Обмеження «на виріст»: цінова стеля на газ наразі утричі перевищує його реальну ціну. Навіщо вона потрібна і коли може спрацювати

З 15 лютого в ЄС почав діяти так званий механізм корекції газового ринку. Він передбачає, що протягом року обмеження ціни для імпортованого газу складатиме 180 євро за 1 МВт*год. Проте актуальна ціна на європейських майданчиках зараз становить 55 євро/МВт*год.

У цьому контексті звертають на себе увагу два аспекти. Перший: цінові обмеження стосуються газу, який імпортується Європою, тобто не тільки російського, а будь-якого походження. Другий – день офіційного початку дії обмежень пройшов у режимі майже цілковитої інформаційної тиші з цього приводу (на противагу широкому розголосу, яким супроводжувався старт цінової стелі на російську нафту та нафтопродукти). Про цінову стелю на газ побіжно згадала лише президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн після презентації чергового – десятого – пакета антиросійських санкцій.

Тому виникають питання: навіщо зараз вводиться ця цінова стеля і за яких умов вона дійсно може спрацювати на посилення європейської енергобезпеки. Mind розібрався, які перспективи застосування на практиці цінових обмежень на газ та як вони можуть вплинути на ринкові відносини.

Що спонукало Європу замислитися про цінову стелю на газ? Минулого року Єврокомісія шукала способи регулювання газового ринку, аби уберегти споживачів від занадто високих цін на енергоносії. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого минулого року сталося стрімке подорожчання газу та електроенергії. Намагаючись досягти швидкої перемоги, кремль вдався до маніпуляцій з поставками вуглеводнів, щоб посилити енергокризу та викликати соціальні хвилювання в Європі.

Чому російський сценарій провалився? Зараз очевидно, що кремлівські плани зазнали невдачі. Вчора, 15 лютого, газові ф’ючерси на хабі TTF у Нідерландах торгувалися близько 55 євро за 1 МВт*год – тобто втричі нижче за цінову стелю, затверджену наприкінці минулого року в Брюсселі. Дефіциту енергоносіїв на ринку немає, тому ціни йдуть вниз.

Окрім цього, далося взнаки стрімке збільшення закупівель зрідженого природного газу, викликане перерозподілом точок зростання глобального енергетичного ринку.

Посилаючись на ці обставини, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що владімір путін «уже програв розпочату ним енергетичну війну», а його спроби шантажувати Європу «зазнали повного провалу» та «спонукали позбавитися залежності від російських енергоносіїв».

«путін припускав, що наша підтримка України не витримає… Але він помилявся. Ціни на газ у Європі сьогодні нижчі, ніж до вторгнення росії в Україну. Ми зараз інвестуємо в чисту енергію та енергетичну незалежність, як ніколи», – сказала Урсула фон дер Ляєн. 

Чи може газ знову стрімко подорожчати? Урсула фон дер Ляєн не одинока в своїх твердженнях щодо програшу росії на європейському енергоринку, який до 2022 року приносив кремлю стабільні доходи в твердій валюті. Один із провідних енерготрейдерів П’єр Андюран, засновник хедж-фонду Andurand Capital, вважає, що найстрашніше для Європи вже позаду, і «путін програв енергетичну війну». Він прогнозує, що таких зависоких цін на газ і електроенергію, як минулого року, не буде.

Учасники реального ринку схильні вважати, що 2023 року стрімке подорожчання газу, спровоковане панікою через воєнні ризики, не повториться. Але й робити ставку на значне здешевлення вони також не вважають розумним. 

Є невизначеність із наслідками повторного відкриття економіки Китаю після коронавірусу, яке здатне відновити попит в Азії до високого рівня, навіть за умов сповільнення світової торгівлі. Але, хоча повторне «відкриття Китаю» підвищить попит на ЗПГ, це, ймовірно, не буде ключовим чинником впливу на газові ціни у 2023 році. Минулого року він становив лише 8,9% загального попиту на енергоресурси в цій країні, де є кілька доступних альтернатив дорогому ЗПГ (зокрема, вугілля та російський трубопровідний газ).

Які ще чинники здатні вплинути на ціну газу? Про іншу – менш обговорювану – обставину не на користь споживачів згадав CEO енергетичного гіганта Shell Ваель Саван під час презентації минулорічних фінансових результатів 2 лютого. За його словами, надміру інтенсивна експлуатація інфраструктури, що обслуговує сегмент зрідженого газу, може обернутися надшвидким зносом та, відповідно, великими витратами на підтримання її працездатності.

Топменеджер, який має значний досвід управління проєктами в LNG-індустрії, сказав: «2023-й має стати важливим роком глобального технічного обслуговування LNG-інфраструктури – те, що не вписується в більшість очікуваних сценаріїв на газовому ринку. Експортні LNG-заводи змушені постачати якомога більше в Європу, щоб замінити російський трубопровідний газ. Проте багато з них інтенсивно працюють понад рік, і ми вже спостерігаємо деякі проблеми з виробництвом по всьому світу».

Чи є таке обмеження єдиним варіантом подолання енергокризи? Єврокомісія вказувала, що збільшення попиту на газ може бути вагомою обставиною для того, аби відмовитись від використання цінового ліміту. Інакше на ринку виникне фізична нестача газу – і Європа не зможе створити достатні його запаси.

«Ринки надзвичайно добре скеровують газ туди, де він найбільше потрібний. Газ надходитиме від регіонів з нижчими цінами до регіонів з вищими. Ліміт спотворює цей сигнал. Це означає, що уряди, а не ринок вирішуватимуть, хто з клієнтів отримає газ (і скільки), а хто – ні», – попереджає в своїй заяві Європейська федерація енерготрейдерів (EFET), з якою співпрацюють держхолдинг «Нафтогаз України» та компанія DTEK Energy Ріната Ахметова.

В EFET вважають, що цільова фінансова підтримка є найкращим варіантом для полегшення фінансового тягаря для споживачів. Також потрібні заходи для скорочення попиту та організація спільних закупівель газу на добровільній основі.

Наразі єврочиновники, вочевидь, зробили ставку саме на спільну закупівлю газу, щоб підготуватися належним чином до наступної зими. Як писав Mind, для цього створюється цифрова платформа, через яку керуватимуться всі процеси, пов’язані з організацією газових закупівель. Приєднатися до неї також запрошено Україну.