24 вересня 2019 переглянуто 1827

Природа ризиків звичайних та інноваційних (венчурних) інвестиційних проектів

Невизначеність результатів проекту є ключовою відмінністю звичайного проекту від інноваційного

Фото: orbex.com 

Інвестиції завжди асоціюються з ризиками й непоборна дилема інвестора полягає у виборі оптимального співвідношення розміру ризику та очікуваної винагороди. Класичні моделі оцінки інвестиційних проектів та їх ризиків добре справляються з задачами в рамках звичайних проектів, однак вони є недієздатними у випадку з інноваціями. Чому?

Універсальний ризик, притаманний будь-якій сфері діяльності – відхилення очікуваних результатів від прогнозованих. З точки зору проектної логіки, ціль проекту є реалізація продукту з певними характеристиками та в межах визначеного бюджету та часу. Саме невизначеність результатів проекту є ключовою відмінністю звичайного проекту від інноваційного.

Природа ризиків звичайних та інноваційних (венчурних) інвестиційних проектів
Рис. 1 «Невизначеність інвестиційних та інноваційних проектів»

Інноваційний проект передбачає більшу ступінь невизначеності результатів, так що продукт на виході може істотно відрізнятися від прогнозованого («Інновація – чорна скринька чи методологія розробки нових продуктів»). При цьому, створення інновації передбачає набір цілком визначених зон, які в сукупності роблять результати проекту важко прогнозованими, в залежності від рівня його інноваційності. Що це за зони?

1. Команда – є наскрізною зоною невизначеності. Коли мова йде про створення нового, проривного, підривного продукту, компетентність команди, експертиза в предметної області, управлінський і виконавчий досвід тощо є провідниками ризику створення інновації.

2. Застосовувані технології для імплементації технічного рішення. У даній зоні ризики сконцентровані навколо практичної застосовності, складності та рівня розвитку застосовуваної технології. Ризики даної зони безпосередньо впливають на технічну спроможність команди реалізувати всі поставлені перед нею завдання щодо створення інноваційного рішення.

3. Споживацька цінність. Оскільки кожний продукт передбачає споживача, інновація має супроводжуватися наявністю цінності для них. Без підтвердженої цінності, яким би не було створене рішення – воно залишиться «на папері», без користувачів, успіху і фактичних продажів. Люди не купують те, що не має цінності.

4. Бізнес-модель. Коли продукт має цінність, з’являється  можливість його продажу зацікавленому споживачу. На даній стадії невизначеність перетікає в зону бізнес-моделі. Чи готовий потенційний користувач купити ваш продукт за запропонованою цінової моделлю? Швидше за все ви відповісте «так», але на практиці 80% нових продуктів не знаходять свого покупця через недостатню увагу бізнес-моделі і недооцінку впливу невизначеності на етапі виходу на ринок на загальний сумарний рівень ризикованості проекту.

5. Глибина ринку або можливість комерційного масштабування інноваційного продукту є невизначеністю, яку можливо розвіяти лише за умови перевірки попередніх чотирьох.

Враховуючи те, що класичні моделі оцінки інвестиційних проектів (NPV, DCF) базуються на спростуванні перших чотирьох зон невизначеності проекту й базуються на побудові прогнозних фінансових показників, що є проекцією розвитку проекту на стадії масштабування продукту, вони фактично ігнорують притаманні інноваційним проектам ризики, та, відповідно, потребують перегляду доцільності їх застосування. В іншому випадку, інвестори будуть не в змозі розпізнати привабливі можливості що мають надзвичайний потенціал росту.


Дмитро Шестаков,
радник зі стратегії̈ Фонду енергоефективності, член експертної ради Асоціації випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи, викладач Kmbs