$200 мільярдів для росії
та “зелене світло” для вугілля.
Як дезінформація про клімат
змінює глобальні урядові рішення
Автор: Любов Величко
Проєкт реалізується за підтримки Bertha Foundation.
Щоб сповільнити глобальне потепління, урядовці та представники енергетичного сектору обмінюються ідеями на масштабних публічних заходах — конференціях та самітах. MIND.ua проаналізував, як дезінформація із хибними рішеннями про боротьбу із кліматичною кризою масштабується та схиляє уряди США, Австралії, України, Індії та росії приймати вбивчі для планети рішення, вигідні її найбільшим забруднювачам — нафтогазовим і вугільним компаніям.
Перша перемога росії
Шоста частина ВВП росії - це доходи від нафтогазового сектора. А позаяк через глобальне потепління світ констатував поступову відмову від нафти та газу протягом наступних десятиріч, для підтримки економіки країні потрібен був план “Б”. І російський уряд зробив ставку на розвиток ще одного виду енергії - атомної.
Державна корпорація-гігант “росатом” вже побудувала 33 атомних електростанції в десяти країнах світу. Також вона надає послуги з сервісного обслуговування АЕС: створює інфраструктуру, готує персонал, проводить технічне обслуговування та ремонт, постачає запчастини й обладнання. І левову частку цих послуг компанія здійснює за кордоном - в 12-ти країнах світу (це, зокрема, Китай, Індія, Туреччина, Угорщина тощо).
І все це приносить колосальний дохід. За даними “росатому”, загальна вартість портфеля закордонних замовлень у 2023 році склала близько $200 мільярдів.
У 2022 році російська держкорпорація «росатом» займала:
Саме зовнішній ринок може стати джерелом нових колосальних доходів. Але як підштовхнути світових лідерів до думки, що АЕС варті капіталовкладень не менше, ніж сонячні та вітрові електростанції? Проаналізувавши діяльність “росатому” в рфта за кордоном з моменту ратифікації Паризької угоди росією у 2018 році, ми простежили, як корпорація поширювала дезінформацію про “чисту атомну енергію” - яка і стала підставою для стрімкого масштабування цієї ідеї у світі.
Чому “чиста атомна енергія” - це дезінформація
Атомна енергетика має чимало небезпек, пов’язаних з процесом експлуатації:
- викидає небезпечні радіонукліди;
- АЕС потребують для своєї роботи довгого та «брудного» процесу виробництва палива;
- використовує багато води у той час, як проблема із водозабезпеченням стає дедалі серйознішою через глобальне підвищення температури на планеті;
- в разі аварії здатна вбити тисячі людей та зробити непридатними для життя людини сотні квадратних кілометрів територій.
Природозахисні організації закликають світові уряди найскоріше відмовитися від використання атомної енергетики. Всесвітній фонд дикої природи (WWF) стверджує, що ідея про те, що атомна енергетика може відігравати ключову роль у досягненні довгострокової мети Паризької угоди щодо нульових викидів, є хибним наративом. При цьому, станом на 2023 рік атомна енергетика є найдорожчим джерелом генерації електроенергії.
"Будівництво нових ядерних потужностей є надто повільним, занадто дорогим і занадто ризикованим, щоб мати значення, - пояснює Дін Купер, провідний глобальний енергетичний відділ WWF. - Це також відволікає зусилля від реальних рішень, які є доступнішими та працюватимуть швидше. Ядерна енергетика не може і не повинна розглядатися як частина терміново необхідного енергетичного переходу. Швидше, уряди повинні віддавати пріоритет інвестиціям в енергоефективність і розгортання відновлюваних джерел енергії, таких як вітер і сонце, для декарбонізації мережі. Це перевірені рішення, які на цей час є найдешевшими та найбільш стійкими видами енергії".
У вересні 2021 року російський уряд включив атомні електростанції до переліку "зелених проєктів" - які мають право фінансуватися для досягнення міжнародних кліматичних цілей. А вже через місяць ця ідея почала розповсюджуватися на міжнародному рівні.
