Логістика у прифронтових регіонах: нові виклики для бізнесу
Змінені ланцюги постачання і людський ресурс – на прикладі виробника питної води
Щодня ЗСУ крок за кроком звільняють нашу землю у ході контрнаступу. Регіони, які перебували тривалий час під окупацією, потребують особливих стратегій і бізнес-рішень для підприємців, які повертаються на звільнені території. Сергій Муренко, Supply Chain Management Director, IDS Ukraine, розповів Mind на прикладі роботи компанії, як змінилася логістика доставки води у прифронтові регіони й не тільки.
Повернення бізнесу додому
Головним викликом, з яким стикаємось і ми, і більшість українських бізнесів, є руйнування дистрибуційної інфраструктури на звільнених територіях. На початку великої війни багато власників підприємств втратили активи внаслідок руйнувань або ж максимально вивезли важливі деталі, щоб ними не скористався ворог. І коли бізнес повертається додому, доводиться відбудовувати більшу частину, а іноді навіть починати все з початку.
Якщо говорити про IDS Ukraine, то з початку повномасштабного вторгнення ми втратили доступ до складів у Мелітополі, Бердянську, Херсоні, Маріуполі, Ізюмі, Лисичанську, Сєверодонецьку. 2018 року на заводі в Голій Пристані була встановлена нова лінія розливу води, вартість якої становила 30 млн грн. Наразі підприємство знаходиться на окупованій території, ми не маємо доступу для оцінки стану приміщень та обладнання, тож нам не відомий навіть приблизний поточний стан заводу. Після деокупації ми зможемо провести аудит й оцінити вартість збитків.
Завдяки зусиллям наших військових було звільнено склади в Ізюмі та Херсоні. Враховуючи, що в цих містах пошкоджена інфраструктура та є брак людських ресурсів, ми ухвалили рішення обслуговувати їх не напряму з наших виробництв, а з найближчих складів наших дистрибуторів і логістичних операторів із сусідніх міст. Цю практику поширюємо на всі звільнені регіони, адже для повного відновлення робочих процесів та інфраструктури потрібен час, а залишати людей без води не можна в жодному разі. Ми маємо різні зони: Дніпро і Харків – для звільнених територій Луганщини й частково Донецької області; склади в Запоріжжі використовуватимуться для звільнених міст і сіл південного напрямку.
Скільки потрібно часу для повного відновлення? Це питання індивідуальне й залежить від рівня пошкоджень. Наприклад, етап запуску складів у Херсоні ми не пройшли досі, оскільки втрати інфраструктури й особливо людського ресурсу виявилися дуже суттєвими. Крім того, безпекова ситуація на звільнених територіях наразі не сприяє швидкому відновленню через продовження обстрілів і руйнувань.
Прифронтові регіони
Якщо узагальнити ситуацію з роботою в прифронтових регіонах, то вона виглядає таким чином. Наприклад, є міста Марганець і Нікополь, вони знаходяться безпосередньо на лінії бойових дій. Ми щодня бачимо у зведеннях Генштабу інформацію про прильоти, жертви, руйнування. Проте компанія продовжує обслуговувати ці міста зі складів у Дніпрі.
Ми скорегували графік постачання в безпосередній координації робочої команди з військово-цивільними адміністраціями та перейшли в цих регіонах на «ручне» управління. Скажімо, якщо є обстріл – машина не виїжджає, а чекає «сигналу». Щоб не допустити нестачу води через непередбачувані дії ворога, ми скоригували запас на торгових точках, суттєво збільшивши його.
Згадується період, коли Марганець обстрілювали чи не щоночі. Ціллю ворога була житлова зона, по якій він завдавав із певною періодичністю нічних ударів. Колеги, які там жили, майже кожного вечора забирали дітей, сідали в машини й виїжджали з території прильотів у поля. Там ночували, а зранку поверталися додому і йшли на роботу возити воду.
І це лише один приклад роботи в прифронтових регіонах, а таких історій української мужності та незламності тисячі.
Співпраця під час війни
Варто розуміти, що робота в деокупованих та прифронтових регіонах неможлива без тісної співпраці з військовими адміністраціями та громадськими організаціями. У випадку з доставкою найважливішого продукту – води – необхідна взаємодія ще й на національному рівні.
Тому ми маємо чинну гуманітарну програму, яку реалізовуємо за сприяння Офісу Президента України та в тісній взаємодії з військовими адміністраціями. Був місячний період, коли ми щодня відправляли по 12 фур води спільним тоннажем 300 тонн у три ключові напрямки – Берислав, Кривий Ріг і Нікополь.
Далі вода з цих міст розподілялася представниками держави.
Звісно, враховуючи напрямок, виникали великі виклики з погляду логістики, адже не в усі місця машини могли доїхати через обстріли. У такому разі ми зв`язувалися з координатором від військової адміністрації, який переадресовував фуру в більш безпечне місце.
З гордістю можу сказати, що жодна з машин не розвернулася й не повернулася з водою на склад, усі обсяги були доставлені.
Запити фронту
Коли ми побачили, що запити на гуманітарні постачання води на фронт і на деокуповані території суттєво зролис, ми структурували цей процес, починаючи від планування виробництва та накопичення запасів до обліку й розподілу.
Якщо узагальнити, то є три типи запитів:
- індивідуальні від військових частин, волонтерів, фондів;
- регулярні постачання, які йдуть на адресу обласних адміністрацій для підтримання цивільної інфраструктури;
- загальнонаціональні.
У компанії є закріплені працівники, які опрацьовують кожен запит і ранжують заявки. Ми маємо спеціальний запас на складах саме для гуманітарної допомоги. У випадку екстрених ситуацій готові оперативно відвантажити потрібні обсяги. Наприклад, лише в південні регіони за перший місяць після Каховської трагедії доставили 5 млн літрів.
Окрім води, до гуманітарних запасів належить і велика кількість енергетика «Воля», адже суттєва частка цього продукту їде на фронт. Ба більше, я з впевненістю можу сказати, що «Воля» з'явилася в окопах раніше, ніж на полицях супермаркетів.
Що очікує підприємців, які заходять на звільнені території
Перш за все варто розуміти, що на звільнених територіях кардинально змінився людський професійний баланс. Люди, які були носіями знань, досвіду, завдяки яким компанія працювала до окупації, здебільшого залишили ці території.
Щоб вони повернулися (або щоб виростити нових фахівців), потрібен час і зусилля. Необхідно вже зараз формувати кадровий резерв, який працюватиме на цих територіях одразу за відрядним принципом. Це певною мірою копіювання мілітарного підходу, коли частина воює, а потім їде на ротацію. Доведеться відновлювати інфраструктуру. Загальний рівень сервісу буде зовсім інший.
Чим довша окупація – тим більше труднощів і триваліший час адаптації. Тож ключове завдання підприємств – інвестиція в людський ресурс у вигляді навчання, підбору професійного персоналу та залучення експертів до відновлення бізнесу і країни загалом не в момент підняття українського прапора на деокупованій території, а вже зараз.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
