Марина Дерепа: «Підтримувати інших – це не обов’язок, а привілей»
Чому соціальна відповідальність бізнесу – must для кожної компанії? Як Премія Ґонґадзе впливає на медіаполе України та чому важливо промотувати незалежних журналістів? Про це ми поговорили з Мариною Дерепою, підприємицею, випускницею Executive’ MBA kmbs і однією з меценатів Премії Георгія Ґонґадзе.
Як ви прийшли в бізнес?
Я багато років була дотична до медіабізнесу. Вперше я прийшла до медіахолдингу років зо 15 тому. До цього багато років займалась синхронним плаванням, стала майстром спорту і саме писала кандидатську дисертацію про висвітлення спорту в українських медіа, коли у газеті «Команда» з'явилась цікава вакансія. Менеджмент запросив іспанське дизайнерське бюро, і потрібна була людина, яка б очолила процес реновацій, тож мої знання мови та інтерес до спортивної журналістики стали у пригоді.
Після закінчення практики я залишилась працювати в Українському медіахолдингу у сфері комунікацій та маркетингу. Спочатку в спортивних виданнях, згодом у суспільно-політичному щотижневику “Фокус”, а коли Борис Ложкін (тодішній власник УМХ) привіз видання “Forbes” в Україну, я займалась його розвитком як директорка з маркетингу. Завдяки потужній журналістській та управлінській команді він швидко став лідером серед українських ділових медіа.
Коли журнал “Фокус” відокремився від медіахолдингу, нові власники запропонували мені очолити видання. Під час роботи у “Фокусі” ми створили класне середовище для втілення важливих для України проєктів. Особливо цінний для мене один з тих проєктів, що ми зробили за часів Майдану у 2013 році. Тоді вперше у наш рейтинг найвпливовіших очолили громадяни, а не черговий президент, котрі своїми зусиллями і, навіть, ціною свого життя, боролися за європейський вектор держави.
Згодом я вирішила отримати ступінь MBA в Києво-Могилянській Бізнес-Школі. Частково завдяки цьому в компанії мені запропонували рухатись далі і займатись розвитком інших бізнесів, які були разом з “Фокусом” в холдингу Vertex United. Серед них і логістична компанія, і готелі, і низка інфраструктурних проєктів.
Ви також створили своє видання “Anywell” про велнес. Розкажіть, як виникла ідея?
Ми бачимо дуже потужний тренд: люди починають жити все довше і все довше хочуть залишатись здоровими. Інтерес до цієї теми зростав.
А в Україні, на мій погляд, не вистачало видання з експертною думкою про велнес. В цьому контексті велнес – це швидше про те, щоб людина була щасливою, “в балансі”, – яким би банальним не було це слово.
Наша аудиторія – сучасні люди, для яких ми вирішили почати шукати справжніх експертів, в ідеалі з медичною освітою, котрі можуть якісно розповісти про те, що таке велнес. Ми одразу визначились з темами: довголіття, усвідомленість, медитація, спорт тощо.
Досить швидко в нас почали з’являтись бізнес показники і щодо рекламодавців, і щодо аудиторії. Ми почали розгортати цю тему далі і зробили низку івентів про здорове харчування, про “вічну молодість”. “Вічна молодість” – це у тому числі про методики роботи з мозком, які дозволяють довше залишатись здоровим.
Зараз думаємо, як далі все розвивати, що ще можна додавати.
Наскільки, на вашу думку, розвинений соціально відповідальний бізнес в Україні?
Якщо подивитись будь-які авторитетні аналітичні прогнози, то зараз усі споживачі звертають увагу на те, чи підтримує той чи інший бізнес соціальні ініціативи. В сучасному світі це просто must. Мені подобається думка, що будь-яка велика компанія сьогодні має заслужити перед суспільством право працювати. Про це навіть не треба довго говорити, потрібно просто робити.
Багато років бізнеси в Україні існували без соціальної відповідальності. Проте, ситуація змінюється. До прикладу, два роки тому наш холдинг почав більш системно підходити до цього питання, і вже помітні позитивні зміни у ставленні до компанії з боку партнерів та споживачів. Значно легше робити бізнес, коли люди знають, що компанія – це не лише про гроші, а й про важливі соціальні ініціативи.
Для мене особисто підтримувати інших – це не обов’язок, а привілей. Привілей, що я можу підтримати Премію Ґонґадзе або просувати соціальні ініціативи серед бізнесів, що входять до холдингу, в якому я працюю.
Які соціальні проєкти ви підтримуєте?
Окрім Премії, я підтримую літніх людей. Окремо хочеться згадати неймовірний проєкт Good Bread from Good People – інклюзивну пекарню, де працюють люди з ментальною інвалідністю. Зазвичай вони стикаються з бар’єрами у працевлаштуванні, тож я з величезною повагою ставлюсь до людей, які започатковують такі ініціативи і створюють нові можливості.
Як мотивувати підприємців підтримувати соціальні проєкти?
Придумувати та запаковувати класні ідеї. Наприклад, нещодавно випускники kmbs та їхні друзі підтримала випуск книги про українську художницю Олександру Екстер. Класний задум, велика черга охочих меценатів, і я навіть не встигла потрапити в їхнє коло. Тож, якщо kmbs зможе ініціювати суспільно важливі проєкти, то люди будуть доєднуватись. Це треба робити регулярно та системно.
Чому ви вирішили підтримати Премію Георгія Ґонґадзе?
Я багато років працюю в медіа і розумію, як важливо для розвитку держави підтримувати незалежних журналістів, робити публічними їх досягнення, щоб нове покоління мало певні ціннісні орієнтири.
В Україні, на жаль, досі працює цей ринок, коли ти можеш за будь-які гроші написати будь-що. На противагу важливо показувати таких людей, як лауреати Премії Ґонґадзе. Треба розповідати про них для того, щоб у молодих журналістів був приклад і орієнтир, що досягти успіху можливо. Що можливо бути відомим, успішним і при цьому залишатись людиною, що має цінності, любить Батьківщину.
У “Фокусі” я працювала з Вахтанґом Кіпіані, який став першим лауреатом Премії у 2019-му. Я дуже поважаю його за позицію. Людину з такою глибокою повагою до України рідко зустрінеш. Той факт, що він дотичний до Премії –100% ознака важливості та корисності проєкту.
Ба більше, мені імпонує коло людей, що підтримують Премію. Це люди, з якими мені хотілось би і далі реалізовувати благодійні ініціативи, адже всі вони вболівають за Україну, прагнуть, аби наші діти жили в розвиненій, вільній, красивій державі. Тож друга причина – можливість бути дотичною до ком’юніті людей, які вже роками підтримують Премію.
Чому Премія важлива для українського медіаполя?
Премія розповідає про людей, які зберегли в такій непростій професії ціннісні орієнтири. Таких журналістів потрібно промотувати, адже багатьох людей, які працюють з такими сенсами, просто не знають.
Окрім того, мені подобаються проєкти, що втілює Премія. Вони покликані розвивати незалежні медіа – основу розвитку громадянського суспільства. Чим більше в нас буде незалежних журналістів і медіа, тим краще і впевненіше бути жити в країні.