Акціонери компанії «Амік Україна»: «Зараз час опікуватися суспільством і його потребами. Бізнес буде згодом»

Компанія AMIC ENERGY працює на п’яти ринках (Австрія, Латвія, Литва, Польща та Україна), нараховує у своїй мережі приблизно 470 станцій мобільного та роздрібного обслуговування на декілька десятків зарядних станцій для електромобілів. На цю статистику вплинула війна – 36 пошкоджених, а деякі майже знищені об’єкти.

Однак, згідно з аналітикою Консалтингової групи А-95, «Амік Україна» входить до трійки лідерів паливного ринку за сумою сплачених податків, перетворила свої АЗС на «Пункти незламності», впроваджує в Україні оновлений дизайн паливних станцій і планує збільшувати асортимент товарів у магазинах, паралельно удосконалюючи меню на станціях.

Чого очікувати від мережі «AMIC ENERGY», чому європейці можуть навчитися в українців, яким буде паливний ринок у 2024 році, поговорили з Гюнтером Маєром та Андреасом Зернетцом – двома з чотирьох акціонерів австрійської компанії Amic Energy Holding GmbH.

– Якщо порівнювати українські та європейські АЗС в аспектах сервісу, пропозиції, зручності й диджиталізації, чи можна сказати, що якісь із них кращі, а якісь – гірші?

Гюнтер Маєр: Дякую за питання, цікаво подумати над відповіддю. Зокрема, автозаправні станції AMIC в Україні цілком можна порівнювати з європейськими. Як з австрійськими, так і з тими нашими станціями, що працюють у Польщі та Литві.

Сервіс та асортимент товарів повсякденного вжитку, представлений у магазинах при АЗС, не різниться. Протягом багатьох років, з 2015-го й до сьогодні, ми активно розвивали мережу наших станцій – у тому числі в Україні. Ми цілеспрямовано інвестували в якість надання послуг на станціях і в розширення асортименту магазинів.

Тепер у польських та українських магазинах AMIC представлені приблизно 2000 товарних позицій, а українські колеги на місцях із захватом продумують і впроваджують додаткові сервіси на станціях – звичайно ж, застосовуючи клієнтоорієнтований підхід.

Стосовно диджиталізації, то Україна і так перебуває на передньому краї розвитку. Відвідуючи Україну до й під час війни, ми бачили застосунки та рішення, які створені тут та експортовані до багатьох країн Європи. На мій особистий погляд, це свідчить про обрання українцями правильного шляху в бік розвитку технологій. Окрім значних виробничих позицій (наприклад, в аграрній галузі), ви маєте гарний технологічний та інженерний спадок, який можна розвинути в конкурентну перевагу.

Тож і ми створили мобільний застосунок, який охоплює всі послуги й товари наших АЗС.

Андреас Зернетц: Підтримую думку Гюнтера про те, що Україна перебуває в авангарді технологічного розвитку.

Тому ми розгорнули тут програму лояльності AMIC ENERGY, включно з послугою «AMIC Pay», завдяки якій можна сплатити за пальне, зісканувавши QR-код на колонці та використавши будь-який платіжний засіб: від банківської картки до NFC-чипа в смартфоні. Це була одна з перших наших ініціатив в Україні, і, відверто кажучи, у Польщі та Австрії вона все ще не повністю впроваджена.

Така швидкість роботи й відкритість технологіям – наслідок амбітності та раціональності українців, які швидко адаптуються до важких часів.

В українців взагалі креативність, пристрасть, драйв набагато вищі за будь-кого в Європі. Те, що люди роблять тут, вражає. Особливо, зважаючи на важкі часи. Думаю, після війни це стане справжньою конкурентною перевагою для країни.

– Якою є структура прибутковості AMIC ENERGY? Яка частка припадає на непрофільні продажі: магазин, ресторан тощо?

Г. М.: Ми маємо декілька типів бізнесу. Традиційний – це продаж пального. В Україні зараз на нього припадає велика частка. Другий – це магазини на АЗС, третій – це їжа, кава, послуги та відпочинок.

Сучасна паливна станція – ми називаємо їх «сервісними станціями» або «мобільними станціями» – багато в чому залежить саме від зручностей. Тобто другого та третього типів бізнесу. Це – об’єктивна реальність у світі.

