Рік після вибуху в Бейруті – винних досі не покарано, нитки ведуть до режиму Асада

4 серпня виповнився рік з дня руйнівного вибуху в порту Бейрута. Тоді загинули 218 осіб, близько 7000 отримали поранення. Знищені були цілі квартали столиці Лівану, без даху над головою залишилися сотні тисяч людей, пише RFI.

Причиною катастрофи стала детонація багатотонного вантажу аміачної селітри, що зберігалася в порту Бейрута шість років. У 2014 році її конфіскували з судна Rhosus («Росус»), яке, як повідомлялося, належало росіянину Ігорю Гречушкіну. Його капітаном теж був росіянин Борис Прокошев. Інтерпол видав ордер на їх арешт в січні цього року, однак в Москві видачу росіян виключили.

Повідомлялося, що судно «Росус» під прапором Молдови везло 2750 тонн нітрату амонію з грузинського Батумі в Мозамбік. Вантаж належав британській компанії Savaro Limited. По дорозі «Росус» зайшов у порт Бейрута на ремонт, але місцеві інспектори заборонили йому знову вийти в море. В результаті кредитори добилися арешту судна разом з вантажем.

Однак ця версія викликає питання і сумніви. Ліванський журналіст-розслідувач Фірас Хатум з'ясував, що британська Savaro Limited – підставна структура, за якою ховаються сирійські підприємці, які мають ще й російські паспорти. Вони потрапили під американські санкції за пособництво режиму Башара Асада. Один із них зазнав санкцій за «спробу закупівлі нітрату амонію наприкінці 2013 року». До слова, саме в цей період судно «Росус» вийшло з Батумі. Результати розслідування Хатума наводить у своїй доповіді правозахисна організація Human Rights Watch.

Правозахисники відзначають, що під питанням – і особистості реальних власників судна. Невдовзі після потрапляння в Бейрут «Росус» знаходився в руках людини, пов'язаної з банком, обвинуваченим в зв'язках з сирійським режимом і його ліванською союзницею «Хезболлою», пише HRW.

Питання, яке виникає у розслідувачів: чи дійсно вантаж призначався для мозамбікського заводу? Завод за шість років не висловлював інтересу до заарештованої селітри. «Нова газета» зазначає, що аміачна селітра є начинкою для заборонених Женевською конвенцією бочкових бомб, в масовому застосуванні яких правозахисники звинувачували режим Асада.

Цікава ще одна обставина: як повідомляла влада Лівану, ФБР дійшло висновку, що в порту Бейрута, незважаючи на руйнівні наслідки, вибухнула далеко не вся селітра з «Росуса», а тільки 500 тонн. «Куди поділися інші 2200 тонн?» – таким питанням публічно задавався прем'єр Хасан Діабі. До слова, Діабі сам відмовився з'явитися на допит у цій справі, як і інші високопосадовці.

Достеменно не відомо, скільки селітри було в ангарі перед вибухом. Ліванська поліція вказувала, що вантаж здетонував не на повну потужність, тому що речовина зіпсувалася через неналежні умови зберігання.

За 12 місяців жодного винного не притягли до відповідальності, в справі залишається безліч сірих зон. Офіційно не встановлено навіть, що викликало детонацію: зварювальні роботи, умисний підрив або атака. Влада Лівану категорично відхилила міжнародне розслідування інциденту, на чому наполягає правозахисна спільнота.