ChatGPT та освітня реальність: новітня технологія може стати помічником у навчанні

ChatGPT, немов лавина, увірвався в наш медіапростір. Ще до офіційного доступу до технології в Україні ми вже тестували ChatGPT і дискутували, як він акселерує креативну АІ-революцію. За допомогою чат-боту автори генерують поради, огляди, есе, ідеї та оповідання. А учні з усього світу використовують його, щоб швидше знаходити інформацію, зв’язувати розрізнені дані та… обходити систему. Про можливості й проблеми використання чат-боту в галузі освіти розповів Mind CEO Projector Institute, видавець Telegraf.Design Олександр Трегуб.

Департамент освіти Нью-Йорка заборонив ChatGPT у школах. Речниця Дженна Лайл переконана, що «попри можливість інструменту давати швидкі й прості відповіді, він не розвиває критичне мислення та вміння розв'язувати проблеми, що важливо для академічних і життєвих успіхів». Освітня система давно не реагувала на технології так блискавично швидко.

Але новин про співіснування ChatGPT з освітою все більшає. Наприклад, чат-бот склав випускний MBA-тест із ділового адміністрування від Вортонської бізнес-школи, впорався на C+ із фінальними екзаменами школи права в Університеті Міннесоти, склав іспит для отримання медичної ліцензії у США. Тому головне запитання: чи допоможуть учням AI-програми розвиватися або це просто витончені інструменти плагіату, фейків та обходу навчальних вимог?

Проблема освіти не АІ, а застаріла система

Освітня система, якою ми досі користуємося, сформована в минулому сторіччі та влаштована за принципом фабрики. Це механізм переплавлення унікальних людей в уніфікованих спеціалістів. За радянських часів у класах-цехах відбувалася обробка учнів так, щоб вони отримали стандартизовані знання й погляди, мінімально відрізнялися та легко розподілялися в комірчини суспільства державним замовленням.

У тоталітарній радянській системі такі освітні підходи були безжально ефективними. Вони дозволили вирішити питання індустріалізації, збудувати виробничий комплекс і корелювали з принципами планової економіки.

Контроль учнів залишається головною функцією освіти

Усім добре відомі формати, як оцінки, іспити, сертифікації, контрольні роботи, реферати, тести, навчальні плани мають забезпечити головну мету масового виробництва – стандартизувати якість випускників-виробів. Іноді на все життя може вплинути один-єдиний іспит, де дитина розгубилася й показала гірші результати. Бо тих, хто не відповідає єдиним стандартам, система видаляє, використовуючи арсенал покарань, зокрема обрізаючи шанси на вступ до сильного університету.

Ось чому нью-йоркський департамент освіти так терміново відреагував на дедалі більшу популярність ChatGPT. Бо він розмиває основу основ – функцію контролю.

За іронією долі радянська система вже не забезпечує і контролю якості. Подивіться на сьогоднішніх випускників і переконайтеся: дипломи й оцінки не гарантують ані рівня знань, ані успішності кар’єри. Безліч студентів не пишуть реферати самостійно, послуга замовлення дипломних робіт квітне в Україні й не тільки, а специфічні корупційні взаємини в наших закладах освіти перетворили деколи ефективні процедури контролю якості на карго-ритуали. Роботодавці втрачають довіру та інтерес до них, звертаючи все більше уваги на портфоліо й реальні вміння людини.

Ми в Projector уже робимо до цього перші кроки: запустили проєкт AI Lab, у межах якого робитимемо дослідження, освітні події, курси, медіа. Перші навчальні програми відкриваємо вже влітку.

Як переосмислити освітній процес

1. Найперше, поставити в центр людину. І спитати себе, чи можемо ми вчитися не через пресинг, контроль та уніфікації? Просто згадайте, коли самі справді чимось захопилися, ви розвивалися заради оцінок чи тому, що вам це просто подобалось? Чи може студент вчитися не через страх, а інтерес?
2. Наступний крок – повернути студентам право на унікальний освітній досвід. Рухатися за власним темпом і навчальною траєкторією. І водночас нести за це відповідальність, у тому числі за результати, що досі під опікою держави (яка так і не спромоглася скласти актуальний класифікатор креативних професій).
3. Розбити жорсткий, мов палиця, маршрут школа – університет – робота. Бо сьогодні доступний цілий спектр ефективних можливостей: gap year, курси та вільна освіта, кар’єра одразу після школи та концепція навчання протягом життя замість 4–6 років поспіль.