Коли ми придбали AMIC ENERGY, то мали можливість привезти цей тренд і до України, оскільки до того він не був тут повноцінно впроваджений. Ми знали, що в порівнянні з традиційною паливною станцією перевагу має та, яка надає додаткові послуги.

Якщо говорити про загальний прибуток, то частка додаткових товарів чи послуг сягає 40–45%. І мова навіть не лише про чистий фінансовий прибуток від продажів. Йдеться про впізнаваність, яку ці продажі забезпечують всій компанії.

Відвідувачам має бути зручно й затишно на АЗС. Особливо це відчулося минулої зими, коли не було електроенергії. У нас була можливість продовжувати роботу, маючи генератор на кожній станції. Але ми із задоволенням дізналися, що наші станції в Україні перестали бути лише «фаст-фудом і заправкою», перетворившись на «Пункти Незламності», де можна зарядити телефон та відпочити, зі світлом і в теплі.

Багато чого залежить насправді від ринку. Наприклад, у Польщі більшість магазинів відкриті завжди, бо вони сімейні й працюють для своїх. В Австрії та Україні такого немає. Тож вночі й у вихідні нерідко наші магазини є єдиною можливістю придбати товари повсякденного вжитку.

Під час війни в Україні ми справді стали «Пунктами незламності».

А. З.: Після перемоги України ми привеземо сюди, щоб впровадити, ще безліч нових концепцій. Найімовірніше, наступною «великою темою» будуть зарядні станції для електромобілів, які взагалі змінять правила гри.

Зарядка електромобіля вимагає багато часу. І цей час десь треба провести. Тож ми маємо зробити пропозицію автовласникам.

Те ж і стосовно магазину. Ми бачимо на прикладі Польщі, що пропозиція кухні розширила нашу клієнтську базу. Тому ми привезли туди піцу Sbarro – це американська франшиза страв італійської кухні. Дуже смачна піца, яка цілком виготовляється на станції, без глибокого заморожування, і дуже зручно запакована, щоб їсти в машині.

Ця пропозиція, крім іншого, стала дуже популярним продуктом для нічної доставки. І вже приблизно третина прибутку походить із нашого бізнесу на піці. Не від користувачів, які заїжджають за пальним! Від любителів піци та кур’єрів Uber Eats! Те саме ми плануємо реалізувати в Україні, пропонуючи піцу в меню станцій.

Для нас ці послуги та ідеї важливі, оскільки ми не є виробниками пального, тож наповнення сервісних станцій – це наш прибуток.

– «Пункти незламності», на які перетворились станції AMIC, не є прибутковою історією для компанії. Це взагалі не бізнес, а чиста соціальна відповідальність бізнесу. Розкажіть, яким є ваше бачення корпоративної соціальної відповідальності компанії і що робиться в цьому напрямку?

Г. М.: У важкі часи дуже важливо бути поруч із людьми тієї країни, де ти працюєш. Люди можуть не подякувати просто зараз, але вони не забудуть того, що могли якісь час провести в затишку, а ми могли полишити країну.

Ми не чекаємо на прибуток від наших ініціатив із підтримки українців, які зігрівалися, їли та перевіряли повідомлення від близьких на наших станціях. Вважаємо, що саме так мають поводитися люди.

Бізнес – це про задоволення потреб клієнтів. І, якщо їхні нагальні потреби такі – ти маєш їх задовольнити. Я вірю, що людина, яка прийшла зігрітися та придбати потрібне, це або наш клієнт, або потенційний клієнт.

На самому початку війни ми всередині компанії розставили пріоритети для працівників центрального офісу й робітників на місцях: як у Києві, так і в інших регіонах безпека є пріоритетом номер один, бізнес – номер два.

За час повномасштабного вторгнення ми зробили внески більш ніж на 3 млн євро. Їх отримали не лише Збройні Сили, а й благодійні фонди, що опікуються медициною. Також ми вважаємо, що одним із ключових показників є гнучкість. Наприклад, після знищення Каховської ГЕС ми не стояли осторонь, а також допомогли Херсонській області в подоланні наслідків цієї катастрофи.

І, попри війну, ми хочемо додати в наші проєкти допомоги Україні трохи «австрійського духу». Завдяки співпраці з Посольством Республіки Австрії в Україні, за підтримки пана Посла, доктора Арада Бенкьо, ми стали вкотре генеральним партнером Тижня австрійського кіно, що відбувся в кількох містах України.

Вважаємо, що підтримка мистецтва особливо важлива в так важкі часи, як зараз.

