Не димом єдиним: як медичний легалайз крокує планетою

У 2015 році майбутній прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо пообіцяв своїм виборцям легалізувати марихуану. А три роки потому Канада стала другою у світі країною, що дозволила контрольований обіг канабісу для рекреаційного вжитку. Марихуану легалізували, та ще й політик обіцянку виконав. Дивина та й годі.

Легалізація каннабісу «для відпочинку» поки що дійсно є дивиною і окрім Канади впроваджена лише в Уругваї та деяких штатах США. А ось практика його обмеженого застосування в охороні здоров’я у світі існує вже давно.

«Без квіточок, будь ласка». Для початку розберемося, що воно таке, той заборонений канабіс.

«Канабіс» визначається як верхівки рослини cannabis sativa з квітами або плодами (окрім насіння та листя, якщо вони не супроводжуються верхівками) або відокремлена смола цієї рослини.

У 1961 році саме цей канабіс був включений до Переліків І та IV Єдиної конвенції про наркотичні засоби («Конвенція 1961»), тобто віднесений до речовин, які викликають залежність, мають ризики зловживання, не демонструють істотних терапевтичних переваг та підлягають суворому контролю. Для порівняння, героїн отримав таку саму класифікацію. 

Канабіс містить близько 120 різних фітоканабіоїдних сполук, основними серед яких є тетрагідроканабінол (ТГК) та канабідіол (КБД). Саме ТГК вважається основною психоактивною речовиною канабісу. Тож наступним кроком стала заборона ТГК із прийняттям Конвенції про психотропні речовини 1971 року. ТГК був включений до переліку речовин, що створюють серйозний ризик для громадського здоров’я та не мають терапевтичної цінності. І нарешті у 1988 році Конвенція про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин криміналізувала культивування, виробництво та обіг канабісу.

Саме завдяки цим трьом конвенціям ООН («Конвенції ООН») канабіс і опинився під глобальною забороною. Тож, легалізувавши рекреаційну марихуану, Уругвай, Канада та США (де заборона зберігається на федеральному рівні, але легалізація була схвалена вісьмома штатами) фактично відхилились від своїх міжнародних зобов’язань. Однак жодних наслідків, окрім «занепокоєння» органів ООН, це поки що не викликало.

Заборона забороною, але Конвенція 1961 залишила і один цілком легальний шлях для канабісу, а саме можливість його контрольованого виробництва, розповсюдження та застосування для медичних та наукових цілей. В останні два десятиліття цей шлях набув особливої актуальності у зв’язку зі збільшенням кількості досліджень, що демонструють медичний потенціал канабісу. У тому числі для полегшення симптомів та побічних ефектів при лікуванні раку, неврологічних захворювань, ВІЛ/СНІД, хронічного болю і т. ін. 

Медична марихуана. Як і все, що пов’язане з канабісом, питання його медичного застосування є далеко не однозначним. Які дії з канабісом дозволяти: імпорт чи національне виробництво, продаж за рецептами чи культивування в домашніх умовах для власного вжитку? Які продукти легалізувати: тільки ліки з канабіоїдами, чи також «традиційні» суміші та інші форми, які не мають статусу ліків? Чи слід обмежувати вміст в них ТГК та наскільки? Які точки розповсюдження використовувати: лікарні, аптеки, «соціальні клуби»? Залишити цю сферу державі чи також допустити приватний бізнес? Поки що консенсусу з цих та багатьох інших питань у світі немає.

Але загальний рух очевидний, і кожна країна обирає у ньому власний шлях, враховуючи особливості своєї економіки та системи охорони здоров’я. Станом на сьогодні щонайменше 28 держав мають законодавство, яке дозволяє доступ до канабісу для медичних цілей.  У тій же Канаді воно існує з 2001 року. В цілому, країни Північної та Південної Америки є одними з найбільш прогресивних у цій сфері. В Європі розвиток був дещо більш повільним, але пришвидшився останнім часом.

Влітку 2018 року масштабна кампанія на підтримку легалізації медичного канабісу розгорнулась у Великобританії. Приводом для цього стала конфіскація олії канабісу у британки, яка везла її з Канади для свого хворого на епілепсію 12-річного сина. В результаті з листопада 2018 року Великобританія дозволила лікарям виписувати медичний канабіс пацієнтам з клінічною потребою, яка не може бути задоволена іншими методами лікування.

