Матеріал у партнерстві з
ДЕТАЛЬНИЙ ГІД:
як вибрати хмару й заощадити
як вибрати хмару й заощадити
15 критеріїв оцінки провайдера та 7 причин освоїти хмарні технології
У спецпроекті з провайдером хмарних послуг Tet Mind підготував гід для тих, хто хотів би спробувати перейти на хмарну інфраструктуру, але не знає з чого почати.
Як вибрати провайдера послуги?
Продуктивність платформи. З боку все хмарні провайдери можуть здаватися однаковими. Тому перш за все потрібно дивитися на продуктивність платформи. Оптимальний термін життя платформи – три-чотири роки.
Портал самообслуговування й управління віртуальними ресурсами передбачає, що клієнт сам моментально та в будь-який час може зробити все, що йому потрібно на платформі, йому не потрібно звертатися в службу підтримки провайдера та довго чекати.
API, щоб інтегрувати управління ресурсами хмари зі своїми системами.
Репутація. У компанії мають бути історія й репутація на ринку, відносини з вендорами, що підкріплені сертифікатами статусу, і грамотні фахівці. Почитайте про компанію, запитайте її клієнтів, як працюється. Сарафанне радіо – відмінна підмога у виборі.
Дорожня карта розвитку платформи. Максимум через два роки після запуску платформи провайдер повинен працювати над новою, а також мати роадмап розвитку: що поліпшуватиметься, які нові функції з'являться тощо. Дата-центр теж постійно потребує інвестицій. Компанія може розповідати про свої плани на конференціях, де можна задати спікерам уточнювальні запитання.
Зрозуміла інфраструктура й розташування ЦОД. Ви повинні чітко знати, де зберігатимуться ваші дані: у якій юрисдикції, наскільки далеко та з яким каналом зв'язку, яка буде затримка. Ці фактори впливатимуть на ваш бізнес.
В Україні банки, установи страхування, держпослуг не можуть зберігати свої дані за межами країни. Відповідно, їм підійдуть тільки провайдери з локальними ЦОДамі.
Портал самообслуговування й управління віртуальними ресурсами передбачає, що клієнт сам моментально та в будь-який час може зробити все, що йому потрібно на платформі, йому не потрібно звертатися в службу підтримки провайдера та довго чекати.
API, щоб інтегрувати управління ресурсами хмари зі своїми системами.
Репутація. У компанії мають бути історія й репутація на ринку, відносини з вендорами, що підкріплені сертифікатами статусу, і грамотні фахівці. Почитайте про компанію, запитайте її клієнтів, як працюється. Сарафанне радіо – відмінна підмога у виборі.
Дорожня карта розвитку платформи. Максимум через два роки після запуску платформи провайдер повинен працювати над новою, а також мати роадмап розвитку: що поліпшуватиметься, які нові функції з'являться тощо. Дата-центр теж постійно потребує інвестицій. Компанія може розповідати про свої плани на конференціях, де можна задати спікерам уточнювальні запитання.
Зрозуміла інфраструктура й розташування ЦОД. Ви повинні чітко знати, де зберігатимуться ваші дані: у якій юрисдикції, наскільки далеко та з яким каналом зв'язку, яка буде затримка. Ці фактори впливатимуть на ваш бізнес.
В Україні банки, установи страхування, держпослуг не можуть зберігати свої дані за межами країни. Відповідно, їм підійдуть тільки провайдери з локальними ЦОДамі.
Must have
Досвід міграції. Бажано, щоб у провайдера послуги вже був досвід міграції між різними платформами. Якщо ви плануєте користуватися хмарами, рано чи пізно ви теж маєте пройти цей шлях. Досвід провайдера – ваш захист від незручностей, бо потенційно це кропіткий і важко передбачуваний процес.
Підтримка 24/7. Чим швидше підтримка реагує на запити, тим менше проблем у бізнесу. Найчастіше, чим більше провайдер, тим складніше достукатися до його підтримки. Якщо йдеться про глобальні сервіси на зразок Amazon або Microsoft, то там заявку можуть розглядати кілька днів. Локальні й регіональні гравці є більш швидкими. Часто в них є підтримка на рідній мові.
Не тільки хмара. Деякі провайдери хмарних послуг також надають послуги зв'язку й виступають у ролі інтернет-провайдера. Це необов'язкова опція, але вона може дати плюсів бізнесу у вигляді виділеного каналу або декількох послуг в одному пакеті.
Гнучка і прозора тарифікація. Чим більш гнучка тарифікація у провайдера, тим, можливо, більше заощадить компанія при зростанні або зниженні обсягів бізнесу. Головне, щоб суму оплати можна було легко прогнозувати.
Мобільність. Коли з будь-якої точки світу з ноутбука або телефону можна самостійно за кілька хвилин додати або прибрати ресурси в хмарі – це однозначно плюс.
Підтримка 24/7. Чим швидше підтримка реагує на запити, тим менше проблем у бізнесу. Найчастіше, чим більше провайдер, тим складніше достукатися до його підтримки. Якщо йдеться про глобальні сервіси на зразок Amazon або Microsoft, то там заявку можуть розглядати кілька днів. Локальні й регіональні гравці є більш швидкими. Часто в них є підтримка на рідній мові.
Не тільки хмара. Деякі провайдери хмарних послуг також надають послуги зв'язку й виступають у ролі інтернет-провайдера. Це необов'язкова опція, але вона може дати плюсів бізнесу у вигляді виділеного каналу або декількох послуг в одному пакеті.
Гнучка і прозора тарифікація. Чим більш гнучка тарифікація у провайдера, тим, можливо, більше заощадить компанія при зростанні або зниженні обсягів бізнесу. Головне, щоб суму оплати можна було легко прогнозувати.
Мобільність. Коли з будь-якої точки світу з ноутбука або телефону можна самостійно за кілька хвилин додати або прибрати ресурси в хмарі – це однозначно плюс.
Буде плюсом
TIER. У світі прийнято американський стандарт класифікації ЦОД із чотирма градаціями: Tier I, Tier II, Tier III, Tier IV (чим вище цифра, тим вище категорія). На визначення рівня впливає фізична і кібербезпека, інфраструктура та її дублювання.
‣ Tier I – базова інфраструктура без резервування;
‣ Tier II – інфраструктура з резервними потужностями;
‣ Tier III – інфраструктура, що підтримує паралельний ремонт;
‣ Tier IV – відмовостійка інфраструктура.
Перші два рівні часто рекомендують для невеликих бізнесів, які можуть пережити короткочасне відключення, наприклад, у неробочий час. Великим і середнім компаніям необхідні ЦОД Tier III та вище. При цьому Tier IV не завжди буде ефективний із фінансового погляду.
ЦОД Tier III в Україні поки немає.
PCI DSS. Якщо сертифікат PCI-DSS (наприклад, вона працює в сфері e-commerce або Фінтех) є для роботи компанії обов'язковим, їй потрібно вибирати ЦОД, у якого він є. Це, до речі, допоможе їй заощадити на отриманні його самостійно. Причому сам сертифікат може бути різних рівнів. Найвищий рівень – PCI-DSS Level 1.
Сертифікати ISO. Серія міжнародних стандартів відповідності якості в різних сферах. Наприклад, ISO 9001 – сертифікат у сфері менеджменту якості, що гарантує певний рівень обслуговування та підходів до роботи. ISO 27001 – стандарт управління інформаційною безпекою, стосується всіляких аспектів, не тільки фізичних. ISO 14001 – екологічний стандарт, що визначає вплив компанії на навколишнє середовище.
Статуси партнера з вендорами. Вказують, з ким і як щільно працює компанія.
GDPR. Якщо ваш бізнес пов'язаний із європейським ринком, то принципи зберігання й обробки даних повинні відповідати Загальному регламенту про захист даних.
‣ Tier I – базова інфраструктура без резервування;
‣ Tier II – інфраструктура з резервними потужностями;
‣ Tier III – інфраструктура, що підтримує паралельний ремонт;
‣ Tier IV – відмовостійка інфраструктура.
Перші два рівні часто рекомендують для невеликих бізнесів, які можуть пережити короткочасне відключення, наприклад, у неробочий час. Великим і середнім компаніям необхідні ЦОД Tier III та вище. При цьому Tier IV не завжди буде ефективний із фінансового погляду.
ЦОД Tier III в Україні поки немає.
PCI DSS. Якщо сертифікат PCI-DSS (наприклад, вона працює в сфері e-commerce або Фінтех) є для роботи компанії обов'язковим, їй потрібно вибирати ЦОД, у якого він є. Це, до речі, допоможе їй заощадити на отриманні його самостійно. Причому сам сертифікат може бути різних рівнів. Найвищий рівень – PCI-DSS Level 1.
Сертифікати ISO. Серія міжнародних стандартів відповідності якості в різних сферах. Наприклад, ISO 9001 – сертифікат у сфері менеджменту якості, що гарантує певний рівень обслуговування та підходів до роботи. ISO 27001 – стандарт управління інформаційною безпекою, стосується всіляких аспектів, не тільки фізичних. ISO 14001 – екологічний стандарт, що визначає вплив компанії на навколишнє середовище.
Статуси партнера з вендорами. Вказують, з ким і як щільно працює компанія.
GDPR. Якщо ваш бізнес пов'язаний із європейським ринком, то принципи зберігання й обробки даних повинні відповідати Загальному регламенту про захист даних.
Віртуалізація. Провайдери послуги можуть використовувати віртуалізацію від різних виробників: починаючи з опенсорс-рішень і закінчуючи глобальними гравцями топового рівня на зразок VMWARE. Опенсорс-рішення можуть бути як від великих розробників, так і від Community, що займаються ними на добровільних засадах. Їхні переваги: вони безкоштовні, часто надають більше можливостей щодо налаштування і інтеграції різних модулів. Ключовий недолік: немає чіткої підтримки, куди можна звернутися 24/7 і бути впевненим, що проблема буде швидко вирішена. Іноді можлива менша продуктивність і швидкість роботи.
Що більший бізнес, тим більше він зацікавлений у надійному, стабільному і продуктивному вирішенні зі зрозумілою підтримкою від розробника і гарантією якості.
Що більший бізнес, тим більше він зацікавлений у надійному, стабільному і продуктивному вирішенні зі зрозумілою підтримкою від розробника і гарантією якості.
Сертифікати і стандарти
За рахунок чого економить хмарний провайдер?
‣ Затраты на железо делятся между несколькими пользователями. Зачастую компании не используют ПО для виртуализации, поэтому не могут надстроить сервер на разную нагрузку. У бизнеса зачастую под каждую задачу выделен свой сервер (почта, CRM и т.д.), и они загружены только на 30-40%. У облачного провайдера одним сервером пользуется несколько клиентов, т.е. простаивает меньше места, ресурсы используются более эффективно.
‣ Объемы. Крупные клиенты владельцы публичных облачных платформ могут получать более привлекательную цену у вендоров.
‣ Другие расходы также делятся между пользователями. В частности, это электричество, физическая охрана помещения, лицензии.
‣ Более дешевые деньги. Провайдеры облачных сервисов из ЕС, США и других регионов с более развитой экономикой, могут позволить себе покупать оборудование дешевле за счет более доступных кредитов.
‣ Объемы. Крупные клиенты владельцы публичных облачных платформ могут получать более привлекательную цену у вендоров.
‣ Другие расходы также делятся между пользователями. В частности, это электричество, физическая охрана помещения, лицензии.
‣ Более дешевые деньги. Провайдеры облачных сервисов из ЕС, США и других регионов с более развитой экономикой, могут позволить себе покупать оборудование дешевле за счет более доступных кредитов.
За счет чего экономит облачный провайдер?
Еще несколько лет назад основной причиной недоверия к облакам был вопрос цены: почему услуги могут быть дешевле, если облачный провайдер покупает то же самое оборудование и лицензии. В последнее время этот вопрос встает реже. Но все же мы проясним, почему так происходит.
‣ Затраты на железо делятся между несколькими пользователями. Зачастую компании не используют ПО для виртуализации, поэтому не могут надстроить сервер на разную нагрузку. У бизнеса зачастую под каждую задачу выделен свой сервер (почта, CRM и т.д.), и они загружены только на 30-40%. У облачного провайдера одним сервером пользуется несколько клиентов, т.е. простаивает меньше места, ресурсы используются более эффективно.
