Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї

І як протистояти діям агресора

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї
Фото: УНІАН

Після розпаду Радянського Союзу росія постійно намагалася відновити свою міць на міжнародній арені та була доволі креативною у формах ведення гібридної війни. Одним з інструментів ведення такої війни довгий час були енергетичні ресурси, які країна використовувала для отримання геополітичної переваги, особливо у відносинах з ЄС. Водночас росія не втрачала можливостей використати свої важелі впливу на інших ринках, зокрема сільськогосподарської продукції, які сьогодні стали політичним полем битви. Що відбувається на останньому і як росія використовує зернові як зброю, розповіла Mind провідний експерт економічних і соціальних програм Центру Разумкова Катерина Маркевич.

Позиції росії як лідера на світовому ринку зернових (2001 року на росію припадав лише 1% світового експорту пшениці, 2021-го – 18%) дали можливість використати їх як небезпечний інструмент міжнародного впливу. .

Зокрема, задля зміцнення своїх позицій ще 2007 року країна-агресор обговорювала ідею створення «зернової ОПЕК», яка мала об’єднати Казахстан, росію та Україну. Міжнародна зернова біржа мала стати інструментом ведення росією нової гібридної війни, оскільки будь-який картель руйнує ринкові механізми торгівлі та може стати в пригоді хіба що в період торгових воєн.

На початку квітня дмітрій медведєв заявив, що експорт зернових є «тихою, але потужною зброєю, оскільки продовольча безпека в низці країн залежить від російських постачальників». росія продовжує розширювати присуність на нових ринках, постачаючи зернові до більш ніж 90 держав.

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї
Фото надане авторкою

Проблема глобальної продовольчої кризи

Від початку військової агресії росії на території України стало зрозуміло, що голод ширитиметься світом, а загроза продовольчій безпеці зростатиме. У звіті ООН про вплив війни в Україні на торгівлю та розвиток  зазначається, що високі ціни на зернові, енергоресурси, добрива та логістику, порожні зернові сховища, а також наслідки пандемії COVID-19 загрожують продовольчою кризою та голодом для мільйонів людей. Внаслідок пандемії кількість людей, які стикнулися з голодом, з 2019 року зросла зі 135 млн до 283 млн осіб, ще 45 млн перебувають за крок до голоду .

Найнебезпечнішою буде ситуація в африканських країнах, які значно залежать від імпорту продовольства, особливо для розореного громадянською війною Ємену.

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї
Фото надане авторкою

росія робить усе можливе, щоб зруйнувати потенціал сільського господарства та спровокувати продовольчу кризу не лише в Україні, а й у світі.

Для України сільське господарство є однією з найбільших експортних галузей України: 2021 року аграрний сектор України сформував понад 10% ВВП. Лише за декілька днів війни частина сільськогосподарських полів в Україні перетворилися на поля битви: частина полів була замінована, техніка знищена або вивезена на непідконтрольну Україні територію.

Зернові окупанти вивозять переважно до Криму і вже звідти експортують. Хоча півострів знаходиться під санкціями, постачання йдуть через посередників та інші порти. Так, торік Крим отримав близько $17 млн від експорту пшениці до Сирії, Лівану, Конго, Туреччини та Єгипету.

Ціновий колапс

Зростання цін на продовольчі товари (індекс продовольчих цін ФАО у березні досяг рекордного максимуму та становив 159,7 пункта (158,5 – у квітні) ), пальне та добрива похитнуть глобальні продовольчі ринки, що загрожує соціальній стабільності та протестами, особливо в країнах, які мають слабші системи соціального захисту та внутрішньополітичну напруженість. Зросла ймовірність заворушень: на початку березня в Іраку пройшли протести через зростання цін на продукти харчування .

Війна росії проти України має негайні наслідки для світових продовольчих ринків, враховуючи роль цих країн як головних експортерів пшениці, соняшникової олії, ячменю та кукурудзи.

На початку квітня Європейська комісія дійшла висновку , що вторгнення росії «значно порушило сільськогосподарські ринки, створивши велику невизначеність щодо майбутньої глобальної доступності зернових та олійних культур».

На світовому ринку зернових наразі рівень пропозиції є достатнім, щоб прогодувати світ. Проте через скорочення постачань з України (експорт зерна наразі обмежений до 500 000 тонн/місяць порівняно з 5 млн тонн до війни ) та росії, на які за даними Всесвітньої продовольчої програми ООН припадає майже 30% світового експорту пшениці, 24 лютого до рекордно високих рівнів підвищилися ціни – $316,5/тонну пшениці (20 травня 2022 року ціна зросла до $422).

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї
Фото надане авторкою

Порушення посівної кампанії, а також можливий зрив збору врожаю зернових в Україні, руйнування складів та елеваторів, інфраструктури й сільськогосподарської техніки, особливо у східних і південних областях України, зупинення відвантаження з портів Одеси, Херсону та Миколаєва, з яких експортується понад 90% українського зерна, стали причиною підвищення цін.

Якщо українські порти будуть ще довгий час заблоковані, а залізниця, якою країна намагається здійснювати перевезення, матиме пошкодження, то ціни й надалі зростатимуть. Невелика кількість зернових просувається залізницею на Захід України через Румунію та Польщу. Водночас логістика є досить дорогою.

У 2014 році під час анексії Криму та бойових дій на Сході країни, ціни зросли на 15–20%, а за чотири-п’ять місяців  «відкотилися» назад. Оскільки бої відбувалися в східних регіонах, які не є сільськогосподарськими регіонами, продовольчої кризи як такої не відбулося. Сьогодні ж масштаб проблеми інший.

Зростання цін на зернові автоматично впливає на м’ясо-молочну продукцію, оскільки кукурудза, ціна на яку зросла майже до $350 за тонну (у січні ціна становила $276/тонна) , використовується як корм. Лише 12% кукурудзи споживається в їжу.

«Колоніальна» залежність країн від росії

Від російської та української пшениці найбільш залежними є країни Близького Сходу та Африки: Іран, Туреччина, Єгипет, Нігерія, Саудівська Аравія, Бангладеш, Ізраїль, Судан, Танзанія, Індонезія, Пакистан, Туніс, Ємен, Ліван та Лівія. Покрити імпорт завдяки внутрішньоафриканській торгівлі неможливо внаслідок недостатньої пропозиції, відсутності ефективної логістики та потужностей для зберігання сировини. На 100%, окрім зазначених, залежні від імпорту російської пшениці Грузія та країни СНД – Казахстан, Вірменія, Азербайджан .

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї
Фото надане авторкою

Про залежність переважної більшості країн Африки від росії свідчить голосування в Генасамблеї ООН стосовно засудження її вторгнення в Україну, переважна більшість яких утрималася. Це спричинено залежністю не лише від імпорту російського продовольства, а й зброї. Протягом останніх 15 років росія була найбільшим постачальником зброї на континент і забезпечувала понад 50% усієї зброї, що продавалася до Африки.

Затягнути пасок: як росія використовує зернові у якості зброї
Фото надане авторкою

Переорієнтування на нові ринки

Війна довела, наскільки сильно країни залежні від російського та українського імпорту. Фізичні та матеріально-технічні збої, пов’язані із санкціями, а також високі ціни на сировину, тривалі строки доставки та високі витрати на виробництво вплинуть на глобальні ланцюги створення вартості. І хоча російські порти працюють, є проблеми з відвантаженням російської продукції та оплатою за неї. До того ж уряд росії вдався до протекціоністських заходів, запровадивши заборону на експорт пшениці, ячменю, жита та інших зернових до 30 червня 2022 року до ЄврАзЕс.

Обмеження, зокрема квоти на ліцензування, призведе до подальшого тиску на ціни та дефіциту продукції у світі. У такий спосіб путін використовує зернові як зброю та загрожує продовольчій безпеці країн.

Це все спричинить переорієнтування на нових постачальників. Індія веде перемовини про доступ до ринків Єгипту, Туреччини, Нігерії та Ірану. Бразилія та Австралія мають намір експортувати до Туреччини та Судану. Прискориться експорт із Франції, Німеччини, Румунії, Польщі та Литви, на які припадає 80% загального експорту пшениці з ЄС.

Європейська комісія прогнозує збільшення експорту зернових з ЄС на 30%. Імпортери тим часом скасовують обмеження, щоб отримати зерно різного походження, іноді нижчої якості. Водночас вони змушені скорочувати закупівлі через високі ціни та дорогу логістику. За попередніми оцінками світова торгівля зерном може скоротитися на 12 млн протягом поточного маркетингового року .

Чи врятує ситуацію ембарго?

Експорт пшениці для росії став маніпулятивною зброєю, а дестабілізація на продовольчих ринках – інструментом глобальної проєкції сили. Торгівля з агресором і залежність від нього багатьох країн показали всю небезпеку. І якщо війна затягнеться до осені, коли експорт зернових прискорюється, проблеми лише загостряться.

Оголосити ж ембарго на російське продовольство або встановити обмеження на його закупівлю було б доцільним кроком в умовах війни, але це навряд чи можливо, оскільки може згубити мільйони людських життів. Отже, покладаючись на імпорт продовольства, країни мають враховувати геополітичну мету країни-експортера, а також за потреби формувати резерви на випадок непередбачуваних ситуацій.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло