Інвестиційний рейтинг

Методика

При аналізі проєктів ми розділили фактори на п'ять груп:

• Власники та менеджмент
• Бізнес як такий
• Бізнес (умови) для інвестора
• Фінанси для інвестора
• Комунікація та ЗМІ.

На відміну від криптобірж, де питання «як заробити» залишається передусім за клієнтом, тут йдеться про пасивне інвестування. Тобто після ухвалення рішення щодо вкладення коштів, активна участь інвестора не передбачається. Тож можливість відреагувати на майбутні проблеми може з’явитися запізно, або не з’явитися зовсім.

Власники та менеджмент

Ця група займає вагу 20% у загальному рейтингу та відповідає на перше запитання інвестора: хто саме буде розпоряджатися моїми активами? Важливо за фасадом яскравих вебсайтів і презентацій чітко це розгледіти. Якщо ж це виявиться надскладним завданням, то має стати першим попередженням для інвестора: ключові особи проєкту «ховаються», коли все спокійно, тож якої поведінки ви очікуєте від них у складні часи?

За подібною шкалою (від 0 до 4 балів) у рейтинг увійшли й інші параметри цієї групи. Бралися до уваги:

• публічність і компетентність менеджменту;
• досвід минулих або поточних бізнесів (як власників, так і ключових осіб у керівництві);
• прозорість бізнесу (передусім юридична структура).

Сукупно в цьому блоці ми намагалися відповісти на болючі для українського інвестора запитання: наскільки високим є ризик проблем, пов’язаних із діяльністю чи бездіяльністю власників.

Не є новиною, що велика кількість інвестиційних пропозицій в Україні виявилися провальними не через суто бізнесові проблеми, а якраз із волі засновників чи інших зацікавлених осіб. Не останніми в цьому переліку є ризики, пов’язані з корпоративними конфліктами або через протистояння з державою – за них ми знижували сукупний бал.

Бізнес-модель

Вага: 15% у загальному рейтингу.

Тут брався до уваги сам проєкт безвідносно до пропозицій інвестору. Тобто його загальна життєздатність, актуальність, здатність генерувати прибутки та зростання капіталізації.

У таких випадках треба бути особливо уважним до того, наскільки конкуренція в майбутньому може похитнути поточні (навіть якщо вони стабільні) позиції бізнесу. З іншого боку, якщо конкуренція в галузі низька, можливо, сама ця сфера не є цікавою, і ринок не вірить в неї?

Це актуально передусім до бізнесів, пов'язаних із будівництвом – чи будуть здані об’єкти, якщо ритейл-інвестори перестануть вкладатися? Та не будівництвом єдиним. Інвестор має поставити собі таке запитання: чи бізнес будується виключно на моїх та подібних моїм грошах, чи він має іншу основу під собою?

Бізнес для інвестора

Вага в рейтингу: 30%.

Ця група факторів принципово відрізняється від попередньої. Усі ми могли спостерігати ситуації, коли в компанії все чудово, однак інвестори при цьому тримаються осторонь. Інтереси мажоритарних і роздрібних власників можуть реалізовуватися на принципово різних рівнях, і до цього варто бути готовим до моменту інвестування. Тим більше, що ми тут кажемо саме про пасивні інвестиції, коли, власне, активна участь у діяльності бізнесу не передбачається.

Цей канал залучення ресурсів є далеко не найпростішим у порівнянні з класичними варіантами – кредитуванням, залученням стратегічних інвесторів, розміщенням боргових цінних паперів тощо. Не втрачає актуальності й питання умов використання бізнесом різних варіантів фінансування.

Треба прокрутити в голові це: «Чому засновники йдуть на таке, будемо відверті, не найпростіше діло, як пошук та комунікація з роздрібними інвесторами?» І варто всерйоз замислитися про доцільність інвестування, якщо відповіді будуть схожими на такі:

• засновники не мають доступу до інших каналів фінансування – свідчення низького кредитного рейтингу;
• з дрібними інвесторами буде легше потім «вирішити проблемні питання», аніж із банками – потенційний ризик шахрайства;
• інвестор заздалегідь не має повного пакету прав, що гарантують захист його інтересів – свідчення того, що бізнес юридично «обклався» подушками безпеки.

Під час формування рейтингу ми звели цю групу факторів до певних умов, які пропонуються інвестору на всіх етапах інвестиційного циклу:

• умови входу;
• можливості контролю;
• умови виходу.

Звісно, якщо вже на етапі інвестування умови не є привабливими, проєкт не мав змоги отримати високі бали. Далі цікавіше – попри пасивний характер інвестиції, звітність і можливість отримувати зворотній зв’язок ніхто не відміняв. Тут ми надавали перевагу тим пропозиціям, де інвестор отримував регулярне інформування, а не був змушений чекати новин у далекій перспективі.