‣ Объемы. Крупные клиенты владельцы публичных облачных платформ могут получать более привлекательную цену у вендоров.
‣ Другие расходы также делятся между пользователями. В частности, это электричество, физическая охрана помещения, лицензии.
‣ Более дешевые деньги. Провайдеры облачных сервисов из ЕС, США и других регионов с более развитой экономикой, могут позволить себе покупать оборудование дешевле за счет более доступных кредитов.
‣ Объемы. Крупные клиенты владельцы публичных облачных платформ могут получать более привлекательную цену у вендоров.
‣ Другие расходы также делятся между пользователями. В частности, это электричество, физическая охрана помещения, лицензии.
‣ Более дешевые деньги. Провайдеры облачных сервисов из ЕС, США и других регионов с более развитой экономикой, могут позволить себе покупать оборудование дешевле за счет более доступных кредитов.
За счет чего экономит облачный провайдер?
Еще несколько лет назад основной причиной недоверия к облакам был вопрос цены: почему услуги могут быть дешевле, если облачный провайдер покупает то же самое оборудование и лицензии. В последнее время этот вопрос встает реже. Но все же мы проясним, почему так происходит.
Ще кілька років тому основною причиною недовіри до хмар було питання ціни: чому послуги можуть бути дешевше, якщо хмарний провайдер купує те ж саме обладнання й ліцензії? Останнім часом це питання постає значно рідше. Але ми все ж з'ясуємо, чому так відбувається.
‣ Витрати діляться між користувачами
Бізнес часто не використовує ПЗ для віртуалізації, і під кожну задачу в нього (пошта, CRM тощо) виділено один сервер, що працює на 30–40% завантаження. У провайдера ресурси, як правило, використовуються з показником ефективності 75% і більше, тип навантажень не є принциповим. Спільне використання ресурсів допомагає економити й на залізі, і на супутній інфраструктурі. Витрати на дорогі системи автоматизації, обладнання для захисту від DDoS-атак тощо також діляться на всіх.
‣ Знижки за рахунок обсягів
Великі клієнти – власники публічних хмарних платформ можуть отримувати більш привабливу ціну у вендорів.
‣ Дешеві гроші
Провайдерам, які працюють у зоні євро й долара, не потрібно купувати валюту.
‣ Витрати діляться між користувачами
Бізнес часто не використовує ПЗ для віртуалізації, і під кожну задачу в нього (пошта, CRM тощо) виділено один сервер, що працює на 30–40% завантаження. У провайдера ресурси, як правило, використовуються з показником ефективності 75% і більше, тип навантажень не є принциповим. Спільне використання ресурсів допомагає економити й на залізі, і на супутній інфраструктурі. Витрати на дорогі системи автоматизації, обладнання для захисту від DDoS-атак тощо також діляться на всіх.
‣ Знижки за рахунок обсягів
Великі клієнти – власники публічних хмарних платформ можуть отримувати більш привабливу ціну у вендорів.
‣ Дешеві гроші
Провайдерам, які працюють у зоні євро й долара, не потрібно купувати валюту.
Приватна, публічна або гібридна: як вибрати хмару?
‣ розташування: офіс або ЦОД;
Приватна хмара
Для чого підходить:
‣ великий обсяг, стабільне навантаження;
‣ CRM, ERP-системи та інші системи;
‣ є вільні ресурси на капіталовкладення.
‣ великий обсяг, стабільне навантаження;
‣ CRM, ERP-системи та інші системи;
‣ є вільні ресурси на капіталовкладення.
Публічна хмара
Для чого підходить:
‣ великий обсяг (e-commerce, логістика тощо);
‣ сезонне навантаження;
‣ незрозумілі потреби в ресурсах через новизну;
‣ IT-витрати за моделлю OPEX.
‣ великий обсяг (e-commerce, логістика тощо);
‣ сезонне навантаження;
‣ незрозумілі потреби в ресурсах через новизну;
‣ IT-витрати за моделлю OPEX.
Гібридна хмара
Для чого підходить:
‣ для всіх типів завдань;
‣ прямо зараз немає часу або ресурсів на покупку свого заліза.
‣ для всіх типів завдань;
‣ прямо зараз немає часу або ресурсів на покупку свого заліза.
