Теорія прапорів: як підприємцю жити на три країни, не порушуючи закон
І як підвищити фінансову гнучкість і захист активів
Теорія трьох прапорів – це стратегія глобальної мобільності та фінансового планування, яка дозволяє максимально використовувати переваги різних країн для громадянства, бізнесу й податкового резидентства. Основна мета цієї концепції – забезпечити свободу, захист активів, фінансову стабільність і мінімізацію податків у межах законодавства.
У сучасному світі, де глобалізація відкриває нові можливості, ця стратегія набуває все більшої актуальності. Бізнеси та приватні особи шукають способи знизити податкове навантаження, уникнути бюрократичних обмежень і захистити капітал, використовуючи переваги різних юрисдикцій.
Докладно про три ключові елементи цієї стратегії: вибір громадянства, реєстрацію бізнесу в країні з вигідними умовами та податкове резидентство в юрисдикціях, які пропонують значні податкові пільги, Mind розповіла юрист із міграційного права компанії 4В Наталія Гнатуш.
Кожен із цих «прапорів» спрямований на створення максимально ефективної структури для особистої та професійної свободи, допомагаючи легально підвищити фінансову гнучкість і захистити активи.
Згідно з цією концепцією, ідеальна ситуація полягає в тому, щоб:
1. Мати громадянство в одній країні.
2. Вести бізнес у другій країні.
3. Жити та бути податковим резидентом у третій країні.
Це дозволяє використовувати переваги кожної юрисдикції окремо та створити максимально ефективну структуру для особистого та професійного життя.
Теорія трьох прапорів з'явилася у XX столітті. Її засновником вважається Гаррі Шульц, інвестор та автор численних публікацій про фінансову незалежність і стратегії захисту активів. Шульц, як прихильник ідеї «громадянина світу», вважав, що в умовах глобалізації кожна людина повинна мати право обирати ті країни, які надають найкращі умови для її розвитку, незалежно від місця народження чи проживання.
Концепція була надзвичайно революційною для свого часу, адже більшість людей тоді ще вважала себе прив’язаними до своєї країни через громадянство чи національність. Шульц, навпаки, пропагував ідею, що кордони – це лише умовність, а кожен має право оптимізувати своє життя на глобальному рівні.
Громадянство: «Ваш паспорт, а не ваша національність»
Перший «прапор» у цій теорії пов'язаний із вибором країни громадянства. На думку прихильників концепції, громадянство – це інструмент, а не ідентичність. Мета – обрати країну, яка забезпечує максимальну свободу пересування, геополітичну стабільність і мінімальні обмеження для своїх громадян.
Ключові переваги правильного вибору громадянства:
● Свобода пересування: наприклад, громадяни ЄС можуть подорожувати без віз до багатьох країн, а також можуть отримувати дозволи на проживання в інших країнах за спрощеною процедурою. З іншого боку, громадянство Сент-Кітс і Невіс (перша країна у світі, яка запропонувала опцію громадянства за інвестиції) надає доступ більш ніж до 150 країн без віз.
● Захист: у разі політичної нестабільності чи загрози у країні проживання другий паспорт дозволяє швидко виїхати й почати нове життя.
● Можливість інвестувати: громадянство деяких країн відкриває доступ до певних ринків або програм для інвесторів.
Набути друге громадянство можна через інвестиції (програми багатьох країн карибського регіону), натуралізацію (якщо проживати у країні від декількох років) або через походження (наприклад, Румунія дозволяє набути громадянство для нащадків своїх громадян).
Звичайно в багатьох країн існує і програма набуття громадянства за заслуги. Громадянство за заслуги перед країною є особливим видом натуралізації, який надається унікальним особам за їхній вагомий внесок у розвиток держави. Цей процес часто не рекламується публічно і є результатом особливих рішень уряду. Заслуги можуть включати видатні досягнення в науці, культурі, спорті, дипломатії чи економіці.
Наприклад, інвестори, які створюють значну кількість робочих місць, чи меценати, що фінансують великі соціальні або інфраструктурні проєкти, іноді набувають громадянство як знак подяки. Цей механізм стає способом не лише визнання, а й стратегічного залучення видатних талантів або ресурсів до країни.
