти розумієш власне покликання, то не розпорошуєшся на дрібниці й не блукаєш без орієнтирів, а формуєш свій життєвий шлях і усвідомлюєш власну цінність на цьому шляху. Хоча, звісно, раніше багато речей відбувалось неусвідомлено.
З чого це почалося у тебе?
Я відчувала фізіологічну потребу в знаннях, ніби мій когнітивний попит не був задоволений. Тому я пішла в університет, закінчила його, але знову відчула потребу задовольнити свої інтереси, свою допитливість. Я продовжила навчання і в якийсь момент відчула, що на рівні споживання знань у мене формується нова властивість. Це вже не просто нові знання, а поява нової компетенції або експертизи, що додає мені нову якість.
Коли я усвідомила, що кількість знань перетворюється на нову властивість, це стало для мене розвитком раціональної особистості. Я змінилася й почала усвідомлювати різницю між тим, якою я була та якою стала. А коли ти помічаєш цю різницю і вона тобі подобається, то хочеться продовжувати. Хоч спочатку це відбувається неусвідомлено.
Чи є якісь відмінності для тебе між «вчитися» і «розвиватися»?
Особисто для мене ці поняття майже тотожні, бо якщо говорити про те, як я зараз змінюю та розвиваю свою персоналію, то левова частка цього процесу відбувається через навчання. Напевно, у кожної людини є власні інструменти та методи, якими вона досягає даної мети. Вони залежать від характеру, сприйняття, роботи з інформацією, чутливості. Це схоже на візуалів, аудіалів, кінестетиків. Тобто я хочу сказати, що різні люди відповідно своїм властивостям обирають власні методики персонального розвитку.
На твою думку, жага до знань – це м’яз, який можна прокачувати, чи це індивідуальна властивість: комусь дано, а комусь ні?
Оскільки у мене педагогічна освіта, то я знаю, що когнітивна функція вроджена, тобто ми всі прагнемо навчання. У певний момент вона згасає, десь у віці 25-30 років. Але, наскільки я розумію, її можна подовжити. Тобто якщо відгукнутися на бажання продовжити навчання і знайти для себе нові шляхи для цього, то когнітивна функція, як на мене, не згасає. Ми часто бачимо людей, які розвиваються, навчаються і роблять наукові відкриття протягом всього свого життя.
У чому полягають твої практики персонального розвитку?
Перше – це навчання. Хоч це слово лунало в нашій бесіді неодноразово, але я дійсно багато навчаюся. Наприклад, у 2022 році я пройшла курс системного мислення у Think Camp, розуміючи, що це необхідна складова для мого розвитку, у 2023 – відвідала семінари Аспен Інституту, навчалася в Академії Коучингу та брала участь у програмі UCGA. У 2024 році вже взяла участь у двох семінарах в Аспен Інституті та планую поїхати в липні на подію культурно-філософської школи Ігоря Козловського. Потяг до навчання в мене не вщухає.
Окрім навчання, я спілкуюся в декількох малих групах з 3-4 людей, які об’єднані спільними інтересами. Ми проводимо бесіди, що нас розвивають. Усе починається з розмов про сім’ю, а закінчується новими візійними ідеями. Спілкуючись, ми даємо один одному нові речі, що збагачують нас і розвивають. Це відбувається через шерінг досвіду, інсайтів навчання кожного члена групи, дослідження нового, наприклад, використання АІ, обговорення бізнес-кейсів, спільного вирішення бізнес ситуацій.
Важливою частиною особистісного розвитку вважаю психотерапію. Працюю з психологом і вірю, що це теж мене розвиває.
Також два роки тому у мене з’явилась цікавість до біохакінгу та антіейджу. Це науково обґрунтована теорія про те, як прожити не просто багато років, а прожити їх щасливо, здорово і в гарному стані.
Думаю, що це ключові речі, яким я усвідомлено приділяю час. Водночас вважаю, що є багато таких речей, які роблю неусвідомлено.
Як твій персональний розвиток пов’язаний з навчанням в kmbs?
Для мене відкриттям став феномен лідерства. Ніколи не думала, що лідерству можна навчитися. Мені здавалося, що лідери – це люди, які мають всередині себе деякі потенційні можливості, склад характеру та гормонів, харизму і, можливо, бажання прояву. Але я дуже вдячна Володимиру Павелко за те, що протягом пів року він, викладаючи лідерство, показав нам підходи та способи як стати лідером, як це працює. Це була моя перша особиста надбудова, яка була повністю усвідомленою. Напевно, тоді я зрозуміла, що існує персональний розвиток через добудову власної особистості.
Скажи, будь ласка, здобувши свій досвід, що б ти зробила по-іншому на початку своєї практики персонального розвитку?
Я переконана, що все відбувається так, як повинно. Дехто міг би сказати, що я пішла навчатися до kmbs запізно (в 41 рік). Але чи змогла б я взяти ту ж цінність за інших умов? Напевно, ні. Тому, як на мене, все відбувається у свій час і в тому вигляді, як має відбуватися. Тобто я задоволена і нічого б не змінювала.
Хто або що тебе надихнуло свого часу? Що такого відбулось у твоєму житті, що стало для тебе каталізатором персонального розвитку?
Я була бунтаркою, робила все всупереч. Авторитети для мене не були авторитетами. Проте спілкування з багатьма друзями, спостереження за тим, як формуються інші особистості, дотичність до кращих практик і бенчмарків стали чинниками моєї спроможності змінюватися. Я завжди мала вибір і саме це формувало мої шляхи та показувало, як можна рухатися далі.
Які книги або фільми ти порекомендуєш для саморозвитку?
Мене вразила книга Джеймса Комі про етичне лідерство, яку я прочитала нещодавно. Ця книга сподобалась мені завдяки питанням, які вона порушує. Ти можеш відповідати на них по-своєму, не обов'язково так, як це робить автор. Але важливо задуматися над ними та шукати свої відповіді – саме це робить книгу цікавою.
Чи є ще щось таке, що я у тебе не запитав, а тобі хотілось поділитися?
Хочу на останок сказати, що завдяки нашій розмові я усвідомила, що великою цінністю персонального розвитку є пошук власних спільнот. Пошук однодумців, пошук людей, з якими ти можеш розвиватися, зростати разом. Адже це надихає, підтримує і робить тебе сильним!
Дякую тобі за цей важливий концепт! В цьому є певна парадоксальність: персональний розвиток не може бути персональним, обов’язково має з’явитися інша людина.
Так, це дійсно цікава думка, що персональний розвиток не може бути персональним.