Голова НКЦПФР: Ліпше ухвалити чіткий закон про криптовалюту пізніше, ніж абищо зараз

В Україні давно і безрезультатно намагаються легалізувати й оподаткувати криптоактиви. Нагадаємо: ще в лютому 2022 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №3637 «Про віртуальні активи». Але він так і не набув чинності, оскільки не були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України. 

З 2023 року почали розробляти новий законопроєкт. 24 квітня 2025 року група народних депутатів на чолі з Данилом Гетманцевим зареєструвала в парламенті законопроєкт №10225-д. Mind раніше описував основні його положення. Комітет ВР з питань фінансів, податкової та митної політики навіть рекомендував проєкт до прийняття у першому читанні. Але документ протягом двох місяців так і не винесли в сесійну залу на голосування.

У ЗМІ та соцмережах почали лунати звинувачення на адресу тих чи інших осіб, які можуть бути причетні до гальмування ухвалення закону. Зокрема, народний депутат Ярослав Железняк заявив, що голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Руслан Магомедов міг через Офіс Президента чинити тиск, щоб не допустити законопроєкт до голосування.

Що є дійсною причиною затримки – зіткнення інтересів потенційних органів регулювання ринку криптовалют, «сирість» самого законопроєкту чи вплив зовнішніх партнерів – про це Mind поговорив із Русланом Магомедовим. Розмова відбулася на Incrypted Conference 2025, що пройшла нещодавно в Києві та на якій був присутнім Ярослав Железняк.

Про конфлікт інтересів

– Я пропоную почати з того, що ми почули на панельній дискусії на конференції. Очікували конфлікту, але народний депутат України, перший заступник голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк заявив одразу, що ви поговорили та порозумілися. Ви могли б прояснити деталі цієї розмови?

– Буквально за п’ять хвилин до виходу на сцену ми зустрілися за лаштунками. Я його запитав про відео, у якому він звинуватив мене в нібито зупинці цього закону. Водночас у нього ж була інформація про те, що мене вже звільняють і шукають нову кандидатуру – що суперечить одне одному. Тобто або я можу розв’язувати такі питання, або мене звільняють.

– Це перегукується з іншими звинуваченнями на адресу НКЦПФР, щодо її «інституційної неспроможності», як це називають ваші опоненти. Як пан Желєзняк це пояснив?

– Що це відбувалося не одночасно: спочатку я заборонив, а вже потім мене почали звільняти. Щоправда, за мить він замислився й сказав: «Мабуть, це справді не ти», – припустивши, що перешкодою для цього закону стала не Комісія, а хтось інший. Не можу коментувати ці припущення пана Железняка.

Я не скажу чи це взагалі було блокування, бо не причетний до того. Ба більше, саме з відео Железняка дізнався, що цей законопроєкт не пройшов.

– Пан Железняк згадував інші імена – зокрема, пролунало прізвище Андрія Пишного, голови Національного банку. Також було окреслено коло осіб, пов’язаних із президентом – тобто цілком імовірно, що рішення могло ухвалюватися кимось із цього оточення?

– Чомусь народні депутати, серед них і пан Гетманцев, не розглядають варіанти того, що вони не опрацювали достатньо ґрунтовно цей законопроєкт, і тому не змогли його захистити. Таке теж можливо: іноді легше звинуватити когось іншого, ніж визнати власну помилку. Тому я не виключаю і цей варіант. Насправді навколо цього питання є багато зацікавлених сторін, і часом дуже складно узгодити всі позиції. Але ще раз хочу наголосити, що ані я особисто, ані Комісія точно не супротивники цього закону, навпаки – ми розглядаємо його як шанс щось створити.

Водночас важливо наголосити, що йдеться не про спробу проштовхнути його якомога швидше – про це я говорив і під час конференції. І зараз у мене виникає запитання: чому законопроєкт, який перебував у них (у Комітеті Верховної Ради. – Mind) на руках ще з вересня 2023 року, так і не став для них політичною перемогою? Чому він фактично півтора року пролежав на столі?

