Т.в.о. голови Державної служби експортного контролю: «На сьогодні без погодження Міноборони жоден зразок озброєння не виїжджає з України, навіть на виставки»

Основний функціонал Державної служби експортного контролю України (ДСЕК) – регулювання міжнародних передач товарів військового (зброя, боєприпаси, техніка) та подвійного призначення (цивільні товари, що можуть бути використані у військових цілях). ДСЕК є важливим регуляторним органом. Проте в його діяльності спостерігаються певні недоліки та проблемні аспекти, що впливають на експортерів. Зокрема, забюрократизованість і затримки в оформленні дозволів, складність процедур реєстрації, проблеми з оперативністю ухвалення рішень, жорсткі вимоги до звітності тощо.

Загалом ДСЕК – структура доволі закрита, особливо зараз – у воєнний час. Проте Mind вдалося поспілкуватися з керівником цієї служби Олегом Цільвіком і дізнатися про нюанси експорту зброї, перспективи освоєння українськими зброярами американського та близькосхідного ринків, захист військових технологій. Також обговорили прозорість роботи ДСЕК, причини відмов і затримок у дозволах на експорт-імпорт і загрози з боку росії.   

Про експорт до країн Близького Сходу

– У березні країни Близького Сходу та Перської затоки звернулися до української влади з пропозицією продати їм перехоплювачі для захисту від іранських «шахедів». Та дозволу на це з Києва досі не отримано попри те, що експорт зброї відновлено з початку 2026 року. Ба більше, учасники ринку ОПК говорять про пряму заборону з боку влади.  Розтлумачте цю ситуацію та її причини?

– Передовсім варто розмежовувати поняття. Законодавство у сфері державного експортного контролю оперує категорією «товари військового призначення» (ТВП), до яких належать не лише готові вироби (у тому числі запчастини, компоненти), а й послуги та технології.

Щодо озброєння та боєприпасів – наразі такий експорт не здійснюється.

– Але ж експорт зброї відновлено з початку року…

– Ухвалено політичне рішення – держава діє за принципом поступового, контрольованого відкриття експорту певних зразків озброєння та військової техніки (ОВТ) з урахуванням безпекових пріоритетів і насамперед потреб Сил безпеки і оборони України.

Процедури експортного контролю та сама система такого контролю – це юрисдикція не лише Держекспортконтролю (ДСЕК). Ми є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у цій сфері, але рішення щодо міжнародних передач ухвалюються в координації з іншими державними інституціями, зокрема з органами сектору безпеки й оборони, і ключове значення мають безпекові оцінки, позиція Міністерства оборони України (МОУ).

У період дії режиму воєнного стану визначальним чинником є потреба в забезпеченні оборони держави. Саме тому будь-які рішення щодо експорту озброєння та військової техніки (ОВТ) розглядаються крізь призму національної безпеки й актуальної потреби Сил безпеки і оборони. Тож на сьогодні без погодження МОУ жодний зразок озброєння не виїжджає з України, навіть тимчасово на виставки.

МОУ наразі напрацьовує концепцію експорту ОВТ в умовах воєнного стану – вона ще на стадії узгодження.

У публічному просторі вже згадувалися окремі випадки передачі технологій і коопераційних форматів, пов’язаних із виробництвом продукції в інтересах України. Зокрема, передачу технологій до Німеччини для виробництва БпЛА, весь вироблений обсяг яких постачатиметься ЗСУ, і до Великої Британії для налагодження спільного виробництва дронів-перехоплювачів Octopus.

Водночас решта заявок перебуває на етапі міжвідомчого погодження. Надалі їх буде винесено на розгляд Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при РНБО, і лише після цього ДСЕК ухвалюватиме рішення щодо надання / не надання дозволу. Хоча, якщо бути відвертим, то станом на сьогодні кількість заяв на експорт саме конкретних зразків ОВТ – одиниці.

– Чому?

– Це може бути обумовлено, зокрема, обережністю бізнесу щодо перспектив отримання відповідного дозволу. Але факт залишається фактом: таких звернень наразі одиниці.

Щодо Близького Сходу, то в межах нещодавніх контактів Президента України Володимира Зеленського з лідерами держав регіону було досягнуто домовленостей про розвиток довгострокової співпраці в оборонній сфері. Зокрема, згадувалося про укладання низки 10-річних міжурядових угод про співпрацю в оборонному секторі.