У 2017 році Німеччина стала однією з перших у світі країн, яка включила медичний канабіс до системи державного та приватного медичного страхування. На сьогодні у Німеччині його отримують близько 16 тисяч пацієнтів з такими діагнозами як, наприклад, розсіяний склероз, епілепсія та СНІД. Канабіс призначають для полегшення хронічного болю, м’язової спастичності та інших симптомів. Поки що країна імпортує відповідні медичні препарати з Нідерландів та Канади, але нове законодавство дозволяє започатковувати і власне ліцензоване виробництво, запуск якого очікується у 2019 році.

Якщо подивитися трохи ближче до України, то ще у 2013 році медичний канабіс легалізувала Чехія. Для налагодження нової системи знадобився довгий час. Та почавши з імпорту, Чехія поступово запровадила і місцеве культивування, обравши через тендер компанію для його здійснення. Так само, як і у Німеччині, медичний канабіс у Чехії дозволений для обмеженого переліку діагнозів та показань, у тому числі за такими напрямами як офтальмологія та дерматологія.

З листопада 2017 року медичний канабіс дозволений для продажу через зареєстровані аптеки у Польщі. А з лютого 2018 року виписувати ліки на основі канабіоідів лікарі можуть і в Словенії.

Міжнародний статус канабісу на порозі кардинальних змін? Нові дослідження та стрімкі тенденції щодо легалізації канабісу привернули увагу ВООЗ. У червні 2018 року Експертний комітет ВООЗ з питань залежності від психоактивних речовин вперше розглянув питання статусу канабісу і пов’язаних з ним речовин за тими самими Конвенціями ООН, які і є основою для його міжнародної заборони. Комітет дійшов цікавих висновків.

По-перше, він виніс свою рекомендацію щодо продуктів на основі чистого КБД, тобто без вмісту психоактивної речовини канабісу ТГК. Комітет врахував наявність досліджень щодо терапевтичного застосування та ефективності КБД, у тому числі при лікуванні епілепсії. Нещодавно перший лікарський засіб на основі чистого КБД був офіційно допущений до застосування у США для лікування її рідкісних форм. Хоча КБД окремо не внесений до переліків заборонених речовин за Конвенціями ООН, він автоматично потрапляє під загальну заборону, якщо виготовляється як екстракт або настоянка канабісу. Тож Комітет підтвердив, що чистий КБД не створює проблем для громадського здоров’я і рекомендував, щоб його обіг за Конвенціями ООН не обмежувався.

Щодо самого канабісу, його смол, настоянок, екстрактів та ТГК, Комітет визнав, що наукових досліджень достатньо для того, щоб зробити критичний перегляд їх статусу за Конвенціями ООН. Що він і планує зробити на своєму наступному засіданні вже 12-16 листопада цього року. Якщо Комітет підтримає більш ліберальний підхід до правового статусу канабісу, це може стати підставою для зміни Конвенцій ООН та відкрити нову еру у його застосуванні по всьому світу.

А що у нас? За українським законодавством, канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу, а також ТГК віднесені до особливо небезпечних речовин, обіг яких повністю заборонений. Застосування їх у медичній практиці не дозволяється. В теорії вони можуть використовуватись у наукових та навчальних цілях за порядком, затвердженим Кабінетом міністрів. Але такого порядку не існує.

Ще у 2013 році урядом України була прийнята Стратегія державної політики щодо наркотиків, яка визнала необхідність вивчення перспектив медичного застосування канабіноїдів як анальгетиків та інших лікарських препаратів. Та суттєвих зрушень у цьому напрямку немає.

Видається, що глобальні тенденції щодо легалізації медичного канабісу поки що йдуть повз Україну. Безумовно, створення системи для його контрольованого обігу, яка би не призводила до зловживань – завдання не з простих. Але приклади у світі вже існують, і судячи з усього, розвиватимуться і надалі. Адже окрім свого соціального аспекту, канабіс для медичних цілей швидко перетворюється ще і на перспективну для економіки бізнес-індустрію, подобається комусь це чи ні.