Можливо, тоді вони свідомо не займалися цим, бо розуміли, наскільки це складно. А тепер, коли захотіли здобути політичні дивіденди, вирішили ухвалити його швидкоруч.

– І, до речі, ви самі казали під час панельної дискусії, що текст закону приблизно на 70% збережено в редакції, яку готувала НКЦПФР. Ви подали документ ще 2023 року, і за цей час ці 70% залишилися без змін – тобто не можна сказати, що над законом активно працювали. Але, коли ви його подавали, ви уточнили, що саме потрібно доопрацювати?

– Так. Тоді нам відповіли, що закон «неефективний».

Але чому його відразу не почали обговорювати на робочій групі або в комітеті ще півтора року тому? Бо тоді ця тема не цікавила українських політиків, а от після приходу президента Трампа віртуальні активи стали трендом, на якому можна залучити голоси майбутніх виборців.

Варто наголосити, що ми працювали не самі. Нам допомагала команда E&Y. Ми не лише переклали регламент MiCA (Регламент ЄС про ринки криптоактивів. – Mind), а й адаптували його до українських реалій.

Законопроєкт враховує стан української економіки в умовах війни. Зрозуміло, що не всі гравці українського крипторинку можуть відповідати тим самим вимогам, що діють у мирних країнах ЄС.

Саме тому багато положень, зокрема штрафи чи вимоги до капіталу, зменшено до мінімуму або їхню дію відтерміновано. Закон має чітко виражений євроінтеграційний характер – це треба розуміти. І його подальший рух обов’язково передбачатиме експертизу відповідного комітету.

Комісія не є суб’єктом законодавчої ініціативи. Що ми можемо зробити? Ми можемо підготувати текст, який вважаємо правильним з погляду регулювання, – це ми і зробили. Тепер депутати мають провести його через всі ланки законотворчого процесу.

– І далі ви вже не берете участі?

– Ми можемо брати участь, якщо нас запрошують.

– Запрошують на засідання комітету?

– Так, на засідання Комітету або робочої групи. Наголошую, якщо запрошують… Бували випадки (ми зараз говоримо не про крипту) – і, на жаль, не поодинокі – коли розглядалися та ухвалювалися законодавчі акти, які безпосередньо впливають на регулювання й діяльність Комісії, проте нас до цього процесу не залучали.

– Це, по суті, суперечить тому принципу, про який говорить президент: «Нічого про Україну – без України». А тут ситуація схожа, тільки в іншому вимірі: ухвалюють рішення, що напряму стосуються вас, але без вас.

– Так, «про Комісію без Комісії». На жаль, це те, що дуже часто робить профільний Комітет ВР під головуванням Гетманцева. Тому, коли вони сказали, що я зупинив розгляд законопроєкту, це викликало в мене щире здивування.

Про роль міжнародних партнерів

– Отже, цей момент ми зрозуміли. Тоді ще одне припущення. Можливо, з огляду на те, що в Україні триває війна й регулювати в таких умовах складно, наші зовнішні партнери – наприклад, Європейський Союз або МВФ – самі дали сигнал: незалежно від того, що ви в себе проголосуєте, ми цю ініціативу не підтримаємо?

– Ми дійсно мали діалог із представниками МВФ. І справді, у робочих розмовах МВФ каже, що закон має бути докладно опрацьований з погляду того, щоб не створити дір у регуляції. На цьому ж наполягає і Національний банк. Ми зі свого боку не суперечимо цій тезі.

Міжнародні партнери кажуть, що ліпше ухвалити чіткий гарний закон пізніше, ніж абищо зараз.

– Під час конференції «Нова економіка: криптовалюти, CBD та OnlyFans», що відбулася в лютому 2025 року, йшлося про орієнтовні терміни – здається, згадувався червень.

– Справді, звучало саме так. І під час розмови з МВФ я показував їм статтю, у якій один з учасників конференції стверджував, що нібито якнайшвидше ухвалення цього закону є вимогою з боку МВФ.

Наскільки мені відомо, після цього вони самі звернулися до парламентського комітету з питанням, звідки ця інформація і що вона означає.

– Але загалом це типова ситуація: посилання на «вищу інстанцію» завжди працює. Мовляв, «так вимагає МВФ», або «це позиція Світового банку», або ще когось – і люди сприймають це за правду.