Президент чітко озвучив свою позицію: Україна пропонує партнерам не окремі вироби, а комплексні рішення. Йдеться про підхід, за якого ефективність забезпечується поєднанням самого виробу, системи управління, підготовки персоналу та належної інтеграції в систему ППО конкретної країни. Адже продаж одного виробу не становить жодної доданої вартості для підвищення захищеності об’єктів країн Перської затоки.

– Усе це зрозуміло. Але чи не побоюєтеся, що така затримка з відкриттям експорту призведе до втрати інтересу потенційних покупців чи їх переорієнтації на інші ринки, які пропонують схожу продукцію?

– У своїй діяльності ми керуємося пріоритетністю національних інтересів над економічними чинниками.

Дійсно, сьогодні в Україні сформувалася низка компаній, які завдяки досвіду бойового застосування своєї продукції можуть фактично будувати якісний маркетинг для просування власної продукції назовні. Але для держави пріоритет один: щоб рішення щодо експортного дозволу не вдарило по власній обороні, нашій міжнародній репутації чи по стратегічних інтересах України.

– На початку березня Зеленський повідомив, що Україна отримала запит від США щодо підтримки в обороні від «шахедів» на Близькому Сході. Але Трамп спростував ці слова й категорично заявив, що не потребує ніякої допомоги від України. Прокоментуєте: чи був офіційний запит від США та чи подавали вітчизняні зброярі заявки на закриття цього запиту?

– Якщо говорити про зовнішньополітичні аспекти, Держекспортконтроль працює у межах своєї компетенції та у взаємодії з Міністерством закордонних справ через визначені офіційні канали. Безпосередньо до Держекспортконтролю окремого запиту від США не надходило.

Щодо предмета нашої компетенції, то станом на сьогодні в опрацюванні Держекспортконтролю немає заявок, які стосувалися б експорту дронів-перехоплювачів до США.

– Після успішного візиту Президента України до країн Близького Сходу політичні питання, ймовірно, закриті. Тож коли вітчизняні виробники зможуть отримати дозволи на експорт до цих країн та скільки заявок до ДСЕК уже надійшло?

– За публічно доступною інформацією, нещодавно з двома державами регіону досягнуто домовленостей і підписано документи у сфері оборонної співпраці, зокрема з Катаром і Саудівською Аравією. Водночас станом на сьогодні заявок, де кінцеві споживачі перебувають у цих країнах, до Держекспортконтролю не надходило.

Політичні домовленості створюють рамку, але не замінюють встановленої законом процедури здійснення міжнародних передач ТВП. Скажу більше: будь-яка угода сама по собі не надає суб’єкту господарювання права працювати без належно оформленого зовнішньоекономічного контракту й не передбачає автоматичного надання дозволу на експорт.

Між політичним сигналом і реальною передачею ТВП є окремий етап практичної реалізації: визначаються учасники міжнародної передачі, здійснюється їхня перевірка, оцінюються ризики, встановлюється обсяг необхідних гарантій та інші особливі умови передачі.

В Україні працює значна кількість виробників оборонної продукції. Але для того, щоб мати право подаватися на експорт товарів військового призначення, суб’єкт господарювання має пройти встановлену процедуру. Насамперед – зареєструватися в ДСЕК як суб’єкт здійснення міжнародних передач відповідних товарів.

Інший трек, нещодавно створений для полегшення доступу наших виробників на міжнародний ринок, – це набуття статусу резидента Defence City. Законодавство встановлює, що розробники або виробники товарів військового призначення, які мають статус резидента Defence City, можуть здійснювати експорт таких товарів без отримання повноважень КМУ. Статус резидента Defence City надається Міноборони та підтверджується витягом із відповідного реєстру.

Водночас станом на сьогодні заявок за цим треком до ДСЕК не надходило.

Про динаміку та потенціал українського експорту озброєнь

– Скільки українських компаній експортували озброєння у 2014–2021 роках і на яку суму?

– Точну кількість компаній я не назву, однак зазначу, що коло суб’єктів, які мали право здійснювати експорт товарів військового призначення, було обмеженим, оскільки такі повноваження надаються українським урядом у встановленому порядку (станом на сьогодні, згідно з постановою КМУ №1228, трохи більше сотні компаній мають повноваження на експорт товарів військового призначення).

За цей самий період бойових танків, броньованих машин, бойових літаків і вертольотів, військових кораблів, ракет і пускових установок було експортовано 506 одиниць, зокрема 275 броньованих бойових машин, 112 танків, а також 78 ракет і ракетних пускових установок.

Щодо грошового еквіваленту, то ДСЕК публічно оприлюднює насамперед кількісні показники за категоріями озброєнь. Тому для вартісної оцінки коректніше спиратися на митну статистику й офіційну звітність відповідних суб’єктів. Для прикладу, «Укроборонпром» з 2016 до 2020 року експортував трохи більше ніж на $4 млрд, зокрема за 2020 рік окремо зазначено експорт у розмірі $912 млн.

За період повномасштабної війни структура міжнародних передач істотно змінилася: домінуючу роль почав відігравати імпорт, у тому числі той, який супроводжується запитом на державні гарантії (міжнародний імпортний сертифікат). Саме тому довоєнний і воєнний періоди коректніше порівнювати не за загальним уявленням про «експорт зброї», а за кількістю виданих документів і структурою міжнародних передач.

За період війни, як я вже зазначав, переважну частку експорту товарів військового призначення становили саме послуги – зокрема обслуговування, ремонт тощо.

Щодо експорту озброєння як кінцевих виробів, то в зазначений період такі передачі не здійснювалися.

– Невже з кінця лютого 2022-го й до початку 2026 року не було жодного постачання зброї за кордон – чи все ж були винятки?

– У період із кінця лютого 2022 року до початку 2026 року такі передачі не здійснювалися. Навіть питання, пов’язані з міжнародними передачами послуг військового призначення та запчастин, розглядалися вкрай прискіпливо.

Варто наголосити, що росія системно просувала дезінформаційний наратив про нібито «перепродаж» або витік західного озброєння з України, намагаючись підірвати довіру міжнародних партнерів, послабити подальшу військову підтримку та поставити під сумнів спроможність України забезпечувати належний контроль за отриманою зброєю. Водночас завдяки роботі Держекспортконтролю, запровадженим механізмам контролю та постійній взаємодії з міжнародними партнерами ці спроби дискредитації не мали успіху.

– 12 лютого секретар РНБО Умеров оголосив про видачу перших ліцензій на продаж військових технологій за кордон. Скільки компаній уже звернулися до ДСЕК і скільки дозволів уже видано?

– Це чутлива інформація, адже росіяни зараз активно відстежують компанії за кордоном, які співпрацюють з Україною, і це створює ризики для них. У Європі вже мали місце інциденти, пов’язані з російською дестабілізаційною активністю.

Публічно відомо про два факти передачі технологій, про які я вже говорив на початку бесіди, – Німеччині та Великій Британії.

– І все ж таки, як багато компаній звернулося до ДСЕК за дозволами – чи можна говорити про ажіотаж?

– Зовсім ні, йдеться про поодинокі випадки. Водночас є і відмови: зокрема тоді, коли недостатньо зрозумілою, наприклад, є мета передачі технологій. Коли виникають питання щодо кінцевого споживача, відсутні належні державні гарантії нереекспорту, особливо до країн підвищеного ризику, або немає підтвердження, що вироблена за цією технологією продукція постачатиметься для потреб ЗСУ.

Натомість у тих випадках, де ухвалено позитивне рішення, зокрема щодо Німеччини та Великої Британії, було чітко визначено, де надалі буде використана відповідна продукція і який результат такої кооперації матиме Україна.

Водночас в Україні інколи формується уявлення, що саме експортний контроль є перепоною для реалізації експортних ініціатив. Але ця сфера жорстко регулюється не лише в Україні, а й закордоном. Наявність такого контролю – це не перешкода чи заборона, а насамперед регулювання чутливої сфери та захист національних інтересів.

Слід нагадати виробникам, що незаконна передача технологій може створити серйозні ризики для реалізації важливих проєктів міжнародної кооперації. У таких ситуаціях будь-які обґрунтовані сумніви щодо законності походження технології чи дотримання процедур експортного контролю можуть призвести до блокування іноземним органом експортного контролю міжнародної передачі товару, виробленого з використанням цієї технології. Такі прецеденти вже траплялися.

Водночас відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері експортного контролю, як в Україні, так і в іноземних юрисдикціях, є доволі суворою й може призвести як до значних фінансових санкцій (наприклад, у нас штраф становить 100% від вартості контракту та 150% – у разі завдання шкоди інтересам держави), так і до кримінальної відповідальності.

– А яку кількість дозволів і вартість постачань прогнозуєте на 2026 рік?

– Держекспортконтроль не здійснює ринкових прогнозів і не оцінює обсяги міжнародних передач з погляду економіки. Наше завдання – забезпечувати державний контроль за міжнародними передачами стратегічних товарів в інтересах національної безпеки. Саме із цієї причини зараз триває робота над оновленням нормативної бази у сфері державного експортного контролю.

Зокрема, підготовлено проєкт Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами стратегічних товарів», спрямований на модернізацію системи, гармонізацію законодавства з правом ЄС і посилення безпекової логіки експортного контролю.

Якщо говорити про фактичну динаміку, то Держекспортконтроль щороку видає кілька тисяч дозвільних документів різних категорій. За 2024 рік було видано 2869 документів, з яких 1203 – на імпорт і 517 – на експорт. За 2025 рік – 3439 документів, з яких 1349 – на імпорт і 482 – на експорт. Тобто кількість дозволів на експорт у 2025 році дещо зменшилася.

До повномасштабної війни транзитний напрямок мав значно більшу питому вагу. Натомість у 2024 році було видано всього три висновки на транзит, а у 2025 році – лише один. Водночас міжнародні імпортні сертифікати та інші документи про державні гарантії зросли з 269 у 2024 році до 445 у 2025-му, тобто на 65,6%.

Це свідчить не тільки про зміну структури міжнародних передач, а й про підвищення пильності міжнародних партнерів: суттєво зросла роль державних гарантій при здійсненні імпорту товарів в Україну. І це зрозуміло: Україна воює, і військові товари, які постачаються, повинні належним чином контролюватися державою. Більш детальну інформацію можна знайти в нещодавньому публічному звіті ДСЕК.  

– До скількох країн було дозволено експортувати українську зброю до 2022 року і як зараз змінився цей перелік країн? Які ключові критерії відбору?

– І раніше, і зараз існує перелік держав, щодо яких діють обмеження на здійснення міжнародних передач товарів військового призначення. На офіційному сайті Держекспортконтролю окремо наведено обмежувальні заходи щодо російської федерації та республіки білорусь, перелік країн, стосовно яких здійснюється контроль за проведенням переговорів, обмежувальні заходи щодо окремих країн, а також застереження, які доцільно враховувати в контексті обмежень ЄС.

Якщо говорити про рф, то після початку повномасштабного вторгнення Україна запровадила повну заборону експортно-імпортних операцій, а також окремі секторальні санкції в оборонно-промисловій сфері строком на 50 років. З урахуванням цього, ми зобов’язані застосовувати додаткові контрольні запобіжники, щоб українська продукція не потрапляла на ринок держави-агресора опосередковано.

Загалом ризики щодо країн призначення оцінюються за сукупністю факторів, як-от: санкційні обмеження, оцінка зовнішньополітичних і безпекових аспектів, а також інформація, отримана від компетентних державних органів. Держекспортконтроль не формує умовних білих чи чорних списків країн, а працює в межах установлених державою обмежень і відповідних міжнародних режимів.  

Зазначу, що до війни в нас були традиційні ринки, куди Україна постачала товари військового призначення, зокрема до окремих держав Європи, Північної Америки, Близького Сходу, Кавказу, Азії та Африки. Водночас у кожному конкретному випадку вирішальне значення має не географія сама по собі, а кінцевий користувач, мета кінцевого використання, наявність належних гарантій і відсутність ризиків реекспорту або потрапляння продукції до небажаних юрисдикцій.

– Які зараз найперспективніші регіони для експорту товарів військового призначення, окрім країн Близького Сходу та Євросоюзу?

– Це питання не належить безпосередньо до компетенції ДСЕК, оскільки ми не здійснюємо маркетинг. Можу лише сказати, що станом на сьогодні найбільша спрямованість українських заявників – це країни ЄС, де є бюджети, фінансування та можливості для подальшої кооперації.   

– А на який тип озброєнь зараз є максимальний експортний запит?

– Наразі можна говорити про низку пріоритетних напрямів, у яких Україна демонструє помітні результати. Йдеться, зокрема, про FPV та морські дрони, наземні роботизовані комплекси, засоби радіоелектронної боротьби, а також окремі зразки броньованої техніки. Саме ці напрями сьогодні найбільше асоціюються з українським оборонно-промисловим потенціалом і міжнародним інтересом до українських рішень.

Водночас більш предметно щодо ринкового попиту та просування конкретних зразків продукції доцільніше коментувати профільним виробникам і галузевим об’єднанням, зокрема АТ «Українська оборонна промисловість». Зі свого боку можу лише зазначити, що за відсутності конкретних заявок у Держекспортконтролі робити остаточні висновки щодо структури такого запиту було б передчасно.   

– Чи планується протягом 2026–2027 років розширення переліку продукції, до якої застосовується особлива процедура експорту? Якої саме?

– У нас немає окремого наперед визначеного плану щодо розширення такого переліку на найближчі роки. Рішення в цій частині ухвалюються з урахуванням безпекової ситуації, наявних ризиків та інформації, яку надають компетентні державні органи. Проте ми постійно аналізуємо критичні потреби держави-агресора й можливі канали потрапляння до неї чутливої продукції.

Предметом підвищеної уваги залишаються товари критичної номенклатури для країни-агресора, відносно яких існують ризики їх подальшого реекспорту або використання в інтересах рф. Саме тому в таких випадках держава виходить не з конкретного найменування товару, а з оцінки ланцюга постачання, кінцевого споживача, гарантій та інших обставин конкретної міжнародної передачі.

Проблема не лише у факті експорту певного товару, а й у ризику подальшого реекспорту через посередницькі схеми, коли після формально законного постачання продукція може опинитися в небажаного кінцевого споживача. Цей ризик посилюється тим, що росія системно використовує мережі підставних і посередницьких компаній у різних юрисдикціях для обходу санкційних обмежень та експортного контролю. Саме тому державний експортний контроль має охоплювати весь ланцюг передачі – від учасників операції та маршруту постачання до перевірки реального кінцевого користувача.

– Ви згадали про титанову продукцію. Дійсно, з 27 лютого 2026 року ДСЕК посилила контроль за експортом виливків із чистого титану до всіх країн світу. Контроль посилено лише через перестороги щодо потрапляння товару до рф чи є інша аргументація?

– Йдеться насамперед про додаткові запобіжники у зв’язку з ризиками потрапляння такої продукції до рф. Але мова не про заборону експорту, а саме про посилений контроль із боку ДСЕК. Тобто ми ретельно перевіряємо весь ланцюг постачання, мету кінцевого використання, кінцевого споживача та ризики реекспорту. За потреби можемо також вимагати додаткові гарантії щодо недопущення реекспорту та можливості перевірки заявленого кінцевого використання.

– А чи немає побоювань, що Україна через такі заходи ризикує втратити позиції на світовому ринку критичної сировини?

– Дійсно, у таких випадках процедура доступу до українського ресурсу може ускладнюватися, а строки реалізації укладених угод – ставати тривалішими. Водночас це не є самоціллю й не спрямовано на штучне обмеження зовнішньоекономічної діяльності. Такі рішення зумовлені передусім потребами захисту національної безпеки та необхідністю мінімізувати ризики потрапляння чутливої продукції до держави-агресора, зокрема й через посередницькі або реекспортні схеми.

Саме тому логіка державного експортного контролю визначається насамперед безпековими чинниками, а не міркуваннями прибутковості чи комерційної доцільності.

Про прозорість ДСЕК

– Раніше (у 2016–2017 роках) керівництво ДСЕК критикували за затримку дозволів до двох-трьох місяців, що перевищують встановлені законом 30 днів. Але й зараз компанії чекають на дозволи ДСЕК на завезення товарів подвійного і військового призначення та відповіді на офіційні звернення по кілька місяців. Зокрема, депутати й ЗМІ неодноразово вказували на недостатню прозорість роботи ДСЕК і критикували за повільність у видачі дозволів. У чому причини таких затримок / відмов?  

– Дивімося на ситуацію об’єктивно: останнім часом вона істотно змінилася. Ми суттєво наростили комунікаційну складову нашої діяльності та запустили просвітницьку кампанію, що дозволило мінімізувати закиди щодо відсутності прозорості в нашій роботі.

На рівні внутрішніх процесів ДСЕК опрацьовує заяви у стислі строки. Однак далі значна частина процедури залежить від міжвідомчого погодження, до якого залучаються значні ресурси різних компетентних органів, а в окремих випадках і дипломатичні установи. Саме тому цей етап об’єктивно не може бути швидким. Зокрема, верифікація гарантійних документів в окремих країнах може тривати до двох місяців, а подекуди і більше.

Далі розгляд дозволів переходить до Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю – для ухвалення консолідованого рішення. Для розуміння: у 2025–2026 роках комісія проходила етап організаційного переформатування – змінювалося керівництво, оновлювалося положення, затверджувався новий персональний склад.

Саме тому затримки, про які ви говорите, об’єктивно могли виникати, і не всі вони залежали безпосередньо від ДСЕК. Водночас після відновлення повноцінної роботи МКВТС на початку поточного року було опрацьовано значний масив дозвільних документів, що накопичився за попередній період. Звісно, кінцевий дозвільний документ оформлює Держекспортконтроль, однак через складність усієї процедури значна частина претензій щодо строків розгляду адресується саме нам.

– А скільки скарг отримала ДСЕК за період повномасштабного вторгнення рф (через відмову в наданні дозволу на завезення товарів подвійного використання та військового призначення)?

– У нас таких скарг не було. Разом із тим, якщо говорити про статистику, відмов ДСЕК дає не так багато: у 2025 році близько 5% від загальної кількості заяв. З них орієнтовно 30% суб’єктів подають нову заяву на дозвіл із додатковим обґрунтуванням необхідності такої міжнародної передачі. 

– Наскільки контрольованим сьогодні є процес видачі дозволів на експорт та імпорт зброї?

– Процес видачі дозволів на експорт товарів військового призначення зараз є унормованим і контрольованим, оскільки кожна міжнародна передача проходить визначені процедури розгляду та погодження. Йдеться, зокрема, про ретельне опрацювання заяв, оцінку ризиків по всьому ланцюгу постачання, перевірку контрагентів, посередників, кінцевого користувача та умов кінцевого використання. Загалом така логіка відповідає підходам, які застосовуються і в інших державах, де експорт товарів військового призначення також підлягає суворому ліцензуванню та багатокритеріальній оцінці.

Щодо імпорту зброї та інших ТВП, то цей процес у період воєнного стану суттєво спростили. Для окремих категорій товарів і за визначених умов імпорт не потребує отримання дозволів, реєстрації та повноважень, а для суб’єктів, які здійснюють імпорт ОВТ для потреб Сил безпеки і оборони, держава запровадила спрощені механізми. Державний замовник працює по відкритих дозволах.

– А яка відповідальність суб’єктів господарювання передбачена в разі порушень? 

– Окрім штрафів, про які згадувалося раніше, за порушення законодавства у сфері експортного контролю встановлено кримінальну та адміністративну відповідальність.

Загалом протягом 2025 року було винесено 45 постанов про штрафи, фактично стягнуто 375 700 грн штрафів. У судових спорах щодо оскарження штрафних санкцій у 2025 році ухвалено сім рішень на користь Держекспортконтролю й жодного – на користь позивачів. Детально все розписано в нашій презентації.  

З урахуванням вищезгаданої тенденції до збільшення кількості нових суб’єктів і необхідності доведення до них базових знань ДСЕК ініціювала просвітницький проєкт, який передбачає серію освітніх заходів для представників промисловості.

– Ваш попередник Олександр Павліченко говорив про плани ДСЕК запровадити електронну систему експортного контролю. На якому етапі втілення цієї ініціативи?

– У 2024 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів №150, якою розпочато реалізацію експериментального проєкту з впровадження інформаційно-комунікаційної системи у сфері державного експортного контролю. Протягом дії цього експериментального проєкту система пройшла апробацію й використовувалася для надання електронних послуг у сфері експортного контролю.

Зараз Держекспортконтролем підготовлено та подано до Мінекономіки пропозиції до звіту щодо результатів реалізації експериментального проєкту. Очікується ухвалення урядового рішення щодо подальшого функціонування цієї системи, оскільки чинне законодавство поки що не забезпечує повного нормативного врегулювання її роботи в постійному режимі.

Водночас у проєкті закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами стратегічних товарів», який уже оприлюднено для обговорення, передбачено унормування як самої системи, так і порядку роботи з нею. За час реалізації експериментального проєкту ІКСЕК/Stratlink продемонструвала практичну ефективність: через неї здійснювалася електронна взаємодія із заявниками та видавалися електронні дозвільні документи. Зараз прийняття заяв через цю систему тимчасово зупинено у зв’язку із завершенням строку реалізації експериментального проєкту.

Система загалом позитивно зарекомендувала себе й мала попит серед користувачів, у тому числі серед великих підприємств оборонної промисловості. Саме тому ми очікуємо на подальше нормативне врегулювання з боку Кабінету Міністрів України, яке дозволить відновити її повноцінне функціонування.