Як обрати?
Як правило, капітальні інвестиції в залізо на рівні 40 000–50 000 євро (1,2–1,5 млн грн за курсом на момент публікації) при перенесенні в хмару трансформуються в щомісячні витрати близько 2000 євро (60 000 грн). Найчастіше при витратах до 2000–3500 євро на місяць (60 000–100 000 грн) бізнесу вигідніша публічна хмара. Якщо платіж вище, то, можливо, приватна хмара буде більш вигідною. При необхідності її можна розширити за допомогою гібридної моделі.
Однак є й винятки: коли компанія платить 6000–8000 євро на місяць (близько 175 000–230 000 грн) і при її бізнес-моделі все одно виявляється вигідніше мати операційні витрати, а не капіталовкладення в обладнання. Зрозуміти оптимальну модель допоможуть розрахунки провайдера й бізнес-модель клієнта.
Однак є й винятки: коли компанія платить 6000–8000 євро на місяць (близько 175 000–230 000 грн) і при її бізнес-моделі все одно виявляється вигідніше мати операційні витрати, а не капіталовкладення в обладнання. Зрозуміти оптимальну модель допоможуть розрахунки провайдера й бізнес-модель клієнта.
Офіс або ЦОД?
Карантин виявив слабке місце знаходження заліза в офісі: у внутрішній мережі зазвичай швидкість стабільно була 1 ГБ/с, але віддалено вона істотно впала, іноді «достукатися» до сервера – проблема.
ЦОДи від самого початку створюються з урахуванням потреби у великому навантаженні. Крім того, за замовчуванням там вирішені питання з фізичною безпекою обладнання.
Карантин виявив слабке місце знаходження заліза в офісі: у внутрішній мережі зазвичай швидкість стабільно була 1 ГБ/с, але віддалено вона істотно впала, іноді «достукатися» до сервера – проблема.
ЦОДи від самого початку створюються з урахуванням потреби у великому навантаженні. Крім того, за замовчуванням там вирішені питання з фізичною безпекою обладнання.
‣ конфігурацію визначає бізнес, закуповує провайдер;
‣ розширення займає 4–6 тижнів, залізо оплачує бізнес.
‣ ресурси повністю в розпорядженні однієї компанії;
‣ одноразовий платіж + абонплата;
‣ максимальна продуктивність;
‣ розташування: ЦОД;
‣ конфігурація: провайдер пропонує доступні варіанти, гнучкість залежить від провайдера;
‣ розширення займає кілька хвилин, оплата тільки за використані ресурси.
‣ використовується кількома клієнтами;
‣ скільки використав – за стільки й заплатив, гнучкість залежить від провайдера;
‣ покупкою, установкою, настроюванням, обслуговуванням займається провайдер;
‣ розташування: ЦОД і, можливо, офіс;
‣ краще від двох рішень;
‣ розширення займає кілька хвилин у публічній хмарі.
‣ приватна й публічна хмара використовуються під різні завдання;
‣ більш низька ціна порівняно з приватною хмарою;
‣ максимальна продуктивність у приватній хмарі;
Публічна хмара – стовідсотково ліцензоване ПЗ. Причому завжди для використання – найактуальніша версія ПЗ. Багато хто з хмарних провайдерів нарікають, що в невеликого українського бізнесу ідея платити за ліцензії викликає шок і відторгнення. Хтось користується тим, що купив за царя Гороха, хтось взагалі платити поки не звик. Якщо компанія хоче піти в хмару, але не готова витрачати великі ресурси на ліцензії (у неї є власні, не критично користуватися застарілими версіями ПЗ, нове – не підходить), виходів кілька:
‣ Приватна хмара. Вона підійде тим, у кого немає бажання або можливості на такі суттєві капіталовкладення: CAPEX можна замінити на OPEX, тобто щомісячні платежі.
‣ Безкоштовне ПЗ.
‣ Менша кількість ліцензій. Часто при переході в хмару компанії з'ясовують, що їм потрібно було менше ліцензій, ніж вони придбали раніше. Це все стає зрозуміло на етапі розрахунку й оптимізації інфраструктури. Крім того, хмара передбачає передплатну модель, де від зайвих ліцензій можна відмовитися в процесі.
‣ Приватна хмара. Вона підійде тим, у кого немає бажання або можливості на такі суттєві капіталовкладення: CAPEX можна замінити на OPEX, тобто щомісячні платежі.
‣ Безкоштовне ПЗ.
‣ Менша кількість ліцензій. Часто при переході в хмару компанії з'ясовують, що їм потрібно було менше ліцензій, ніж вони придбали раніше. Це все стає зрозуміло на етапі розрахунку й оптимізації інфраструктури. Крім того, хмара передбачає передплатну модель, де від зайвих ліцензій можна відмовитися в процесі.
Як бути з ліцензіями?
Що може піти не так?
Підвищений розрахунок потрібного обсягу ресурсів
Основна помилка компаній при спробі розрахувати свої потреби в хмарі виникає тоді, коли їм здається, що потрібно більше ресурсів. По-перше, багато перекладають один до одного, не враховуючи, що вони отримують не голе залізо (якщо тільки не йдеться про моделі Hardware-as-a-Service, HaaS). При моделі IaaS (Infrastructure-as-a-Service) клієнтам не потрібна додаткова віртуалізація, провайдер послуги вже її надає.
По-друге, часто компанії завантажують власні сервери на 30–40%. У хмарі не потрібен такий великий резерв потужностей, у будь-який момент можна збільшити конфігурацію сервера всього за кілька хвилин, а впровадивши віртуалізацію на своїх серверах, можна істотно зменшити кількість фізичних серверів і економити на обладнанні, його розміщення, ліцензіях і адмініструванні. У Tet розповідають, що один із клієнтів компанії до впровадження віртуалізації і переїзду на свою приватну хмару використовував 28 виділених серверів під різні навантаження (а це не тільки витрати на залізо, але й на електрику), після реалізації проекту він зміг об'єднати різні навантаження, у результаті залишилося три сервера з віртуалізацією і четвертий – резервний (кластер високої доступності – high availability).
Основна помилка компаній при спробі розрахувати свої потреби в хмарі виникає тоді, коли їм здається, що потрібно більше ресурсів. По-перше, багато перекладають один до одного, не враховуючи, що вони отримують не голе залізо (якщо тільки не йдеться про моделі Hardware-as-a-Service, HaaS). При моделі IaaS (Infrastructure-as-a-Service) клієнтам не потрібна додаткова віртуалізація, провайдер послуги вже її надає.
По-друге, часто компанії завантажують власні сервери на 30–40%. У хмарі не потрібен такий великий резерв потужностей, у будь-який момент можна збільшити конфігурацію сервера всього за кілька хвилин, а впровадивши віртуалізацію на своїх серверах, можна істотно зменшити кількість фізичних серверів і економити на обладнанні, його розміщення, ліцензіях і адмініструванні. У Tet розповідають, що один із клієнтів компанії до впровадження віртуалізації і переїзду на свою приватну хмару використовував 28 виділених серверів під різні навантаження (а це не тільки витрати на залізо, але й на електрику), після реалізації проекту він зміг об'єднати різні навантаження, у результаті залишилося три сервера з віртуалізацією і четвертий – резервний (кластер високої доступності – high availability).
Звичайно, навіть у хмарах не все безхмарно. Особливо, якщо не знати деяку специфіку. Для підготовки цього матеріалу ми попросили Tet навести приклади типових помилок.
Неврахування простою
Якщо в компанії ламається залізо, покупка нового займає день і більше, залежно від процесів і ресурсів. Якщо інфраструктура розміщується в хмарі, то зазвичай вона є повністю зарезервованою на рівні платформи. Тобто, якщо ламається якийсь із компонентів (сервер, мережевий пристрій), то функціональність автоматично переймає резервний. Клієнт не помітить пошкодження. Важливо також те, щоб платформа була розміщена в безпечних, сертифікованих ЦОДах. Наприклад, сертифікат рівня Tier III гарантує доступність у 99,982%.