Найбільшим - та ідеальним - майданчиком для цього стала щорічна міжнародна Конференція сторін (Conference of Parties, COP) - де світові лідери вирішують, як протидіяти змінам клімату. СОР у 2015 році запам’ятався тим, що тоді з’явилася Паризька угода про глобальну протидію кліматичній кризі. Подальші конференції присвячені обговоренню правил її впровадження.
У 2021 році СОР проводили у Глазго, Великобританія. В “росатомі” розуміють, що зустрічі такого рівня — можливість безпосередньо звернутися до світової спільноти. Тоді ж представники корпорації почали озвучувати хибні аргументи про те, що без атомної енергетики заявлених Паризькою угодою 2015 року кліматичних цілей досягти неможливо.
Одним із аргументів під час дискусій на користь атомної енергетики стало те, що начебто викиди СО2 в АЕС нижча, ніж у вітропарків. Хоча насправді дослідження показують, що атомна енергетика продукує у 6 разів більше вуглецю, ніж вітрова, та у 2-3 рази більше, ніж різні технології сонячної електроенергетики.
Тоді ж на Конференції сторін вперше за всю історію з'явився павільйон під хештегом #Atoms4Climate. Цю ініціативу взяло під своє крило Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) - де заступником голови є громадянин російської федерації Міхаіл Чудаков.
Для росії це було ще однією перемогою. Директор департаменту сталого розвитку «росатому» Поліна Ліон розповіла, що Всесвітня ядерна асоціація і МАГАТЕ неодноразово подавали заявку на будівництво такого павільйону, але організатори її не підтверджували: “Цього року заявку схвалили, і це наше загальне серйозне досягнення — знак того, що організатори глобальної кліматичної конференції змінили ставлення до місця атома у декарбонізації економіки».
На цій конференції за підтримки “росатому” пройшла низка сесій про роль атомної енергетики у переході до низьковуглецевої економічної системи. Щоб підсилити слова картинкою, “Росатом” організував для присутніх віртуальні онлайн-тури на Ленінградську та Білоярську атомні станції. Щоразу підкреслюючи: атомна енергія - це безпечний та надійний спосіб врятувати планету від кліматичної кризи.
Адже на той момент ніхто не виділяв “кліматичних” грошей на АЕС
Усього через дев'ять місяців Європейська комісія дослухалася до побажання Ліхачова і включила атомну генерацію до таксономії сталого фінансування. Таким чином, Євросоюз визнав, що "певна" ядерна діяльність сприяє пом'якшенню зміни клімату та до 2045 року визнає нові високотехнологічні проєкти будівництва атомних електростанцій та до 2040 року визнає модернізацію існуючих ядерних установок для продовження терміну служби.
За підсумками COP26 у Глазго Олексій Ліхачов зазначив: “Уперше більшість учасників погодилися з тим, що атомна енергетика має бути частиною безвуглецевого світового балансу”. За його словами, на наступній Конференції сторін (COP27) у Шарм-Ель-Шейху, Єгипет, цей тренд посилився.
На COP27 “росатом” почав активно працювати із представниками Близького Сходу та Африканського континенту, а також зі своїми стратегічними партнерами з групи країн БРІКС (Бразилія, росія, Індія, Китай, Південна Африка, Іран, Єгипет, Ефіопія та Об’єднані Арабські Емірати).
Саме з представниками цих країн представники “росатому” під час конференції провели низку дискусій про роль атомних технологій у подоланні кліматичної кризи. А разом із тим - пропонували свої послуги з будівництва АЕС.
Заступник гендиректора “росатому” Кіріл Комаров підкреслив, що на СОР27 посилилася думка про те, що “ядерна енергетика відіграє важливу роль у досягненні безвуглецевого енергетичного майбутнього людства, викликає дедалі менше суперечок. Атом стає повноправним учасником кліматичного діалогу».
Менш ніж за два місяці після цієї конференції Індія зафіксувала у своїй державній стратегії триразове збільшення атомних потужностей до 2032 року. Пояснюючи це рішення, міністр довкілля, лісів та зміни клімату Індії Бхупендера Ядава підкреслив, що завдяки роботі АЕС відбувається запобігання збільшенню викидів CO2.
А позаяк будівництвом восьми АЕС в Індії загальною вартістю в кілька десятків мільярдів доларів зараз займається “росатом”, то немає сумніву, що російська корпорація долучиться і до майбутніх проєктів.
Фінансові потоки звідусіль
Але щоб отримати замовлення з усього світу, росіяни озвучили ще більш амбітну мету. Радник президента рф з питань зміни клімату Руслан Едельгерієв під час міжнародного енергетичного форуму EnrgeSpace у москві запропонував опрацювати з кількома країнами (за участі “росатому”) механізм отримання фінансування для реалізації проєктів з будівництва АЕС, “які дозволять вирішити питання енергетичної забезпеченості і є низькоемісійними з погляду виділення парникових газів”.
Він заявив, що кошти Світового банку та кліматичних фондів ООН цілком можуть бути використані для інвестування «зелених» енергопроєктів атомної енергетики, “які довели свою безпечність та екологічність” і “вкладаються у загальносвітову стратегію зниження вуглецевої емісії”.При цьому чиновник наголосив: ініціаторами отримання доступу до кліматичного фінансування мають виступати не “росатом” та росія, а самі країни-замовники.
“Так побачимо, через два-три COP ми можемо до цього фінансового механізму, до цих кліматичних грошей дістанемося”, – підсумував Едельгерієв.
Ідею у “росатомі” підтримали. За словами першого заступника генерального директора — директора блоку з розвитку та міжнародного бізнесу корпорації «росатом» Кіріла Комарова, шлях внесення атомної енергетики до світової «зеленої» таксономії був непростим і довгим, і тому розворот фінансових інститутів у бік проєктів з “мирного атома” також потребує великих зусиль.
Наприкінці цього ж року ще 123 компанії зі 140 країн озвучили спільну заяву про намір потроїти ядерні потужності до 2050 року. Підписанти заявили про намір працювати з урядами держав, щоб прискорити темпи розгортання нових АЕС. Та закликали уряди усіх країн, банки розвитку та Світовий банк підтримувати атомні проєкти в рамках “зеленого фінансування”.
Коментуючи цю заяву, Комаров підкреслив: "Ми усвідомлюємо гостру необхідність вирішення проблеми зміни клімату, а атомна енергетика - перевірене, швидке та стійке рішення для досягнення цілей декарбонізації".
До Конференції ООН з клімату у 2023 році атомна галузь також добре підготувалася. Напередодні СОР28 МАГАТЕ організувало в Австрії міжнародну конференцію з красномовною назвою «Зміна клімату та роль ядерної енергетики: атом для досягнення вуглецевої нейтральності». Тут знову повторювалася теза про те, що триразове зростання атомної генерації потрібне для досягнення цілей Паризької кліматичної угоди.
Про важливість розвитку атомної енергетики для клімату представники «росатому» розповідали на шести дискусійних панелях. Заступник гендиректора корпорації Ілля Рєбров представив доповідь про “зелене” фінансування проєктівта про її роль у підтримці глобального енергопереходу. Також “росатом” представив широкий спектр комунікаційних інструментів, що використовуються для розвінчання міфів і стереотипів про ядерну енергетику - з урахуванням культурних, політичних та соціальних аспектів.
«Атомне співтовариство повноцінно включилося в обговорення кліматичного порядку денного та конкретних практичних дій, які атомна галузь може і має вжити для боротьби зі змінами клімату, - зазначила директор департаменту сталого розвитку держкорпорації "росатом" Поліна Ліон. - Хочеться відзначити планомірні зусилля МАГАТЕ щодо формування кліматичних компетенцій серед представників атомної спільноти та послідовну роботу з розвитку ініціативи Atoms4NetZero, яку Агентство анонсувало на кліматичній конференції COP27 у Шарм-ель-Шейху (Єгипет) у 2022 році. Особливо важливо, що до цієї дискусії сьогодні підключено вже не лише атомників, а й представників суміжних сфер, включаючи відновлювану енергетику та фінансові інститути».
“росатом” організував на COP28 мультимедійне шоу, щоб продемонструвати важливість збереження гармонії людини з природою в Якутії, де російська корпорація якраз розпочала реалізацію проєкту АЕС малої потужності.
