Винахід на військовій службі, або Як держава хоче розподілити права на об’єкти інтелектуальної власності для безпеки і оборони
Що планують змінити
Війна активізувала численні українські розробки в галузі DefenseTech. У Верховній Раді зареєстрували відразу два законопроєкти – №13110 та №13111, що покликані врегулювати розподіл прав інтелектуальної власності на об'єкти, створені військовослужбовцями під час проходження військової служби. Питання наразі вельми актуальне для сектору безпеки і оборони, адже йдеться про інноваційні розробки, які посилюють армію, оборонну здатність країни, захист цивільних тощо. Докладніше про зміни, які передбачають законопроєкти, про механіку їх процесу, Mind розповіла Ірина Ортинська, керівниця Практики управління інноваціями в патентно-юридичній компанії IPSTYLE.
У чому суть?
Ініціатори зазначають, що у Збройних силах України функціонують наукові, науково-дослідні інститути, інші спеціалізовані підрозділи, які ведуть винахідницьку роботу, вдосконалюють наявні зразки. Дійсно, результатами такої діяльності є винаходи та корисні моделі.
Проте на сьогодні правова природа військової служби не дозволяє поширити на військовослужбовців норми Цивільного кодексу України в частині прав інтелектуальної власності на створені ними об’єкти. Навіть якщо їхнє створення передбачено посадовими інструкціями чи відповідними службовими завданнями. До того ж у такий спосіб хочуть усунути перешкоди для масштабування технологічних рішень завдяки чітким повноваженням на видачу ліцензій.
Який розподіл прав?
У разі ухвалення законів особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, належатимуть військовослужбовцям, які їх створили. За ними залишатиметься авторство та грошова винагорода – її розмір і порядок виплати встановлює уряд.
Тоді як майнові права набуватиме держава в особі Міністерства оборони або іншого органу, де особа проходить військову службу. Це може бути Служба безпеки України, Управління державної охорони, Державна прикордонна служба, Держспецзв’язку та інші. Отже, вони розпоряджатимуться об’єктом, ухвалюватимуть рішення щодо ліцензування, дозволятимуть використання іншим чи, навпаки, заборонятимуть таке використання.
Яка механіка процесу?
Військовослужбовець, який у звʼязку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби створив винахід, корисну модель чи промисловий зразок, письмово має повідомити командира військової частини про це разом з описом, що чітко розкриває суть об’єкта. Так само вказати всіх тих, з ким створено такий об’єкт, тобто всіх авторів.
Командир військової частини зобов’язаний передати повідомлення про створений об'єкт на розгляд посадовим особам, уповноваженим ухвалювати рішення з питань інтелектуальної власності. Вони визначатимуться додатково й мають бути дотичні до керівництва військовим формуванням або до державної політики у сфері охорони державного кордону, організації спеціального зв’язку, захисту інформації, відповідного розвідувального або правоохоронного органу, де автор проходить військову службу.
Трансфер технологій
Згідно зі змінами, дія Закону «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» не поширюватиметься на трансфер технологій і здійснення майнових прав інтелектуальної власності субʼєктами, що входять до складу сектору безпеки і оборони. Що це означає?
Якщо якась технологія створена в межах оборонного сектора, наприклад, у Службі безпеки, розвідці чи на оборонних підприємствах, то передача цієї технології (трансфер), скажімо, іншому підприємству, відомству або навіть продаж, не регулюватиметься цим законом.
Річ у тім, що трансфер технологій у сфері оборони має свою специфіку. Насамперед високий рівень секретності, а також особливі процедури доступу, ліцензування. Можливі також обмеження через нацбезпеку. Для них діють власні правила й регулювання – через оборонне законодавство, закони про держтаємницю, мобілізацію, воєнний стан тощо.
Ця норма стосується не людей як таких, а інституцій і процесів, де вони працюють. Наприклад, якщо військовослужбовець винайшов щось на службі у Збройних силах України, і це оформлено через військову частину або оборонне підприємство, то дія закону про трансфер технологій у такому разі не застосовується.
Але, якщо цей військовий вийшов зі служби і створив щось уже як цивільна особа або через університет, компанію, тоді вже трансфер цієї технології підпадатиме під дію закону.
Розробка за контрактом
Також передбачено зміни до Закону «Про оборонні закупівлі», зокрема уточнення вимог до державного контракту (договору) з оборонних закупівель у випадках, коли майнові права на об’єкти належать виконавцю державного контракту. Припустимо, компанія-виконавець має у власності вже створену раніше технологію, Наприклад, патент або програму. І наразі ця технологія використовується під час виконання оборонного контракту, скажімо, для створення дронів, систем зв'язку тощо.
Законодавець наполягає, що в державному контракті має бути чітко прописано, на яких умовах держава як замовник може користуватися цією інтелектуальною власністю. Це може бути ліцензія, передача прав, обмеження щодо копіювання чи розповсюдження тощо. Мета зрозуміла – уникнути спорів і забезпечити, що держава не залишиться «без доступу» до потрібної технології, яку вона вже профінансувала. Інший приклад – коли об’єкт створено спільно, частково за державні кошти та частково за кошти виконавця.
Приміром, під час виконання оборонного замовлення створюється нова розробка, софт чи технічне рішення. Держава дала 70% коштів, а компанія вклала 30% своїх ресурсів. У такому разі в державному контракті повинно бути чітко прописано, як поділяються майнові права на цю інтелектуальну власність – пропорційно до внесених коштів 70% на 30%, а також хто та як може використовувати об'єкт після завершення контракту, проєкту та чи може держава передати його іншим виконавцям, а компанія продавати комерційним клієнтам тощо.
Тут мета також зрозуміла – уникнути ситуацій, коли одна сторона самостійно контролює результат спільної роботи. Загалом це положення захищає інтереси держави та виконавців оборонних контрактів, чітко розмежовуючи права на вже наявну інтелектуальну власність і спільну новостворену, а також порядок спільного користування нею.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