Якщо в компанії ламається залізо, покупка нового займає день і більше, залежно від процесів і ресурсів. Якщо інфраструктура розміщується в хмарі, то зазвичай вона є повністю зарезервованою на рівні платформи. Тобто, якщо ламається якийсь із компонентів (сервер, мережевий пристрій), то функціональність автоматично переймає резервний. Клієнт не помітить пошкодження. Важливо також те, щоб платформа була розміщена в безпечних, сертифікованих ЦОДах. Наприклад, сертифікат рівня Tier III гарантує доступність у 99,982%.
Неправильний архітектурний підхід при роботі з віртуалізацією
Як правило, одним хостом користуються до 15–20 клієнтів, залежно від його завантаженості й розмірів віртуальної машини клієнтів. У віртуалізації є вбудований планувальник завдань, який видає під запити клієнта пам'ять і процесорний час. Цей планувальник краще працює із завданнями, коли в нього просять кілька разів по два, чотири, шість процесорів, ніж коли в нього запитують один раз 30–40 процесорів. Якщо один із клієнтів починає використовувати свої ресурси інтенсивно, в нього збільшується черга на процесорний час. У сценаріях переходу й використання віртуалізації для підвищення продуктивності рішення загалом, має сенс створювати кілька серверів із меншою конфігурацією та балансувати навантаження між ними.
Як правило, одним хостом користуються до 15–20 клієнтів, залежно від його завантаженості й розмірів віртуальної машини клієнтів. У віртуалізації є вбудований планувальник завдань, який видає під запити клієнта пам'ять і процесорний час. Цей планувальник краще працює із завданнями, коли в нього просять кілька разів по два, чотири, шість процесорів, ніж коли в нього запитують один раз 30–40 процесорів. Якщо один із клієнтів починає використовувати свої ресурси інтенсивно, в нього збільшується черга на процесорний час. У сценаріях переходу й використання віртуалізації для підвищення продуктивності рішення загалом, має сенс створювати кілька серверів із меншою конфігурацією та балансувати навантаження між ними.
Конфлікти з клієнтським ПЗ
Часом клієнти не можуть вирішити проблему самостійно, бо є «зав'язаними» на програмістів, що розробляли для них бізнес-системи. Хтось із них зміг перерозподілити навантаження на кілька серверів, а хтось ні. Як правило, такий софт страждає від віртуалізації. Ці проблеми вже краще намагатися вирішувати спільно з провайдером послуги. У деяких випадках все-таки потрібна приватна хмара.
Часом клієнти не можуть вирішити проблему самостійно, бо є «зав'язаними» на програмістів, що розробляли для них бізнес-системи. Хтось із них зміг перерозподілити навантаження на кілька серверів, а хтось ні. Як правило, такий софт страждає від віртуалізації. Ці проблеми вже краще намагатися вирішувати спільно з провайдером послуги. У деяких випадках все-таки потрібна приватна хмара.
1
2
3
4
Перевести витрати на IT з капітальних в операційні, мати постійно актуальне ПЗ і продуктивне залізо без великих витрат.
1
2
3
4
5
6
7
Не переплачувати на майбутнє, але при цьому мати резерв під рукою. Масштабувати витрати під поточні потреби бізнесу. Якщо в кризу продажи через інтернет зросли – безболісно наростити ресурси. Якщо скоротилися – перестати платити за зайве. Онлайн-продажі в сезон «чорної п'ятниці» зростають у рази, на піку – у вісім-десять разів. Це не привід тримати в себе залізо під них весь рік.
Уберегти свої дані від «маски-шоу». Хоча останнім часом їх стає менше, все одно поки в Україні ніхто не застрахований.
Перейти на ліцензійне ПЗ мінімальними витратами, якщо ви досі цього не зробили.
Забути, що таке обслуговування заліза: уникнути покупки серверів, пам'яті тощо, моніторингу працездатності заліза, скоротити штат обслуговуючого персоналу, дати можливість IT-департаменту розвивати продукти, а не латати дірки.
Скоротити витрати на електрику, оренду, кондиціювання та фізичну безпеку приміщень для обладнання.
Мати актуальний бекап даних. Необов'язково відразу переводити весь бізнес у хмару, але пара серверів із критичними даними (наприклад, CRM) не вдарять по гаманцю, зате врятують бізнес, коли щось трапиться з основними.
Автор – Ніна Глущенко
Матеріал у партнерстві з
