Втрата і горювання: ефективні кроки у проживанні горя

Втрата – це природна частина життя. Це надзвичайно емоційне явище, яке супроводжується багатьма змінами, переживаннями й подіями. Коли ми говоримо про горювання, то перше, що спадає на думку – це втрата дорогих нашому серцю людей. Однак горювання не зводиться лише до цього. Втрата будинку, спільноти, місця проживання, надій, мрій, фінансової подушки, відчуття безпеки й стабільності, віри, самовпевненості, карʼєри, сенсу тощо призводить до горювання. Ці втрати ще називають вторинними втратами. Багато людей переживають процес горювання й навіть не розуміють, що це з ними відбувається.

Однак в умовах війни люди проживають множинні втрати одночасно, і ця хвиля горя просто заливає цілі села, міста й країну. Що допомагає стійкості навіть у найважчих життєвих ситуаціях, як збільшити шанси на зростання через горе й уникнути ускладненого горювання або інших негативних наслідків, Mind розповіла Катерина Бікір, психолог, член Національної психологічної асоціації, Американської психологічної асоціації, викладач психології.

Ви, напевно, чули про концепцію п’яти стадій горювання Кюблер-Росса. Ці стадії не йдуть лінійно, а можуть повторюватися у процесі горювання. Ці стадії – заперечення, гнів, торг, депресія й прийняття. Інша відома концепція Вордена називається чотири стадії горя: прийняття реальності горя, процес болю й горювання, пристосування до світу без померлого й знаходження шляхів памʼяті померлого. Саме концепція Вордена допомагає пристосуватися до втрати й виплекати резильєнтність.

Що може допомогти пережити горе?

По-перше – це майндфулнес і підтримка тіла. Це може стати основою зцілення: регулярний сон, рух і харчування. Тіло, думки та наші емоції нерозривно пов’язані. Турбота про фізичне благополуччя зміцнює внутрішню стійкість. Дихальні практики й легка медитація – це і є майндфулнес. Навіть кілька хвилин тиші й зосередження на своїх відчуттях щодня можуть зменшити тривогу й повернути до теперішнього моменту.

По-друге – контакт з іншими людьми. Підтримка близьких – це невіддільна частина ритуальних церемоній поховання в усьому світі, у різних культурах. Не завжди потрібно багато слів. Просто бути поряд може бути цінніше за будь-які поради й слова. Теплий обід, кава чи прогулянка з людиною, яка переживає втрату, може мати позитивний ефект. Зараз є багато професійних безоплатних послуг від психологів. Психотерапія, коучинг чи консультування стають більш доступними й актуальними. Групи підтримки також ефективно допомагають впоратися зі спільним болем у колі тих, хто теж зазнав втрати – це знімає тягар самотності.

По-третє – творчість. Творче письмо, листи, щоденники, вірші, малювання, оригамі, різьблення по дереву й усе, що ви тільки можете придумати: виведення емоцій назовні допомагає знайти форму й бути почутими. Арттерапія, музика, рух стають особливо актуальні, коли важко виразити себе словами. У цьому разі творчість дозволяє говорити без слів. Дуже ефективні арттехніки для дітей і підлітків.

Четверте: пошук нових сенсів і цінностей. Усі методи підходять у цьому випадку. В інтернеті є мільйон ресурсів зі складання особистої «карти цінностей». Також це допомагає рефлексії після втрати. Волонтерство, духовність, природа, служіння іншим –  усе це може стати ресурсом для життя й відновлення після втрати. Також можна створити власні ритуали пам'яті – наприклад, свічка на пам’ять, посаджене дерево, рукописний вірш можуть символізувати те, що пам’ять жива й нове життя можливе.

Останнє – це жити далі попри біль втрати. Часто люди перестають жити після втрати. У народі кажуть: «Ходить, як тінь». Однак важливо пам'ятати, що рішучість знову радіти сонцю, їжі, природі, дітям, творчості – це не зрада померлого, а святкування життя. У західних культурах поховальну церемонію так і називають – «святкування життя». Є цілюща фраза, яка мені подобається: «Я можу сумувати й жити водночас. Біль не скасовує права на життя».

Горе – це не слабкість. Це прояв любові. І в самому його центрі може народитися щось нове: глибше розуміння себе, нові цінності, покликання служити іншим або просто жити чесно, повно та з відкритим серцем. Горе може стати початком нового життя, коли кожен день – це ще один крок до зцілення.