Бізнес: «Там, де найкращі умови для ведення бізнесу»
Другий «прапор» стосується країни, у якій зареєстрований ваш бізнес. Головна ідея – реєструвати компанію там, де це найбільш вигідно з погляду податкової ставки, прозорості законодавства, стабільності фінансової системи та доступу до міжнародних ринків.
Ключові критерії вибору країни для бізнесу:
● Податки: наприклад, США (штат Делавер) пропонує вигідні умови для реєстрації компаній із досить гнучким корпоративним законодавством, що є привабливим для інвесторів і гарантує непохитність права власності, а ОАЕ – відома юрисдикція низьким корпоративним податком (9% на прибуток до $100 тис.).
● Законодавство: правила гри в кожній країні свої і саме від них залежить ризиковість ведення бізнесу в цій країні або ж захищеність інвесторів та активів.
● Легкість ведення бізнесу: країни, такі, як Естонія, пропонують електронне резидентство, що дозволяє керувати бізнесом дистанційно.
● Доступ до ринку: наприклад, компанії, зареєстровані в ЄС, мають доступ до європейського ринку без тарифних бар'єрів. Крім ЄС існують й інші економічні блоки, які дозволяють компаніям із «місцевою» пропискою вести бізнес на вигідніших умовах.
Для підприємців, які здійснюють міжнародну торгівлю, IT чи e-commerce, вибір правильної країни для реєстрації бізнесу може значно знизити витрати та спростити управління операціями.
Податкове резидентство: «Живіть там, де найкращі податкові пільги»
Третій «прапор» передбачає вибір країни, де ви будете вважатися податковим резидентом. Це країна, де ви платите основні податки на доходи, майно та капітал. Мета – знайти юрисдикцію з мінімальним податковим навантаженням, що дозволяє легально зберігати більшу частину ваших доходів.
У 2024 році все більше мультимільйонерів змінюють країну свого проживання. І хоч цілі такої міграції можуть бути різними, варто звернути увагу на кількість людей, які переїхали до ОАЕ, де ставки податків є досить низькими.
Приклади, країн для податкового резидентства:
- ОАЕ – відсутність податку на доходи фізичних осіб.
- Панама – система територіального оподаткування (податки платяться лише з доходів, отриманих на території країни).
- Португалія – програма NHR (Non-Habitual Residence), дозволяє отримувати пільгове оподаткування протягом 10 років.
- Монако – відсутність податку на доходи для фізичних осіб.
Для того щоб стати податковим резидентом іншої країни, зазвичай потрібно проводити там більшу частину року (понад 183 дні), проте деякі країни пропонують гнучкіші умови. Наприклад, для того щоб набути статус податкового резидента Кіпру, треба там проживати протягом 60 днів у календарному році й не більше ніж 183 дні в будь-якій іншій країні. Охочим стати податковим резидентом ОАЕ варто мати на увазі необхідність проживання протягом 90 днів у країні та не перевищувати 183 дні перебування в будь-якій іншій країні.
Існує низка країн із подібними умовами, проте, крім строків перебування, варто мати на увазі й інші показники, які беруть до уваги податкові органи при визнанні людини податковим резидентом.
Підсумки
Теорія трьох прапорів – це стиль життя, який відкриває більше свободи, допомагає захистити свої активи та використовувати переваги глобалізованого світу. Вона дозволяє не прив’язуватися до одного місця, а жити, працювати й розвиватися там, де найкращі можливості.
Суть цієї ідеї – розумне управління фінансами, вибір надійних країн для бізнесу й інвестицій, а також створення комфортних умов для життя та подорожей. Друге громадянство, податкові переваги чи вигідні умови для підприємців відкривають двері до нових перспектив.
Щоб усе працювало на вашу користь, важливо планувати свої дії, консультуватися з експертами та дотримуватися законів. Теорія трьох прапорів допомагає мінімізувати ризики, мати більше стабільності та будувати життя на власних умовах.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
