В гостях у художниці Марії Куликовської

На стінах невеликої затишної студії Марії багато малюнків, на підлозі лежать силіконові форми тіла художниці, за якими вона відливає свої скульптури.

В гостях у художниці Марії Куликовської

На стінах невеликої затишної студії Марії багато малюнків, на підлозі лежать силіконові форми тіла художниці, за якими вона відливає свої скульптури.

Про створення скульптур

«Це складний процес у чотири етапи. Спочатку створюється гіпсова формовка за моїм тілом. Потім гіпсові фрагменти знімаються і збираються в єдину форму, в середину якої заливається гіпс. Далі верхній шар розбивається і виходить гіпсова скульптура, з якої на наступному етапі знімається силікон. Він сам собою не тримає форму, тому поверх робиться шар, що його фіксуватиме. Раніше я робила форми лише з гіпсу, але їх вистачало тільки на два-три виливки. А силіконова витримує значно більше виливків із різних матеріалів. На створення однієї форми йде бочка силікону (70–80 кг). У процесі багато відходів, іноді доводиться все переробляти.

Я роблю все разом зі своїм чоловіком, Олегом Винниченком [ULEG]. У нього дуже великий досвід, він знає всі технічні нюанси, хоча не позиціонує себе як художника. Ми вдвох конструктивно все обговорюємо, але і сам матеріал дає приблизно 30% концептуального рішення. Перед формуванням я ретельно піддаю депіляції практично все тіло, а голову замотую целофаном. Дихаю через вставлені в ніс трубочки. Це важко, бо доводиться стояти півтори-дві години. Гіпс спочатку дуже холодний, а потім нагрівається до 60 градусів. На тілі іноді з'являються опіки і набряки. Зараз я не можу витримувати цілу формовку, тому що у мене розвивається клаустрофобія, я починаю панікувати і все з себе зривати. Тому спершу робиться все тіло, і тільки наприкінці окремо маска. «Мене» збирають зі шматочків, це вже ювелірна робота».

Про створення скульптур

«Це складний процес у чотири етапи. Спочатку створюється гіпсова формовка за моїм тілом. Потім гіпсові фрагменти знімаються і збираються в єдину форму, в середину якої заливається гіпс. Далі верхній шар розбивається і виходить гіпсова скульптура, з якої на наступному етапі знімається силікон. Він сам собою не тримає форму, тому поверх робиться шар, що його фіксуватиме. Раніше я робила форми лише з гіпсу, але їх вистачало тільки на два-три виливки. А силіконова витримує значно більше виливків із різних матеріалів. На створення однієї форми йде бочка силікону (70–80 кг). У процесі багато відходів, іноді доводиться все переробляти.

Я роблю все разом зі своїм чоловіком, Олегом Винниченком [ULEG]. У нього дуже великий досвід, він знає всі технічні нюанси, хоча не позиціонує себе як художника. Ми вдвох конструктивно все обговорюємо, але і сам матеріал дає приблизно 30% концептуального рішення. Перед формуванням я ретельно піддаю депіляції практично все тіло, а голову замотую целофаном. Дихаю через вставлені в ніс трубочки. Це важко, бо доводиться стояти півтори-дві години. Гіпс спочатку дуже холодний, а потім нагрівається до 60 градусів. На тілі іноді з'являються опіки і набряки. Зараз я не можу витримувати цілу формовку, тому що у мене розвивається клаустрофобія, я починаю панікувати і все з себе зривати. Тому спершу робиться все тіло, і тільки наприкінці окремо маска. «Мене» збирають зі шматочків, це вже ювелірна робота».

«За 10 років роботи я створила близько 50 скульптурних автопортретів. Але не всі збереглися. Вони дуже складні в зберіганні та транспортуванні. Скульптури хоч і важкі, але дуже крихкі. Вони руйнуються, змінюють колір, реагуючи на оточення, температуру, щільність і вологість повітря – так само, як і людське тіло».

Цьогоріч Марія Куликовська була членом експертної комісії конкурсу МУХі 2019. Про свої враження від художників, які подавалися на конкурс:

«Я помітила, що фіналістами в результаті стали ті художники, які, не маючи можливості отримати в Україні профільну освіту в сучасному мистецтві, зробили себе самі. Це люди, які або відпрактикували багато років, або поїхали за кордон і навчилися там цій мові».

«Що цікаво, всі так чи інакше говорять про конфлікт. Турбулентна ситуація в суспільстві дуже впливає, і художники на все це рефлексують. Мистецтво рухається до мультидисциплінарності. Основним медіумом стає тіло. Серед заявок було багато відеоробіт, і це теж цікаво. Були роботи естетичні, гостросоціальні і, що важливо, емпатичні. Усі фіналісти, яких ми обрали, з емпатією ставляться до суспільства і глядача. Це люди, які щодня стикаються з проблемами, і, знаючи їх зсередини, інтерпретують їх через візуальну мову, показуючи суспільству».

Цьогоріч Марія Куликовська була членом експертної комісії конкурсу МУХі 2019. Про свої враження від художників, які подавалися на конкурс:

«Я помітила, що фіналістами в результаті стали ті художники, які, не маючи можливості отримати в Україні профільну освіту в сучасному мистецтві, зробили себе самі. Це люди, які або відпрактикували багато років, або поїхали за кордон і навчилися там цій мові».

«Що цікаво, всі так чи інакше говорять про конфлікт. Турбулентна ситуація в суспільстві дуже впливає, і художники на все це рефлексують. Мистецтво рухається до мультидисциплінарності. Основним медіумом стає тіло. Серед заявок було багато відеоробіт, і це теж цікаво. Були роботи естетичні, гостросоціальні і, що важливо, емпатичні. Усі фіналісти, яких ми обрали, з емпатією ставляться до суспільства і глядача. Це люди, які щодня стикаються з проблемами, і, знаючи їх зсередини, інтерпретують їх через візуальну мову, показуючи суспільству».

Автор – Світлана Богданець
Фото – Тетяна Довгань

Галузі

Проекти

MindBrand

Основне

Галузі

Проекти

MindBrand