– Так, люди це сприймають – і біжать виконувати. Втім я наголошую: ми не проти того, щоб закон був ухвалений швидко.

Якби ми бачили, що він ухвалюється в тому вигляді, у якому дійсно потрібно, що всі учасники розуміють, як діяти та в якому напрямку рухатися, ми самі були б за те, щоб ухвалити його хоч завтра. Але, якщо мета – просто проголосувати його завтра для отримання голосів майбутніх виборців, без усвідомлення до чого це призведе, тоді це хибний підхід.

– Так, бо в Мінцифри, напевно, розуміють, що їм доведеться якось це все регулювати потім.

– Наскільки мені відомо, позиція наших міжнародних партнерів – міністерство не може бути регулятором прямо чи в будь-якій іншій формі.

З погляду міжнародного підходу: якщо у країні існують і центробанк, і інший фінансовий регулятор, то тоді йде відповідний розподіл повноважень між ними.

Але насправді після повноцінного запуску ринку криптовалют в Україні він опосередковано торкнеться роботи інших регуляторів і міністерств. Наприклад, податкової, Держфінмоніторингу, Міністерства енергетики тощо.

Про роль держави та регуляторів

– Виходить так, що, дійсно, стейкхолдерів дуже багато й можливість контролювати цю нішу є дуже привабливою для багатьох. Можливо тут криється головна проблема?

– З одного боку, ця сфера, дійсно, є привабливою. З іншого – вона ще й складна. Бо для ефективного регулювання потрібно добре розумітися на темі.

І тут постає питання: чи всі згадані стейкхолдери справді готові брати на себе регуляторну функцію?

І найгостріше це питання постане у правоохоронній сфері. Зараз, коли хтось незаконно привласнює кошти або інші активи, правоохоронні органи можуть звернутися до відповідного регулятора. Якщо є постанова слідчого судді, рахунки блокуються.

Уявімо, що в нас уже повноцінно функціонує ринок криптовалют. Що відбувається, якщо суд виносить постанову про блокування гаманця з біткоїном? Сама суть ідеї біткоїна в тому, що держава чи хтось інший не можуть впливати на його вільний рух.

І тут постає питання для держави. Як діяти, якщо хтось використовує такі «вільні» активи, рух яких неможливо зупинити, для злочинної чи шахрайської діяльності? Як здійснювати регулювання і контроль у реальному житті?

Тобто, коли у вас хтось краде гроші з вашого банківського рахунку, і потім ці кошти знаходять, є можливість повернути їх власнику.

А якщо у вас викрали біткоїн – так, можливо, вдасться з’ясувати, хто це зробив і навіть де цей біткоїн зараз є, але повернути його власнику майже неможливо, бо не можливо скасувати транзакції у blockchain (у децентралізованій, розподіленій базі даних, яка складається з ланцюга блоків, що містять інформацію. – Mind).

– Тоді як краще діяти, на ваш погляд?

– Можна сказати, що криптовалюта – це велика можливість за умови, якщо держава навчиться працювати із цим.

Це як термоядерна реакція. Якщо її використовувати без розуму, то це біда. Якщо з розумом, то це велике благо, і ми всі користуємося атомними електростанціями.

Моя теза така: держава має навчитися працювати з криптою. І саме це стане запорукою того, що законодавство буде ефективним, а ринок – справді працюватиме.

– Держава – суб’єкт надто широкий. Не секрет, що регулювання криптосфери є ласим шматком для багатьох органів. Хто безпосередньо має відповідати за це?

– Я вже казав раніше: якщо в країні один регулятор відповідає і за грошовий ринок (money market), і за ринок цінних паперів – тоді логічно, що саме він регулює і криптовалютний сегмент. Але крипта це щось ширше, ніж просто аналог грошей чи цінних паперів для інвестицій.

