Судові спори з митницею та перевірки: що треба знати бізнесу

Помилки в митних документах можуть завдати компанії багатомільйонних збитків і навіть стати підставою для відкриття кримінального провадження. Зміни в законодавстві, що набрали чинності останніми роками, посилили контроль і значно розширили повноваження митниці. У цих умовах бізнесу важливо знати, як працює нова система перевірок і яку позицію займають суди. Докладніше про це Mind розповіла Аліна Боровець, адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери».

Постмитний контроль: що це означає для компаній

У зв’язку з імплементацією норм права ЄС та ухваленням Закону №3926-IX від 22 серпня 2024 року, який набув чинності у квітні 2025 року, в Україні запроваджено інститут постмитного контролю. Це стало вихідною точкою для формування нової практики перевірок і оскаржень, а також визначило нові орієнтири для судового контролю за діями митних органів.

Закон №3926-IX гармонізував положення Митного кодексу України із законодавством ЄС, закріпивши комплексну систему постаудиту. Сутність новації полягає в тому, що перевірки перемістилися з «кордону» у сферу післямитного аналізу. При цьому значно розширено часові межі контролю: якщо раніше перевірка могла проводитися лише протягом 30 днів, то нині цей строк становить п’ять років.

Закон також надав митним органам ширші інструменти для збору інформації: використання автоматизованої системи управління ризиками, міжнародного обміну даними, запитів до інших державних установ тощо. Крім того, наказ Міністерства фінансів №72 від 6 лютого 2025 року деталізував механізми реалізації постконтролю, встановивши дворівневий підхід: первинний аналіз декларацій і в разі виявлення порушень призначення документальної перевірки.

У результаті для бізнесу зросли як вимоги до прозорості й коректності митного оформлення, так і ризики повторного звернення митниці до давно завершених операцій.

Порушення митних правил: ризики та судова практика

Найчастіше бізнес стикається зі звинуваченнями у неналежному декларуванні товарів, приховуванні їх від контролю або неправомірному звільненні від сплати обов’язкових платежів. Ідеться про порушення, які охоплюються статтями 472, 483 та 485 Митного кодексу України (надалі – МКУ).

Фактично будь-яка невідповідність у поданих документах може стати підставою для складання протоколу: розбіжності у вазі чи вартості, помилки у визначенні коду товару, відсутність окремих дозволів або неправильне маркування продукції.

Під час провадження товар може бути вилучений, а в разі доведення вини – конфіскований у дохід держави. Передбачені й значні штрафні санкції, зокрема за ст. 483 МКУ («Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю») у розмірі до 100% вартості товару.

Водночас при розгляді справ у судах основним питанням є наявність умислу. Верховний Суд неодноразово наголошував: технічні чи формальні помилки при декларуванні не є підставою для відповідальності, якщо був відсутній намір ввести митницю в оману.

Доведення відсутності умислу (наприклад, підтвердження, що розбіжності виникли через технічну описку чи людський фактор) суттєво підвищує шанси на позитивне для бізнесу рішення. Суди при цьому ретельно перевіряють доказову базу: чи були відібрані зразки товару та проведені експертні дослідження, чи підтверджено характеристики продукції лабораторними висновками. Звичайної відмінності між декларацією та маркуванням на товарі недостатньо, потрібні обґрунтовані докази.

Показовим є кейс юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», у якому ми захистили інтереси великої турецької машинобудівної компанії у спорі з Чернівецькою митницею. Митниця звинуватила директора іноземної компанії в поданні неправдивих даних щодо ваги та вартості товару та на цій підставі намагалася притягнути його до відповідальності за порушення митних правил. Ми довели в суді, що різниця в показниках пояснюється відмінностями в митних процедурах України та Туреччини, а сам товар був поставлений у повному обсязі та за ціною, передбаченою контрактом. Жодних збитків державному бюджету не завдано, оскільки всі митні платежі були сплачені.

Суд першої інстанції визнав відсутність складу правопорушення, закрив провадження й зобов’язав повернути товар власнику. Апеляційна інстанція залишила це рішення без змін, остаточно поставивши крапку в спорі на користь бізнесу.

Цей приклад демонструє, що навіть у разі серйозних звинувачень основним фактором є доказова база та можливість підтвердити відсутність умислу. Суди звертають увагу на те, чи справді було намагання приховати товар або уникнути сплати платежів, чи все ж таки йдеться про формальні неточності.

Кримінальна відповідальність за контрабанду товарів

Додатковий виклик для бізнесу з’явився 1 липня 2024 року, коли в Україні вперше було запроваджено кримінальну відповідальність за контрабанду товарів. Її склад багато в чому подібний до адміністративних порушень за Митним кодексом України (недекларування, подання підроблених документів, приховування), однак тепер такі дії кваліфікуються як злочин лише в разі перевищення визначеного порогу вартості.

