Захворіло у світі
41,228,181
Померло у світі
1,131,339
Вилікувалось у світі
28,122,798
Захворіло в Україні
322,879
Померло в Україні
6,043
Вилікувалось в Україні
134,898
Довіряй, але перевіряй: що таке фідуціарні обов'язки директорів

Довіряй, але перевіряй: що таке фідуціарні обов'язки директорів

Та як їх застосовують в Україні

Довіряй, але перевіряй: що таке фідуціарні обов'язки директорів
Фото: pixabay

Призначення директора компанії є одним із найважливіших питань для власників бізнесу. Вони хочуть довірити ведення бізнесу чесному керівникові, який би діяв в інтересах компанії. Однак на практиці важко оцінити поведінку директора на предмет його лояльності та розумності рішень. Ще важче покарати недобропорядного керівника за порушення цих абстрактних обов'язків.

Фідуціарні  обов'язки – не нове правове поняття, воно бере своє коріння ще з Римського права. Вже тоді ґрунтувались на найвищих стандартах та принципах моралі. Як їх трактують зараз, про правову практику інших країн, практичні аспекти застосування та перспективи в Україні розповів Mind юрист Marchenko Partners Руслан Юрченко.

Світова практика

В англійському праві виділяються фідуціарні обов'язки директорів та відповідальність за їх порушення. Хоча чітко сформованого їх поняття немає, значення можна пояснити на прикладах.

Так, Закон про компанії 2006 року передбачає такі фідуціарні обов'язки директорів: діяти в межах своїх повноважень; забезпечувати успішність компанії; бути незалежним у своїх судженнях; виявляти розумну обачність, дбайливість і професіоналізм; запобігати виникненню конфлікту інтересів; повідомляти про правочини із заінтересованістю; та не отримувати особисту вигоду від займаного становища. 

Що в Україні

Основним положенням про фідуціарні обов'язки директора є стаття 92 Цивільного кодексу України. Згідно з нею, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо орган/особа порушують свої обов'язки, вони несуть солідарну відповідальність за збитки.

В останні роки в українському корпоративному законодавстві прослідковуються тенденції для більш широкого застосування фідуціарних обов'язків щодо директорів, а також відповідальності за їх порушення.

Насамперед, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» № 289-VIII від 7 квітня 2015 року внесено зміни до статті 89 ГКУ. Відповідно до неї, директор відповідає за збитки, завдані господарському товариству його діями (бездіяльністю), зокрема: вчинені з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями, порушенням процедури прийняття рішень (або без такого порушення, але з поданням директором недостовірної інформації), бездіяльністю.

Далі, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 6 лютого 2018 року встановив ряд обов'язків для директора, які можуть вважатися фідуціарними. Так, він містить положення про отримання винагород, конфлікт інтересів та конфіденційну інформацію. При цьому порушення цих обов'язків є підставою для розірвання товариством контракту з директором без виплати компенсації.

До того ж, Закон про ТОВ передбачає ряд випадків, коли директор буде нести відповідальність за порушення фідуціарних обов'язків:

  • у разі введення в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, директор нестиме разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо повернення виплат товариству;
  • у разі порушення обов'язку щодо скликання загальних зборів учасників (якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року), та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, директор нестиме субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства; та
  • у разі порушення порядку вчинення значних правочинів чи правочинів із заінтересованістю, директор відповідатиме за збитки, заподіяні товариству.

Судова практика

Головною проблемою фідуціарних обов'язків є їх абстрактність та неготовність судів тлумачити ці обов'язки. Наприклад, при застосуванні статті 92 ЦКУ українські суди оцінюють лише формальну сторону питання – дотримання директором усіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Водночас, суди неохоче оперують такими оціночними категоріями як «добросовісність», «розумність», «інтереси товариства» та «зловживання повноваженнями».

Як наслідок, на практиці можуть виникати парадоксальні ситуації. Наприклад, коли директор формально виконав усі вимоги законодавства та установчих документів товариства, але його дії (бездіяльність) не можуть вважатися добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. І навпаки, розумні дії, але за межами формальних повноважень.

Для уникнення таких парадоксів суди США використовують так звані критерії «business judgment rule» до рішень директора, які завдали збитки товариству. За цією концепцією суд припускає, що директор діяв в найкращих інтересах товариства; його рішення були незалежними; його фідуціарні обов'язки були виконані належним чином, а прийняті рішення обґрунтовані. Спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання директором своїх фідуціарних обов’язків. У цьому разі вже директор зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Слід зазначити, що остання практика Верховного Суду дає надію, що в майбутньому застосування фідуціарних обов'язків може вийти на якісно новий рівень. У декількох справах стосовно оскарження дій директорів товариств у зв'язку з перевищенням їх повноважень, Верховний суд закцентував увагу на важливості оцінки поведінки директора на предмет добросовісності та розумності.

До того ж, Верховний Суд зазначив, що правовідносини між директором та товариством мають довірчий характер, і протиправна поведінка директора полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такого директора рішень (див. постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/21493/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17).

Законодавчі ініціативи

Безсумнівно, якісно новим етапом розвитку фідуціарних обов'язків в Україні стане прийняття проєкту Закону № 2493 від 25 листопада 2019 року «Про акціонерні товариства». Він передбачає той самий перелік фідуціарних обов'язків, що і англійський Закон про компанії 2006 року. При цьому Законопроєкт № 2493 містить детальний опис кожного такого фідуціарного обов'язку.

Однак останнє слово залишається за судами. Оскільки саме суди повинні відійти від формального підходу та вчитись оперувати абстрактними категоріями типу «інтереси товариства», «зловживання повноваженнями» тощо.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті