25 березня 2021 переглянуто 1023

Як з’їсти слона: інновації – космічні технології чи пошук простих рішень?

Коли керуєш бізнесом, насущні завдання поглинають можливість розбиратися в абстракціях. Але однаково гостро відчуваєш потребу рухатися в ногу з часом, адже конкуренція не простить, якщо проґавиш. Починаєш розбиратися, що ж то за звір такий «інновації», і тут пішло – венчури, стартапи, R&D, блакитні океани, дизайн мислення, гіпотези, agile, користувацький досвід тощо. Словом, або складається враження, що це якийсь rocket sience для Масків та Джобсів, ну точно не про українські реалії, або ж просто почуваєш себе якимось невігласом, адже з першого, а то й з десятого разу розібратися в тій хаотичній та неструктурованій інформації досить важко.

Чи можна не дбати про завтра?

Інновації виникають тоді, коли ми замислюємося про завтра, тобто така собі рефлексія на кшталт «що буде з нашим бізнесом, якщо...». Наприклад, якщо ми не будемо переходити на хмарну бухгалтерію чи digital маркетинг, покращувати якість продукту чи ефективність операційних процесів, впроваджувати нові технології, і т.д. Іншими словами, інновації – це про пошук більш кращих рішень у вже наявних процесах та продуктах, та вже потім про створення нових.

Складно та дорого VS просто та дешево

Так склалося, що майже на рівні рефлексу ми сприймаємо слово «інновації» як щось дуже складне та дороге, до того ж надризикове – така собі чорна скринька, гра з супервисокими ризиками за великі гроші. Й не дивно, адже звідусіль чуємо про американську мрію, спираючись на кейси як-то Apple, Google, Amazon, SpaceX, чи про шалені витрати на R&D іншими гігантами на кшталт Phillips, Boeing, Samsung тощо.

Однак, існує й інший вимір інновацій, в якому фокус робиться на простоті та мінімальних інвестиціях. По суті, в Україні наразі розвивається саме такий підхід, в рамках якого компанії крок за кроком покращують наявні процеси, якість продуктів та рівень сервісу. Особливість простоти та невеликої вартості таких інновацій у тому, що вони фактично робляться вже на наявній бізнес-моделі та перевірених технологіях. Тобто їх реалізація будується більше на аналітичній роботі, швидкому й недорогому тестуванні гіпотез та запуску пілотних проєктів.

Може здаватися, що все це далеко від нашої української реальності, однак, якщо “винирнути з пози страуса”, можна побачити багато практичних кейсів – більш ефективні бізнес-процеси та платіжна система Нової Пошти, рефокус Приватбанку на онлайн-банкінг, повний фокус Монобанку на онлайні, зміна бізнес-моделі Rozetka з магазину на маркет-плейс і багато інших.

Слона треба їсти частинами

По-перше, слід визначитися, що поки ми не навчимося швидко й дешево реалізовувати незначні покращення в наявній бізнес-моделі та продуктах або сервісах, ми не починаємо R&D проєкти, складні технологічні чи процесні трансформації, а також інвестиції в стартапи.

Це ж стосується й бажання почати інноваційну діяльність зі зміни культури в компанії. Люди по своїй природі досить консервативні й, форсуючи зміни, ми неминуче спричиняємо спротив. Це не тільки призводить до зворотної реакції та втрати ресурсів (команда починає шукати можливість довести, що інновації – це зло), але й досить часто призводить до зниження якості та ефективності поточної діяльності.

Як з’їсти слона: інновації – космічні технології чи пошук простих рішень?

Не винаходьте колесо

По-друге, почніть з того, що вже точно працює. Сфокусуйте увагу на покращенні чи навіть спрощенні наявних процесів, якості чи функціональності продукту або сервісу. З іншої сторони, дивіться на вже готові рішення: найімовірніше, те, що вам потрібно, вже придумали інші, залишається лише це рішення впровадити у себе.

Не відкусиш – не дізнаєшся на смак

По-третє, тестуйте гіпотези швидко та дешево. Не бійтеся помилитися, адже суть експерименту в тому й полягає, щоб отримати розуміння, яке по-іншому отримати неможливо. Пам’ятайте, що чим більше ви ускладнюєте, тим дорожче, складніше і довше ви будете все це реалізовувати. Для початку важливо навчитися легко та швидко діяти, й якщо капітал під ризиком великий, досягти цього просто не можливо, адже тоді вас засмоктуватиме бажання «ще трішки більше» розібратися в питанні. Саме з цієї причини мінімальний чек на тестування простих гіпотез повинен бути максимально низьким, в межах 10-15 тисяч доларів.

Клятва Гіппократа

Надважливо не закохуватися в свої гіпотези, адже це призводить до бажання відразу їх впроваджувати в повному масштабі. За такої умови ви ризикуєте втратити значно більше ніж отримати, адже вартість невдалого експерименту на наявному бізнесі дуже конкретна, на відміну від імовірних вигід. Ніколи не піддавайтесь на таку спокусу, завжди пілотуйте перевірені гіпотези на лімітованій аудиторії.

Дмитро Шестаков
www.shestakov.com.ua
Партнер компанії з управління інноваціями THINKERA, професор Kmbs