Гендиректор «Schneider Electric Україна»: «Понад $1 млрд втрат щороку завдає країні низька енергоефективність української економіки»
Михайло Бубнов розмірковує про стан енергетичної системи, її перспективи та виклики, які стоять перед енергетиками

Schneider Electric Ukraine є дочірньою компанією французької транснаціональної корпорації 1836 року заснування, зі штаб-квартирою в Рюї-Мальмезоні. Компанія працює в Україні вже майже 30 років і має офіси в Києві, Дніпрі, Львові, Одесі та Миколаєві.
Працюючи в В2В-сегменті, менеджмент чудово розуміє стан справ із генерацією та постачанням електроенергії в Україні, бачить патерни споживання та – оскільки є частиною наднаціональної корпорації – має змогу порівнювати їх зі світовою практикою.
Енергозбереження та енергоефективність
Сьогодні на перший план вийшли енергетична безпека та енергетична незалежність. Це – пріоритети для малого, середнього та великого бізнесу.
Тому ми побачили інтерес до енергоефективності як серед наших B2B партнерів, так і серед кінцевих споживачів. Українців цікавлять усі доступні рішення: розподілена генерація, сонячна генерація, вітрова та гідроелектрогенерація та інші рішення, які можуть допомогти, коли централізоване енергопостачання стає неможливим.
Наразі в Україні спостерігаються дві паралельні тенденції. Перше – це енергозбереження, яке зараз важливіше за енергоефективність. Кожен кіловат на рахунку, тому підприємства розробляють цілі програми з енергозбереження. Друга тенденція – розвиток альтернативного енергопостачання: це і дизельні генератори, і турбіни, і когенераційне обладнання (мається на увазі виробництво як електроенергії, так і тепла).

Насправді українському бізнесу ще потрібно навчитися бути енергоефективним: енергоємність ВВП України є однією з найвищих у світі – у 2,7 раза вищою, ніж у Польщі, яка знаходиться в тій же кліматичній зоні, що й ми, і в 3,3 раза вищою за Німеччину. Ми втрачаємо понад $1 млрд через низьку енергоефективність в економіці.
Окрім звичаєвих речей на кшталт вимкнення світла, виходячи з кімнати, йдеться і про енергоефективність, утеплення приміщень. Згідно із законом збереження енергії, вона нікуди не зникає, лише змінює свою форму. Тож наявність опалення можлива за наявності світла, а наявність світла дозволяють забезпечити в тому числі й LED-лампи.
Ми маємо задіяти всі наявні державні програми енергоефективності – вони дійсно допомагають. Все це, з одного боку, дозволить нам пережити зиму, а з іншого – ініціює зміни енергоємності ВВП. Ми вже знаємо, що ми менш ефективні, ніж інші. Це потрібно змінити.
Діяльність в Україні
Основний напрямок нашої роботи та реорганізації енергосистеми в Україні – це відновлення генерації. Зараз ми працюємо переважно в напрямку розподіленої генерації.

Щоб змінювати енергосистему, нам знадобляться мільярди доларів та євро
Це можуть бути різні форми: газопоршневі машини, когенераційні установки, електроенергія з відновлюваних джерел. Щоб стабілізувати та вирівняти весь цей ландшафт виробництва електроенергії, а також швидко залучити або відключити цю розподілену генерацію, нам потрібно розглянути управлінські рішення в різних країнах світу, а потім впровадити їх в Україні. Ось і все.
В кінцевому підсумку у нас з'явиться можливість швидко додати або прибрати ті чи інші потужності із загальної системи без використання зайвих ресурсів – адміністративних або людських. Для цього існують програмні та технічні рішення.
Системи на базі обладнання та рішень Schneider Electric вже працюють в Україні. Раніше перехід від централізованого виробництва електроенергії до розподіленого міг тривати десятиліттями, зараз говоримо про місяці та роки.
Майбутнє
Щоб змінювати енергосистему, нам знадобляться мільярди доларів та євро. Це і переоснащення обленерго сучасними системами управління та розподілу електроенергії, і моніторинг споживання, і прогнозування потреб в електроенергії. Усі рівні нашої влади розуміють необхідність цих рішень.
Тоді ми зможемо конкурувати з сусідами, що вплине на всі сектори економіки. Тому що наразі вартість електроенергії в Україні нижча, ніж у Європі, але на створення однієї одиниці ВВП ми витрачаємо у 2-3-5 разів більше, тому енергоефективність та продуктивність зараз не обговорюються.
На щастя, в Україні залишаються інвестори, готові вкладати кошти у вітрові електростанції та сонячні електростанції. Нам потрібно розвивати сектор зберігання енергії – адже вироблену ВДЕ енергію, яка не споживається одразу, потрібно десь зберігати. Наприклад, в сонячний день сонячна станція буде виробляти електроенергію з профіцитом. Це потрібно зберігати на похмурий і холодний день.
В кінцевому підсумку у нас з'явиться можливість швидко додати або прибрати ті чи інші потужності із загальної системи без використання зайвих ресурсів – адміністративних або людських.

Навчання та заклик до дії
Україна переходить до ідеї сталої енергетики в поєднанні з акумулюванням енергії. Якщо ми розуміємо, що дизельні генератори необхідні для сьогоднішніх обставин, то майбутнє за новою енергією – відновлюваною, розподіленою та з резервами.
Ми допомагаємо ознайомити країну з цим баченням. З 2018 року в Києві працює корпоративний навчально-демонстраційний центр для фахівців з енергоменеджменту та автоматизації – Innovation Hub. Його місія – підвищення кваліфікації співробітників промислових підприємств, проектних організацій, компаній-партнерів.
У центрі проводяться навчальні програми за 24 напрямками – від управління обладнанням до впровадження програмного забезпечення для виробництва та управління будівлею. Щорічно проводиться близько 20 курсів, в яких беруть участь до 150 осіб з близько 40 організацій.
Пройти навчання може будь-яка компанія і приватні особи. За бажанням, звертайтесь до куратора Інноваційного хабу Павла Захваткіна: [email protected], +38050 442-3358.
Матеріал рубрики «Точка зору» є відображенням особистої думки автора й може не збігатися з точкою зору редакції Mind. Він не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Ініціатива публікації, як правило, надходить з боку автора.
Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія. Матеріали в рубриці «Точка зору» можуть бути опубліковані як на комерційній, так і на безоплатній основі.
Основна вимога – суспільна значущість теми та відкрита публічна позиція автора.