Цифрова доступність без бар’єрів: чому бізнесу важливо діяти вже зараз

У світі, де технології визначають якість життя, цифрова доступність перестає бути додатковою опцією – вона стає стандартом. Це шлях до рівних можливостей для людей з інвалідністю й водночас до нових можливостей для бізнесу. Про свій шлях після втрати зору – навчання, перші практики та роботу в IT-компанії, а також про бачення майбутнього технологій без бар’єрів Mind розповів Ігор Процюк, інженер із цифрової доступності. 

Як стати інженером із цифрової доступності?

Я часто чую подив: як незряча людина може працювати в ІТ? Ще й інженером із цифрової доступності. Насправді це не диво, а результат шляху, який почався для мене після втрати зору.

Коли це сталося, у моєму розпорядженні залишилися лише ноутбук і телефон. Я самостійно вчився працювати зі скрінрідером, проходив онлайн-курси, пробував програмування. Урешті я відкрив для себе сферу цифрової доступності. Спершу були міжнародні програми, потім – курси від UNICEF. Було багато відмов, але одного дня мене таки запросили працювати в ІТ-компанію.

Адаптація була непростою. Колеги не завжди знали, як зі мною правильно працювати, але вони підтримували: допомагали розібратися із завданнями, навчанням, технічними труднощами. Завдяки цьому я швидко став повноцінною частиною команди.

Що таке цифрова доступність?

Моя робота полягає в тому, щоб тестувати сайти й застосунки, знаходити помилки й радити, як зробити продукт доступним для всіх. Я також навчаю студентів, перевіряю їхні завдання, складаю звіти для замовників.

Для незрячих потрібні скрінрідери. Для людей зі слабким зором – контрастні кольори та можливість збільшувати шрифт. Для тих, хто має порушення слуху, – субтитри. Для людей із порушеннями моторики – спеціальні сенсорні пристрої.

Відомий приклад – Стівен Хокінг, який керував комп’ютером лише завдяки руху м’яза щоки. Це і є справжня сила технологій без бар’єрів.

Чому бізнес має думати про доступність?

Люди з інвалідністю так само купують товари, замовляють каву чи таксі. І, як усі споживачі, вони витрачають гроші там, де їм зручно. Якщо сервіс недоступний, користувач просто піде до конкурента.

Доступність дає бізнесу відразу кілька переваг:

• ширша клієнтська база;
• лояльність користувачів;
• менші ризики репутаційних і юридичних проблем.

Коли впроваджувати доступність, щоб не платити двічі?

Я завжди повторюю: цифрову доступність треба враховувати ще на стадії розробки. Тоді, коли дизайнери обирають кольори та шрифти, коли верстальники збирають макети, коли тестується перша версія продукту. Це відома істина, але майже всі наступають на ті самі граблі.

Сценарій типовий: компанія розробила сайт чи застосунок, випустила його на ринок, а потім отримала позов або шквал скарг від користувачів. І тільки тоді починається паніка: «Ой, а що в нас із доступністю? Ой, у нас тут проблема, а тут узагалі катастрофа». І далі – величезні витрати на переробки.

Часто намагаються заощадити: беруть функціональних тестувальників і думають, що після кількох лекцій вони перевірять усе як треба. Але це ілюзія: інженер із цифрової доступності – це окрема професія, яка потребує спеціальних знань і досвіду. Зрештою компанії все одно звертаються до фахівців. Тільки вже пізно – грошей і часу витрачається в рази більше.

Тому тут вибір простий: або ви закладаєте доступність одразу й економите, або потім платите двічі – і грошима, і репутацією.

Яка ситуація в Україні та світі?

У США є закон ADA, у Європі вже діє Європейський акт про доступність. Компанії адаптують свої продукти під міжнародний стандарт WCAG. Недотримання правил там карається штрафами.

В Україні поки що ситуація інша: закон зобов’язує робити доступними лише державні ресурси. Бізнес над цим майже не працює. І тут головне питання: чи будуть нові розробники враховувати доступність від початку? Якщо ні – ми отримаємо ту саму «спадщину», що маємо від радянських будівель, не пристосованих до життя людей.

У яке майбутнє я вірю?

Я уявляю світ через десять років, де цифрова доступність інтегрована в кожну деталь нашого життя. Достатньо буде сказати команду, і система замовить таксі, увімкне музику чи підкаже потрібний сервіс.

Для людей з інвалідністю це означатиме більше свободи: вільно користуватися сервісами, пересуватися містом, купувати потрібне без бар’єрів. Але виграють від цього всі, бо технології, створені для доступності, завжди стають корисними для кожного.

Я переконаний: цифрова доступність – це не лише про рівність. Це про наше спільне майбутнє, у якому бар’єри перестануть існувати.