Не в ім'я, а всупереч: чому протестний електорат – ненадійний союзник
І що забезпечило новачкові в політиці рекордний результат на виборах
За неповні дві доби після другого туру виборів президента України ЦВК оприлюднила остаточні результати підрахунку голосів. Перемогу здобув лідер партії «Слуга народу» Володимир Зеленський з рекордним показником у 73,22% проти 24,45% у чинного президента Петра Порошенка. Хоча ці дані практично повністю збіглися з прогнозами соціологів, які були озвучені напередодні виборів, проте триразовий розрив став шоком для значної частини прихильників Петра Порошенка. З іншого боку, завдяки точності прогнозів, соціологічні сервіси значною мірою зміцнили свій статус, що безсумнівно забезпечить їх високу затребуваність під час парламентської кампанії, яка де-факто вже стартувала в Україні. Олексій Антипович, директор Соціологічної групи «Рейтинг», спеціально для Mind пояснює, яким чином електоральні настрої впливають на подальші політичні перспективи переможця передвиборчих президентських перегонів.
Як голосує Україна? Напередодні першого і другого туру виборів ми робили заміри: чому люди голосують за Володимира Зеленського. Ми запитували респондентів у двох підходах: «Ви голосуєте за особистість Петра Порошенка чи проти Володимира Зеленського?» Кожен п'ятий, тобто 20% виборців Петра Порошенка, голосували насправді не за нього, а проти його опонента. Це здається значним показником, проте поки не порівняєш його з аналогічним показником іншого кандидата. Близько 42% виборців Володимира Зеленського сказали, що голосують не персонально за нього, а проти Петра Порошенка.
Також ми запитували в усіх українців уже без прив'язки до прізвища [чинного президента]: «Голос за Зеленського – це голос проти існуючої в країні системи?», і в такому формулюванні дві третини опитаних відповіли ствердно. Фактично це протестне голосування і забезпечило перемогу Володимиру Зеленському як у першому, так і в другому турі.
Варто також згадати, що напередодні першого туру багато хто не вірив або відмовлявся вірити – іноді досить агресивно – соціологам та їхнім прогнозам щодо 30% у кандидата-початківця. До другого туру, коли 30% все ж стали реальністю, довіри додалося, проте прогноз у 70% + все ще виглядав для багатьох шокуючим. Добре хоч, що цей шок уже проявлявся менш агресивно.
Чи завжди українці голосують «проти»? В Україні вже був яскравий приклад протестного голосування – у 2010 році, у парі «Тимошенко – Янукович». З тією лише різницею, що тоді в бюлетені була графа «Проти всіх». Ми тоді також опитували виборців, прагнучи визначити реальний рейтинг учасників у форматі «Голос за Тимошенко – це голос проти Януковича?» (у дуже спрощеному формулюванні) і, відповідно, навпаки.
Якщо порівнювати президентські вибори дев'ять років тому і нинішні, то в цілому цей протестний рівень зріс проти 2010 року в 1,4 раза – умовно з 26 до 36%. Кожен третій українець голосував у другому турі «проти», а не «за».
Чим це загрожує переможцеві? Такий високий протестний показник створює ризики, які, можливо, виявляться в оцінках вже новообраного президента, скорочуючи відведений йому період суспільної лояльності.
Адже якщо виборець спочатку не був за Зеленського, то він не буде поступово в ньому розчаровуватися, він просто почне кидати в нього каміння, якщо той робитиме щось не так. Тим, хто позитивно ставилися до кандидата, буде потрібен певний час, аби зневіритися. Але таких серед тих, хто віддав за нього свій голос, – меншість.
Велика частина президентів, та й будь-який політик, у принципі можуть розраховувати на так званий медовий місяць на початку каденції, який триває від шести до дев'яти місяців. Після цього періоду в усіх президентів рейтинги починають обвалюватися. Петро Порошенко – виняток, у нього ця крива на тлі війни розтягнулася в часі майже до двох років. Українець вирішив: ми ще трохи потерпимо, почекаємо якихось результатів для країни і для себе. Але все одно, хоч і пізніше, але рейтинги пішли вниз, і дуже круто.
Тому «медовий місяць», який у будь-якого політика триває мінімум півроку, у Зеленського може виявитися істотно коротшим. У нього не буде стільки часу. 73% – це вельми високий показник підтримки, і саме тому він дуже швидко почне випаровуватися.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
