Друзям усе, ворогам – закон, або Навіщо НБУ взявся за оборонні закупівлі

Національний банк України наприкінці серпня поділився зі світом новими рекомендаціями та роз’ясненнями щодо здійснення банками заходів у галузі фінансового моніторингу та фінансового контролю. У цьому роз’ясненні передусім йшлося про царину оборонної промисловості – зокрема закупівлі товарів військового й оборонного призначення коштом державного бюджету. Чому нібито правильна антикорупційна та регуляторна справа на повірку виявляється ударом одразу по комерційних банках і приватних виробниках продукції подвійного призначення, у колонці Mind розповів Дмитро Нікіфоров, власник ЮНІТРЕЙД МАРКЕТ та криптостартапу HitBit Pro.

Національний банк дуже засмучується через наявність корупції у цій галузі – як у принципі всі, окрім уряду та правоохоронних органів, тому вирішив перекласти проблеми «з хворої голови на здорову»: моніторинг корупції в оборонних закупівлях, на думку функціонерів НБУ, мають вести саме банки.

Ще раз, хто не почув: перевіряти добропорядність учасників угод із закупівлі продукції оборонного й військового призначення та перевіряти відповідність цін у цих угодах і доцільність самих угод мають банки.

Одразу постає питання: а що, в Україні недостатньо відповідних контролюючих, антикорупційних і правоохоронних органів?

Маємо ДБР і СБУ, НАЗК і БЕБ, НАБУ і САП та ще численну кількість абревіатур, що безпосередньо залучені до боротьби з корупцією в оборонці, але, схоже, мало що роблять по справі. Тож крайніми вирішено зробити банкірів, які відтепер мають відстежувати всі угоди в оборонній галузі, перевіряти їх на відповідність та адекватність цін тощо. У підсумку стає геть не зрозумілим, чим банки відрізняються від згаданих вище структур, займаючись фінмоніторингом і хіба що не оперативно-розшуковою діяльністю.

При цьому НБУ посилається на нормативні документи, що свідчать про право та змогу банків витребувати документи до угоди. З одного боку, банк справді може проводити моніторинг і має повноваження питати про документи. З іншого – він не має вести розслідування, а визначення вартості продукції подвійного призначення є взагалі непритаманною йому функцією.

Я вже не кажу, наскільки збільшиться обсяг роботи в банкірів: по суті, вони мають створити цілу нову інфраструктуру, що опікуватиметься виключно оборонними контрактами. А ще допусками, витребуванням, зберіганням та оцінюванням угод, а ще – секретністю.

І це наше наступне питання: доступ до інформації з грифом «цілком таємно». Багато контрактів, що виробники укладають із Міністерством оборони України, є цілком утаємниченими – зі зрозумілих причин і на час воєнного стану.

То що ж пропонує Нацбанк? Призначити уповноважених працівників, отримати доступи, дозволи та погодження в СБУ – і моніторити контракти, як зазвичай. Дуже хочеться подивитися на ті банки та на тих співробітників, що забажають влізти в цю історію – з її бюрократичними перепонами, не цілком зрозумілими політиками щодо таємниці, процесами отримання дозволів на доступ до інформації різного рівня, на доступ до державної таємниці і т. ін. Натомість банки нічого не виграють: як і раніше, вони отримуватимуть свої невеличкі кошти за розрахунково-касове обслуговування цих операцій.

Тобто, як видається, зараз штучно обмежується відкрита й цивілізована конкуренція: вручну формується невеликий перелік банків, у яких обслуговуватиметься вся оборонна галузь. Адже жоден притомний комерційний банк не захоче зв’язуватися з історією про доступ до державної таємниці та моніторингом державних оборонних контрактів. Абсолютно зрозуміло, що не варте діло заходу.

Скидається на те, що останнє роз’яснення від Національного банку України має на меті відрізати всю банківську систему, орім обраних інституцій, від обслуговування оборонних контрактів. Тобто насправді немає жодної боротьби з корупцією в царині оборонних контрактів, а є:

1. видимість боротьби з корупцією в «оборонці» та
2. монополізація оборонних контрактів визначеними банками.

Якими саме банками? Покаже найближчий час.

Але це – не всі негаразди, які може спричинити пересічне, здавалося б, роз'яснення НБУ.

Схема, що описана вище, є надзвичайно дієвим інструментом боротьби з небажаними постачальниками та виробниками військового обладнання й матеріалів. Завдяки існуванню обмеженого кола банків, що матимуть справу з оборонними угодами, вони просто не матимуть можливості працювати. Поточна ситуація, коли небажані постачальники «ріжуться» на рівні Prozorro чи міністерства, за що доводиться ходити до суду чи виправдовуватись перед ЗМІ, здаватиметься ліберальною.

Підсумую. Через складність і ризиковість процедури фінансового моніторингу оборонних контрактів на цьому ринку лишиться кілька банків. Доброчесний виробник, який отримає відмову в банківському обслуговуванні через те, що фінмон не побачить доцільності чи вважатиме ціни неадекватними, не матиме альтернативи.

Складається конструкція, за якої в обраних постачальників за військовими контрактами все буде добре, а в інших – ніяк. Тоді справді завищені ціни нікого не хвилюватимуть, а на папері їм надаватиметься вигляд ринкових і таких, що не викликають сумнівів.

Наступне. Надання допусків до секретних контрактів банківським працівникам – щонайменше представникам служб безпеки банків і служб фінансового моніторингу – значно збільшує ризики витоку даних. Що більше осіб читають секретний документ, то менш секретним він стає.

Правильнішим рішенням було б не змушувати комерційні фінансові установи дізнаватися ринкову вартість тротилу та отримувати доступ до державної таємниці – в обмін на кількасот доларів за розрахунково-касове обслуговування.

Здійснювати такий моніторинг мають відповідні та відповідальні структури, які вже і без роз'яснень НБУ мають право та повноваження витребувати документи з грифом «цілком таємно».

Тож цікавить, кому взагалі потрібні рішення, що суперечать здоровому глузду та всім стандартам прагматичного підходу?

Роз’яснення НБУ має вигляд спроби монополізувати обслуговування оборонних контрактів на користь обраних банків і створити інструмент ізоляції небажаних постачальників військової продукції в державних закупівлях. Але, якою б там насправді не була мета Нацбанку, матимемо великі проблеми саме для доброчесних зброярів. 

Про автора

Дмитро Нікіфоров заснував багато підприємств у різних галузях бізнесу, серед яких:

• у фінансовому секторі  –  ТОВ «ТРІЙКА КАПІТАЛ», ТОВ «ТАЙГЕР ІНВЕСТ»,
• в консалтинговому бізнесі та наданні юридичних послуг  –  ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «СТАЙЛІНГ»,
• у фармацевтиці – мережа аптек «ОМЕГА»,
• в галузі управління активами  –  ТОВ «КУА«ДОБРОМИЛЬ» та ТОВ «КУА «АЛЬЯНС – КЕПІТАЛ».

Відомий широкому загалу завдяки проєкту VODA UA. Спікер Mind WinTech Summit 2025.