Після війни видобуток газу зростав революційними темпами в Дашаві, Більче-Волиці, Косові, Угорському. Газові родовища Західної України стали ресурсною базою всього Радянського Союзу.
У 1948 році був побудований магістральний газопровід «Дашава – Київ», який дав старт розвитку газотранспортної системи України. Його пропускна здатність сягала 2 млрд куб м на рік, а довжина склала понад 534 км – цій трубі не було рівних у Європі!
Москва відбирала, селяни крали
Далі трубу потягнули вже до Москви, і скоро там відчули запах газу із Західної України. До 1955 року видобуток газу в Прикарпатті забезпечував майже половину всього обсягу в Радянському Союзі. Значний час північні сусіди були залежними від нашого газу, а не навпаки. А потім український газ пішов до Мінська, Вільнюса, Риги...
А як же було з газифікацією населених пунктів на самій Львівщині, розташованих поблизу найбільших на той момент у Європі газових родовищ?
Прокладання газопроводу через Львівську площу в Києві
Будівництво газопроводу, по якому український газ з Прикарпаття пішов до Мінська, а далі в Прибалтику
Ось як описує тодішню ситуацію поблизу Дашави в 1948 році член УПА Марічка Савчин у своїй книзі «Тисяча Доріг. Спогади»:
Дуже важко було проходити в околицях села Дашави, де простягались болота над річкою Стрий. Треба було йти доволі довго по рурі газопроводу Дашава – Київ. В тій низовині газопровід не був укопаний в землю, а лежав зверху, на болоті, обпертий на дерев'яних дрючках. Рури, не обцементовані, як за польських часів, ржавіли від болота, дірявіли. До того, селяни з довколишніх сіл самі проверчували діри і відводили газ до домів та вживали в кухнях, огрівали ним помешкання. Все це робилось примітивно, бо влада не дбала про відведення газу до сіл... Ішли, як удень. Понад рік тому тут вибухнув газ. Він ще й дотепер горів ясним стовпом, і не могли його погасити.
Прокладання газопроводу через вулицю Терещенківську в Києві (навпроти музею Ханенків)