1 грудня 2023 року генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі оголосив заяву МАГАТЕ щодо ядерної енергетики на 28-й Конференції ООН зі зміни клімату (COP28)
Далі події розвивалися дуже стрімко.
У грудні 2023 року Конференція сторін вперше назвала атомну енергетику технологією з нульовим та низьким рівнем викидів. У рамках COP28 20 країн - включаючи Сполучені Штати, Велику Британію, Швецію та Канаду - долучилися до декларації про потроєння потужностей ядерної енергетики до 2050 року. В документі зазначили, що атомна енергія відіграє важливу роль у декарбонізації.
А вже через 10 днів після закінчення конференції Міністерство фінансів США дозволило енергетичним компаніям отримувати мільярди доларів податкових пільг для виробництва електроенергії з ядерної енергії з нульовими викидами CO2.
Через три роки після впровадження “зеленої таксономії” на атомну енергію в росії ідею “екологічно чистого атому” по другий бік Атлантичного океану озвучив Ден Еггерс - віцепрезидент американської компанії Constellation, яка управляє 14 атомними електростанціями: “Вибрані чиновники з обох сторін, прихильники клімату та сталого розвитку та широка громадськість дедалі більше визнають цінність ядерної енергії (...) через її позитивний вплив на навколишнє середовище як чистого енергетичного ресурсу”.
Фото з сайту: constellationenergy.com
Після СОР28 глави 133 держав офіційно поставили атомну енергетику в один ряд із відновлюваними джерелами енергії та пообіцяли розвивати ці види енергії.
У березні 2024 року на тлі протестів міжнародної екологічної організації "Грінпіс" у Брюсселі пройшов саміт уже 30-ти країн-прихильниць атомної енергії. Під час заходу низка держав, у тому числі Франція, США та Китай, оголосили про намір сприяти якнайшвидшому розширенню мережі атомних електростанцій та полегшувати фінансування будівництва АЕС.
Представники 30 країн-прихильниць атомної енергії на саміті у Брюсселі, Бельгія, березень 2024 року. Фото - Вірджинія Майо
У документі наголошується, що без електроенергії, що виробляється на АЕС, неможливо досягти зниження обсягу викидів вуглекислого газу. Учасники саміту закликали не лише будувати нові АЕС, а й продовжувати термін експлуатації вже діючих.
Політики закликали міжнародні фінансові інститути, зокрема Світовий банк, активніше підтримувати атомну енергетику, зазначивши при цьому, що банки розвитку вважають за краще фінансувати альтернативні енергетичні проєкти.
Минуло лише два місяці - і Європейський інвестиційний банк виявив готовність фінансувати проєкти атомної енергетики.
У квітні 2024 року український парламент почав розглядати законопроєкт щодо будівництва третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Ціла низка природозахисних організацій України виступили проти, вказуючи на наявність проблем із безпекою та ризиком будівництва у воєнний час.
Індія поставила собі за мету збільшити потужності своєї ядерної енергетики до 2047 року у 13 разів. У квітні 2024 року уряд офіційно представив «звіт про енергетичний перехід», де детально описується стратегія енергетичного переходу країни. Документ говорить: доступ до чистої та недорогої електроенергії, зокрема отриманої з ядерної та відновлюваної енергетики, має вирішальне значення для досягнення нульових викидів.
“Зелене світло” для вугілля
За даними Міжнародного енергетичного агентства, вугілля є джерелом найбільшої кількості викидів СО2. А тому видається логічним, чому у 2023 році вперше за всю історію проведення Конференції сторін 200 країн погодилися почати скорочувати споживання вугілля та іншого викопного палива. Цей намір закріпили у документі під назвою “Перше глобальне підбиття підсумків” - який є орієнтиром для впровадження відповідних політик на національному рівні кожної з держав.
Ця міжнародна декларація йде у розріз із урядовою політикою Індії та Австралії - країн-світових лідерів із видобутку вугілля. Всього за кілька місяців до цієї події на найбільших вугільних конференціях в Індії обговорювали те, як важливо не скоротити, а збільшувати обсяги виробництва вугілля до 2030 року. Міністерство вугілля із гордістю відкривало нові шахти і після COP28. Те саме робив і австралійський уряд - продовжуючи життя старим шахтам за рахунок державних субсидій, та даючи “зелене світло” новим проєктам із видобутку.
Чи змінилася політика цих урядів після озвученої декларації?
Ми проаналізували зміст порядку денного кількох десятків профільних вугільних конференцій 2024-го року в Індії та Австралії. І переконалися: заходи, які збирають тисячі людей, поширюють одні й ті ж ідеї навіть на рівні тем для обговорень. Підсумовуючи зміст цих тем, вони немов намагаються довести: попри кліматичні цілі уряду видобуток вугілля можна і треба продовжувати.
У 2024 році наріжною темою для обговорення на найбільших конференціях для вугільної галузі є пошук рішення - як нарощувати виробництво і при цьому вписатися у світову тенденцію щодо скорочення шкідливих викидів.
Головний індійський державний вугільний монополіст Coal India Limited організував велику конференцію з красномовною назвою «Підземний видобуток вугілля – шлях вперед для стійкої енергетичної безпеки». На захід прийшов секретар Міністерства вугільної промисловості Шрі Амріт Лал Міна - і підкреслив, що до видобутку вугілля потрібно залучати більше компаній із приватного сектора.
Секретар Міністерства вугілля Індії Шрі Амріт Лал Меена напередодні Конференції сторін під час локальної вугільної конференції у 2023 році підкреслив важливість зростання галузі. Скріншот із офіційної сторінки Міністерства вугілля Індії
Сам же очільник CMD Coal India Limited Шрі Прамод Агравал заявив, що підземний видобуток вугілля має "обмежений вплив на навколишнє середовище".
Метою конференції International mininng and resources conference (IMARC) оголосили допомогу вугільному сектору досягти своїх цілей щодо декарбонізації на 2030 та 2050 роки. Організатори пропонують обговорити із представниками гірничодобувної промисловості, “яким чином видобуток підтримує лояльне до природи майбутнє”. Відповідно, питання щодо скорочення видобутку вугілля тут не порушується.
А в анонсованій конференції India Coal Outlook Conference у вересні 2024 року учасники вугільного ринку будуть розмірковувати, а чи справді вугілля є перешкодою для енергетичного переходу? Щоб знайти нові можливості для розвитку галузі, вони аналізуватимуть державну політику щодо споживання вугілля та обговорюватимуть міжнародні зобов'язання Індії щодо вугілля.
Оманливу ілюзію “екологічності” створюють численні дискусії про те, як шахтарі використовують сонячну та вітрову енергію у своїй роботі для видобутку вугілля. Так, під час конференції IMARC учасники просувають тезу, що “для зменшення викидів вуглецю достатньо змінити спосіб роботи” шахти. Скоротити викиди на своїх підприємствах гірники хочуть за рахунок відновлюваної енергії, переходу на електричні батареї або інші низьковуглецеві альтернативи для своїх парків техніки.
Хоча насправді досягнути нульових викидів таким чином неможливо. Адже вуглець під час спалення вугілля все одно виділятиметься в атмосферу - яким би не був процес видобутку цього вугілля.
На міжнародному саміті “Energy and Mines” головною темою для обговорення теж обрали стратегії досягнення цілей декарбонізації в гірничодобувній промисловості. Як і на всі інші подібні заходи, сюди запросили австралійських урядовців, які відповідають за енергетичний сектор. Разом із представниками держави, вугільна промисловість обговорює, як “відбілити” свій імідж забруднювачів планети та почати позиціонувати себе як "постачальники зелених товарів".
Вугільні конференції спонсорують паливні компанії, сюди ж запрошені урядовці з Австралії
А через місяць під час конференції Future of Mining Perth тисяча учасників аналізуватимуть кліматичні нормативно-правові акти та спробують знайти спосіб, як поєднати непоєднуване. Участь в обговоренні братимуть урядовці - Палата мінералів та енергетики Західної Австралії, Офісу критичних мінералів - та галузевої асоціації - Ради мінералів Австралії.
Головний виконавчий директор Палати мінералів та енергетики Західної Австралії разом з іншими урядовцями обговорюють вуглецеву політику для шахт, забуваючи про глобальні обіцянки щодо відмови від цього виду енергії
"Важливо зрозуміти, як екологічно чисті практики та ініціативи соціальної відповідальності можуть забезпечити прибутковий видобуток корисних копалин, захищаючи при цьому довкілля та місцеві громади, - зазначають організатори конференції у своїй програмі. - Шановані лідери гірничодобувної галузі обговорять складне регуляторне середовище, що оточує гірництво, визначаючи потенційні виклики та можливості для створення правової бази, яка б збалансовувала підтримку розвитку з просуванням стійких практик”.
Донести свої аргументи урядовцям про “екологічність” вугілля під час вугільних конференцій може кожен бажаючий. Для цього потрібно заплатити в касу організаторів конференції за участь у сесії. Наприклад, тридцятихвилинна презентація або участь у панельній дискусії на Future of mining коштує 26,8 тисяч доларів. І видобувні компанії цим користуються.
Організатори всіх цих заходів ігнорують заяви, зроблені під час COP28, щодо заборони інвестицій у викопне паливо - у їхніх програмах та виступах про це ані слова. Навпаки, під час “Australian Critical Minerals Conference” представників Міністерства шахт і нафти уряду Західної Австралії запрошують обговорити питання про те, “яка державна підтримка потрібна для прискорення зростання в критично важливому секторі корисних копалин” та як спростити бюрократичні процеси для розробки нових проєктів шахт.
При цьому, під час дискусії використовується оманливе за своєю суттю формулювання “екологічний видобуток” та “екологічно стійкі методи видобутку”.
Дороге та неефективне задоволення
Організація об'єднаних націй підрахувала: нинішні урядові політики світу роблять катастрофічно мало для досягнення цілей Паризької угоди. Щоб до кінця сторіччя планета не нагрілася більше ніж на 1,5С, до 2030 року потрібно знизити щорічні глобальні викиди СО2 на 25 гігатонн - тобто на 42% у порівнянні з рівнем 2022 року.
Чи реальною є ця ціль та як її досягти? З моменту підписання Паризької угоди у світі активно поширюється ідея масштабних інвестицій у новий вид скорочення кількості вуглецю в атмосфері - технології з уловлювання та захоронення СО2. Вона передбачає уловлювання викидів вуглекислого газу від промислових процесів, таких як виробництво сталі та цементу, або від спалювання викопного палива при виробництві електроенергії. Потім цей вуглець транспортується з місця, де він був вироблений, кораблем або по трубопроводу, і зберігається глибоко під землею в геологічних утвореннях.
Під час COP28 декілька країн-виробників нафти, включно з ОАЕ, яка приймала саміт, виступали за збільшення ролі уловлювання вуглецю в угоді. До так званого “Консенсусу ОАЕ” включили формулювання, що "прискорення технологій нульових і низьких викидів енергії та уловлювання вуглецю" спростить шлях до майбутнього з нульовим рівнем викидів.
Та чи справді це так?
Критики кажуть, що ця технологія залишається дорогою та неперевіреною в масштабі, і нафтогазові компанії просувають її, аби виправдати продовження буріння. Тож не дивно, чому топкорпорації у сфері нафти та газу виступають спонсорами найбільших конференцій для вчених та урядовців на тему розвитку технології захоплення та зберігання вуглецю. Цю тенденцію ми прослідкували, проаналізувавши усі великі тематичні конференції в США за 2024 рік.
Наприклад, на американській конференції “CCUS 2024” пояснюють, що технологія уловлювання та зберігання вуглецю “допомагає максимізувати видобуток із нині недоступних нафтових резервів, тим самим зменшуючи екологічний вплив у порівнянні з розробкою нових родовищ".
Хто зі світових нафтогазових компаній спонсорував або виступав на конференціях про захоплення вуглецю у 2024 році в США
Designed by Freepik
Чому уловлювання вуглецю - це хибне рішення
для боротьби з глобальним потеплінням
За підрахунками групи міжнародних експертів COP28, щоб проєкти могли захопити хоча б 1 гігатонну еквіваленту вуглецю на рік, до 2030 року їхня кількість має зрости усемеро. Вартість цих проєктів оцінюють у $70 мільярдів. Для порівняння: вдвічі більшого ефекту можна досягти, якщо всього кілька тропічних країн (як от Бразилія та Індонезія) краще захищатимуть свої ліси та відновлювати їх.