Візьмемо, до прикладу, NFT (унікальні цифрові активи, які представляють право власності на певний цифровий об'єкт, наприклад, зображення, відео, музику, твіт, або навіть фізичний об'єкт. – Mind). Отже, і Міністерство культури треба залучати до регулювання? Адже ця технологія дає змогу переносити елементи реального світу у цифрову площину – і це кардинально змінює сам підхід до обміну такими речами. Саме тому один регулятор, як у класичних секторах, навряд чи зможе ефективно охопити всю цю сферу.

– Мегарегулятор?

– Так. Тоді він регулює як ту крипту, що функціонує як гроші, так і ту, що прирівнюється до цінних паперів. Але, якщо в країні ці функції розподілені між різними регуляторами, тоді й логіка має бути послідовною. Наприклад, не може бути так, що випуск акцій або облігацій реєструє Комісія з цінних паперів, а токенізацію тих самих акцій та облігацій куруватиме Національний банк. Ще один яскравий приклад – ринок нерухомості, про токенізацію якого, до речі, запитували із зали (під час сесії питань до панельної дискусії на Incrypted 2025. – Mind). Як її куруватиме НБУ?

Я впевнений, що і сам НБУ не надто прагне займатися цим, адже будівництво нерухомості не входить у сферу його компетенції.

Навіть для нас, як для Комісії, це складна сфера, але ми все ж маємо певний досвід, оскільки контролюємо фонди фінансування будівництва та інші механізми, завдяки яким фінансується будівництво.

А тепер уявімо, що ті самі процеси, але вже не в реальному секторі, а в криптосередовищі (через токени), регулюватимуться іншим органом. Це створює ризик так званого регуляторного арбітражу.

Що це означає? Наприклад, забудовник може вирішити, що вимоги Комісії до сек’юритизації (до механізму перетворення в цінні папери будь-яких активів, здатних генерувати прогнозовані грошові надходження. – Mind) або випуску житлових облігацій занадто складні, і натомість обрати токенізувати квадратні метри через іншу юрисдикцію чи в іншого регулятора, де вимоги спрощені або взагалі відсутні.

Ми вже проходили це в Україні наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років. Була схожа ситуація: цінні папери було випускати надто легко, без належного нагляду. Це призвело до численних зловживань і перетворило інструменти фондового ринку в механізм відмивання брудних грошей.

– А чи були такі приклади у світовій практиці?

– Так, найяскравіший приклад ICO (ICO – Initial Coin Offering – аналог IPO – Initial Public Offering. Тобто процес розміщення токенів для залучення грошей під бізнес-ідею. – Mind). А потім виявляється, що, наприклад, хтось обіцяв створити, умовно кажучи, «летючий автомобіль», зібравши гроші через токен (ICO) або іншу криптосхему. А по факту просто вивів усі кошти – і зник. І зробити нічого не можна, бо жодного регулятора не було.

У white paper (документ, що описує основні функції та технічні характеристики криптовалюти чи блокчейн-проєкту. – Mind) було написано одне, а в реальності – зовсім інше. І нікому апелювати, бо немає арбітра, немає інституції, яка може захистити інвестора чи хоча б надати правову оцінку ситуації.

Про шахрайство та користь від крипти

– Це, до речі, теж питання, яке мене цікавило. Коли читаєш старі книжки про історію Волл-стріт, про те, як цінні папери пропонувалися просто на вулиці. І серед цих людей вистачало авантюристів. Стали розуміти, що це не дуже стабільно, і почали вводити хоч якісь правила. З’явилася фондова біржа, яка встановлювала базові вимоги: кого допустити до торгів, а кого – ні. Так з’явився елемент первинного контролю.

– Так і є. Адже люди, маючи бажання швидко заробити, готові вкладати кошти навіть у відверто сумнівні проєкти. Чому так? Тому що скам-проєкти працюють саме на цій людській слабкості – швидко заробити без особливих зусиль. Як вони це роблять? Вони спрямовують основні ресурси не на продукт, а на агресивний маркетинг і залучення клієнтів. Якщо в тебе є реальний продукт, то ти маєш собівартість його виробництва. А тут – інша модель.

Мені дуже подобається приклад із деякими виробниками енергетичних напоїв і гігієнічних засобів. У них витрати на маркетинг часто більші, ніж собівартість самого продукту. В них шалені витрати на маркетинг. Так і зі скамом: головне – це створити ілюзію цінності, а не саму цінність.

– У них шалені витрати на маркетинг.

– Так, собівартість виробництва дезодорантів чи енергетичних напоїв мізерна. А основне, що є, – це виробництво й промоушн контенту. Вони спонсорують усіх екстримерів, наприклад «Формулу-1». Але все одно там є продукт, який вони продають.

А що роблять шахраї? Вони продають «повітря». Їхня головна мета, щоб клієнт (жертва) вклав гроші. Тому вони можуть витратити на залучення клієнта більше, ніж виробник реального товару.

– І вони завжди матимуть кращий вигляд.

– Так, тому якщо в тебе інвестиційна фірма, вона має будувати інфраструктуру, в яку вкладає власні кошти та залучає в управління кошти інвесторів. А її заробіток – відсоток від результату. Тобто вона працює з реальним капіталом і не може дозволити собі просто взяти й витратити кошти клієнта лише на рекламу чи красиву обгортку.

– Є й така позиція: мовляв, якщо людина схильна втрачати гроші – то вона все одно їх втратить. Як кажуть прибічники цієї ідеї: «Лох – не мамонт, не вимре». Тобто якщо не в крипті, то в чомусь іншому людина обов’язково десь «встрягне». І так буде допоки не навчиться.

– Якщо зовсім відмовитися від регулювання – вийде щось на кшталт Сомалі. Ти народжуєшся, і твій перший крок – знайти питну воду. Другий – дістати кулемет. А потім ідеш «розбиратись» із життям.

Це, звісно, гіпербола, але саме до такого стану призводить повна відсутність правил.

Історія фондового ринку добре ілюструє це. Візьмемо кризу 1930-х років у США – ту саму, коли інвестиційні керуючі «стрибали з дахів».

Вона виникла, зокрема, через масові скам-схеми та неконтрольовану участь великої кількості людей. Що більше людей, то легше ними маніпулювати. І от, коли всі вже купили, навіть якщо це небезпечно – як зараз із криптою, держава починає замислюватися: чи не час втрутитись? Коли залучена велика кількість людей, це не можна ігнорувати.

– Власне, до цього я й веду. Яким би не було регулювання – люди, які вміють заробляти мільярди, все одно щось вигадають. Згадаймо, як це було напередодні кризи 2008 року: погані борги пакували, маскували, перетворювали на фінансові інструменти й продавали як надійні активи. І зараз буде щось подібне: ми встановимо нові правила – вони знайдуть нові обхідні шляхи. Це постійна гонитва. Регулятор наздоганяє. Ринок – вигадує нове.

– Так буде завжди. Наприклад, я колись умовно змоделював ситуацію: є бізнес із контрабанди цигарок через кордон. Що є ключовою умовою, без якої такий бізнес не існуватиме?

– Ну принаймні має бути кордон.

– Точно. Тому якщо немає кордону, то всі ходять і без тебе все носять. Так і тут. Якби не було заборон (фінмоніторингу, KYC – Know Your Customer, «Знай свого клієнта») на купівлю чогось незаконного із зарплатної картки, і ніхто б не питав, де ти взяв ці гроші, кому і за що ти їх платиш – крипта б ніколи не з’явилася.

– Так, так, вона з'явилася як реакція на це.

– Якщо всю регуляцію у фіатних валютах скасують – крипта в нинішньому вигляді вмре. Тому зараз і без крипти з телефону ви заплатите за каву і чай у будь-якій точці світу. Тобто це не викликає якоїсь проблеми.

Крипта позиціюється як швидкі платежі на відміну від фіатних валют? Але це не так. Фіатні платежі на невеликі суми «ходять» швидко.

– Тоді яку проблему розв’язує крипта?

– Швидкі платежі відносно великих сум без фінмоніторингу та відповідних обмежень.

І лише після того, як Стів Джобс продемонстрував, наскільки інтуїтивним може бути тачскрін, кнопкові телефони зникли з обігу. Так само і з криптою. Якщо стане зрозуміло, у чому справжня користь blockchain для людини – технологія приживеться й працюватиме ефективно.