Культурна спадщина «у цифрі»: як зберегти артефакти української історії та мистецтва
Оцифрування та 3D-моделювання стануть в пригоді археологам і мистецтвознавцям України
Повномасштабне вторгнення в Україну висвітлило дуже багато різноманітних проблем, які у прихованому вигляді підточували українське суспільство, але здавалися непомітними чи другорядними. Війна ж проявила стратегічну важливість одних речей та зняла фокус з інших, і змусила по-новому поглянути на вже знайомі речі. Несподівано рашистська навала унаочнила стратегічну важливість культурної спадщини – всі, від школярів до органів виконавчої влади, згадали, що без неї не буде культури, а отже, не буде й України. Формула тут дуже проста: є спадщина – є історія – є суб’єктність – є Україна.
Як зберегти українські твори мистецтва, довести їх належність українським музеям, а також познайомити світ з українською культурою і надбанням пращурів за допомогою технологій, розповів Mind геоінформатик, археолог, літературознавець, експерт із фотограмметрії та цифрових технологій в археології, співавтор проєктів громадської організації «Архаїка» Симон Радченко.
Громадська організація «Архаїка» працює над збереженням і дослідженням української культурної спадщини в Україні та за кордоном у проєкті Preserving Ukrainian Legacy в партнерстві з колегами зі Сполучених Штатів – NGO «CyArk». За допомогою американських колег і підтримки Ягеллонського університету в Кракові представники громадського сектору й музейники з Києва, Дніпра та Запоріжжя опанували новітні технології тривимірного оцифрування археологічних артефактів й отримали обладнання для оцифрування їх у своїх установах.
Зберегти культурну спадщину допоможуть сучасні технології
Важливою новацією в загальному консенсусі щодо збереження культури стала давно відома фахівцям істина: твори мистецтва, артефакти та інші скарби України обов’язково мають бути оцифровані. Останнє зменшить невідворотні втрати від влучання російської ракети в музей і дозволить зберегти бодай якусь інформацію про конкретний артефакт.
Крім того, це ще й найкращий спосіб показати культурну спадщину людям на відстані, а може і дати «помацати» її у віртуальній реальності. І нарешті, оцифрування археологічних артефактів – це можливість вести максимально повний і чіткий облік злочинів проти культури, за який загарбникам буде виставлено рахунок.
Тому не дивно, що з початком повномасштабного вторгнення зріс запит на цифрове дослідження та збереження об’єктів культурної спадщини – від тисячолітніх археологічних артефактів до архітектурних шедеврів і сучасного цифрового мистецтва.
Труднощі в оцифруванні музейних артефактів
Але українська археологія і музейна справа були зовсім не готові до цього. Обладнання та фінансування немає, архіви приватно зберігаються під столами дослідників-ентузіастів, а головне – фахівців із цифрового дослідження спадщини можна полічити на пальцях.
Крім того, швидких змін у цій сфері годі й чекати: Україна – велика країна зі значною кількістю музеїв і тисячами артефактів.
Щоб системно вплинути на розгалужену мережу об’єктів та осучаснити її, різні діячі на різних рівнях мають свідомо рухатися в одному напрямку. Також бажано ще й бути готовими до таких змін і почувати себе достатньо комфортно, щоб змінюватись, опановувати нові навички й вирішувати нові завдання.
Тому археологічну спільноту треба поважати та підтримувати – це неодмінна умова позитивних змін у вивченні і збереженні культурної спадщини. І саме через це не можна просто направити фахівців з ЮНЕСКО, щоб вони оцифрували всю спадщину в Україні, чи закидати археологів мільйонами доларів в очікуванні швидкого результату. Такі дії просто зменшать можливості фахової спільноти до розвитку й осучаснення. А для того, щоб зміни були якісними, вони мають впроваджуватися різнобічно, комплексно та злагоджено.
Тривимірні моделі допоможуть відкрити світові українську спадщину
Гарна новина полягає в тому, що такі зміни можливі. І, хоч й у невеликих масштабах, вони в Україні відбуваються. Упродовж декількох місяців музейники працюють із тими об’єктами, які визначили як найважливіші у своїх установах. Вони не лише виконають практикум з оцифрування культурної спадщини, а й підвищать рівень цифрового захисту вразливих артефактів (звісно, за постійної дистанційної підтримки українських та американських фахівців).
Згодом тривимірні моделі зберігатимуться у відкритому доступі на віддалених серверах і репрезентуватимуть різні сторінки української історії широкому загалу.
Ба більше, вони стануть основами для наукових публікацій, віртуальних виставок та інших активностей, спрямованих на представлення української культурної спадщини у всьому світі. Для значної кількості (хоч і не для всіх) українських археологів цей напрям є доволі новим, адже крім історичного контексту вимагає навичок технічної фотографії, роботи зі специфічним програмним забезпеченням, а також додаткових технічних компетенцій для відповідей на поточні виклики проєкту. Але саме такою і є нині археологія – складною, міждисциплінарною і вразливою, як і предмет її вивчення.
Для створення 3D-моделі достатньо методу фотограмметрії і смартфона
Водночас сама процедура роботи є доволі простою і доступною. Метод оцифрування артефактів, обраний проєктом Preserving Ukrainian Legacy, називається фотограмметрією – тобто вихідними даними для тривимірних моделей є звичайні фотознімки.
Кожен предмет фотографують від сотні до декількох тисяч разів із різних ракурсів, потім знімки обробляють спеціальними програмами. За день таких моделей можна зробити декілька, при чому незалежно від якості камери – треба лише опанувати простий алгоритм дій і звикнути до нових завдань.
Зазначу, що оцифрувати невеликий горщик набагато простіше, ніж масивний корабель. Звісно, точні моделі потребують дорогого спорядження, але часто для отримання пристойного результату достатньо і смартфона.
Така доступність – це ще одна чудова новина для всієї галузі, адже не кожен музей чи дослідник має сучасну камеру, а оцифрування має відбуватися повсюдно. Тут і стає очевидною перевага фотограмметрії – займатися нею порівняно легко, і можливість робити гарну й важливу роботу мало залежить від інституційного забезпечення.
Незабаром можна буде запросити відвідувачів на віртуальну екскурсію
Тому замість того, щоб просто надавати обладнання, проєкт поширює саме технології оцифрування, тобто підвищує фаховий рівень спільноти та збагачує її новими навичками. І формування команди, у якій об’єдналися і фотографи, і музеєзнавці, і археологи, і фахові розробники, дає гарний шанс на ширше розповсюдження технології там, де на це є запит. І на формування запиту там, де його поки що немає.
Зроблені ж під час практикуму моделі залишаться у власності музейних установ, до яких вони належать, але водночас будуть викладені у відкритий доступ – самими цими установами, а також «Архаїкою» та американським учасником проєкту.
На віртуальному репозиторії CyArk тривимірні моделі української культурної спадщини стоятимуть поруч із неймовірними скульптурами з Рапа-нуї або давнього міста Помпеї, резервна ж копія всіх даних зберігатиметься у Каліфорнії.
Подальша їхня доля може бути різною – від наукового дослідження до формування віртуального музею української спадщини – і буде розкрита майбутніми проєктами такого типу.
Важливо, що без повільного та складного процесу посилення всієї галузі загалом поліпшення не відбудеться. І що це поліпшення точно не буде швидким. Але спільні зусилля ведуть українських археологів у напрямку посилення та осучаснення, і наша спільнота докладає всіх зусиль для захисту культурної спадщини, а отже, й української суб’єктності, у війні та поза нею.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
