Глобальний експортер безпеки: яке місце української зброї у світі
Як покласти край війні
На початку травня в медіа з’явилася інформація, що вже найближчим часом може бути частково розблоковано експорт продукції для оборонних підприємств. Генеральний директор ФРУ Defence Ігор Фоменко заявив, що зараз розглядається декілька варіантів експорту для українських оборонних підприємств, запропонованих різними ініціативними групами, проте остаточного рішення немає.
22 травня в Києві відбувся перший публічний форум «Експорт безпеки: українська технологічна зброя у світі». Про те, яке місце української зброї у світі, які зміни необхідно здійснити в Україні, щоб стати глобальним експортером зброї, посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний розповів на форумі по відеозв’язку з Лондона. Mind занотував найважливіші деталі.
Я хотів би вам запропонувати подивитися на експорт в сучасних умовах із трьох поглядів. По-перше, обговорюючи можливості експорту, пам'ятайте про те, що потрібно дивитися на нього як на джерело ресурсів для виживання та перемоги над ворогом у першу чергу. По-друге, я все ж таки рекомендую подивитися ще на експорт як на джерело інноваційності у проєктуванні й застосуванні оборонної технології. У цьому, як на мене, є абсолютна можливість.
Уже з погляду посла України у Великій Британії скажу, що ми можемо використовувати експорт як, мабуть, основну тактику забезпечення входження України в майбутні альянси. Інтеграція експорту наших технологій – це величезний шанс входження перш за все в безпековий союз.
Новітні технологічні можливості – шлях до перемоги?
Я сподіваюся, що люди вже не розраховують на якесь диво, чудо, на якогось білого лебедя, який Україні принесе мир, кордони 1991-го чи кордони 2022 року. Поки у противника є ресурси, сили й засоби завдавати ударів по нашій території, робити спроби окремих наступальних дій, він буде це робити. Здатність росії повністю залежатиме від наявності в неї ресурсів для ведення війни. Саме зараз – десь, мабуть, з кінця 2023 – початку 2024 року – росіяни цей роблять. І тому війна продовжується саме в тому ракурсі, який ми сьогодні бачимо.
Покласти край цій війні можна лише через повне руйнування самої спроможності росії ввести її. Йдеться про знищення її військово-економічного потенціалу. У нинішніх умовах – а це величезний дефіцит людського ресурсу й величезне, катастрофічне економічне становище – ми можемо вести мову лише про високотехнологічну війну на виживання, де використовується мінімум людського ресурсу, мінімум економічно дешевих засобів для досягнення мети.
Тоді ми повинні розуміти, що така високотехнологічна війна має виконати два основні дуже прості завдання. Перше – це, використовуючи новітні технологічні можливості, забезпечити або економічний непідйомний тягар для росії, щоб вона нарешті відмовилася від подальшого введення війни та прийняла умови, на яких можна відписати, наприклад, зупинку війни, або завдяки новітнім технологіям підірвати економічну та соціальну складові, щоб позбавити росію можливостей науково-технічного розвитку та запустити процеси, наприклад, громадських заворушень і деінтеграції.
Друге завдання полягає в тому, що противник уже робить все те, що я сказав, тому нам необхідно вжити заходів через, знову ж таки, нові технологічні можливості, щоб забезпечити власний воєнний та соціально-економічний потенціал. Що я маю на увазі? Ми маємо не дозволити противнику знищити наш воєнний потенціал раніше, ніж це зробимо ми. І друге, що важливо, – створити систему захисту та відновлення, щоб мати можливість беззупинно розбиватися та економічно зростати навіть в умовах такої війни.
Яка наразі ситуація з українськими технологіями?
Отже, очевидно, що третього варіанту в нас немає. Ми розуміємо, що відбувається, і розуміємо, що нам потрібно зробити, то ось що важливо нам ще знати й чесно про це сказати. По-перше, наші фінансово-економічні ресурси зараз дуже і дуже обмежені. По-друге, наша залежність від допомоги наших партнерів абсолютно очевидна, це потрібно враховувати.
По-третє, потрібно собі чесно сказати, що в нас дійсно є досягнення в галузі технологій. Я дуже дякую людям, завдяки яким ці досягнення в нас з'явилися. Але ці досягнення носять досить обмежений спектральний характер і не охоплюють увесь спектр, необхідний для реалізації отої стратегії, про яку я казав – про ті два завдання.
Сьогодні нам не вдається безперервно генерувати та масштабувати інновації в Україні, навіть у тих сферах, де ми ще вчора були попереду. Внаслідок цього противник нас сьогодні випередив, а ми вже відстаємо. Це також треба чесно сказати.
Ще варто говорити про те, що ми не проводимо системно дослідження й пошуки у сфері, наприклад, розвитку протиповітряної оборони, особливо в боротьбі з балістичними ракетами або з гіперзвуковою зброєю противника. Ми зовсім не проводимо роботу в системах управліннях. Ми зовсім не проводимо роботу щодо пошуку нових фізичних властивостей зв'язку, від яких залежатиме розвиток безпілотних систем уже завтра.
Крім цього, коли ми кажемо про експорт зброї, ми маємо бути чесними ще в одному моменті. Експорт під тиском менеджменту, те, що ми намагаємося зробити, зараз абсолютно неможливий. Зразок зброї, ефективний сьогодні-завтра, вже ввечері не буде таким, а сучасні технології – це не просто танк із поліпшеними можливостями, який можна взяти й продавати. Це абсолютно нова природа війни.
Які зміни необхідні?
Глобальний експортер безпеки, зокрема, має зрозуміти, що ми маємо запропонувати на експорт:
- нову зброю;
- нові технології її виготовлення;
- нові форми й способи застосування цієї зброї;
- нові організаційні структури, в яких це застосування буде найефективнішим.
Якщо ми експортери безпеки, тоді маємо запропонувати нові доктрини застосування, а отже, як наслідок, – нові доктрини підготовки, а тоді – абсолютно нові підходи до формування бюджету безпеки. Усе це надскладний процес, який неможливо реалізувати, принаймні в Україні сьогодні, без першої повноцінної державної політики, спрямованої на реалізацію тієї стратегії регулювання, про яку я казав, де основою є інноваційність у проєктуванні та застосуванні оборонних технологій.
Це неможливо зробити без пошуку партнерств для спільної розробки технологій, посилення наших виробничих спроможностей, консолідації ресурсу. Ми цього не робимо.
Перед тим як вийти на кінцевий експорт зброї, нам необхідно допомогти в координації зусиль для цього між державними інституціями, громадськими організаціями, приватними бізнесами, щоб об'єднатися навколо цієї стратегії. Нашій державі важко це зробити, вона обкладена своєю нормативно-правовою базою. І нам, можливо, доведеться створювати такі механізми координації.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