Зупинимося детальніше на цьому. Згадайте будь-яку інвестиційну пропозицію, яку ви могли бачити – на чому там робиться наголос? Зазвичай це або емоційний фактор привабливості проєкту, його новизна й унікальність, або, можливо, потенційна дохідність, яку вам пропонують.

І останнім, про що йтиметься, часто стають саме умови виходу з проєкту. І дійсно, навіщо писати про вихід, якщо людина ще не проінвестувала. Разом з тим інвестор має ставити це питання першим. Не ризикуючи перебільшити, скажемо: можливості виходу є важливішими за дохідність та будь-які інші умови.

Тож яка наша реальна дохідність?

Навіть грубе арифметичне додавання вказує на втрату трьох років доходності, якщо ми реалізуємо нерухомість. Але не тільки це. Гроші втрачають свою цінність у часі. І 100 000 сьогодні є більш цінними за ті самі 100 000 за кілька років. Отже, грошові потоки варто дисконтувати – тобто приводити в еквівалент до поточної вартості. Про це детальніше буде в наступному розділі. І це якщо актив взагалі ліквідний, а не знаходиться в стані «недобудованності» чи закріпленої договорами «неможливістю виходу протягом n років».

Та не лише у вартості проблема. Нерідко вже на договірному етапі права інвестора суттєво обмежені в питаннях виходу. Можуть бути прописані умови про мінімальні сроки (як-от банківський строковий депозит, який ми розміщуємо на певний заздалегідь обумовлений строк). Та в проєктах із пасивного інвестування почасти йдеться про набагато довші строки, ніж у банках. Подекуди вони й зовсім розмиті.

Отже, інвестор має розуміти можливості виходу, умови, терміни і всі інші супутні питання. Пріоритетним є можливість реалізації активу на відкритому публічному ринку (наприклад – цінні папери на біржі). Якщо ж єдиним джерелом ліквідності залишається мажоритарний власник, варто розуміти, що ви потрапляєте в повну залежність від його волі чи фінансових можливостей у майбутньому.

Фінанси для інвестора

Ми навмисно відділили окремо цю групу факторів від попередньої та дали їй таку саму вагу (30% у загальному рейтингу). Вище йшлося про «тіло» інвестиції – його оцінку, доступність і ліквідність, а тут про доходи, яке воно має приносити. І саме так, розподіляючи на дві компоненти, ми радимо рахувати й інвестору.

Такі інвестиційні очікування (не варто нагадувати, що будь-які прогнози росту ціни є лише оцінками, не більше) часто «загортаються» в єдиний пакет, підсумково виводячи певну дохідність, яку інвестору і пропонують. Ми радимо відділяти одне від іншого. Саме регулярна орендна доходність має братись як орієнтир для розрахунку дохідності.

Щодо зростання ринкової вартості, то вона буде залишатись описаним вище «паперовим» прибутком, допоки інвестор не продасть свій актив. Якщо його права не будуть у цьому обмежені в принципі (а часто саме так і є), ринок може дати зовсім іншу оцінку, ніж прогнозна.

Ми наполегливо радимо відмовлятися від користування економічно необґрунтованими категоріями «строк окупності/повернення», які часто пропонуються для оцінки привабливості інвестицій. Особливо якщо період окупності розраховано чисто математично (на кшталт: вклали 100, річних отримуємо 20, значить, окупність – п'ять років).

Гроші завтра менш цінні за гроші сьогодні. Ще більш дивним виглядає використання цього терміну, враховуючи, що він не враховує вартість самого активу – тут він немов зникає, і ми поточні прибутки порівнюємо з раніше проінвестованими коштами. Чи так нам натякають, що очікувати повернення «тіла» інвестиції не варто?

Звичайно, не всі проєкти за своєю суттю могли похвалитися цим (особливо нещодавно започатковані). Враховували ми й формат виплат, зручність. Тут відрізняються варіанти, за яких інвестор щомісяця отримує прибуток прямо на банківську карту.

Додаткові бали нараховувалися за можливість зниження (нівелювання) валютного ризику.

Комунікація, ЗМІ

Цій групі факторів ми приділили найменшу вагу (5%), однак ігнорувати її не можна. Питання публічності та доступності ключових осіб проєктів мало місце вже у першій групі, тому тут більше про комунікацію на регулярній основі.

Серед іншого ми оцінювали:

• легкість доступу до контактних осіб компанії та отримання від них інформації;
• наповнення соціальних мереж, актуальність і важливість інформації там;
• публікації в ЗМІ.

З одного боку, будь-яка публічність та активність компаній в інформаційному полі є фактором позитивним, але з іншого – надмірні витрати на інфопросування можуть викликати запитання – чи не є тут ключовою діяльністю залучення ресурсів, а не бізнес як такий?

А якщо компанія лише розміщує рекламні та замовні матеріали, то це навпаки знижувало її оцінку.

Окремо відзначалися проєкти, які не лише займаються просуванням власних пропозицій, а й дають розширену інформацію для загальної грамотності непрофільних спеціалістів.