АПК під час війни: як зберегти та наростити ринки збуту
Приклад насіннєвої компанії «Маїс», якій на ходу довелося переорієнтовуватися на нові контракти
До нападу росії на Україну продукція вітчизняного АПК традиційно була експортною статтею №1 протягом багатьох років. Так, за підсумками 2021 року агропродукції було експортовано на $27,8 млрд, що склало понад 40% загальноукраїнського експорту. Причому порівняно до 2020-го цей показник зріс на 25%. Найбільшу частку в експорті продукції АПК посідало рослинництво: 2021 року на нього припало 56% агроекспорту, або $15,6 млрд у грошовому вимірі.
Повномасштабна війна стала справжнім випробуванням для галузі, порушивши вибудувані роками технологічні процеси та логістичні ланцюжки. Однак вітчизняні аграрії за будь-якої можливості намагаються зберегти виробництво та ринки збуту. Кожен з таких кейсів заслуговує на увагу, адже демонструє стійкість вітчизняного бізнесу.
Селекційне підприємство «Компанія «Маїс» з початком російського вторгнення втратило велику частину ринків збуту свого насіння кукурудзи. Території з посівами в Харківській області опинилися під перехресним вогнем або виявилися замінованими, а заплановану модернізацію виробництва на Дніпропетровщині відкладено на невизначений час. Попри ці виклики компанія продовжує розвиватися, відновлює втрачені бізнес-контакти з іноземними партнерами та навіть запускає нову селекційну станцію.
Як це вдається в умовах війни, чому немає можливості евакуювати виробництво повністю та якими є плани зі стратегічного зростання – спеціально для Mind розповів генеральний директор компанії Микола Федько.
Експорт: падіння суттєве, але не настільки значне, як очікувалося
Виклик 1: доставити замовлення клієнтам
У дні, коли почалася війна, ми мали завантажити й відправити за кордон чергові 15 фур з насінням. Машини вже стояли на території одного з наших заводів. Проте ми їх навіть не починали завантажувати: розуміли, що ніхто нікуди вже не поїде.
Цього року експорт нашого насіння мав вирости до 70% від усього обсягу продажів. Фактично, зараз ми виконали експортну програму лише на третину.
До 24 лютого наша компанія мала плани експортувати свій товар у п'ять країн світу. Але з п'яти країн до трьох доступ був через територію росії – це Казахстан, Узбекистан і Киргизстан. Фактично ці напрямки заморожено. Також фури, які виїхали ще до вторгнення, досі стоять на російському кордоні – їх не випускають із рф. Тобто клієнт з Узбекистану нам оплатив замовлення, ми його відвантажили, усі виконали свої зобов’язання, але замовник не отримав товар через позицію росіян на російсько-казахському кордоні.
Обсяг продажів до білорусі мав становити до 10–12% ринку всієї республіки. Ми багато років розвивали там бренд «Маїс», маємо кільканадцять вже зареєстрованих гібридів кукурудзи і багато – у процесі реєстрації. Наші гібриди добре конкурували з іноземними брендами. Цього року було законтрактовано великий обсяг насіння для посівної. Натепер контракти з цією країною розірвані. Чим, напевно, скористалися наші європейські конкуренти, які продовжують працювати й у Білорусі, й у росії.
Рішення: Ми склали новий логістичний шлях, зокрема й за сприяння Насіннєвої асоціації України (НАУ), щоб доставити нашу продукцію до замовників з Центральної Азії в обхід Чорного моря. Це складний процес, адже знайти транспорт і продумати, хто везтиме товар, – це лише третина справи. Решта – це отримати в короткий термін дозволи, сертифікати, підтвердження на транспортування новими країнами нашої насіннєвої продукції.
Тим паче, що терміни спливали. На початку березня були ще і складнощі з експортом: спочатку уряд його заборонив. Ми втратили багато дорогоцінних днів під час посівної, і за допомогою спеціалістів з НАУ і УКАБу відкривали необхідну для експорту ліцензію. На це пішло кілька днів, і це грало проти нас.
Насіння у березні – це не одяг чи консерви, які можуть почекати, нашим клієнтам потрібно виходити в поле. Тож ми все робили швидко і на ходу, щоб хоч що-небудь встигнути реалізувати цьогоріч. Відтак, хоч ми й планували падіння виробництва 2022 року на 35–40%, але вже зараз бачимо, що зменшимо площу ділянок гібридизації лише на 20–25%. Це немало, але є за що боротися.
Де закриваються одні ринки, з’являються інші
Виклик 2: знайти нові ринки збуту
Цьогоріч у планах було відкрити ще три європейські країни для експорту: Румунію, Угорщину, Словаччину. Наразі ці плани відтерміновані. Але попри проблеми, нам усе-таки вдалося почати тестування своїх гібридів у новій країні – Литві.
Звичайно, ситуація важка. Зараз основне завдання – забезпечити роботою наших співробітників, знайти можливості платити заробітну плату та виконувати всі зобов’язання перед клієнтами.
Складнощів у цьому додає й те, що ми вирощуємо надзвичайно широкий асортимент. Торік мали понад 50 гібридів у виробництві (від ФАО 170 до ФАО 550). Тобто, скажімо, ті гібриди кукурудзи, які вирощені для полів під Гданськом, не вдасться посіяти й отримати бажаний результат на ґрунтах Ташкента. Тож нам досить складно реалізувати товар, вирощений для конкретної країни, в іншій.
Рішення: Цьогоріч плануємо більше вирощувати насіння тих гібридів, які потенційно зможемо реалізувати як в Європі, так і в Україні, і в країнах Середньої Азії. Також паралельно намагатимемося встигнути експортувати насіння гібридів, що вже є в наявності, щоб максимально зменшити ризики. І на додаток завдяки партнерам будемо в пришвидшеному режимі отримувати дозволи й сертифікації.
Виробництво: зменшуємо на сході, але нарощуємо на заході України
Виклик 3: вирощування насіння в зоні бойових дій
У нас є три насіннєвих заводи, два з яких розташовано у Дніпропетровській області і один – на заході України. Насіннєві посіви розміщуємо в шести областях: Харківська, Дніпропетровська, Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька, Івано-Франківська. У перших двох областях ми вже підписали контракти з аграріями на вирощування нашого насіння. Однак це не вдасться реалізувати до кінця. І тут причини зрозумілі: мінування полів, активні бойові дії, складнощі з логістикою, безпекою працівників тощо.
Рішення: Тому плануємо наростити насіннєві посіви в західних областях, де уже зараз бачимо, що вдасться на 10–15 % збільшити площі. Намагаємося висівати, де тільки є можливість, адже потрібно працювати далі.
Селекція: попри війну запускаємо селекційну станцію
Виклик 4: збереження селекційного матеріалу
Весь генетичний банк нашої компанії знаходиться в Дніпропетровському регіоні. Воєнні дії від нас на відстані 120–130 км, а відтак досі наш генетичний потенціал перебуває в зоні ризику.
Зібрати і перемістити все разом дуже складно й потребує шалених людських та фінансових ресурсів. Це 7–8 фур для перевезення самого матеріалу, нові потужності для його зберігання, релокація спеціалістів і перенесення інфраструктури в стислі терміни – усе в комплексі зробити в стислі терміни нереально. А просто забрати насіння, щоб воно зіпсувалося на новому місці, – не має сенсу.
Рішення: зробили дублікати головних наших селекційних форм і вивезли їх у безпечне місце, а частину залишили. Просто бачимо, що рентабельніше працювати саме в такий спосіб, адже селекційне виробництво складно запакувати в тривожну валізку на вісім вантажівок.
Виклик 5: відкриття селекційної станції
На Тернопільщині ми ще раніше планували відкрити селекційну станцію, з усіма селекційними роботами: схрещування, добір, випробування гібридів, спостереження, первинне розмноження насіння тощо. Для цього закупили в Німеччині селекційну сівалку, комбайн, інше професійне обладнання, планували обладнати відповідні приміщення для персоналу. Але через війну спочатку це все зупинилося. Був ризик, що робота не відновиться.
Рішення: запускатися попри всі умови. Ми вирішили стартувати негайно, у тих умовах, що маємо. Ми не стали чекати презентабельної картинки з новим офісом і територією зі стриженим газоном, де працівники п’ють каву та мають усі зручності для роботи. Проте ми стартували як могли й почали наші селекційні дослідження в повному запланованому обсязі. Ми сформували хорошу команду науковців, агрономів, їхніх помічників. Закуплена нова селекційна техніка. Вона ще в Німеччині, проте ми розраховуємо, що восени зможемо безпечно її завести в Україну і використовувати. Головне на сьогодні, що ми запустилися!
Це теж важливий психологічний аспект для нашої компанії, який демонструє: попри війну, звірства й смерті процес створення нового геному триває. Це сигнал для всіх, що ми не зупиняємося у своєму прогресі. Ми впевнені, що добро переможе.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