Звичне для молоді цифрове середовище має дати студентові можливість навчатися й жити де завгодно, мандрувати, вчитись у власному темпі та за власним шляхом. Хибно обирати між офлайн- та онлайн-форматами – вони мають не конкурувати, а доповнювати один одного: в онлайн можна перенести персональні формати (лекції, індивідуальні проєкти), а в офлайні формувати спільноту, дружбу, спільнотворчість.

Зміна фокусу: від контролю до вільної освіти

Не варто думати, що нейроінструменти – це чарівні лампи, які можуть зробити все. Так, завдяки АІ кількість контенту й ефективність інструментів справді збільшиться кратно. На нас чекає маса нового контенту, книжок, текстів, графіки, аналітики. Кожен зможе згенерувати рекламу чи написати есе в АІ-інструментах. Це нові правила гри, і освіта не може від них закриватись.

Мої студенти-дизайнери вже зрозуміли потенціал технології: вони шукають ідеї, скетчать і реалізовують проєкти з використанням нейромереж. При цьому вони не є гіршими виконавцями. Ось що корисного їм дають інструменти АІ:

• вони витрачають у десятки разів менше часу на рутину;
• легше реалізовують амбітні ідеї;
• сміливіше підходять до задач, бо менше обмежені в реалізації.

Та перед студентами постає новий тип проблем. Якщо нейромережа готова якісно виконати твою команду, то ти маєш сфокусуватися на найскладнішому:

• Як зробити проєкт справді цікавим?
• Як наповнити його сенсом?
• Як виділитися серед інших проєктів?

Ці виклики вимагають від людей оригінального мислення, нестандартних запитів, широкого кругозору й інтересів. Так, навички створення продуктів руками стануть менш важливими, але ми отримаємо дещо більше – необхідність оригінально мислити, щоб творити. А нова освітня система має виховувати не стандартизованих людей, а їх протилежностей – оригінальних особистостей.

Чому АІ – не ворог, а помічник освіти вже сьогодні

Існує уявлення, що нейромережі спровокують людину перестати мислити. Я ж очікую протилежного результату. Наприклад, вивчення діяльності Богдана Хмельницького з використанням нейромереж може стати захопливим: учні не лише зубритимуть дати, а й занурюватимуться у справжній контекст епохи.

Такі завдання допоможуть більш гнучко та швидко вивчати політичну ситуацію. Наприклад, щоб змоделювати сценарії розвитку подій, які були б успішними альтернативами до союзу з московією.

Школі доведеться відмовитися від єдиних знань для всіх і лише задавати вектор пошуків і курирувати результати, виховуючи головне вміння – які запитання ставити, щоб знаходити цікаві відповіді. Це цілком сократичний метод, поєднаний із технологіями.

Вивчаючи визвольну боротьбу Хмельницького, учні можуть:

• малювати комікси;
• створювати сценарії вистав;
• моделювати події;
• писати історичні художні твори;
• міркувати про вплив подій минулого на сьогодення.

Освітня система відходитиме від зубріння правильних відповідей і все більше повертатиметься до формування мислення: через дискусії, проєкти, творчі колаборації, практики зв'язування розрізненої інформації. І в такий спосіб формуватиме досвід і думку, які будуть унікальними в кожного учня.

Тож відповідь така: ChatGPT і будь-яка інша нейромережа не вбивці освіти. Це помічник, екзоскелет, який допоможе значно пришвидшити отримання та створення інформації, щоб посилити творчий потенціал учнів.
Ми маємо зробити ставку на людину, якій цікаво. Тоді вона буде знаходити, розбиратися, зв'язувати й мислити.

Нинішня система відбиває мотивацію ризикувати та досліджувати навіть у тих, кому було цікаво спочатку. А от заборона технологій, що вже прийшли, – це і є відмова від мислення.