Захист НАТО: що передбачають статті Північноатлантичного договору країн-учасниць

Захист НАТО: що передбачають статті Північноатлантичного договору країн-учасниць

І як можуть діяти учасники Договору після падіння ракети на території Польщі

Захист НАТО: що передбачають статті Північноатлантичного договору країн-учасниць
Фото: REUTERS

Після 15 листопада 2022 року на території Республіки Польщі стався інцидент, пов'язаний із ракетною атакою країни-терориста російської федерації по критичній інфраструктурі України. Так, на території Польщі за 8 км до українського кордону впала ракета. У засобах масової інформації повідомлялося як про те, що вибухи були спричинені залишками збитої ракети, так і про те, що, можливо, ракета була випущена українськими силами ППО по російській ракеті, внаслідок чого загинули дві людини. Не оскаржуваним у будь-якому разі є той факт, що інцидент стався з вини російської федерації. Пізніше з огляду на те, що Польща є членом НАТО, представники Альянсу проводили екстрені перемовини щодо реагування на інцидент. Обговорювалася ймовірність того, що країни НАТО активують через цей інцидент одну із статей Північноатлантичного договору. Що передбачають статті, на які неодноразово посилалися ЗМІ, польська сторона та інші країни – учасниці НАТО, Mind розповів Денис Соловей, адвокат, партнер Gracers. 

North Atlantic Treaty Organization (Організація Північноатлантичного договору – НАТО) – це міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 30 держав. В основу його діяльності покладено Північноатлантичний договір, що підписаний 4 квітня 1949 року у Вашингтоні, США, округ Колумбія.

Після падіння ракети на території Польщі і серед політиків, і серед засобів масової інформації почала поширюватись новина, що Республіка Польща може “активізувати” 5 статтю Північноатлантичного договору.

Нато
Позапланова зустріч лідерів G7 після падіння ракети у Польщі.
Фото: REUTERS

Про що йдеться в статті 5?

Так, у статті 5 Північноатлантичного договору зазначено: «Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або  кількох із них у Європі чи в Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх і  відповідно вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону,  підтверджене статтею 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй (995_010), надасть допомогу тій Стороні або Сторонам,  які зазнали нападу, й одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими  Сторонами, такі  дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою  відновлення і збереження безпеки в Північно-Атлантичному регіоні.

Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв'язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення  і  підтримання міжнародного миру та безпеки».

Отже, напад на одного з 30 учасників НАТО є нападом на усіх її учасників, і кожен з її учасників надає допомогу тому, на кого напали.

Що передбачає стаття 4?

Проте статтею 4 Північноатлантичного договору передбачено, що сторони консультуватимуться між собою щоразу,  коли, на думку якоїсь із них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін.

Тобто кожен окремий випадок агресії щодо учасників НАТО має бути відповідно кваліфікований.

Отже, країни по кожному окремому випадку отримують консультації та ухвалюють рішення, які у свою чергу є висловленням колективної волі всіх 30 країн-членів, оскільки всі рішення приймаються за загальною згодою.

У кожної країни-члена є постійна делегація в політичній штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, яка й представляє кожну країну щодо консультацій та ухвалення рішень.

Тобто не буде автоматичного удару по країні, що напала / могла напасти на окремого члена НАТО, країни в будь-якому разі мають ухвалити рішення.

Так, найперше сама країна, на яку було здійснено збройний напад, має ініціювати консультації відповідно до статті 4, проконсультуватися для ухвалення відповідного рішення. Варто зазначити, що сама Республіка Польща не застосовувала статтю 4 Північноатлантичного договору. Посли НАТО збиралися для обговорення ситуації щодо інциденту загалом.

Хто міг ініціювати вживання певних заходів із боку НАТО? 

Інші учасники не можуть ініціювати початок вживання заходів, направлених на врегулювання ситуації без волевиявлення країни, на території якої стався напад, без відповідних процедур. Така процедура у свою чергу є своєрідним запобіжником необґрунтованих воєнних дій.

Отже, стаття 1 Північноатлантичного договору каже, що «сторони зобов'язуються, як це визначено в Статуті Організації Об'єднаних Націй, вирішувати всі міжнародні спори, учасниками яких вони можуть стати, мирними засобами й у такий спосіб, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир».

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло