Проєкт реалізується за підтримки Bertha Foundation.

Зараз у США є як мінімум дві судові справи – у штаті Пенсільванія та на Гаваях – щодо поширення нафтогазовими компаніями дезінформації про кліматичну кризу. В обох випадках відповідачами є світові корпорації British Petroleum, Chevron, ConocoPhillips, ExxonMobil і Shell. Але лише одна судова справа стосується ще й торговельної асоціації American Petrolium Institute, членами якої є ці енергетичні компанії. Як зазначається у позові, подібні торговельні асоціації є «проплаченими найманцями», які проводили інформаційні кампанії для дискредитації кліматичної науки. Також нафтогазові корпорації фінансували вчених для того, щоб викликати сумніви щодо кліматичної науки та ступеню впливу людської діяльності на зміни клімату.

Потім компанії та науковці ділилися своїми дослідженнями з усіма, хто міг би впливати на суспільну думку. Вони розповідали споживачам, політикам, громадськості, іншим вченим і керівникам бізнесу про те, як зміни клімату пов'язані з використанням продуктів, які виробляються з викопного палива. Або – не пов'язані.

Відповідачі звинувачення заперечують, вважаючи позов політично вмотивованим.

Великий обман

У квітні 2024 року в США вибухнув скандал: отримавши $25 млн пожертв від транснаціональної нафтової корпорації Shell, Університет штату Луїзіана дозволив спонсору впливати на свої наукові дослідження. Для чого компанії потрібно контролювати зміст досліджень?

Shell відкрито говорить про те, що «отримує вигоду від співпраці з провідними академічними дослідницькими інститутами та університетами». А тому фінансує наукові дослідження для розвитку технологій, які, на думку компанії, допоможуть подолати кліматичну кризу.

Лише у 2023 році витрати компанії на проєкти, «що сприяли декарбонізації», сягнули майже $628 млн. За логікою Shell, інвестувати гроші слід передусім не в розвиток чистих джерел енергії – вітрові та сонячні, а в технології з уловлювання та зберігання вуглецю (CCUS), виробництво водню з природного газу та в компенсації викидів.

Саме цей напрям розвитку технологій дозволив би енергетичним компаніям не скорочувати виробництво, що пов’язано з порушенням виробничих процесів, а отже – втратою прибутків. Натомість можна використати водень, який і так виділяється як побічний продукт у процесі переробки нафти або природного газу. 

Дійсно, водень є побічним продуктом переробки нафти або природного газу. Проте використання «сірого» або «блакитного» водню (отриманого з викопних джерел) призводить до викидів CO2, якщо не використовується CCUS.

CCUS – технологія, яка дозволяє вловлювати вуглекислий газ, що виділяється під час нафтовидобування чи виробництва енергії, і ховати його глибоко під землю, щоб він не потрапляв в атмосферу. 

На цей момент CCUS є експериментальною технологією з високими витратами й неоднозначною ефективністю в довгостроковій перспективі. До того ж існують ризики, пов'язані зі зберіганням CO2 під землею, зокрема можливі витоки в майбутньому.

Але наскільки ефективними є ці технології? 

З одного боку, захисники довкілля регулярно проводять дослідження, які показують, що зі свердловин і трубопроводів природного газу може витікати величезна кількість метану й що уловлювання вуглецю не дало результатів у кількох масштабних випробуваннях.

З іншого боку, перспективу цієї технології визнає Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) – провідна лобістська організація «зелених» технологій і декарбонізації, до якої входить 29 країн-учасниць і яку критикують і нафтогазові компанії, і ОПЕК.

У канонічному звіті МЕА Net Zero by 2050: A Roadmap for the Global Energy Sector технологія CCUS визнана як один із ключових елементів боротьби з кліматичними змінами. 

Разом із тим нафтогазові компанії під час своїх інформаційних кампаній активно маніпулюють реальними результатами використання технології. Посилаючись на дані Центру кліматичних та енергетичних досліджень, Exxon Mobil стверджує, що уловлювання та зберігання вуглецю може нейтралізувати понад 90% викидів CO₂ від електростанцій і промислових об’єктів.

Але ці дані після перевірки Міністерством енергетики США виявилися хибними. У дослідженні Центру кліматичних та енергетичних досліджень згадка про 90% уловлювання вуглецю є в контексті опису проєкту NRG Petra Nova у штаті Техас, США. Але Міністерство енергетики США з'ясувало, що підприємство уловлювало навіть менше від запланованих 17% викидів вуглецю. Через постійні поломки устаткування та падіння цін на нафту після трьох років роботи проєкт закрили.

До речі, цей проєкт обійшовся в $1 млрд. У тому числі на $190 млн його профінансував американський уряд.

Потім інформацію про 90% поширювали не лише нафтові й вугільні гіганти та профільні CCUS-організації, а й згадана вище МЕА та Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй, під егідою якої укладаються міжнародні конвенції з охорони довкілля.

Чому ця дезінформація так успішно розійшлася світом?

Мільярди на дослідження

Кліматична дезінформація, чи в деяких випадках зміщення фокуса в дослідженнях, допомагає нафтогазовим компаніям продовжувати отримувати надприбутки. При цьому, як показують дані з фінансових звітів найбільших енергетичних компаній світу, на фінансування науки потрібно витрачати крихітну частку доходів – за підрахунками автора, у середньому менш як 2% від чистого прибутку.

Тобто фінансування енергетичними компаніями наукових досліджень на різноманітні теми, що зміщують фокус із реальних причин зміни клімату, призводить до уповільнення глобальних зусиль у боротьбі з цими самими змінами клімату. Це також підриває довіру громадськості до наукових даних і рішень, спрямованих на подолання кліматичної кризи.

Одним із лідерів інвестування у «природоохоронні» проєкти є ExxonMobil. 2023 року компанія витратила на них близько 11% від чистого доходу. А це – понад $4 млрд. У цю ж суму входять витрати на наукові дослідження.

ExxonMobil співпрацює з більш ніж 80 університетами по всьому світу. Представники промисловості та профінансовані ними вчені у своїх дослідженнях стверджують, що уловлювання вуглецю може бути важливим інструментом у досягненні глобальних кліматичних цілей. Наприклад, дослідження про зберігання CO2 проводилися у Стенфордському університеті та Міському університеті Нью-Йорка.

«Ці співпраці підвищили знання у ключових (!) галузях, важливих для енергетичного переходу, включно з виявленням і моделюванням викидів метану, оптимізаційними техніками для розуміння зберігання CO₂, електрифікацією процесів, паливом із низьким рівнем викидів та моделлю енергетичних систем», – заявляють у кліматичному звіті компанії.

«Поліпшені способи зберігання CO2» шукають і тисячі вчених, які працюють безпосередньо в ExxonMobil. Корпорація похваляється тим, що за останні десять років її вчені написали понад 1000 рецензованих публікацій.

Мета цих багатомільйонних інвестицій – підірвати довіру до наукових фактів. Майже завжди гроші отримують вчені, які мали незвичні, малопоширені погляди, щоб ті виступали проти загальноприйнятої наукової думки. Так створюється враження, ніби науковці не мають єдиної позиції щодо змін клімату, хоча насправді більшість із них погоджується з тим, що клімат змінюється через діяльність людини.

У нас є лише частина даних щодо масштабів наукових досліджень, профінансованих нафтогазовою промисловістю. Адже вчені далеко не завжди розкривають свої джерела фінансування.

Найбільша нафтогазова корпорація Китаю – China National Petroleum Corporation – не публікує детальних звітів, скільки коштів одержав той чи інший науковець або лабораторія за проведення досліджень. Єдина сума, пов'язана з наукою, яку нам вдалося знайти у фінансовому звіті компанії за 2023 рік, – це $250 млн на будівництво науково-дослідних установ.

Відомо лише, що CNPC проводить спільні дослідження технологій уловлювання та зберігання вуглецю із Saudi Aramco – національною нафтовою компанією Саудівської Аравії, яка є найбільшою за видобутком і запасами нафти компанією планети. 

Скільки грошей витрачається на самі дослідження, можна уявити, зважаючи на кількість вчених, з якими співпрацює CNPC. А це понад 30 тис. дослідників. CNPC стверджує, що ці люди працюють у власних наукових інститутах і лабораторіях корпорації – таких аж 159.