А. З.: У нас є велика кількість ініціатив, спрямованих на підтримку українців та Збройних Сил України. Одна з найуспішніших – це акція «Незламна кава», у рамках якої 2 гривні з придбання кожного горнятка гарячого напою в мережі спрямовуються на відновлення чотирьох областей України.

Хочу наголосити, що цю програму розробила наша фінансова директорка Тетяна Тележинська – це вона вигадала чашки, вона вигадала всю ідею та концепцію. Це приклад того, наскільки українці зараз сповнені креативності й енергійності.

Інший наш великий проєкт – це «MAVIC від AMIC». У його рамках ми перераховуємо 5 гривень із кожного паливного чека на закупівлю дронів, чим займаємося разом із фондом Dignitas. Це дуже популярний та успішний проєкт. Якраз зараз ще 75 дронів відправляються до ЗСУ.

Ми справді пишаємось цими проєктами. Проте є чимало інших ініціатив, якими ми опікуємось. 103 наших співробітників зараз служать в лавах ЗСУ. Вони отримують щомісячну доплату від компанії та мають гарантії: якщо вони будуть поранені, компанія сплатить за їхнє лікування.

Крім того, ми надали понад 400 000 літрів пального Силам безпеки і оборони України та волонтерам.

Також ми підтримуємо батальйони, у яких проходять службу наші працівники: зимовим обмундируванням, паливними картками та іншим. Це – наші маленькі ініціативи для спільноти.

Як і Гюнтер, я не вважаю, що зараз час мислити виключно категоріями бізнесу. Зараз час опікуватися суспільством та його потребами. Це важливіше за бізнес. Бізнес буде згодом.

– Ви багато часу приділяєте українській частині бізнесу, що зрозуміло з вашої обізнаності з місцевою ситуацією. Скажіть, чому українці можуть повчитись у європейців, а чому – навпаки, європейці в українців?

Г. М.: Щодо розуміння ситуації в Україні, можу сказати, що маємо на меті розширювати пропозицію та якість надання послуг на станціях. З одного боку, ми презентували оновлений дизайн: яскравіший, більш дружній, відкритий, модерновий. Уже оновлені три станції в Україні, оновлення ще трьох закінчимо незабаром.

З іншого – ми зараз відновлюємо втрачене. Відбудовуємо знищені станції та паливні термінали та сподіваємося зробити нашу мережу кращою, ніж вона була. І чекаємо на перемогу, щоб перейти до стратегії зростання шляхом придбань інших активів і розвитку наявної мережі [to grow acquisitions].

А. З.: Я б хотів сказати, чого європейці можуть навчитися в українців. Ми вражені та захоплені мотивацією, амбітністю та працелюбством українців. Особливо зараз.

Якщо подивитися на країни Європейського Союзу, то там нестача мотивації, багато дискусій про баланс життя-роботи. В Україні все по-іншому. Ставлення до людей. Самі люди – вигадливі, амбітні, здатні зробити те, чого ніхто навіть не сподівався від них отримати.

Якщо це не зміниться, Україна матиме чудове та процвітаюче майбутнє. А ми своєю чергою щасливі бути частиною цієї історії.

Г. М.: Додам дещо провокації: у цій «зіпсованій» Західній Європі забагато розмов про баланс життя-роботи. Всі говорять про баланс життя-роботи.

Українці говорять про те, як лишитися живими. Їм ніколи говорити про життя-роботу. Їм треба, з одного боку, вижити, але з іншого – вони вже відновлюють свою країну, роблячи її придатною для життя.

Щодо технологій, автоматизації, цифровізації – Україні просто треба продовжувати рух вперед. Є великий досвід і фахова освіта, тому Україна незабаром наздожене інші країни.

– Ви згадали про оновлені станції. Наскільки відомо, перша така відкрилася в Рівненській області. Як її успіхи, і чи масштабуватиметься цей досвід на всю Україну?

Г. М.: Так, нововведення вдалось. Оновлене меню, відкритий простір, яскраві сучасні кольори інтер’єру, який складається з зон для роботи та відпочинку. І звичайно, ми продовжуватимемо ці процеси.

Треба розуміти, що перспективи й швидкість впровадження інновацій сильно обмежені війною та її перебігом. Ми вкладаємо щорічно приблизно 5,6 млн євро в нашу мережу, і це менше, ніж ми б хотіли. Адже зараз фокус здебільшого на ремонті та відбудові станцій, які потрапляють під обстріли.