Йдеться про товарну контрабанду (ст. 201-3 КК України):

• значний розмір (від 7,57 млн грн) – штраф від 170 тис. до 425 тис. грн;
• великий розмір (від 15,14 млн грн) або вчинення за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища чи особою, яка вже була засуджена за контрабанду, – штраф від 850 тис. до 1,275 млн грн або позбавлення волі на строк від 5 до 10 років із додатковим позбавленням права обіймати певні посади чи здійснювати діяльність до 3 років і з конфіскацією майна;
• організована група – позбавлення волі на строк від 7 до 11 років із додатковими санкціями у вигляді заборони на професійну діяльність і конфіскації майна.

Ризики для бізнесу суттєво зросли: помилка, яка раніше призводила лише до адміністративного штрафу, тепер може стати підставою для відкриття кримінального провадження. Це посилює потребу в ще більшій увазі до митних процедур, правильності декларування та документального оформлення зовнішньоекономічних операцій.

Недекларування товарів або валютних цінностей

Це порушення має місце, коли громадянин або підприємство не заявляє достовірно товари, валюту чи інші предмети, що підлягають обов’язковому митному декларуванню. Типовий випадок – перетин кордону «зеленим коридором» із товарами, що перевищують неоподатковувані норми, без заповнення декларації. За недекларування передбачено адміністративний штраф від 50% до 100% вартості товарів, що підлягають митному оформленню.

Законом №4323-ІХ дозволено альтернативно застосувати конфіскацію товарів замість штрафу або ж додатково до мінімального штрафу конфіскувати предмети порушення, тобто суд тепер може обрати пропорційну санкцію.

Важливо зауважити, що раніше санкція за недекларування була суворішою: конфіскація товарів була обов’язковою, штраф фактично становив 100% їхньої вартості, що навіть перевищувало санкції за деякі серйозніші порушення (наприклад, контрабанду). Закон №4323-ІХ у 2023 році усунув цю нелогічність, зробивши відповідальність за недекларування більш співмірною характеру діяння.

Якщо ж йдеться про валюту, то окремо встановлено: недекларування громадянином готівкової валюти понад дозволену суму призводить до штрафу в розмірі 20% від суми перевищення ліміту. У судах справи про недекларування стосовно громадян (наприклад, коли виявлено незадекларовані валютні цінності чи товари) зазвичай розглядають митні органи або районні суди у спрощеному порядку, оскільки наявність факту недекларування очевидна.

Оскаржуються такі постанови нечасто, хіба що коли особа доводить, що помилка була ненавмисна або мала місце провокація з боку контролю (а втім, успішність таких аргументів невисока). Загалом же, якщо факт недекларування встановлено (товари знайдені при огляді), притягнення до відповідальності є майже неминучим. Однак суд може зважити на незначність порушення: наприклад, у разі невеликого перевищення норм чи явної неумисності може призначити мінімальний штраф.

Ключові поради бізнесу в роботі з митницею

Порушення митних правил сьогодні становлять одну з найчутливіших сфер для бізнесу, оскільки вони поєднують у собі високі фінансові ризики, можливість втрати майна та навіть кримінальну відповідальність. Водночас сучасна судова практика демонструє відхід від формального підходу митниці й робить акцент на індивідуалізації відповідальності та доведенні умислу. Це відкриває для бізнесу додаткові можливості для захисту за умови належної доказової стратегії та ретельної підготовки документів.

Імплементація норм права ЄС, зокрема через закон №3926-IX, істотно змінила правила гри, перенісши акцент контролю у площину постмитного аудиту та значно розширивши часові межі перевірок. Такий підхід підвищує вимоги до прозорості зовнішньоекономічних операцій і посилює роль комплаєнсу в митній сфері. Для бізнесу це означає необхідність системно інвестувати у внутрішні процедури контролю, мінімізувати ризики формальних помилок і завчасно готуватися до можливих перевірок.

Основні рекомендації для бізнесу щодо митного контролю:

• запровадьте внутрішній комплаєнс-контроль. Перевірка документів до подання декларації значно знижує ризики;
• готуйтеся до постаудиту. Пам’ятайте, що митниця може перевіряти операції протягом 5 років;
• формуйте доказову стратегію. Уразі спору важливо довести відсутність умислу та мати належну доказову базу;
• залучайте зовнішніх юридичних радників. Своєчасне залучення юриста для підготовки документальної бази зекономить ваш час і кошти.

У сучасних умовах ефективна робота із зовнішньоекономічними контрактами та митними деклараціями вимагає не лише грамотного документального оформлення, а й комплексної юридичної стратегії. Тільки поєднання належної підготовки, уважності до деталей і своєчасного реагування на претензії митних органів дозволить бізнесу успішно захищати свої інтереси й уникати надмірних санкцій.