Також компанія проводить спільні дослідження з Китайською академією наук і Китайським університетом. А це, по суті, майже вся наукова спільнота кількамільярдної країни.

Тактика відволікання уваги

На тлі інших топових нафтогазових компаній світу «Роснєфть» виділяє на дослідження, пов'язані з охороною довкілля, набагато скромніші суми. Наприклад, у 2023 році це більш ніж $3 млн – тобто 0,02% від річного чистого прибутку. Чому так мало? 

Середня зарплата провідних наукових співробітників у росії – близько $605. Це у 26 разів менше, ніж отримує вчений у США. Такі низькі зарплати росіян дозволяють навіть при невеликому бюджеті профінансувати значну кількість досліджень. 

Промоніторивши публічні звіти компанії та її офіційний сайт, ми знайшли інформацію про 38 наукових інститутів, чиї дослідження фінансувала «Роснєфть» протягом останніх років.

Що ж досліджують вчені за гроші забруднювача?

Від моменту підписання Паризької угоди у 2015 році й до 2024 року в міжнародній наукометричній базі Scopus є 555 досліджень, які 258 дослідників компанії «Роснєфть» провели спільно з ученими незалежних академічних інституцій. Майже всі вони стосуються вивчення енергії з погляду видобутку нафти та газу. Серед наукових статей ми не знайшли жодної, яка б стосувалася навіть технології вловлювання вуглецю або інших альтернативних «чистих» джерел енергії, як-от сонячна чи вітрова.

Які ж дослідження «Роснєфть» представляє як екологічні?

Компанія здійснює видобуток нафти в Арктичній зоні. А видобуток нафти завжди супроводжується забрудненням довкілля. Та чи проводили будь-які дослідження на тему впливу видобутку нафти на екологію та клімат вчені профільного Арктичного дослідницького центру спільно з «ученими» «Роснєфті»? 

Важливі екологічні дослідження, за версією корпорації, не охоплюють цей тематичний напрямок. Серед 48 спільних документів ми таких досліджень не виявили. Натомість є чимало ґрунтовних праць про вплив форми айсберга на параметри сили вітру, морфометрію та масу айсбергів у російських арктичних морях і масштабні експерименти з дроблення льоду за допомогою криголама.

Немає спільних досліджень про негативний вплив нафтогазової промисловості на природу й з іншими науковими інституціями, які фінансувала «Роснєфть». Зате разом із вченими Російської академії наук написані статті про вплив антропогенного сусідства на бактеріальні та грибкові спільноти у фекаліях білого ведмедя та структурну еволюцію мезозойських комплексів Західної Чукотки. 

Такий вигляд має тактика відволікання від важливої проблеми. 

Подвійні агенти

«Роснєфть» проводить спільні дослідження не лише з незалежними науковими інституціями, а й з іншими великими нафтовими компаніями. 51 наукову статтю у Scopus автори «Роснєфті» написали разом із представниками британської BP (колишня British Petroleum). І жодна з них не стосується теми енергоефективності або «зелених» технологій.

Тоді як «Роснєфть» лише планує дослідження про вловлювання вуглецю, BP займається цією темою вже давно.

У розділі «доступна та чиста енергія» BP є співавтором понад 2 тис. документів  (приклади публікацій тут, тут, тут). Корпорація провела спільні дослідження зі 150 науковими організаціями. Найбільша кількість колаборацій – із всесвітньо відомими науковими й освітніми організаціями: Imperial College London (223), University of Cambridge (134), Beaver College (103).

2021 року дослідник BP разом із трьома дослідниками з корпорації Chevron, Лос-Аламоської національної лабораторії (США) та дослідницьким центром Cenpes (Бразилія) написали статтю про проєкти вловлювання вуглецю.

У статті автори проаналізували велике портфоліо проєктів із вловлювання та зберігання CO2. «У цьому документі ми розглянемо основні моменти й уроки, отримані за 20 років інвестицій у розвиток технологій, а також наслідки для майбутнього розгортання CCUS», – йдеться в анотації до статті. 

Чому ж вчені з незалежних інституцій готові проводити спільні дослідження з головними забруднювачами планети? 

Один зі співавторів – Гарві Гудман – представляє водночас і Chevron, і Лос-Аламоську лабораторію.

Лабораторія організовує колаборації з енергетичними компаніями регулярно, вважаючи, що це допоможе «зробити фундаментальні наукові відкриття»: «Завдяки партнерству з лідерами енергетичної галузі ми розробляємо джерела енергії з обмеженим впливом на довкілля та поліпшуємо безпеку, надійність та ефективність енергетичної інфраструктури країни».

А Cenpes досліджує ті самі напрями декарбонізації, про які говорять і BP, і Chevron, і інші нафтові гіганти – у тому числі CCUS та водень.

51 спільне дослідження з British Petroleum провів Північно-Західний університет з Іллінойсу, США. Від імені цього університету дослідженнями технології вловлювання та зберігання вуглецю займався Ерік Мазанет. Цей учений – дуже впливовий і медійний. Він багато розповідає про свої дослідження на конференціях та у ЗМІ.

Ерік Мазанет очолює лабораторію, яка шукає способи, як скоротити використання енергії у промисловості. Щоб ці – інноваційні – інструменти використовували нафтогазові корпорації та політики.

Наприклад, він оцінив потенціал вловлювання вуглецю в нафтопереробній промисловості США. У цій роботі уловлювання вуглецю він називає «критичною технологією для пом’якшення наслідків зміни клімату».

«Результати, наведені в цьому дослідженні, забезпечують інтуїтивне та кількісне розуміння потенціалу технології CCUS для скорочення викидів CO2 нафтопереробною промисловістю США, – йдеться в анотації до статті. – Така інформація є корисною для політиків, нафтових компаній і аналітиків із питань енергетики/довкілля для стратегічного планування та проєктування систем для керування майбутніми викидами CO2 на нафтопереробних заводах».

Чи вплинула ця наукова робота Мазанета на думку інших вчених? Так, бо її процитували вчені в 24 інших наукових працях. 

Впливовість Мазанета посилюється ще й тим, що він є членом Науково-консультативної ради Американської ради з енергоефективної економіки (ACEEE) – потужної неурядової організації, яка впливає на енергетичну політику США з 1980-х років. 

Співробітники ACEEE тісно співпрацюють з американським Конгресом, щоб допомогти сформувати нові ініціативи та проаналізувати вплив пропозицій енергетичної і кліматичної політики. Вони беруть участь у федеральному бюджетному процесі, заохочуючи та збільшуючи фінансування найбільш ефективних, на їхню думку, програм енергоефективності.

Тож не дивно, чому з таким впливовим вченим проводить спільні дослідження інший впливовий експерт – Джо Креско з Міністерства енергетики США, який також спеціалізується на тематиці промислової декарбонізації. Разом вони аналізують використання технології CCUS для нафтової та газової промисловості.

У цьому дослідженні Мазанет і Креско описують поточні та завершені проєкти уловлювання CO2 “для розробки законодавчих і політичних рамок і сприяння покращенню розуміння їх громадськістю”. Простими словами – це методичка, яка пояснює, як імплементувати технологію в законодавство та переконати суспільство у тому, що ця технологія – дуже потрібна та важлива. 

Та найбільше думка Мазанета впливає на міжнародну кліматичну політику, бо він входить до дуже впливової у кліматичному русі міжнародної організації – Міжурядової групи експертів зі зміни клімату. Саме ця організація готує щорічні доповіді з рекомендаціями, як пом’якшити наслідки зміни клімату. Звіт групи за 2022 рік називає основними варіантами зниження викидів від енергетичного сектору модернізацію електростанцій, щоб вони могли захоплювати та зберігати викиди CO2 замість того, щоб викидати їх в атмосферу, та заборону вугільних установок, які не використовують технологію вловлювання вуглецю. 

Тобто головна теза зводиться до того, що так чи інакше CCUS надзвичайно важливо розвивати.  

Енергетичні компанії фінансують наукові дослідження не лише напряму. Гранти на дослідження можуть надавати організації, до яких входять нафтогазові компанії. 

Проплачена армія голосів

Щоб мати більше голосів і майданчиків для поширення дезінформації, нафтогазові компанії створюють свої власні або долучаються до вже наявних організацій: торговельних асоціацій, бізнес-об'єднань, кліматичних ініціатив тощо. Щоб максимально впливати на ці організації, їх фінансують або включають у їхній склад своїх представників.

«Участь ExxonMobil часто передбачає обіймання керівних посад у радах торгових асоціацій, політичних комітетах і технічних робочих групах, що надає цінні можливості вчитися в інших і поділяти наші позиції та принципи», – йдеться у кліматичному звіті ExxonMobile.

Зараз ця компанія є членом 56 таких організацій, частину з яких (12) вона фінансує. А отже, може впливати на діяльність кожної з них. Всього ж у 2021–2022 роках ExxonMobile профінансувала 127 організацій. І майже половину з них компанія визначила як потенційно впливові в обговоренні та розробці кліматичної політики. 

«Ми очікуємо, що кожна з цих організацій буде конструктивним учасником обговорення й розробки кліматичної політики та допоможе суспільству досягти майбутнього з нульовим чистим викидом», – констатують в ExxonMobil. 

Завдяки зусиллям компанії останніми роками кілька торговельних асоціацій, у яких менеджмент ExxonMobil обіймав керівні посади, такі, як Американський нафтовий інститут (API) та Торгова палата США, зайняли позиції, які більше узгоджуються з поглядами на зміну клімату ExxonMobil.

Потім ці асоціації досліджують певні теми та пропонують конкретні зміни до законодавства, щоб енергетичні компанії мали фінансову вигоду. При цьому хочуть перекласти тягар фінансування низьковуглецевих технологій на державу.

Тож не дивно, чому 2022 року найбільшу суму – понад $7,5 млн – за лобіювання з питань енергетики та довкілля компанія ExxonMobile заплатила саме API, головній недержавній організації США в галузі нафти й газу, до якої входять представники близько 400 нафтогазових корпорацій.

В АРІ вважають, що саме CCUS є ключовим для «чистішого використання енергії в економіці» (що не відповідає дійсності). Саме тому вони намагаються вплинути на політиків, щоб ті продукували законодавство, яке дозволить нафтогазовим компаніям заробляти на цій технології. Також організація включила у свій план дій домогтися, щоб саме держава платила за дослідження низьковуглецевих технологій, до яких належать уловлювання та зберігання вуглецю.

Паралельно керівництво API просуває наратив про те, що чиста енергетична система майбутнього неможлива без нафти та газу. Ці заяви часто містять дезінформацію.

Ось як відреагував на звіт Міжнародного енергетичного агентства про шлях до досягнення нульових викидів до 2050 року віцепрезидент Американського інституту нафти Стівен Комсток: «Будь-який шлях до чистого нуля повинен включати постійні інновації і використання природного газу та нафти, що залишається вирішальним для витіснення вугілля у країнах, що розвиваються».

А у своєму зверненні до Міністерства внутрішніх справ США віцепрезидент API Кевін О’Сканнлейн наголосив, що США є світовим лідером як у скороченні викидів, так і у виробництві енергії «завдяки інноваціям і життєздатності нафтової та газової промисловості США».

«Політика, спрямована на уповільнення або припинення видобутку нафти та природного газу на федеральних землях і водах, зрештою виявиться шкідливою для нашої національної безпеки, екологічного прогресу й економічної потужності», – додав О'Сканнлейн.

Ці дві заяви прозвучали 2021 року. Через два роки API продовжила просувати цей наратив. У своєму зверненні до керівництва Сенату США знову назвали збільшення використання природного газу основною причиною скорочення викидів у енергетичному секторі Сполучених Штатів.

«Природний газ відіграє вирішальну роль у підтримці надійності мережі, одночасно доповнюючи зростання виробництва енергії з відновлюваних джерел. У період з 2005 до 2021 року близько 60% пов’язаних з енергетикою скорочень викидів CO2 відбулися внаслідок переходу на природний газ», – йшлося в заяві.

2024 року, реагуючи на можливу відмову адміністрації президента відправляти природний газ за кордон, керівник АРІ Майк Соммерс також сказав, що «один із найкращих кроків, що ми можемо зробити для довкілля – це відправити більше американського LNG за кордон, щоб замінити вугілля й допомогти зменшити глобальні викиди вуглецю».

Подібні заяви спочатку виходять на сайті АРІ, а потім поширюються в медіа, які профілюються на енергетиці. 

«Наукові дослідження однозначні: використання природного газу замість вугілля значно скорочує викиди, зокрема забруднювачів повітря та CO2», – пише на hartenergy.com із цитуванням на АРІ Анчал Ліддар, старший віцепрезидент відділу Global Industry Services API, який відповідає за навчання, публікації та програми безпеки для промислових операцій. Публікації цього автора з'являються на порталі на постійній основі – їх там уже 15.

Хоча насправді, за даними МЕА, саме чиста енергія лежить в основі цього уповільнення викидів: без збільшення впровадження п’яти ключових технологій чистої енергії з 2019 року – включно із сонячною, вітровою та електромобілями – зростання викидів було б утричі більшим.

Глобальний вплив

Одна з найбільших у світі енергетичних компаній Chevron визнала, що вплинула на кліматичні принципи дуже знаної в США асоціації лобістів Business Roundtable, членами якої є виконавчі директори великих американських компаній. 

І тепер до списку цих кліматичних принципів входить заклик до економічного ціноутворення на вуглець як основного (!) політичного інструменту для розв'язання проблеми зміни клімату й підтримки вловлювання, використання та зберігання вуглецю (CCUS).

Чому це вигідно Chevron? Тому що BRT лобіює вигідну для бізнесу державну політику. 

Так само Chevron вважає своїм досягненням те, що змінила позицію торгової асоціації American Fuel & Petrochemical Manufacturers, змусивши її прийняти ідею ціноутворення на вуглець.

Співпрацюючи з подібними асоціаціями, нафтогазовий сектор щедро їх фінансує. Наприклад, у своєму звіті Chevron згадує, що перерахувала $100 млн у так званий Фонд інвестицій Oil and Gas Climate Initiative (OGCI). Бо ця організація «робить внесок у дискусії про зміну клімату».

OGCI заявляє, що її мета – озвучувати реакцію галузі про зміну клімату та прискорювати дії для «майбутнього з нульовим чистим результатом відповідно до Паризької угоди».

При цьому організація називає пріоритетними лише кілька способів скорочення викидів: уловлювання, використання та зберігання вуглецю (CCUS) і скорочення викидів метану. Тому саме ці рішення OGCI просуває у політичних колах, «підтримуючи уряди в розробці відповідних правових і регуляторних рамок»  та «стимулюючи громадську підтримку».

Частину грошей OGCI використовують для фінансування проєктів академічних установ. Наприклад, близько $1 млн OGCI пожертвувала Інституту державної політики Пейна на дослідження щодо відстеження даних спалювання газу.

OGCI відверто називає свої дії пропагандою, вважає її доречною та констатує, що всі її лобісти повинні пройти підготовку й навчання щодо узгоджених позицій і способів їх представлення. 

Одна з проголошених цілей організації – виявити й усунути перешкоди для розгортання технології вловлювання та зберігання вуглецю. Щоб CCUS почав приносити прибуток для нафтогазового сектору. 

Підбиваючи підсумки своєї роботи по цьому напрямку за останні десять років, OGCI констатує, що роль CCUS у вирішенні глобального виклику декарбонізації значно зросла. 

«За ті роки, що OGCI працює над CCUS, ситуація значно змінилася, – кажуть тут. – Десятиліття тому технологія вважалася дорогою для декарбонізації енергетичного сектору й не мала підтримки через зниження вартості використання відновлюваних джерел енергії для виробництва електроенергії. Також було мало співпраці між галузями, політиками та іншими зацікавленими сторонами щодо політичних рамок і бізнес-моделей».

Як вважають в OGCI, саме завдяки їхній роботі зараз провідні інституції, зокрема Міжурядова група експертів зі зміни клімату та Міжнародне енергетичне агентство, визнають важливість CCUS у зменшенні викидів вуглекислого газу та досягненні нульових чистих викидів парникових газів економічно ефективним способом.