Студія MAKHNO: Як архітектурний бізнес змінився під час війни

Митці студії Махно надихаються українською культурою та створюють унікальні проєкти: Rose House, Shkrub House, FERREXPO та інші. Війна внесла свої корективи у діяльність, але не змогла повністю зупинити компанію. Ми поспілкувались із Олександром Димнічем, СЕО студії, щоб дізнатись більше про архітектуру в Україні та вплив війни на роботу.

Шлях успіху дизайнерської студії Махно: з чого все починалося?

Все почалось із 90-х, андерграунду та графіті. Основоположником бренду був Сергій Махно – власник і головний ідеолог студії. У той час культурне середовище в Україні тільки створювалося. Першим «тестовим» проєктом став заклад друга Сергія. Сергій захоплювався графіті та запропонував зробити кафе в street-стилі. Цей кейс став відправною точкою.

Трішки згодом захоплення графіті переросло в дизайн інтерʼєрів, а на початку 2010-х років додалися архітектурні проєкти. Ключовим став Jack's House, індивідуальний проєкт, що набув масової популярності.

Поступово ми розвинулись до того, що маємо зараз. Рік тому в нас був експериментальний Марсіанський проєкт. Він показує, що ми мріємо масштабно. Ми підключали Укркосмос для консультації, але цей проєкт вимагає дуже великих допрацювань.

Як ви зустріли війну?

Ми готувалися до різних варіантів розвитку подій і розуміли, що війна може бути, хоч і не хотіли в це вірити. Разом з українським СЕО-клубом ми проговорювали як готувати бізнес, розробляли план дій. А 24 лютого ми прокинулись – і взагалі не знали, що робити. Люди їхали з міст, купа заторів, ми розгублені. Це було дуже страшно.

Наш бізнес сильно заточений під Україну, тому всі проєкти вмить зупинились. Міжнародні проєкти теж стали на паузу. Світ підтримує нас, але водночас боїться, бо ми у війні. Прибутку не було, і нам довелось виплачувати зарплату із власних заощаджень. Ми думали, що потрібно пережити лютий-березень, але не могли уявити, що ситуація набере таких обертів.

Розкажіть, як студія поверталась до роботи?

Пройшли тижні, як ми відновилися. Ми розуміли, що в нас є співробітники і ми не хочемо їх втрачати. У нас є клієнти, перед якими ми маємо певні зобовʼязання. Ми пройшли всі стадії горя – від неприйняття до розуміння, що ситуація незворотня, але треба рухатись далі.

Відновлення роботи здавалося правильним рішенням, адже ми мали підтримати команду та надихнути інші бізнеси повернутись до справи. Було важливо показати іноземним партнерам, що не потрібно боятися українських компаній.

Почався великий демпінг ринку. Більшість співробітників рушили до Європи, але там пропонували роботу за копійки. Тож ми знаходились у форматі постійного виклику. Нам доводилось швидко переорієнтовуватись на інші ринки – збільшувати кількість проєктів та шукати нових партнерів в Європі та Штатах.

Як і над чим працює команда зараз?

Не всі майстри повернулись до роботи. Хтось не зміг відновити свою креативну діяльність. Хтось навпаки – увірвався у роботу, щоб відволіктись від того, що відбувається навколо. А хтось хотів пірнути у процеси – і не міг зосередитись на роботі. Проте ключові майстри залишились з нами.

Проєкти мирного та військового часу відрізняються тим, що в мирний час вони є, а у військовий їх немає. Ми не можемо дати команді більше проєктів, ніж є на даний момент. Мало хто зараз планує будувати дім або купувати квартиру. Всі бережуть гроші до кращих часів. Проєкти починають поступово відновлюватись, але не всі. У нас є клієнт, який має будинок на березі Київського водосховища, де вся зона замінована. Інший клієнт просто боїться добудовувати обʼєкт в Україні через нестабільну ситуацію.

В Україні є запити про будівництво, та всі замовники шукають локації на заході, де більш безпечно. Ринок не змінив свої вподобання стосовно вигляду будівлі – домівки із бомбосховищем ще ніхто не замовляв.

Ми зараз більше в партнерських співпрацях. Наприклад, будуємо дім на Майорці разом з іспанськими та німецькими архітекторами.

Якщо порівнювати ринки – Україна, Європа, світ – у чому різниця?

В Європі дуже цінується партнерське співробітництво. Будівництво в Європі неможливе без локального партнера, адже потрібна ліцензія. В Україні ж архітектурні фірми бояться кооперувати: вони наче дружні, але памʼятають про конкуренцію.

Бачення проєкту різниться регіонами. Ми закладаємо свої ідеї, вбачаючи логіку, яка звична нам. В Німеччині працюють з архітектурною спадщиною, і проєкт проходить багато перевірок. Там функціонують три організації, які по-різному можуть реагувати на зміни, що впливає на хід проєкту. Французи люблять залишити все максимально автентичним та лише декорують будівлі. В Штатах повинна бути своя проєктна організація та локальний партнер, який би ліцензіював всі ваші інженерні або конструкторські рішення. Ринок ніби мультикультурний, але дуже часто зустрічається чисто американський стиль – сучасна класика, мармур, лоск. Наш стиль для них – щось інше, на любителя.

Закордоном інший підхід до ціноформування. В Україні звикли платити за квадратні метри, а на американському ринку сплачують процент від вартості проєкту. Крім того, українці бояться називати суму, яку вони інвестують – думають, що ти хочеш заробити на замовнику, піднімеш вартість послуг. В Америці одразу кажуть, що беруть кредит на будівництво, називають бюджет. Це в них відкрито.

Але найяскравіша відмінність полягатє в тому, що український ринок розбалуваний якісними візуалізаціями. Для американського та європейського ринку це – екстра-продукт, адже візуалізація коштує дорого. В Україні ж фотореалістичне зображення сприймається як показник високого рівня.

Які софти ви зараз використовуєте для роботи?

База – ліцензійний Archicad. З початку війни GRAPHISOFT надали свою підтримку українським підприємцям, забезпечивши їх безплатними піврічними ліцензіями на  софт. Для візуалізації використовуємо Corona Renderer та 3D Max. Скетчі часто робимо від руки або в Archicad. І ще є ціла низка допоміжних софтів.

Загалом ми користуємось багатьма продуктами: хмарними сервісами, сервісами координації роботи, сервісами управління ресурсами компанії. По замовчуванню ніхто з них не надав ліцензію безплатно. Я особисто питав від імені студії, чи надають розробники пільговий період використання для українців. Жодна компанія не відмовила.

Ваші проєкти дуже автентичні. Яким з них ви наразі пишаєтесь найбільше? Який проєкт можна назвати «обличчям України»?

Якщо говорити про проєкт, що втілює наші вподобання – це Shkrub House. В роботі над проєктом студія й сам Сергій мали свободу реалізації. Shkrub House – дім Сергія, але раніше там проходили івенти, і кожен охочий міг завітати та особисто побачити цей проєкт. Там автентична українська кераміка, стеля з розібраних завалених будинків із Закарпаття, глина з льоном. Все зроблено руками. Це приклад того, що Україна – різна і що народність – це не про шароварщину.

Shkrub House – не єдиний проєкт, який ми любимо, але в ньому ви побачите душу України. Там є ландшафтний дизайн і багато керамічних скульптур, зроблених нашою студією. Це дуже атмосферне місце, де можна гуляти чи медитувати.

Обличчя України різне від регіону до регіону. І ми хочемо показати цю різну Україну самим українцям, а потім і всьому світу.

На вашу думку, яким буде архітектурне майбутнє України після завершення війни?

Всі прогнозують Україні велике відродження. Західні компанії люблять інвестувати кошти в післявоєнні країни, тому що це плацдарм для реалізації ідей. Зацікавленість інвесторів вже є: ми ведемо перемовини з арабськими компаніями, які хочуть вкладати гроші в будування сучасних архітектурних рішень – висоток, офісних центрів тощо.

В нас є сильні архітектурні студії, які можуть не просто причепурити зруйновані міста, а повністю їх переосмислити та перебудувати. Та, на жаль, ми маємо невдалі приклади відновлення зруйнованих повоєнних міст. Багато що залежить від суспільства і керівництва держави. Перед нами стоїть виклик: спільно створити план відновлення міст. Не на базі того, що вже було колись розроблено, а з чистого листа. Суспільство і держава мають бути єдиними в цьому бажанні.

На нас чекає архітектурний бум, але від нас залежить, чи скористаємось ми можливістю створити щось геть нове і якісне. Щось, на що буде рівнятись навіть західний світ.

Instagram: @makhno_studio