Один із найбільших у світі проєктів із уловлювання вуглецю знаходиться в Австралії - на заводі з виробництва зрідженого природного газу. Мажоритарну частку проєкту ділять між собою три нафтогазових корпорації: Chevron, ExxonMobil та Shell. У звіті COP28 зазначається, що і цей проєкт зіткнувся з проблемами, зокрема високими витратами та низькими показниками захоплення.
Австралійський проєкт з уловлювання вуглецю Gorgon LNG за перші п’ять років роботи збирав лише половину того, що компанія спочатку обіцяла. Фото - www.ccwa.org.au
Підсумовуючи п'ятиріччя роботи цієї системи, виконавчий директор Ради охорони природи Пірс Верстеген зазначив, що за відкритими даними цей проєкт збирав лише половину того, що компанія спочатку обіцяла. За його підрахунками, проєкт CCS зменшить загальне забруднення від роботи заводу менш ніж на 2%."
"Справа Chevron демонструє, що CCS не є життєздатним рішенням для зменшення викидів вуглецю від нафтогазових проєктів саме по собі, і його не слід використовувати як засіб для подальшого розширення цих галузей тут, у Західній Австралії чи де-небудь ще у світі", - сказав Верстеген.
Втім, такі підсумки не заважають на найбільших конференціях, присвячених технології вловлювання та видалення вуглецю, підкреслювати, наскільки значним може бути їхній вплив на клімат. Exxon Mobile активно бере участь у розробці та глобальному розгортанні технології уловлювання, утилізації та зберігання вуглецю та просуває ідею про те, що ці технології “мають вирішальне значення для досягнення суспільних цілей щодо зниження викидів”. І подібних прикладів - чимало.
Промовідео ExxonMobil про об'єкт із вловлювання вуглецю LaBarge у Вайомінгу, США. Двоє співробітників LaBarge, Анна Гінар (наглядач з безпеки, здоров'я та навколишнього середовища) та Метью МакКвін (менеджер з активів), діляться тим, чому майбутнє енергетики та зниження викидів відбувається саме тут.
На Саміті зі зниження вуглецевих викидів і декарбонізації водню в Північній Америці поширювалася ідея, що CCS “є єдиним поточним варіантом суттєвої декарбонізації секторів з інтенсивними викидами”.
А на конференції "CCUS 2024" президент Центру управління вуглецевими викидами в енергетиці Чарльз Макконал каже, що "CCUS є очевидно важливою частиною рішення для зменшення викидів парникових газів, особливо для галузей, які важко декарбонізувати". За його словами, технології, розроблені в індустрії видобутку та виробництва нафти і газу, суміжні з тими, що потрібні в індустрії CCUS, і в багатьох випадках є повністю взаємодоповнюючими. “Вкрай важливо, щоб ми як індустрія взяли на себе лідерську роль у розвитку цієї технології”, - підсумував він.
Прихильники уловлювання вуглецю визнають, що CCUS все ще зустрічає протидію з боку політиків та “невизначене громадське сприйняття”. Але все одно технологія знаходить підтримку - в тому числі на законодавчому рівні. У 2024 році за участі урядовців обговорюються фінансові стимули, як прискорити інвестиції в проєкти з видалення вуглецю, розвиток технологій CCUS для масштабування галузі.
Але навіть зараз попри сумнівну ефективність та дороговизну завдяки новим урядовим ініціативам CCUS може приносити прибутки компаніям, які впроваджують цю технологію у життя. З 2015 по 2024 рік в США було прийнято 13 законопроєктів для покращення інвестиційної привабливості технологій уловлювання та зберігання вуглецю.
Американський Конгрес двічі розширював та значно збільшував податкові кредити на використання та зберігання CO2: у 2018 та 2023 році. А 2021 року законотворці дозволили таким проєктам брати участь у програмі кредитних гарантій Міністерства енергетики. А це означає, що на радість нафтогазовим корпораціям уряд може вкладати значні кошти на стадії будівництва та ранньої експлуатації CCUS проєктів.