Є в нас і знищені станції. І якщо оцінювати потребу у відбудові та відсутність гарантії безпеки станцій, то реновація не здається таким уже й нагальним проєктом. Тому ми зараз зосереджені на більш нагальному, потрібному та важливому.

А. З.: Наразі наші втрати складають 36 пошкоджених (а деякі майже знищених) об’єктів. 17 з них вже відновили свою роботу. Ми намагаємось якомога швидше відновити роботу кожної станції. Якщо станція знаходиться далеко від лінії фронту, то ми намагаємось провести реновацію та почати роботу.

Ось ця велика реновація, на наш погляд, була успішною. Ми під час розробки оновленої концепції фокусувалися на ідеї мобільності. Ми поєднали пальне й торгівлю та зосередили маркетингові активності довкола цього поєднання. І кількість клієнтів на оновленій станції зросла на 33%. Це надзвичайний успіх! Це свідоцтво того, що концепція працює!

– Перейдемо від окремих станцій до загальноукраїнської мережі. Як паливний бізнес житиме у 2024 році? Як розвиватиметься корпоративна культура в компанії, частина працівників якої перебувають у лавах ЗСУ, є внутрішньо переміщеними особами, втратили близьких?

Г. М.: Ми продовжимо концентруватися на тому, щоб люди й команда були на першому місці. Ми вважаємо, що маємо бути не слабшими за наших працівників і надавачів послуг на кожній українській станції.

Тому ми будемо інвестувати в оновлення мережі, щоб працівникам було краще працювати та обслуговувати клієнтів. Крім того, ми продовжимо робити всілякі благодійні проєкти й будемо про це розповідати. Ми віримо, що гарна репутація компанії сприятиме більшій залученості працівників.

Я впевнений у світлому майбутньому України, яка змогла вистояти в найтемніші часи. З допомогою закордонних партнерів Україна переможе, і після цього тут буде ринок, що надзвичайно динамічно зростатиме.

Це сприятиме як зростанню самої мережі AMIC ENERGY, так і кожного окремого співробітника. Адже ті, хто був із нами й лишився з нами, буде з нами й надалі, отримають власну вигоду від висхідного й активного ринку, стаючи успішним із компанією та отримуючи частку від її успіху.

А. З.: Я б хотів згадати ще про один важливий напрямок, який ми будемо розвивати в AMIC. Це – реінтеграція ветеранів. Перші працівники вже починають повертатись, і ми хочемо розробити програму їхньої адаптації після війни, щоб допомогти впоратися з тим, що вони пережили. Звичайно ж, це супроводжуватиметься всебічною підтримкою – щоб вони мали змогу й час реінтегруватись у суспільство та повернутися на робоче місце.

Думаю, цей напрямок буде важливим майже для всього українського бізнесу – турбота про ветеранів, які повертаються з війни.

– Які фінансові перспективи та показники ви очікуєте побачити 2024 року? Як, на ваш погляд, розвиватиметься паливний бізнес в Україні?

Г. М.: Думаю, не стане дивиною чи секретом, що продажі компанії проти довоєнних років впали приблизно на 40% – відповідно до загального економічного стану в Україні. Проте відносно 2022 року прогрес у 2023 році становив 20%. Це – зрозумілий тренд, як для нас, так і для країни, адже у 2023-му багато до чого всі вже призвичаїлися та почали налагоджувати життя.

Важливим сало розуміння, що в українців існує попит на раціональне та економне споживання. Загальна економічна ситуація доволі крихка, тому люди шукають вигідні пропозиції – і пристають на наші. Інакше бізнес не зміг би втриматися на плаву.

Надалі ми бачимо помірний висхідний тренд. Якщо нічого значного не зміниться, реальним є обережно оптимістичний сценарій. Компанія достатньо заробляє, щоб сплачувати податки – фінансування української армії та, звичайно, зарплату, вести благодійні проєкти різного спрямування, розумно витрачати й вкладати в українську мережу. Ми наразі відчуваємо себе здоровою компанією, яка справляється зі своєю діяльністю, не маючи боргів.

А. З.: Ми віримо, що 2024 року помірне зростання проти попереднього року становитиме також приблизно 20%. У першому кварталі ми побачили підтвердження цього прогнозу. Тож ми точно продовжимо інвестувати в Україну.