Олександр Сирський

Дата і місце народження: 26 липня 1965 року, село Новинки, Владимирська область, росія.

Освіта:

• Московське вище загальновійськове командне училище (1982)
• Національна академія оборони України (оперативно-тактичний рівень — 1996, оперативно-стратегічний рівень — 2005)
• Кандидат військових наук

Біографія

Олександр Сирський народився 1965 року в росії, в селі Новинки Володимирської області, в родині військового. Наприкінці 70-х років батька Сирського перевели служити в Україну, до міста Харкова, де Олександр закінчив школу з золотою медаллю. Саме Харків він вважає своїм рідним містом.

Після закінчення школи Сирський навчався у Москві – у Вищому військовому командному училищі, до якого вступив за квотою для відмінників УРСР та закінчив з відзнакою в 1986 році. 

Військова кар'єра Сирського почалася після повернення в Україну. У 80-х він командував мотострілецьким взводом в Лубнах Полтавської області, в 90-х – батальйоном та полком 6-ї дивізії Нацгвардії на Харківщині, у 2000-х – очолював штаб та командував 72-ю бригадою ЗСУ.

У 1996 році він закінчив із відзнакою Академію Збройних сил України, а в 2005-му – Національну академію оборони України. Захистив дисертацію і став кандидатом військових наук. 

Надалі Сирський займав найвищі керівні посади в Генеральному штабі ЗСУ:

2007–2013: Перший заступник командувача Об’єднаного оперативного командування ЗСУ. На цій посаді він, зокрема, відповідав за співпрацю української армії з НАТО та впровадження у ЗСУ частини стандартів Альянсу.

2014–2015: Начальник штабу — перший заступник командувача Антитерористичної операції (АТО) на сході України. Зокрема, Сирський був одним із головних командирів сил АТО під час боїв за Дебальцево взимку 2015 року. Разом з начальником Генштабу ЗСУ Віктором Муженком він особисто приїжджав на околиці Дебальцева, де тривали найзапекліші бої за весь час АТО.

Хоча і не відповідав за оборонну операцію, він був причетний до керування боями у Вуглегірську, селі Рідкодуб та невдалої спроби відбити Логвинове в Донецькій області. Під його управлінням здійснювалися підриви можливих шляхів переходу через річку Карапульку. За словами Сирського, командувач сектора «C» полковник Віктор Таран припустився критичних помилок, не організувавши оборону Вуглегірська та не врахувавши можливі дії ворога, також він не дав провести всі підриви, через що переправи були захоплені супротивником.

Сирський також координував вихід українських військових з Дебальцева. Сформована ним група «Барс» прикривала вихід ЗСУ з міста. За бої на Дебальцевському плацдармі він нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 

2016–2019: Очолював Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, командувач Операції об’єднаних сил (ООС). На посаді він активно займався навчаннями та особисто відвідував передову, що було нетиповим для командувачів АТО/ООС.

2019–2024: Командувач Сухопутних військ ЗСУ.

З 8 лютого 2024: Головнокомандувач Збройних Сил України.

Досягнення

Оборона Києва (2022): Організував ефективну оборону столиці, створивши два кільця оборони та надавши командирам секторів повноваження для прийняття тактичних рішень. У березні 2022 року за рішенням Сирського було підірвано дамбу на річці Ірпінь, що призвело до затоплення позицій армії рф та згодом до провалу наступу загарбників. За цю операцію тривалістю понад місяць Олександр Сирський був відзначений найвищою державною нагородою – Золотою зіркою Героя України.

Контрнаступ на Харківщині (2022): Керував операцією, яка призвела до звільнення майже всієї Харківської області від окупантів.

Критика та скандали

Оборона Бахмута: Наполягав на продовженні оборони міста, вважаючи це принциповою справою, попри значні втрати. Деякі офіцери критикували Сирського за надмірну жорсткість та втручання в управління підрозділами до рівня роти, а також за недостатню увагу до збереження життя солдатів. Коли Бахмут було втрачено, а в боях на нього полягли тисячі українських солдатів, це не додало Сирському популярності серед рядових військових, а в армії за ним поширилося прізвисько «м’ясник».

Політичні уподобання: Сирського часто називають фаворитом влади та улюбленим генералом Володимира Зеленського, що викликало обурення серед деяких політиків та військових.

Цитати

«Мені подобається цей звір, він поєднує в собі хитрість, силу, сміливість, не боїться вступати в бій із супротивником, набагато більшим за нього за вагою і сильнішим. Ми зараз у такій самій ситуації» — Олександр Сирський про свій позивний «Барс».

«Генерал Сирський — один з найкращих оперативних стратегів, яких я знаю. Він вміє бачити поле бою» — Валерій Залужний в інтерв'ю The Economist у 2023 році, перед призначенням Сирського головнокомандувачем.

«Генерал Сирський – це та людина, яка впевнено і абсолютно холоднокровно може перебувати під обстрілом ворога. Коли ми з ним у 2017 році безпосередньо на передньому краю перебували, в 50–100 метрах від ворожих траншей, потрапили під обстріл, він поводився дуже гідно» — Сергій Кривонос, генерал-майор запасу ЗСУ.

«Його тактика тримати оборону будь-якою ціною може бути ефективною, але чи виправданою?» — Franz-Stefan Gady, Міжнародний інститут стратегічних досліджень, IISS.

«Генерал Сирський – майстер оперативного мистецтва. Його дії під Харковом – це урок для всіх армій світу.» — Michael Kofman, CNA, ведучий експерт з військових справ.

Військові звання

генерал-майор (20 серпня 2009)

генерал-лейтенант (5 грудня 2016)

генерал-полковник (23 серпня 2020)

генерал (23 серпня 2024)

Особисте життя

Одружений з Тамарою Харченко, з якою має сина Олександра.

Антон — син Олександра Сирського від першого шлюбу. Після розлучення його мати разом із новим чоловіком та синами емігрувала до Австралії.

Родина в росії

Батьки Людмила та Станіслав Сирські, а також брат Олег проживають у місті Владимир, росія. Станіслав Сирський — колишній підполковник радянської армії. За повідомленнями ЗМІ, батьки не обговорюють публічно кар'єру свого сина і дізналися про його призначення на посаду Головнокомандувача ЗСУ з новин.

До проголошення незалежності України Олександр Сирський їздив до родичів, але після 1991 року припинив, зробивши єдиний виняток 2000 року, відвідавши похорон бабусі. Про це кажуть люди з його близького оточення.

Майно

З 2013 року родина Сирського володіє садовим (дачним) будинком площею 152,9 кв. м у селі Шамраївка Київської області та кількома земельними ділянками у тому ж населеному пункті.

Крім того, з 2019 року Сирський має квартиру в Києві загальною площею 105,6 кв. м. 

Матеріали на Mind